Апеляційний суд відмовив військовій частині у скасуванні рішення суду про звільнення військовослужбовця, мати якого є особою із інвалідністю 1 групи та потребує постійної сторонньої допомоги. Вердикт суду: ЗВІЛЬНИТИ з військової служби!
9 січня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув справу, у якій військовослужбовець ОСОБА_1 оскаржив відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за сімейними обставинами.
Суд першої інстанції підтримав позицію позивача, визнавши відмову військової частини протиправною.
Ключовим аспектом справи стало те, що матеріалами справи підтверджено: мати позивача має І групу інвалідності та потребує сторонньої допомоги.
Позивач надав документи, які підтверджують, що він є єдиною особою, здатною здійснювати догляд за матір'ю, яка має І групу інвалідності та потребує сторонньої допомоги та догляду, і позивачем до рапорту на звільнення надано докази, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір`ю.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що зазначені обставини свідчать про те, що позивач підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Це рішення підкреслює важливість прав військовослужбовців, які потребують підтримки у зв'язку з сімейними обставинами, особливо в умовах воєнного стану.Суд підтвердив, що військовослужбовці мають право на звільнення, якщо вони не висловили бажання продовжувати службу та потребують постійного догляду за близькими.
Повний текст Постанови Апеляційного суду
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9810/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Історія справи.
12.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 за рапортом позивача про звільнення з військової служби; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення звільнити позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив в задоволенні рапорту про звільнення, незважаючи на наявність законних підстав, а саме через наявність на утриманні мати 1 групи інвалідності.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09. 2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач не вчинив дій, які передбачені законом, чим допустив протиправну бездіяльність, і на спростування зазначеного доказів не надано.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за результатами розгляду рапорту позивача не встановлено підстав для його звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів, які засвідчують факт відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у гр. ОСОБА_2 , про що було поінформовано позивача листом в/ч НОМЕР_1 №2539 від 24.06.2024. Вказує, що чинним законодавством та жодними нормативно-правовими актами при зверненні військовослужбовця рапортом про його звільнення зі служби за сімейними обставинами, не передбачено для військового командування доводити факт відсутності у військовослужбовця, зокрема в його батьків, які є особами з інвалідністю та потребують постійного догляду, інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримано висновки суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, а після надходження справи ухвалою від 09.12.2024 призначено до слухання у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи, оскільки відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, до якого були долучені документи згідно додатку до вказаної заяви (а.с. 21-22).
Позивач є військовослужбовцем, тобто звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
До рапорту (а.с. 21) позивачем було додано:
- нотаріально посвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчена копія довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серії І2ААГ №787005 із зазначенням І групи інвалідності та із зазначенням про потребу у догляді;
- нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;
- заява ОСОБА_2 про згоду щодо здійснення догляду та відсутність інших членів родини;
- довідка про місце проживання;
- рішення виконавчого комітету Дмитрівської селищної ради Чернігівської області від 05.02.2024 року №1 про затвердження висновку органу опіки і піклування про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуна ОСОБА_1 ;
- висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Дмитрівської селищної ради від 05.02.2024 року про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над його матір`ю ОСОБА_2 .
Листом від 24.06.2024 № 2539 позивачу було повідомлено, що підстав для звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до пункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не встановлено, повідомлено, що в поданому рапорті відсутні підтверджуючі документи, які засвідчують факт відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у громадянки ОСОБА_2 (а.с. 23).
Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закону № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.3 цієї ж статті військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Стаття 26 Закону № 2232 визначає підстави звільнення з військової служби.
Так частиною 4 цієї статті передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):
а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);
б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
д) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Частина 7 ст. 26 Закону № 2232 наголошує, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Отже, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України (далі Положення).
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно п.2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Пунктом 3 Положення передбачено, що громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
Відповідно до п.п.5.-7 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 розділу І Положення передбачено, що, зокрема, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
Висновки суду.
Отже, системний аналіз абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з підстав наявності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно вказаних норм права, наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Тобто, однією із підстав звільнення з військової служби за сімейними обставинами було визначено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем документи (вище перелічені) підтверджують, що мати позивача, має І групу інвалідності та потребує сторонньої допомоги та догляду, і позивачем до рапорту на звільнення надано докази, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір`ю.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що зазначені обставини свідчать про те, що позивач підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції правильно зазначив про обґрунтованість позовних вимог і що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи.
Тому, правильно суд першої інстанції зазначив, що відповідач не вчинив дій, які передбачені законом, чим допустив протиправну бездіяльність із задоволенням позовних вимог як про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері, дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 25.07.2023 з урахуванням висновків суду щодо законності підстав звільнення позивача зі служби.
Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Тобто, з урахування встановлених обставин та вищенаведених норм закону, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно визначив, що під час розв`язання правової колізії між нормами права, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Отже, вищенаведена норма права визначає право позивача бути звільненим зі служби відповідно до абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги з огляду на вищевикладене і тому, що вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Крім того, колегія судді наголошує, що надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль