15 Aug 2024

«Ах, Одесса! Жемчужина у моря!», - даруйте, але так і є - Одеський адмінсуд, не тільки відмову ТЦК неправомірною, а і (!!!) зобов’язав надати відстрочку!!!

Адвокат Валерій Макеєв

Одеський адмінсуд, не тільки відмову ТЦК неправомірною, а і (!!!) зобов’язав надати відстрочку!!!

Суть справи: 26.03.2024 року чоловік , засобами поштового зв`язку, направив до ТЦК та СП заяву, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзаців 7,9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному - на утриманні якого перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи та яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

ТЦК та СП, «нє мудрствуя лукаво», чи навпакиJ, відписався на заяву листом від 15.04.2024 року за № 765 , у якому повідомив чоловіка, що для оформлення відстрочки він повинен особисто з`явитесь до ТЦК та СП та мати при собі військово-облікові документи у яких працівниками ТЦК та СП буде зроблено відповідній запис про відстрочку.

Суд, зазначив, що Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 року по справі № 280/6033/22 дійшов висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

І, вказавши, що ТЦК «Явно не правий», суд дуже ретельно описав, що у нього, по суті, Не має іншого вибору, як зобовязати ТЦК та СП таки НАДАТИ ЧОЛОВІКУ відстрочкуJ:

Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду 25.03.2020р. у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, а тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином, суд може та навіть зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 15.04.2024 року за № 765, у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 7 та абзацу 9 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 7 та абзацу 9 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Надаю ПОВНИЙ ТЕКСТ судового рішення:

Категорія справи № 420/15174/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано для оприлюднення: 12.08.2024. Зареєстровано: 13.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2024.

Номер судового провадження: П/420/15299/24

Державний герб України

Справа № 420/15174/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні на підставі абзацу 7 та абзацу 9 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати на підставі абзацу 7 та абзацу 9 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відстрочку від призову на військовій службі під час мобілізації та пакетом документів, доданих до заяви. Листом відповідач відмовив у наданні відстрочки від призовцу та повідомив, що позивачу необхідно особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 із паспортом громадянина України та повідомити про наявність відповідних підстав для відстрочки, надавши відповідні документи та військово-обліковий документ, у яких працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 буде зроблено відповідний запис про відстрочку, а також пройти медичний огляд військово - лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, і жодним чином не проаналізував та не розглянув предметно заяву щодо отримання відстрочки в порядку абзацу 7 та абзацу 9 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважаючи протиправною відмову у наданні відстрочки передбаченої абзацом 7 та абзацом 9 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із знаходженням судді ОСОБА_2 у відпустці з 24.06.2024 року по 09.08.2024 року, справа розглядається 12.08.2024 року.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Обставини справи.

26.03.2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзаців 7,9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному - на утриманні якого перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи та яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

До заяви додані нотаріально засвідчені копії документів:

паспорт ОСОБА_1 ;

довідка № 668705-2021 про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 ;

паспорт ОСОБА_3 ;

паспорт ОСОБА_4 ;

довідка до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серія 12 ААГ № 492497 від 16.05.2023 р.;

пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_3 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_5 : серія НОМЕР_2 , виданого 10.08.2018 року Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу № 399 від 06.03.2024 р.;

копію акту обстеження матеріально -побутових умов сім`ї від 10.04.2023 р. № 362;

довідку про отримання допомоги № 168 від 11.03.2024 р. ОСОБА_1 ;

довідку про доходи № 2917779985921776 ОСОБА_3 ;

рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.07.2023 р. по справі № 501/2412/23, провадження № 2-о/501/97/2023 року за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи: Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_4 ) про встановлення факту, що має юридичне значення;

рішення Запоріжського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 р. по справі № 280/8404/23 з ЄДРСР.

Листом від 15.04.2024 року за № 765 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача, що для оформлення відстрочки він повинен особисто з`явитесь до ІНФОРМАЦІЯ_4 та мати при собі військово-облікові документи у яких працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 буде зроблено відповідній запис про відстрочку.

Вважаючи відмову відповідача у наданні відстрочки передбаченої абзацом 7 та абзацом 9 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який дії по сьогоднішній день.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За правилами ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, що визначені Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

У розумінні ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII), мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Поряд із цим, ст.23 цього ж Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з абзацами 7,9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Висновки суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснює постійний догляд за хворим пасинком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , який за висновком медико-соціальної експертної комісії №492497 від 16.05.2023 та висновком лікарської комісії медичного закладу №500 від 10.04.2023 потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03.07.2023 року по справі № 501/2412/23.

Так, дійсно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою з інвалідністю I (А) групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 492497 від 16.05.2023 року.

З аналізу положень чинного законодавства вбачається, що військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 року по справі № 280/6033/22 дійшов висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

У той же час, у межах спірних правовідносин, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім.

При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява ОСОБА_1 від 26.03.2024 року була направлена саме ним особисто.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача викладені у листі від 15.04.2024 року щодо неналежного звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та необхідності особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як визначено п.п.1,8,9,11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених обов`язків, є виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (РТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального, а також правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

РТЦК та СП, окрім функцій, зазначених у п.9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, у даному конкретному випадку ІНФОРМАЦІЯ_7 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання по пошті від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів направив лише тільки листа із загальною інформацією, в якому запропонував заявнику з`явитися в РТЦК та особисто надати оригінали підтверджуючих право на відстрочку документів.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень, яким є відповідач, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмову по суті в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024р. у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024р. у справі №120/4459/23.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 15.04.2024 року за № 765, у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 7 та абзацу 9 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 7 та абзацу 9 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко