1 вересня – діти до школи, а ТЦК – до суду – вчити ази правопису). ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ( 1.09.26) змушений був тлумачити ТЦК, що у пункті 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законод

1 вересня – діти до школи, а ТЦК – до суду – вчити ази правопису). ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ( 1.09.26) змушений був тлумачити ТЦК, що у пункті 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законод

ТЦК, як і «годиться», відмовив чоловіку, у якого дружина – особа із інвалідністю 3 групи ( ОНКОЗАХВОРЮВАННЯ) в оформленні відстрочки з причин того, що на їх думку, «така» інвалідність не підпадає під пункт 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Та ще і «відзив» написав, який ліпше не цитувати)

Суд критично оцінив  вказану позицію Комісії як таку, що ґрунтується на помилковому розумінні положень норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд вказав:

Як зазначено вище, пункт 12 частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Суд висновує, що аналіз вказаної правової норми свідчить про, що у пункті 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавцем, за обставин використання сполучника «або», фактично визначено дві самостійні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу, а саме:

- за наявності в особи дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів;

- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Отже, у першому випадку інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок онкологічного захворювання, або відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

У той же час, у другій підставі для надання відстрочки від призову на військову службу, яка є самостійною, передбачено сукупність таких обставин, як наявність у дружини/чоловіка інвалідності ІІІ групи та одного з таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми. При цьому, в такому випадку причина встановлення інвалідності дружини/чоловіка не впливає на вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу, право на яку визначено пунктом 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Повний текст рішення:

Категорія справи № 280/5271/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 01.09.2026. Зареєстровано: 02.09.2026. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2026.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 вересня 2026 року Справа № 280/5271/26 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту відповідачі), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом № 21 від 21 травня 2026 року, про відмову у наданні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та скасувати зазначений протокол в частині відмови у наданні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати у повному обсязі.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних у відповідача-1. Позивач 04.06.2016 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дружина позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю 3 групи та має психічний розлад, а саме: змішаний тривожний та депресивний розлад (код F41.2 за класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Національного класифікатора України НК 025:2021 «Змішаний тривожний та депресивний розлад»). 18.05.2026 року позивач з метою реалізації свого права на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, звернувся до ЦНАП із заявою про оформлення відстрочки. Повідомленням № 3303 від 22.05.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив позивачу в оформленні відстрочки з причин того, що інвалідність не підпадає під пункт 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач з даним рішення відповідача не згоден та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.06.2026 року відповідач-1 подав до суду відзив на позов, проти адміністративного позову заперечив з таких підстав:

- пункт 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Слід зазначити, що у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №138/26/568/Р від 16.03.2026 відсутні відомості про наявність у особи психічного розладу.

- сам по собі консультативний висновок про наявність у дружини Позивача тривожно-депресивного розладу не є підставою для надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

- враховуючи вищевикладене, позивач не надав документи, які б підтверджували наявність підстав для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

- отже, Рішення комісії Центрального об`єднаного районного у місті ІНФОРМАЦІЯ_6 оформлене протоколом №21 від 12.05.2026 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є таким, що відповідає діючому законодавству.

11.06.2026 року позивач надав відповідь на відзив, у якому наголошує аналіз вказаної правової норми свідчить, що у пункті 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавцем, з огляду на використання сполучника «або», фактично визначено дві самостійні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу, а саме:

- наявність у особи дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів;

- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів

Отже, у першому випадку інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги) або одного з парних органів.

У той же час друга підстава для надання відстрочки від призову на військову службу є самостійною та передбачає сукупність таких обставин: наявність у дружини/чоловіка інвалідності III групи та одного із таких захворювань: онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

При цьому в такому випадку причина встановлення інвалідності дружини/чоловіка не впливає на вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу, право на яку визначено пунктом 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Так, позивач 04.06.2016 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.05.2022 року, актовий запис № 145.

Дружина позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю 3 групи та має психічний розлад, а саме: змішаний тривожний та депресивний розлад (код F41.2 за класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Національного класифікатора України НК 025:2021 «Змішаний тривожний та депресивний розлад»), що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 15.05.2026 р.

Крім того, судом встановлено, що позивач раніше отримував відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII (дружина була особою з інвалідністю ІІ групи).

Після закінчення строку дії рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо ІІ групи інвалідності ОСОБА_5 з 05.03.2026 року було встановлено ІІІ групу інвалідності.

18.05.2026 року позивач з метою реалізації свого права на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, звернувся до ЦНАП із заявою про оформлення відстрочки.

Разом із заявою про оформлення відстрочки позивачем відповідачу були додані чином такі документи:

- паспорт та витяг з реєстру територіальної громади позивача;

- свідоцтво про шлюб;

- витяг з рішення № 138/26/568/В ЕКПФО;

- консультаційний висновок спеціаліста КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 15.05.2026 року;

- військово-обліковий документ в електронному вигляді;

- письмові пояснення до заяви в обґрунтування необхідності оформлення відстрочки.

Повідомленням № 3303 від 22.05.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив позивачу в оформленні відстрочки, зазначивши таке:

«Комісією Центрального об?єднаного районного у місті ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 21 травня 2026 р. N? 21 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Причини відмови: Пакет документів який доданий до заяви не відповідає додатку N?5 ПКМУ N?560 (інвалідність не підпадає під пункт 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку».

Позивач, не погодившись з відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Визначаючись щодо змісту та характеру спірних правовідносин суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався неодноразово, та діє такий і на час розгляду даної справи судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачено можливість відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За змістом пунктів 56-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання/ переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви відповідним територіальним центром комплектування та со ціальної підтримки або його відділом, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Пунктом 12 Додатку №5 до Порядку №560 передбачено, що для підтвердження підстав для звільнення від призову під час мобілізації заявник має подати наступний пакет документів, а саме:

- свідоцтво про шлюб;

- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а також визначено порядок розгляду відповідної заяви.

Отже, суд суд констатує, що рішення комісії відповідача-2 оформлене протоколом № 21 від 21.05.2026 року, яким позивачу відмовлено у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації відповідно до абзацу (за наявності) - пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" через те, що інвалідність дружини не підпадає під пункт 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є помилковим і необґрунтованим.

Суд зазначає, що у повідомленні № 3303 від 22.05.2026 відповідачі не деталізують причину відмови Комісії, оформленої протоколом від 21.05.2026 № 21, і знову зазначають, що інвалідність не підпадає під пункт 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд критично оцінює вказану позицію Комісії як таку, що ґрунтується на помилковому розумінні положень норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Як зазначено вище, пункт 12 частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Суд висновує, що аналіз вказаної правової норми свідчить про, що у пункті 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавцем, за обставин використання сполучника «або», фактично визначено дві самостійні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу, а саме:

- за наявності в особи дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів;

- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Отже, у першому випадку інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок онкологічного захворювання, або відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

У той же час, у другій підставі для надання відстрочки від призову на військову службу, яка є самостійною, передбачено сукупність таких обставин, як наявність у дружини/чоловіка інвалідності ІІІ групи та одного з таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми. При цьому, в такому випадку причина встановлення інвалідності дружини/чоловіка не впливає на вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу, право на яку визначено пунктом 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що у заяві про оформлення відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач вказує про наявність у нього дружини, яка є особою з ІІІ групою інвалідності та з психічним розладом (змішаний тривожний та депресивний розлад (код F41.2 за класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Національного класифікатора України НК 025:2021 «Змішаний тривожний та депресивний розлад»), що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 15.05.2026 р.), а тому зазначаючи про те, що інвалідність не підпадає під пункт 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як підстави для відмови у наданні відстрочки від призову, Комісія діяла протиправно.

Суд зазначає, що наразі вже існує усталена судова практика щодо застосування до спірних правовідносин вищевказаних норм права.

Суд приходить до висновку, що оскільки відмова позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не узгоджується зі вказаними вище положеннями пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та обставинами справи, і такі дії вчинені шляхом прийняття відповідного рішення, тому рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині відмови в оформленні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом № 21 від 21.05.2026, підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо дискреційних повноважень відповідачів.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

У повідомленні № 3303 від 22.05.2026 року відповідач чітко зазначено про причину відмови і відмову в оформленні відстрочки позивачу.

Таким чином, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_9 прийняти рішення про оформлення відстрочки забезпечить ефективний спосіб захисту та сприятиме відновленню порушеного права позивача.

Аналогічні за змістом висновки зазначені в постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 року у справі № 200/6426/23 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2024 року у справі № 120/10828/23).

Суд констатує, що у випадку часткового задоволення позовних вимог, а саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з врахуванням висновків суду, не призведе і не забезпечить ефективного способу захисту та не сприятиме відновленню порушеного права позивача, адже за результатами розгляду заяви позивачу може буде відмовлено, як наслідок, останній вдруге буде вимушений звернутись до суду.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню і в цій частині.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 21 від 21 травня 2026 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та скасувати зазначений протокол в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01 вересня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький