26 Oct 2024

Чи може один ТЦК скасовувати відстрочку, надану іншим? Суд ( рішення 17.10.24) сказав, що НІ. Відстрочка ( навіть надана до 2030 року) не може бути скасована та зобовязав ТЦК внести дані про наявність відстрочки до 2030 року до Єдиного державного реєстру п

Адвокат Валерій Макеєв

У 2023 року батьку, який самостійно виховує неповнолітнього сина, було надано відстрочку до настання повноліття сина ( 2030 р). Чоловік перемістився із Донеччини до Павлограду. І тут ТЦК вказали, що «стара відстрочка» не дійсна). Суд вказав, що таки ДІЙСНА і оновлювати не потрібно.

Рішення дуже цікаве. І за оперативністю його прийняття, і за суттю: чи може ТЦК скасовувати відстрочку надану іншим ТЦК?

30.08.24 чоловік отримав повістку. 19.09.24 оскаржив таку дію до суду . І вже 17.10.24 суд прийняв рішення, фактично, на захист прав чоловіка.

Вже цікаво. Та по суті:

Ще до великомасштабного вторгнення – чоловік розлучився із дитиною, і малолітня дитина залишилась на утриманні батька. Зазначене було затверджено 20.01.21 виконкомом Мирноградської міської ради ( Донецька область).

Тоб-то, не має підстав для сумнівів у тому, що такі обставини склались об’єктивно, і ніяким чином не могли бути «спровоковані» майбутніми мобілізаційними процесами .

06.11.2023року чоловіку Мирноградсьским РТЦК було надано відстрочку від призову на військову службу строком до 25.03.2030 року – вочевидь – до повноліття сина, якого утримує військовозобов’язаний.

У подальшому, перебувати у Мирнограді стало небезпечним, і у серпні 2024 року батько із сином переїхали до Павлограду Дніпропетровської області, та зареєструвались як внутрішньопереміщені особи.

Виникла необхідність стати на облік у місцевому ТЦК, та тут і почались проблеми: в Павлограді в ТЦК заявили, що наявна відстрочка «недійсна» . і по тому – вручили батьку неповнолітнього сина – повістку, за якою було покладено на чоловіка обов’язок прибути 10.09.2024 року о 08:30 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до певної частини військової частини.

Власне , це і стало підставою для позову до суду.

У відзові ТЦК заперечували від позову, вказуючи доволі дивне – що повістка – це ще не мобілізація), і, взагалі, «стара відстрочка» не дійсна – а із заявою «про нову відстрочку» - чоловік не звертався. Та суд лукавства не сприйняв як належне): ТЦК з Павлограду не може скасувати те, що прийнято в Мирнограді.

Суд зазначив:

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.

«Знаходився в МИрноградському РТЦК 06 листопада 2023 р.

Надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації зг. абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на термін до 25.03.2030 р.».

На документі міститься печатка установи та підпис посадової особи.

Таким чином, судом встановлено, що в такій формі позивач отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на термін до 25.03.2030 р.

Форма документа була обрана на розсуд компетентного суб`єкта владних повноважень та не впливає на право позивача на отримання відстрочки, оскільки з наданого документа вбачаються підстави для надання відстрочки, строк на який надано відстрочку, та на документі міститься печатка установи та підпис відповідальної особи.

В зв`язку з наведеним, у відповідача відсутні підстави для вручення чоловіку повістки №10112 від 30.08.2024 р.

Твердження відповідача стосовно того, що відстрочка від призову на військову службу під час може надаватись лише на час проведення останньої суд до уваги не бере з наступних підстав:

Позивач не має звертатися до голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою про надання відстрочки, оскільки відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації вже надана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 до 25.03.2030 р.

Таким чином, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вручення ОСОБА_1 повістки №10112 від 30.08.2024 р. не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 160/25319/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуСправа №160/25319/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,-

УСТАНОВИВ:

19.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у видачі повістки за №10112 від 30.08.2024 р., виданої на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 був зареєстрований та мешкав у м. Мирноград Донецької області та перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відносини з дружиною було припинено, а дитина залишилася проживати з мамою. З часом стало відомо, що вона почала зловживати спиртними напоями, у зв`язку із чим ОСОБА_1 був вимушений звернутися до органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради із заявою про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

20.01.2021 року виконавчим комітетом Мирноградської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 було винесено рішення відповідно до якого було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в родині батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення не втрачає чинності у разі зміни батьком, ОСОБА_3 , місця проживання.

06.11.2023року ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було надано відстрочку від призову на військову службу строком до 25.03.2030 року.

Внаслідок російської агресії та постійних обстрілів міста, проживати у Мирнограді стало надто небезпечно і було прийнято рішення покинути його та переїхати до м. Павлоград Дніпропетровської області. В серпні 2024 року ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 було отримано довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб.

Також, була необхідність стати на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . По приходу до ІНФОРМАЦІЯ_6 було також надано відповідні документи, які підтверджували виховання дитини батьком та відстрочка, що була надана ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_7 було заявлено, що дана відстрочка є недійсною та було надано повістку за №10112 із зазначенням, що ОСОБА_1 необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 10.09.2024 року о 08:30 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 . Вважаючи дії відповідача щодо видачі повістки протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 19.09.2024 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

30.09.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться фактично до оскарження повістки, якою наказано позивачу з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Додатком 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Наведене свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

Надана позивачем копія «відстрочки» від призову до 2030 року не може бути прийнята судом до уваги, оскільки її форма не відповідає будь-якій, що визначена законодавством. Для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач до голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , у відповідності до п. 58 Порядку №560, не звертався. Враховуючи зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 р. у ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано копію наказу про призов позивача на військову службу.

14.10.2024 р. від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява, в якій зазначено, що наказ про призов на військову службу гр. ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не видавався.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 04.04.2012 р. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 20.01.2021 р. №32 було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в родині батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення не втрачає чинності у разі зміни батьком, ОСОБА_3 , місця проживання.

ОСОБА_1 була отримано повістка № 5736 від ІНФОРМАЦІЯ_9 із зазначенням про необхідність з`явитися 06.11.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

На зворотньому боці повістки зазначено:

«Знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_10 06 листопада 2023 р.

На документі міститься печатка установи та підпис посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до довідок від 19.08.2024 р. №1216-5003405015 та від 19.08.2024 р. №1216-5003405048 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, та проживають у АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_1 надано повістку №10112 від 30.08.2024 р. про те, що йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 10.09.2024 року о 08:30 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 р. №320зп-24/160 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення щодо мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 рокуу зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно до ч.ч. 4, 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону України до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно до п. 34 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 77Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 11 Положення № 154 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Згідно до п. 11 Положення № 154 (в редакції, чинній на момент розгляду справи) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 04.04.2012 р. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На зворотньому боці повістки зазначено:

«Знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_10 06 листопада 2023 р.

На документі міститься печатка установи та підпис посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Таким чином, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації зг. абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на термін до 25.03.2030 р.

Відповідно до положень законодавства, ІНФОРМАЦІЯ_12 , де перебував на обліку позивач, є суб`єктом владних повноважень, який наділений компетенцією надавати відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Матеріалами справи підтверджено, що суб`єктом владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_11 , було надано позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на термін до 25.03.2030 р., тобто, прийнято відповідне рішення в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки не оскаржено та не скасовано у встановленому законом порядку, є чинним на момент розгляду справи.

Доводи відповідача стосовно того, що форма відстрочки не відповідає вимогам законодавства, не приймаються судом до уваги.

Як вже зазначалося, повноважним суб`єктом надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на момент виникнення спірних правовідносин був ІНФОРМАЦІЯ_12 .

ІНФОРМАЦІЯ_11 на зворотньому боці повістки №5736, що видана ОСОБА_1 зазначено:

«Знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_10 06 листопада 2023 р.

На документі міститься печатка установи та підпис посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В зв`язку з наведеним, у відповідача відсутні підстави для вручення ОСОБА_1 повістки №10112 від 30.08.2024 р.

Відповідно до п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

Вказаний Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560.

При цьому, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації надано позивачу 06.11.2023 р.

Тобто, на момент надання відстрочки позивачу не діяв Порядок №560 та було відсутнє вказане законодавче обмеження строку надання відстрочки строком проведення мобілізації.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 58 Конституції Українирегламентується порядок застосування норм матеріального права в редакції чинній на час виникнення певної події чи юридично факту, тобто,стаття 58 Конституціївизначає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вони настали або мали місце.

Доводи відповідача стосовно того, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та наведене свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом, суд вважає не обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_1 надано повістку №10112 від 30.08.2024 р. про те, що йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 10.09.2024 року о 08:30 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

Вказана повістка не є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, оскільки містить зобов`язання позивача з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 саме для його призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

Тобто, явка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 за вказаною повісткою мала б наслідком мобілізацію позивача, зміну його правового статусу з військовозобов`язаної особи, яка має право скористатися своїм правом на відстрочку, на статус військовослужбовця, який втрачає право скористатися правом на відстрочку.

Зазначене порушує права позивача, оскільки позивач є особою, якій повноважним суб`єктом владних повноважень надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 25.03.2030 р.

Твердження відповідача про те, що позивач мав звернутися з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 не ґрунтуються на вимогах законодавства.

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Тому, саме відповідач зобов`язаний внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про наявність у ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 25.03.2030 р.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 внести дані про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на термін до 25.03.2030 р. до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 утриматись від вчинення дій, прийняття рішень щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до 25.03.2030 р.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягаютьчастковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вручення ОСОБА_1 повістки №10112 від 30.08.2024 р.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 внести дані про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на термін до 25.03.2030 р. до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 утриматись від вчинення дій, прийняття рішень щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до 25.03.2030 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук