16 Nov 2024

Чи можна відмовити багатодітному батьку у відстрочці? ТЦК вирішив що так – бо потрібно довести, що у дітей є ще і мати))) Суд делікатно поправив ТЦК, по суті, вказавши, що у контексті мобілізації – ключова фігура – це батько)

Адвокат Валерій Макеєв

Чоловік , звертаючись із заявою про відстрочку, подав вичерпні докази про те, що він багатодітний батько та утримує дітей.

ТЦК відмовив, зазначивши що у додатках відсутнє свідоцтво про одруження з матір`ю трьох і більше дітей.

Чоловік – звісно ж, до суду. У позові представник зазначив, що чоловік у липні 2024 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років й він не має заборгованість із сплати аліментів. Однак, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки, посилаючись на відсутність свідоцтва про одруження з матір`ю трьох дітей. Тому, за захистом прав та інтересів позивач через свого представника звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечив. 10.09.2024 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Комісія з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами розгляду заяви та поданих до неї документів позивача, який перебуває на обліку в другому відділі ТЦК та в якого на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, відповідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки ОСОБА_1 не надав на розгляд Комісії свідоцтво про одруження з матір`ю трьох і більше дітей, зазначене в п. 3 Переліку документів, визначених додатком 5 Порядку № 560. З указаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поданих 18.09.2024 додаткових письмових поясненнях представник позивача заперечив проти твердження відповідач про обов`язок позивача надати свідоцтво про одруження з матір`ю трьох і більше дітей.

Делікатність ситуації полягала у тому, що у чоловіка – троє неповнолітніх дітей, при цьому – донька від першого шлюбу, та ще двоє дітей – у новому шлюбі. Чоловік надав переконливі докази щодо того, що він утримує доньку від першого шлюбу, та, цілком зрозумілим є те, що долучення до заяви свідоцтва «розірваного шлюбу» - «Трішки абсурдно», а докази про належне отримання доньки від першого шлюбу – переконливі та належні.

Суд погодився із позицією багатодітного батька, та зобов’язав ТЦК розглянути заяву про відстрочку за наявними документами.

Повний текст рішення:

Категорія справи № 580/8002/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року справа № 580/8002/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Горобця С. О. з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному з числа осіб, на утриманні яких перебуває троє і більше неповнолітніх дітей;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному з числа осіб, на утриманні яких перебуває троє і більше неповнолітніх дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначив, що ОСОБА_1 у липні 2024 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років й він не має заборгованість із сплати аліментів. Однак, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки, посилаючись на відсутність свідоцтва про одруження з матір`ю трьох дітей. Тому, за захистом прав та інтересів позивач через свого представника звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечив. 10.09.2024 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Комісія з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами розгляду заяви та поданих до неї документів позивача, який перебуває на обліку в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 та в якого на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, відповідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки ОСОБА_1 не надав на розгляд Комісії свідоцтво про одруження з матір`ю трьох і більше дітей, зазначене в п. 3 Переліку документів, визначених додатком 5 Порядку № 560. З указаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 19.08.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком трьох дітей, віком до 18 років, а саме:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.2011, виданого Демківською сільською радою Драбівського району Черкаської області;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.02.2024 (видано повторно), виданого Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.12.2016, виданого Драбівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Шлюб позивача з матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 розірвано відповідно до рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23.09.2021 у справі № 692/745/21.

Позивач 01.12.2021 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 01.12.2021, виданого Драбівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 .

Згідно із судовим наказом від 12.10.2021 у справі № 692/954/21 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_7 про доходи від 01.07.2024 № 15 із заробітної плати позивача сплачено аліменти за січень - червень 2024 року у сумі 11 550,00 грн.

З довідки Драбівського відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.06.2024 № 16991/26.6-45 вбачається, що станом на дату видачі цієї довідки до Драбівського ВДВС виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . На користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей не надходив, нарахування та сплата аліментів через Драбівський ВДВС не проводилась.

Відповідно до довідки від 17.07.2024 № 630 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

У липні 2024 позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 02.07.2024 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, до якої долучив такі документи (копії): паспорт громадянина України ОСОБА_1 , довідку про внесення відомостей до Єдиного реєстру державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , військовий квиток ОСОБА_1 , паспорт громадянки України ОСОБА_6 , свідоцтво про шлюб від 01.12.2021, свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 06.10.2011, свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 21.02.2024, свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 16.12.2016, рішення Драбівського районного суду Черкаської області про розірвання шлюбу від 23.09.2021, довідку про доходи від 01.07.2024 № 15, довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 595.

Повідомленням від 08.07.2024 № 2/2/1841 другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви та підтвердних документів протоколом від 04.07.2024 № 6 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, причини відмови - невідповідність поданих підтверджуючих документів, передбачених переліком додатку № 5 Порядку від 16.05.2024 № 560. У протоколі Комісії від 04.07.2024 № 6 зазначено причиною відмови у наданні такої відстрочки - відсутнє свідоцтва про одруження з матір`ю трьох і більше дітей.

Представник позивача вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому за захистом прав та інтересів позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби .

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Додаток 5 цього Порядку визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Так, відповідно до додатку 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Як встановив суд, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 04.07.2024 № 6, з огляду на відсутність свідоцтва про одруження з матір`ю трьох і більше дітей.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23.09.2021 у справі № 692/745/21 розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_5 .

Від вказаного шлюбу у останніх народилися донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Наразі, позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_6 .

У позивача та його дружини ОСОБА_6 є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Отже, суд констатує, що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, запис щодо чого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.

У силу вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд зауважує, що факт перебування на утриманні позивача сина ОСОБА_3 підтверджує зазначеними вище свідоцтво про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_6 та свідоцтвом про народження.

Щодо перебування на утриманні дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

Так, згідно із судовим наказом від 12.10.2021 у справі № 692/954/21 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що позивач до матеріалів заяви додав довідку про доходи від 01.07.2024 № 15, відповідно до якої із заробітної плати позивача сплачено аліменти за січень - червень 2024 року у сумі 11 550,00 грн.

Окрім того, зі змісту вказаної довідки можна встановити, що заборгованості позивача зі сплати аліментів станом на червень 2024 року немає, а отже дотримана вимога п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 про відсутність заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Також з довідки Драбівського відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.06.2024 № 16991/26.6-45 вбачається, що станом на дату видачі цієї довідки до Драбівського ВДВС виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . На користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей не надходив, нарахування та сплата аліментів через Драбівський ВДВС не проводилась.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що зазначеними доказами підтверджується факт утримання позивачем його доньки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 від попереднього шлюбу.

Отже, з урахуванням встановлений у цій справі обставин суд вважає доведеним факт перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів.

Разом з тим, відповідач не надав оцінки наявним документам, посилаючись на відсутність переліку підтверджуючих документів, встановлених Порядком № 560.

З аналізу вище наведеного, суд дійшов переконання, що позивач до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надав належні та в повному обсязі документи, відповідно до вимог Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії від 04.07.2024 № 6.

Тому, ефективним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає визнання протиправним та скасувати рішення комісії другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 04.07.2024 № 6, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд врахував таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Тобто, позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи, як військовозобов`язаний.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 04.07.2024 № 6.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) зайво сплачений судовий збір згідно квитанції № 6611-7640-7039-6953 від 12.08.2024 в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО