Аспірант подав заяву про відстрочку. ТЦК відмовив, та направив аспіранта на ВЛК, а по тому, - вручив повістку на відправку. Аспірант – подав позов до суду, а з ним – заяву про забезпечення позову. Суд заяву задовольнив – дії з мобілізації зупинив.

Аспірант подав заяву про відстрочку. ТЦК відмовив, та направив аспіранта на ВЛК, а по тому, - вручив повістку на відправку. Аспірант – подав позов до суду, а з ним – заяву про забезпечення позову. Суд заяву задовольнив – дії з мобілізації зупинив.


Чому одні суди задовольняють заяви про забезпечення позову, щодо заборони дій з мобілізації заявника до набуття чинності судовим рішенням, а інші НІ?

Досліджуємо чутливу тему.

Про те, що суди нерідко задовольняють заяви про забезпечення позову заявників – військовозобов’язаних, які вважають певну бездіяльність ТЦК та СП неправомірною, ми вже писали у матеріалі https://advokatmakeev.com/blog/u-razi-prizovu-pozivacha-na-vijskovu-sluzhbu-po-mobilizaciyi-mozhut-buti-porusheni-prava-ditini-z-invalidnistyu-sina-pozivacha-a-tomu-sud-zaboroniv-zdijsnyuvati-bud-yaki-diyi-z-mobilizaciyi-do-zavershennya-rozglyadu-spravi.

Та так буває не завжди.

Маємо дуже свіжий кейс: аспірант, який послідовно здобуває освіту, подав заяву про відстрочку.

ТЦК ( Комісія) – відмовили.

 02 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву аспіранта до розгляду та відкрито провадження у справі.

А вже 08 жовтня 2024 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТЦК вчиняти дії, пов`язані з його мобілізацією  до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/10889/24.

Все дуже просто: ТЦК, відмовивши аспіранту у заяві про відстрочку, направило його на ВЛК, та, по тому, вручила повістку на відправку.

Вбачаючи реальну загрозу порушення права аспіранта, суд задовольнив заяву про забезпечення позову, обгрунтувавши свою позицію наступним:

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підстави надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Ця норма у зазначеній редакції почала діяти з 18.05.2024 з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX (далі Закон №3633-IX).

До 18.05.2024 ст.23 Закону №3543-XII передбачала, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Враховуючи таку редакцію норми, до 18.05.2024 ОСОБА_1 , як здобувач вищої освіти за денною формою навчання, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, не взявши до уваги право позивача на відстрочку, направив останнього на медичний огляд для визначення придатності до військової служби та після завершення такого огляду вручив останньому повістку на відправку.

Сукупність наведених обставин вказує на наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, обираючи спосіб забезпечення позову, суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України.

Суд звертає увагу, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у цьому випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не належить до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом».

Аплодуємо суду – Закон понад усе. Для суду було вірогідно – очевидним те, що аспіранту таки відмовили у заяві про відстрочку Неправомірно.

ТА так буває не завжди.

Часто – густо суди відмовляють у заяві про забезпечення позову, вказуючи на те, що за позицією Верховного Суду, повинна бути ОЧЕВИДНІСТЬ неправомірності дій/ бездіяльності Відповідача, тоб –то – повинно бути «вірогідно – очевидним», що позов, при розгляді заяви по суті, буде у подальшому Задоволено. Чого ( ось такої «очевидності» , на стадії розгляду заяви про забезпечення, не те, щоб Встановити, але і Встановлювати – було б не правомірно.

Та формальна підстава для «відмов» у задоволенні заяв про забезпечення є, і суди, часто- густо, штампують відмови, мотивуючи свою позицію наступним:

«Верховний Суд 06.02.2019 у справі №826/13306/18 зазначив, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності/дій відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності/дії поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках». ( Суддя Трофімова, Черкаський окружний, Ухвала про відмову у справі № 580/9381/24).

Відкритим є питання про справедливість та правомірність таких позицій.

У розібраному вище кейсі, суддя чітко описала, що очевидним є те, що освіта послідовна, і очевидним є те, що за Законом – наявні підстави для відстрочки. Також очевидним є те, що виконавши вимоги «повістку про відправку», військовозобов’язаний змінить свій статус та «військового», і тоді вже прав за законом «Про мобілізацію» у нього не буде НІЯКИХ.

Логічно і законно.

Та «маємо те що маємо».

Боімося і поборимо) І тільки так)

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 440/10889/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 09.10.2024. Зареєстровано: 10.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

09 жовтня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/10889/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправними дії, викладені у повідомленні від 15.08.2024 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до протоколу від 16.08.2024 №13 відносно ОСОБА_1 , скасувавши відповідне повідомлення, винесене на основі протоколу;

- зобов`язати відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , є здобувачем освіти (аспірант), навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08 жовтня 2024 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/10889/24.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що 12.08.2024 ОСОБА_1 було подано заяву на відстрочку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Надалі позивач пройшов ВЛК та отримав новий військово-обліковий документ. ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву про надання відстрочки та відмовлено в її задоволенні. Відмову позивач оскаржив у судовому порядку. Проте Відповідачем 02.09.2024 року було направлено повістку на відправку. Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняє активні дії, які спрямовані на позбавлення права позивача на оскарження рішення про відмову у наданні відстрочки. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову об`єктивно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та призведе до істотного порушення його прав.

Дослідивши доводи викладені у заяві про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд вважає, що така заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 10.01.2024 наказом Національної академії статистики, обліку та аудиту Державної служби статистики України №10 зарахований до аспірантури як здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування» на денну форму навчання з 15.01.2024.

ОСОБА_1 12.08.2024 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою в якій просив оформити у порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560 довідки про відстрочку від призову на військову службу по мобілізації.

За результатами розгляду протоколом від 16.08.2024 №13 комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

ОСОБА_1 оскаржив відмову про надання йому відстрочки від призову на військову службу оскаржив до суду.

Відповідно до довідки ВЛК №8/1941 військовозобов`язаний молодший лейтенант ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Повісткою на відправку Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказано ОСОБА_1 02.09.2024 о 08-00 год. з`явитися ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повісткою №229062 повідомлено ОСОБА_1 , що йому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 04 жовтня 2024 року о 10:00 для проходження медичного огляд

Частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підстави надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Ця норма у зазначеній редакції почала діяти з 18.05.2024 з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX (далі Закон №3633-IX).

До 18.05.2024 ст.23 Закону №3543-XII передбачала, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Враховуючи таку редакцію норми, до 18.05.2024 ОСОБА_1 , як здобувач вищої освіти за денною формою навчання, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, не взявши до уваги право позивача на відстрочку, направив останнього на медичний огляд для визначення придатності до військової служби та після завершення такого огляду вручив останньому повістку на відправку.

Сукупність наведених обставин вказує на наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, обираючи спосіб забезпечення позову, суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України.

Суд звертає увагу, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у цьому випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не належить до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С.С. Бойко