30 Jul 2024

23 травня 2024 року чоловік звернувся до комісії ТЦК та СП за відстрочкою. Комісія не зреагувала. Все вирішив суд.

Адвокат Валерій Макеєв

23 травня 2024 року чоловік звернувся до комісії ТЦК та СП за відстрочкою. Комісія не зреагувала.

23 липня 2024 року вже суд визнав бездіяльність неправомірною. Все за НОВИМ законом)

23 травня 2024 року чоловік звернувся до комісії ТЦК та СП із заявою щодо надання відстрочки, у звязку із тим, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина – особа із інвалідністю.

Комісія ніяким чином не зреагвала.

Чоловік подав позов до суду, вказавши, що маючи на вихованні дитину-інваліда до 18 років, він був звільнений за цією підставою з військової служби у запас 16 січня 2023 року та за цією ж підставою, отримав право на відстрочку від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час мав до 18 травня 2024 року, згідно абзацу шостого ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, та має з 18 травня 2024 року, згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції Закону № 3633-IX, без жодних умов чи застережень.

ТЦК, чомусь, знову був проти.

РОДЗИНКОЮ цієї справи є те, що вона одна із перших, які розглядаються судом за заявами про відстрочку, поданими після 18.05.24:

«У зв`язку із набранням 18.05.2024 року чинності Законом України від 11.04.2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» та постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 23.05.2024 року позивачем особисто подано голові комісії відповідача заяву від 23.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, за формою, визначеною додатком 4 до Порядку № 560. До вказаної заяви позивачем долучено копії документів, визначених у Додатку 5 до Порядку № 560, для підтвердження обставин, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Позивач стверджує, що в порушення вимог абзацу другого п. 60 Порядку № 560, ні у семиденний строк з дати отримання заяви від 23.05.2024 та документів, які підтверджують право на відстрочку, ні до поточної дати комісією відповідача не надано йому рішення про результати розгляду його заяви і прийняте за результатами її розгляду рішення. Крім цього, відповідачем не надано відповіді на адвокатський запит представника позивача від 12.06.2024 щодо надання рішення про надання позивачу відстрочки згідно його заяви від 23.05.2024 та документів, які підтверджують право на відстрочку.

Також, у мобільному додатку «Резерв+» відсутні відомості про надання позивачу відстрочки, що підтверджується відповідним витягом від 29.06.2024.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом».

Суд вказав, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою від 23.05.2024, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Враховуючи ту обставину, що заява позивача від 23.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не розглянута відповідачем у встановленому законодавством порядку, та враховуючи, що станом на час вирішення спору відповідач наділений відповідними повноваженнями, тому суд робить висновок про протиправну бездіяльність відповідача, у цій частині.

Категорія справи № 380/3113/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 рокусправа № 380/3113/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні військовозобов`язаному майору юстиції запасу ОСОБА_1 на підставі абз.6 ч.1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно його заяви від 13.12.2023 р., відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати військовозобов`язаному майору юстиції запасу ОСОБА_1 на підставі абз.6 ч.1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно його заяви від 13.12.2023 р., відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану.

Ухвалою суду від 13.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення такої ухвали на усунення недоліків шляхом подання до суду платіжного документа про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 380/3113/24 та передано справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.

13.06.2024 справа № 380/3113/24 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2024 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову та доповнення його підстав, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні військовозобов`язаному майору юстиції запасу ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №° 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» згідно його заяви від 23 травня 2024 року, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати військовозобов`язаному майору юстиції запасу ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №° 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №° 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», згідно його заяви від 23 травня 2024 року, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати на: сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), а також за подання апеляційної скарги на ухвалу від 19 лютого 2024 року про повернення позовної заяви в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок); правничу допомогу адвоката, визначені згідно з умовами договору від 22 січня 2024 року № 24.01-22.01 про надання правничої допомоги, на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2024 року позивачем особисто подано голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 23.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, за формою, визначеною додатком 4 до Порядку № 560. До заяви від 23.05.2024 позивачем надано копії документів, визначених у Додатку 5 до Порядку № 560, для підтвердження обставин, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII. Однак, в порушення вимог абзацу другого п. 60 Порядку № 560, ні у семиденний строк з дати отримання заяви від 23.05.2024 та документів, які підтверджують право на відстрочку, ні до поточної дати позивачу комісією не надано рішення про результати розгляду заяви від 13.12.2023 і прийняте за результатами її розгляду рішення. На адвокатський запит представника позивача від 12.06.2024 відповіді відповідач також не надано. У мобільному додатку «Резерв+» щодо позивача також відсутні відомості про надання йому відстрочки, що підтверджується відповідним витягом з нього від 29.06.2024 року. Зазначає, що протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання військовозобов`язаному майору юстиції запасу ОСОБА_1 , як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка мала місце до 18 травня 2024 року, тобто до дати набрання чинності ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», продовжується і після цієї дати, коли на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», від ОСОБА_1 отримана 23 травня 2024 року відповідна заява від 23 травня 2024 року

