Черкаський окружний адмінсуд ( рішення 13.07.26) вказав, що перебування «за кордоном» рідних особи , яка потребує постійного догляду, є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншо

Військовий подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв’язку з доглядом за батьком. Однак військовою частиною відмовлено у звільненні з військової служби, у зв’язку із чим, чоловік звернувся до суду.  Мотиви відмови вч: є у батька онуки, які навчаються у Польщі, що не виключає їх обовязку за дідусем.

Суд же зазначив, що право на звільнення «за відсутності інших членів сім’ї  законодавча норма «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.

В контексті Закону №2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).

У цьому випадку, хоча формально існують інші члени сім`ї другого ступеня споріднення (племінниці позивача та онуки батька), їх неможливість здійснювати догляд через те, що вони проживають та навчаються за кордоном, є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Також суд зазначив:

Звільнення військовослужбовця для забезпечення належного догляду за особою з інвалідністю у цьому випадку є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту.

Отже, відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладена у висновку від 11.05.2026 №1961/24833-в відмова в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби є неправомірною.

Так, зі змісту абз.13 п.3 ч.12 Закону №2232-XII вбачається, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Це наша справа № справа № 580/5339/26

В ній суд позовні вимоги задовольнив та зобовязав вч повторно розглянути рапорт про звільнення з урахуванням висновків суду