Це вже історія. Але цікава. 21 річний юнак в червні 24року звернувся до ТЦК про надання відстрочки із посиланням на те, що йому тільки 21). ТЦК і тут відмовив. Суд, звісно, позов юнака задовольнив, але, погодьтесь – кмітливий же підхід застосував юнак!

20.06.2024 юнак звернувся до ТЦКіз заявою, у якій зазначив, що він не досяг 25-річного віку, не проходив базову загальновійськову підготовку та бажає пройти її в 2027 році, не надав згоди на призов на військову службу під час мобілізації, а тому не підлягає призову на військову службу. Усі необхідні документи на підтвердження вищезгаданих обставин позивач додав до заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації. Однак, відповідач проігнорував заяву, не вжив жодних заходів щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, не надав жодної належної та обґрунтованої відповіді щодо підстав для не надання позивачу такої відстрочки.

За результатами розгляду комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах, оскільки заява не була подана особисто.

Щодо вимоги «особисто прибути» - суд вкотре наголосив на тому, що приписами Закону №3543-XII та Порядку №560 не передбачено обов`язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов`язок "особисто подати" не означає "особисто прибути".

Суд, по суті, не дослідив  обґрунтування права юнака  на отримання відстрочки від призову під час мобілізації за ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ( а шкода), а обмежився лише тим, що ТЦК неправомірно відмовив у належному розгляді заяви про відстрочку.

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 500/4169/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 10.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.

Номер судового провадження: П/500/4507/24

Державний герб України

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4169/24

09 жовтня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації за ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, до досягнення ним 25-річного віку.

зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації за ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, до досягнення ним 25-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання відстрочки від призову під час мобілізації за ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". 20.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій зазначив, що він не досяг 25-річного віку, не проходив базову загальновійськову підготовку та бажає пройти її в 2027 році, не надав згоди на призов на військову службу під час мобілізації, а тому не підлягає призову на військову службу. Усі необхідні документи на підтвердження вищезгаданих обставин позивач додав до заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації. Однак, відповідач проігнорував заяву, не вжив жодних заходів щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, не надав жодної належної та обґрунтованої відповіді щодо підстав для не надання позивачу такої відстрочки.

На переконання позивача, така бездіяльність відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації є необгрунтованою та протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено в якості співвідповідачів у справі ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, ІНФОРМАЦІЯ_5 подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянуто заяву ОСОБА_1 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах, оскільки заява не була подана особисто. Позивач надіслав заяву та неповний пакет документів, відсутня копія військово-облікового документа, через відділення "УКРПОШТА", що підтверджується накладною № 4740201525649 від 20.06.2024 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 4740201525649 від 20.06.2024, копії яких додані до матеріалів позовної заяви, то комісія з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняла відповідне рішення про відмову у наданні відстрочки. ІНФОРМАЦІЯ_5 надана відповідь за № 1147 від 27.06.2024, проте позивач особисто не з`явився та не отримав її.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 у письмовій заяві заперечив позовні вимоги, просив в позові відмовити.

Ухвалою суду від 09.09.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 20.06.2024 засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у якій зазначив, що він не досяг 25-річного віку, не проходив базову загальновійськову підготовку та бажає пройти її в 2027 році, не надав згоди на призов на військову службу під час мобілізації, а тому не підлягає призову на військову службу. Як додатки до заяви зазначено нотаріально засвідчені копії паспорту громадянина України та РНОКПП.

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.06.2024 №1147, протоколом від 27.06.2024 №2/4 комісія відповідача ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причиною відмови вказано недотримання вимог п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на військовий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені у встановленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

За приписами ч.5 ст.22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Відповідно до п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Як встановлено судом у цій справі, вік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , станом на час виникнення спірних правовідносин 21 рік.

20.06.2024 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.06.2024 №1147, протоколом від 27.06.2024 №2/4 комісія відповідача ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, посилаючись на недотримання вимог п.58 Порядку №560.

Однак приписами Закону №3543-XII та Порядку №560 не передбачають обов`язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов`язок "особисто подати" не означає "особисто прибути".

У спірних правовідносинах відповідач не ставив під сумнів факт, що заява про відстрочку була направлена військовозобов`язаним особисто.

До того ж, у матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази врахування відповідачем п. 59 Порядку № 560, згідно з яким відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв`язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

Суд зазначає, що відповідач після отримання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

В свою чергу, повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.06.2024 №1147 та відсутність доказів на підтвердження факту доведення його відповідачем до відома позивача, вказують на те, що відповідач не розглядав по суті вказану вище заяву позивача від 20.06.2024 та не прийняв відповідного рішення про задоволення або відмову у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених ч.2 ст.2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, не розглянувши заяву позивача стосовно порушеного у ній питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та, відповідно, не прийнявши за результатами її розгляду відповідного рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі ч.5 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

- ІНФОРМАЦІЯ_9 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

- ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4

Головуючий суддяМандзій О.П.