Відповідач щодо задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі Центр) надійшла заява ОСОБА_1 про «надання відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану» відповідно до ст. 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Центром надано відповідь ОСОБА_1 за вих. №14359 від 27.12.2023 та скеровано простою кореспонденцією на адресу заявника. Згідно вказаної відповіді, заявнику роз`яснено процедуру надання відстрочки від призову за мобілізацією, якою повідомлено, що у разі виявлення бажання скористуватись своїм правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» необхідно прибути до Центру та написати заяву по зразку. Проінформовано заявника, що необхідно надати паспорт громадянина України, картку фізичної особи платника податків, довідку про реєстрацію місця проживання (за наявності), оригінал військового квитка або тимчасового посвідчення та оригінали документів, які засвідчують право на відстрочку. Також наголошено, що на вимоги розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» наказу МОУ № 402 від 14.08.2008, щодо проходження повторного медичного огляду військовозобов`язаних. Роз`яснено про обов`язки, які визначені ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Зазначає, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №560 від 16.05.2024 року внесено зміни щодо процедури надання відстрочки військовозобов`язаним, а також визначено перелік документів, які необхідно подати із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджував факт протиправності щодо відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки така відмова не надавалася позивачу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем не подано до суду відзиву на заяву представника позивача про зміну предмета позову та доповнення його підстав.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач, маючи на вихованні дитину-інваліда до 18 років, був звільнений за цією підставою з військової служби у запас 16 січня 2023 року та за цією ж підставою, право на відстрочку від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час мав до 18 травня 2024 року, згідно абзацу шостого ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, та має з 18 травня 2024 року, згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції Закону № 3633-IX, без жодних умов чи застережень. Щодо наведених у позові обставин, відповідачем у відзиві, в порушення вимог п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 162 КАС, не зазначено ні про їх визнання відповідачем, ні про їх заперечення, із посиланням на відповідні докази та норми права. Відзив також не містить покликання на норми права, які б визначали обов`язок позивача вчиняти саме так, а не інакше, як зазначено відповідачем у відповіді № 14359 і доведення такого обов`язку до позивача. Відсутнє у відзиві будь-яке обґрунтування правомірності відповідачем своєї бездіяльності, щодо розгляду заяви від 23.04.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу; ненадання відповіді на одержаний 20.06.2024 запит від 12.06.2024 щодо результатів розгляду і прийнятого рішення за заявою від 23.05.2024.

Також, у відповіді на відзив представник позивача заявив клопотання про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_4 документів, які стосуються результатів розгляду ним заяви від 23.05.2024 і прийнятого за такою заявою рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та наказом командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.01.2023 №4 був звільнений з військової служби у запас за підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

13.12.2023 року позивач направив на адресу відповідача поштовим зв`язком заяву від 13.12.2023 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану у порядку абз. 9 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Оскільки відповіді на заяву від 13.12.2023 відповідач не надав у місячний строк, тобто в термін до 18.01.2024 року, представник позивача направив відповідачу адвокатський запит від 24.01.2024 щодо надання інформації та копій документів про результати розгляду заяви від 13.12.2023 і прийняте за результатами розгляду рішення.

Представник позивача отримав на електронну пошту відповідь відповідача від 06.02.2024 року № 1235, згідно якої на заяву від 13.12.2023 простою кореспонденцією було скеровано позивачу відповідь від 27.12.2023 року № 14359

Листом від 27.12.2023 № 14359 відповідач повідомив позивача про те, що у разі виявлення бажання скористуватись своїм правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» необхідно прибути до Центру та написати заяву по зразку. Поінформовано, що необхідно надати паспорт громадянина України, картку фізичної особи платника податків, довідку про реєстрацію місця проживання (за наявності), оригінал військового квитка або тимчасового посвідчення та оригінали документів, які засвідчують право на відстрочку. Окремо звернуто увагу на вимоги, що містяться в абз. 3 п. 3.2 глави 3 розділу Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 щодо проходження повторного медичного огляду військовозобов`язаних. Додатково поінформовано, що згідно ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

У зв`язку із набранням 18.05.2024 року чинності Законом України від 11.04.2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» та постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 23.05.2024 року позивачем особисто подано голові комісії відповідача заяву від 23.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, за формою, визначеною додатком 4 до Порядку № 560. До вказаної заяви позивачем долучено копії документів, визначених у Додатку 5 до Порядку № 560, для підтвердження обставин, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII, зі змінами, внесеними Законом України від 11.04.2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою від 23.05.2024, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Суд враховує, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 23.05.2024 до відповідача), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації..

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на дату вирішення справи судом комісію відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку, суд зазначає, що прийняття відповідачем рішення про надання відстрочки від призову на військову службу є його дискреційними повноваженнями.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 23.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Щодо клопотання представника позивача про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_4 документів, які стосуються результатів розгляду ним заяви від 23.05.2024 і прийнятого за такою заявою рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 7, 8 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За наведених обставин суд робить висновок, що задовольнивши заявлене представником позивача клопотання про витребування доказів, суд фактично вирішує спір по суті. Окрім цього, обов`язком відповідача є довести правомірність своїх дій, зокрема поданням доказів. Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів шляхом витребування у відповідача документів, які стосуються результатів розгляду ним заяви від 23.05.2024 і прийнятого за такою заявою рішення.

Отже, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд висновує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У заяві про зміну предмета позову та доповнення його підстав від 29.06.2024 представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача правничу допомогу адвоката, визначені згідно з умовами договору від 22 січня 2024 року № 24.01-22.01 про надання правничої допомоги, на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті позивачем.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії ВС №1259907 від 08.02.2024 року, договір №24.01-22.01 від 22.01.2024 року про надання правничої допомоги.

Відповідно до розділу 3 вказаного договору:

3.1. За надання правничої допомоги, обумовленої статтею 1 Договору, Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю гонорар на його поточний рахунок, зазначений у п. 6.1. ст. 6 Договору, а саме:

3.1.1. у розмірі 5 000,00 гри (п`ять тисяч гривень 00 коп.), - за підготовку та подання позовної заяви;

3.1.2. у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.), - за підготовку та подання відповіді на відзив відповідача;

3.1.3. у розмірі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 коп.), - за підготовку та подання кожної заяви з процесуальних питань, за винятком заяв про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення судового засідання, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;

3.1.4. у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.), - за підготовку апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу;

3.1.5. у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.), - за підготовку касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу;

3.1.6. за представництво адвокатом Виконавця інтересів Замовника у судовому засіданні у судовій справі, відкритій на підставі позову, поданого адвокатом Виконавця в інтересах Замовника (якщо відповідний розгляд не буде здійснюватися у спрощеному або письмовому провадженні без виклику сторін), з розрахунку за одне судове засідання:

-у суді першої інстанції - 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.);

-у суді апеляційної інстанції - 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.);

-у суді касаційної інстанції - 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1000,00 грн. понесених витрат.

Щодо стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу від 29.02.2024 про повернення позовної заяви в сумі 2422,40 грн., суд зазначає, що відповідно до підпункту в) пункту 4) статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, питання відшкодування судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги вирішується судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення судового збору за подання даного позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 гривень.

З прохальної частини позовної заяви слідує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною. Позов подано в електронній формі.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду, складає 968,96 грн. (із врахуванням коефіцієнту 0,8).

Згідно матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (квитанція №0.0.3482316440.1 від 19.02.2024).

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Як передбачено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (з наступними змінами та доповненнями), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином. Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно пункту 10 Порядку заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно повернути надміру сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 484,48 грн.

Керуючись статтями 242-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у ненаданні військовозобов`язаному майору юстиції запасу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі абз.6 ч.1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно його заяви від 13.12.2023 р., відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 484,48 грн.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович