7 Aug 2025

Апеляційний суд зобов’язав вч здійснити всі належні виплати військовому за період лікування, вказавши, що засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції , повинен бути «ефективним», щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів

Адвокат Валерій Макеєв

Військова частина та суд першої інстанції недогледіли, що моряк тривалий час лікування після тяжкого бойового травмування, а отже мав отримати відповідні виплати із розрахунку по 100 000 грн на місяць.

Матрос оскаржив до суду бездіяльність щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення.

Суд першої інстанції недогледів низку травмувань колінного суглобу, розриву меніску та ін., і відмовив у належних виплатах матросу.

Та апеляційний суд розібрався до дрібниць і поновив справедливість, та більш того- не просто визнав «бездіяльність щодо не виплат неправомірною», а зобовязав вч зробити належні виплати у повному розмірі.

Детальніше:

суд першої інстанції зазначив, що з медичної документації не вбачається перебування на стаціонарному лікуванні саме через поранення, пов`язане із захистом Батьківщини: «наслідки закритої травми (отриманої 22.09.2022) правового колінного суглобу, розриву медіального меніска, лікований оперативно у вигляді зміцнілих рубців, без ознак запалення, без порушення функцій». При цьому, суд першої інстанції вказав, що надані медичні документи за вказані періоди підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), що не є тотожним, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачем додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо нарахування позивачу додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100000грн. за період з 14.06.2023 по 05.07.2023 з підстав відсутності доказів проходження реабілітаційного лікування в умовах стаціонару.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Біля н.п. Білогірка Херсонської області, в районі виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, матрос отримав бойове травмування, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, після чого тривалий час перебував на лікуванні.

У одній із лікарень зроблено висновок: травматичне пошкодження внутрішнього меніска правового колінного суглоба; стан після артроскопії, резекції пошкодженої ділянки меніска правого колінного суглоба 26.12.2022; захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби; потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Факти знаходження позивача на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, у відпустці для лікування, підтверджуються витягами з наказів військової частини НОМЕР_1 . /а.с.110-118/

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.06.2024р. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи ветерана війни.

Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції (прав і свобод), повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці для лікування після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини)

`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Категорія справи № 420/8079/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано судом: 17.06.2025. Зареєстровано: 18.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2025.

Дата набрання законної сили: 16.06.2025

Номер судового провадження: 854/47326/24

Державний герб України

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8079/24

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 30.09.2024

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини); зобов`язання нарахувати та виплати йому додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини) за період з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 28.01.2023, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час виконання бойового завдання 22.09.2022 пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач отримав бойове травмування внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах охорони здоров`я у періоди: з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 29.12.2022, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 24.05.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 14.12.2023, з 15.01.2023 по 13.02.2023. Також, у період з 30.12.2022 по 29.01.2023 позивач перебував у відпустці для лікування після поранення. Як зазначає позивач, після звільнення його з посади та виключення зі списків особового складу військової частини, відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду, визначеною Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000грн. за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини) за період з 26.12.2022 по 29.12.2022; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини) за період з 26.12.2022 по 29.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування позивачу збільшеної грошової допомоги у розмірі 100000грн. за періоди: з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024, суд першої інстанції зазначив, що з медичної документації не вбачається перебування на стаціонарному лікуванні саме через поранення, пов`язане із захистом Батьківщини: «наслідки закритої травми (отриманої 22.09.2022) правового колінного суглобу, розриву медіального меніска, лікований оперативно у вигляді зміцнілих рубців, без ознак запалення, без порушення функцій». При цьому, суд першої інстанції вказав, що надані медичні документи за вказані періоди підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), що не є тотожним, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачем додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо нарахування позивачу додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100000грн. за період з 14.06.2023 по 05.07.2023 з підстав відсутності доказів проходження реабілітаційного лікування в умовах стаціонару.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно надано оцінку доказам, що підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці, у зв`язку з отриманням травми 22.09.2022, пов`язаної із захистом Батьківщини, а тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 10000грн., визначеної Постановою КМУ №168 підлягають задоволенню.

Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.03.2022 по 13.02.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Так, у період з 07.03.2022 по 12.10.2022 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2023 №1452.

22.09.2022 позивач під час проходження служби отримав поранення.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023 №2189 про обставини травми позивача, виданої на підставі витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023, ОСОБА_1 біля н.п. Білогірка Херсонської області, в районі виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, отримав бойове травмування, внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Після отриманого поранення, позивач з 14.10.2022 по 13.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванню у різних закладах охорони здоров`я, а саме:

з 14.10.2022 по 31.10.2022 КП «Саратська ЦПМСД» відповідно до виписки із медичної карти від 31.10.2022 №2951/877;

з 03.11.2022 по 29.11.2022 КП «ГКБ №1» відповідно до виписки від 29.11.2022 №10020 із медичної карти стаціонарного хворого;

з 26.12.2022 по 29.12.2022 ЦРЛ Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до виписного епікризу від 29.11.2022;

з 29.03.2023 по 17.04.2023 КП «Саратська ЦПМСД» відповідно до виписки із медичної карти від 17.04.2023 №1361/513;

з 24.04.2023 по 24.05.2023 Білгород-Дністровська ЦРЛ відповідно до виписки з медичної картки від 24.05.2023 №1136/627;

з 25.05.2023 по 06.06.2023 ЦРЛ Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до виписного епікризу від 06.06.2023;

з 14.06.2023 по 05.07.2023 Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня (проходив курс комплексної реабілітації (абілітації)) відповідно до індивідуального плану від 05.07.2023;

з 01.08.2023 по 14.12.2023, з 14.12.2023 по 21.12.2023, з 21.12.2023 по 10.01.2023, з 15.01.2024 по 13.02.2024 КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської міської ради відповідно до короткої виписки із історії хвороби №399/23, 251/24.

Крім того, відповідно до довідки клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 29.11.2022 №6638 ОСОБА_1 на підставі статті 48 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Згідно довідки ВЛК КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської районної ради, 30.11.2022 проведено медичний огляд позивача та зроблено висновок: травматичне пошкодження внутрішнього меніска правового колінного суглоба; стан після артроскопії, резекції пошкодженої ділянки меніска правого колінного суглоба 26.12.2022; захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби; потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

У зв`язку з цим, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 №362 у період з 29.12.2022 по 27.01.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я.

У свідоцтві про хворобу позивача від 05.01.2024 №323, зазначено «травма, так, пов`язана з захистом Батьківщини».

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 21.02.2024 №776:

Травма матроса ОСОБА_1 , 1987 р.н.: «Наслідки закритої травми (22.09.2022) правового колінного суглобу, розриву медіального меніска, лікований оперативно у вигляді зміцнілих рубців, без ознак запалення, без порушення функцій», що підтверджуються медичними та військово-обліковими документами, - Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Захворювання: «Поперекова радикулопатія з больовим синдромом та незначним порушенням функцій. Розповсюджений остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта з деформуючим спондильозом Th7-Th8, ункоартроз С5-С6 праворуч, деформуючий артроз реберно-хребцевих зчленувань на рівні Th10 з больовим синдромом, без порушення функцій. Деформуючий артроз обох колінних суглобів з больовим синдромом та незначним порушенням функцій», - Захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Захворювання: «Вузловий еутиреоїдний зоб», - Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2024 позивача звільнено у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Як зазначає позивач, у спірні періоди його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідачем не виплачено грошову додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000грн., визначеною Постановою №168 від 28.02.2022, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч.1 ст.9 Закон №2011-XII).

Згідно з абз.1,2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, п.1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, зокрема, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За аналізом наведених правових норм можна дійти висновку, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402 (надалі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

У довідці обов`язково зазначається: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000грн. виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.04.2024 у справі №340/5387/22, від 05.09.2024 у справі №340/5390/22, від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.

Крім того, додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260).

Так, п.11 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Аналогічно абз.2 п.9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абз.3 п. 9 розділу І Порядку №260).

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування на стаціонарі та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Так, у даній справі спірним питанням є наявність/відсутність у позивача права відповідно до Постанови №168 на нарахування та виплату додаткової винагороди до 100000грн. за періоди з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 28.01.2023, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024 за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням та перебування у відпустці для лікування після поранення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023 №2189 в районі виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 22.09.2022 позивач отримав бойове травмування, внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 28.01.2023, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024, що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними виписками з історії хвороби, виписними епікризами та довідками військово-лікарської комісії.

Крім того, відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії №776 від 21.02.2024 підтверджено, що «Травма матроса ОСОБА_1 , 1987 р.н.: «Наслідки закритої травми (22.09.2022) правового колінного суглобу, розриву медіального меніска, лікований оперативно у вигляді зміцнілих рубців, без ознак запалення, без порушення функцій», що підтверджуються медичними та військово-обліковими документами, - травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Захворювання: «Поперекова радикулопатія з больовим синдромом та незначним порушенням функцій. Розповсюджений остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта з деформуючим спондильозом Th7-Th8, ункоартроз С5-С6 праворуч, деформуючий артроз реберно-хребцевих зчленувань на рівні Th10 з больовим синдромом, без порушення функцій. Деформуючий артроз обох колінних суглобів з больовим синдромом та незначним порушенням функцій», - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Захворювання: «Вузловий еутиреоїдний зоб», - захворювання, так, пов`язані із проходженням військової служби».

Колегія суддів також враховує, що довідкою ВЛК КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської районної ради, 30.11.2022 проведено медичний огляд позивача та зроблено висновок: «травматичне пошкодження внутрішнього меніска правового колінного суглоба; стан після артроскопії, резекції пошкодженої ділянки меніска правого колінного суглоба 26.12.2022; захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби; потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів», у зв`язку з чим, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 №362 у період з 29.12.2022 по 27.01.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.06.2024р. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи ветерана війни.

На підставі наведеного, враховуючи, що позивач у періоди з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 28.01.2023, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні після поранення та його наслідків, а також у відпустці для лікування після поранення, при цьому, таке поранення пов`язане із захистом Батьківщини, оскільки отримано у період безпосередньої участі у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також перебування у відпустці для лікування після поранення відповідно до Постанови №168 від 28.02.2022.

Однак, відповідач здійснив позивачу нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000грн. лише за період з 01.10.2022 по 11.10.2022 та 30000грн. за період з 12.10.2022 по 31.10.2022, що підтверджується випискою про зарахування коштів (07.10.2022 15897,98грн., 29.10.2022 98500грн.), чим допустив протиправну бездіяльність.

За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці для лікування після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини) за період з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 28.01.2023, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці для лікування після поранення (травми, пов`язаної із захистом Батьківщини) за період з 14.10.2022 по 31.10.2022, з 03.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 28.01.2023, з 29.03.2023 по 17.04.2023, з 24.04.2023 по 06.06.2023, з 14.06.2023 по 05.07.2023, з 01.08.2023 по 10.01.2024, з 15.01.2024 по 13.02.2024, з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв