Чи можуть мобілізувати заброньовану особу? Так! Легко!І що тоді? Тільки до суду) За скасуванням наказу про мобілізацію та виключенням зі списків військової частини)

Чи можуть мобілізувати заброньовану особу? Так! Легко!І що тоді? Тільки до суду) За скасуванням наказу про мобілізацію та виключенням зі списків військової частини)

Адвокат Валерій Макеєв

Власне – це рішення суду про те, коли бронь трішки «дірява». Точніше – дрібненька в очах тих, хто мав би її помітити.

Захист складний – але реальний: до суду!

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 500/4422/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 01.10.2024. Зареєстровано: 02.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.

Номер судового провадження: П/500/4773/24

Державний герб України

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4422/24

01 жовтня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В.

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 1 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_3 (відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 травня 2024 року про призов на військову службу під час мобілізації від 27 травня 2024 року в частині призову та направлення для проходження військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнання протиправним та скасування наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2024 про зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини;

- зобов`язати начальника військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу.

Позов обґрунтований тим, що позивача наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.05.2024 ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 та в подальшому зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідно до витягів із наказу Мінекономіки від 03.05.2024 йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців. Всі необхідні документи були в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте незважаючи на це його незаконно було призвано на військову службу, що потягнуло за собою незаконне зарахування до списків військової частини.

Ухвалою суду від 18.07.2024 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивач 06.08.2024 подав клопотання про залучення співвідповідача у справі - військову частину НОМЕР_2 , у зв`язку з тим, що після відкриття провадження у справі його було переведено до іншої військової частини.

Позивач зазначив, що до цього відповідача адресовані вимог щодо звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 07.08.2024 залучено до участі у справі співвідповідача військову частину НОМЕР_2 (відповіач 3).

На адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 (відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником зазначено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації і з 25.05.2024 зарахований до списків особового складу військової частини і в даний час є військовослужбовцем. Відтак, на позивача розповсюджується законодавство про проходження військової служби. На думку представника відповідача 2, підстави для звільнення позивача з військові служби, які визначені ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні. Крім того, військова частина не здійснює мобілізаційних заходів згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, то мобілізаційні заходи щодо нього завершені.

Відповідач 3 - військова частина НОМЕР_2 27.08.2024 направила на адресу суду в якому заперечила проти позовних вимог, зазначивши, що по відношенню до ОСОБА_1 не було вчинено протиправних дій, допущено бездіяльності чи прийнято рішень, які би порушували його права як військовослужбовця, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відзиву на позов не подав.

Такі дії відповідача 1 суд розцінює як визнання позову відповідно до приписів ч.4 ст.159 КАС України.

Представник позивача 30.09.2024 долучила до матеріалів справи довідку №7805 від 27.09.2024, у якій зазначено номер оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює в ТОВ "Радехівський цукор" на посаді машиніста навантажувача. позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наказами Мінекономіки від 13.09.2022 №3071, від 24.04.2023 №2387 та від 27.10.2023 №16154 ОСОБА_1 було заброньовано на період мобілізації під час воєнного стану.

Відповідно до наказу Мінекономіки від 03.05.2024 №1145 за ТОВ "Радехівський цукор" заброньовано громадян, в чому числі і позивача та надано йому відстрочку від мобілізації строком на 6 місяців - до 03.11.2024.

Листом від 10.05.2024 ТОВ "Радехівський цукор" повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про бронювання ОСОБА_1 .

Як встановлено в ході перевірки проведеної ІНФОРМАЦІЯ_6 , лист ТОВ "Радехівський цукор" про бронювання Сцібеля був зареєстрований 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 24.05.2024.

27.05.2024 ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних.

В цей же день позивача було направлено для проходження ВЛК. Відповідно до довідки ВЛК від 27.06.2024№3691 ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.05.2024 №148 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2024 позивача зараховано до списків особового складу військової частини, а згідно витягу з наказу командира цієї В/Ч №210 від 24.07.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків в/ч НОМЕР_1 у зв`язку з переведенням до в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №228 від 25.07.2024 позивач зарахований до списків особового скдаду в/ч, де і проходить військову службу по даний час.

Вважаючи наказ про призов на військову службу під час загальної мобілізації протиправним, а також протиправним наказ про зарахування до списків військової частини, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст.24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з вимогами ст.25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;

2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовозобов`язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану" від 03.03.2022 №194 (далі також Постанова №194; чинна до 31.01.2023) установлено, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення (далі - підприємства, установи і організації), здійснюється у порядку, визначеному цією постановою.

Пунктами 2, 3 Постанови №194 передбачалося, що органи державної влади, інші державні органи подають Міністерству економіки погоджені Міністерством оборони пропозиції щодо бронювання військовозобов`язаних у відповідних сферах управління, галузях національної економіки, на підприємствах, в установах і організаціях за формою згідно з додатком 1 в друкованій формі та/або в електронній формі з відповідним обґрунтуванням.

Міністерство економіки узагальнює подані органами державної влади, іншими державними органами пропозиції щодо бронювання військовозобов`язаних і протягом одного робочого дня приймає відповідне рішення та надсилає його копію Міністерству оборони, а також зазначеним органам.

У рішенні Міністерства економіки зазначається строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка), який не може перевищувати шість місяців.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.

У свою чергу статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, яких заброньовано на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки від 03.05.2024 №1145 за ТОВ "Радехівський цукор" заброньовано громадян, в чому числі і позивача та надано йому відстрочку від мобілізації строком на 6 місяців - до 03.11.2024.

Відтак, на момент винесення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.05.2024 №148, у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 03.11.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.

Суд зазначає, що відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі також Положення), виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.4 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).

Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Також за приписами п.15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати: проведення перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації.

З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі працівників 1 відділу (структурний підрозділ) мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.

При розгляді цієї справи суд також враховує ту обставину, що факти порушень з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 , при мобілізації позивача, знайшли своє підтвердження під час проведеної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - відділ ВСП).

В долученому до матеріалів справи поданні відділу ВСП від 04.07.2024 констатовано, що в порушення вимог п.3 Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції станом на 27.05.2024) (далі - Порядок 76) посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомили ТОВ "Радехівський цукор" про подання неправильної інформації про ВОС ОСОБА_1 , а в порушення п.4 Порядку 76 призвали військовозобов`язаного ОСОБА_1 на військову службу до прийняття рішення щодо оформлення (не оформлення) бронювання.

У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу під час мобілізації від 27.05.2024 №148, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскаржуваного наказу.

Щодо позовної вимоги - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

У рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу під час мобілізації від 27.05.2024 №148.

Водночас, суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже повне відновлення порушених прав позивача буде можливим шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_2 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним наказу командира ("начальника" - як зазначає представник позивача) від 27.05.2024 про зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 , то суд вважає, що такі до задоволення не підлягають, оскільки такий наказ вичерпав свою дію фактом одноразового застосування. Крім того, даний наказ виданий за тих обставин, які існували на час його прийняття.

Приймаючи рішення про відновлення порушених прав позивача у зазначений вище спосіб, суд також враховує, що прийняття Міністерством економіки України наказу від "Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ "Радехівський цукор", яким, серед іншого, заброньовано позивача, зумовлено необхідністю забезпеченням виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень) в особливий період. Тобто, відповідний наказ про бронювання позивача прийнятий з метою забезпечення стабільної роботи ТОВ «Радехівський цукор», яке віднесено до категорії критично важливих підприємств, у спосіб збереження в штаті товариства кваліфікованої робочої сили.

Відповідно, перебування позивача в складі військової частини НОМЕР_2 , унеможливлює виконання позивачем своїх посадових обов`язків на товаристві, що, в свою чергу, може дестабілізувати роботу ТОВ «Радехівський цукор», яке визнано критично важливим для економіки України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні критерії відповідачем 1 не дотримані, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» від 27.05.2024 № 148, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

- ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 );

- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 );

Головуючий суддяОсташ А.В.