30 May 2025

Чи не вперше, рішення суду «Зобов`язати ТЦК прийняти рішення про надання ЧОЛОВІКУ відстрочки на підставі п. 14 ч.1 ст.23 ЗУ «Про… мобілізацію» залишив в силі і апеляційний суду, і ( нарешті – 27.05.25) – ВЕРХОВНИЙ СУД!

Адвокат Валерій Макеєв

Рішення суду «Зобов`язати ТЦК надати відстрочку» - рідкісне явище. Та пройти апеляцію і касацію – це вже щось).

Суть справи:

Чоловік (онук) подав заяву про відстрочку у зв’язку із необхідністю постійного догляду за бабусею.

ТЦК – відмовив, зазначивши, Причину відмови: згідно відомостей в реєстрі актів цивільного стану громадян встановлено, що наявна невійськовозобов`язана особа, яка повинна здійснювати догляд, відтак, не долучено документів, щодо неможливості здійснення догляду такою особою за особою з інвалідністю, не долучено документів щодо відношення її до військової служби.

Суди погодились із позивачем, зазначивши що онука – яка проживає у Німеччині, фактично не може здійснювати догляд за бабусею. А тому, Онук – є єдиною особою, що може здійснювати постійний догляд.

Із РІШЕННЯ СУДУ 1 і інстанції, що залишилось в силі:

«Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2024 (зареєстрована 18.11.2024 №3323/в) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд зазначив:

Відповідно до рішення №116 Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 09.05.2024 «Про призначення та реєстрацію помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки», керуючись пп. 4 п. «б» ч. 1 ст. 34, ст. 40, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 78 Цивільного кодексу України, Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88, Порядку призначення та реєстрації помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, затвердженого рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради за №242 від 14.09.2023, розглянувши заяву та додані до неї документи гр. ОСОБА_3 №Д-65/0/24 від 30.04.2024, виконавчий комітет вирішив призначити ОСОБА_1 помічником для його бабці - ОСОБА_3 , яка згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, виданої 26.11.1998 Галицької МСЕК є особою з інвалідністю другої групи (безтерміново).

Факт здійснення догляду підтверджується актом встановлення факту від 01.05.2024, виданого Зимноводівською сільською радою.

Також, заявою (афідевіт) ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрованою в реєстрі за №3349 від 04.07.2024, ОСОБА_2 підтвердила факт, що лише позивач постійно здійснює безпосередній догляд за нею.

Крім цього, відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 17.04.2024, виданого Зимноводівською сільською радою, за адресою АДРЕСА_4 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Інформація про інших осіб відсутня.

На підставі викладеного судом встановлено, що позивач є особою, яка здійснює догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 (членом сім`ї другого ступеня споріднення), яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного догляду.

Щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати за ОСОБА_2 догляд, то судом встановлено, що мати позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_5 , є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, яка встановлена безтерміново та згідно медичного висновку ЛКК КНП « 4-а міська поліклініка м. Львова» №91/406 від 02.07.2024 за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги.

Судом враховано, що онука ОСОБА_2 - ОСОБА_5 є громадянкою Німеччини, зареєстрована та проживає в Німеччині, утримує двох малолітніх дітей, наміру повертатись в Україні не має, та відмовилась від догляду за бабцею, а тому позивач, як на момент звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка має фактичну можливість та здійснює догляд за своєю бабусею як особою з інвалідністю ІІ групи.

На переконання суду, наведені обставини у сукупності, мають обґрунтований вплив на вирішення питання надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Феєрично: про важливість забезпечення піклуванням осіб, які його потребують.

Суд вказав:

суд враховує, що відстрочка від призову близьких родичів осіб з інвалідністю пов`язана з особливими потребами щодо сторонньої підтримки або обмеженими можливостями самої особи з інвалідністю, яка обумовлена станом здоров`я. І коли йдеться про інтереси осіб з інвалідністю, то держава має певні міжнародні зобов`язання з цих питань.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю передбачає зобов`язання держави з вжиття заходів до захисту таких осіб від дискримінації. Це стосується будь-якої з можливих форм дискримінації - як прямої, так і непрямої. Відповідні положення також відображені у статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно якої особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Загроза дискримінації осіб з інвалідністю походить від вразливого становища, коли такі особи через певний стан (стійкий розлад функцій організму) не можуть самостійно реалізувати ті чи інші власні потреби і потребують сторонньої допомоги.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає непряму дискримінацію як ситуацію, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Тобто, позбавлення особи з інвалідністю підтримки з боку близьких осіб ставить таку особу в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами і може бути кваліфіковане як непряма дискримінація.

З огляду на викладене, ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 23 Закону, створює загрозу позбавлення особи з інвалідністю ІІ групи підтримки з боку інших осіб та ставить її в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами, оскільки за станом здоров`я вона потребує постійного догляду, а єдина особа, яка такий догляд фактично здійснює є її онук - ОСОБА_1 .

Про підстави відмови у відкритті касаційного провадження Верховним Судом:

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та просить надати правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися підпункт 14 пункту 1 додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник, вказавши норму права, яку на його думку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, водночас не обґрунтував належним чином, у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Суд повторно наголошує, що посилання на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 8 травня 2025 року про залишення її без руху у повному обсязі, а отже, касаційну скаргу належить повернути.

Повний текст судового рішення ( 1а інстанція)

Категорія справи № 380/861/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 19.02.2025. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.

Дата набрання законної сили: 15.04.2025

Номер судового провадження: П/380/872/25

Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 рокусправа № 380/861/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв`язку із здійсненням постійного безоплатного догляду на непрофесійній основі за своєю хворою бабусею - ОСОБА_2 , зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_4 ; ІПН - НОМЕР_3 , яка є інвалідом ІІ групи та яка через наявність порушення функцій організму та невиліковні хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує такого постійного догляду на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.08.2024 ним було подано на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву з відповідним переліком документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак жодного рішення щодо даного звернення ним не отримано. В подальшому, 14.11.2204 позивачем повторно було подано на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву щодо надання відстрочки від призов на військову службу під час мобілізації. Згідно отриманої відповіді на адвокатський запит від 07.01.2025, позивачу стало відмово, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із встановленням наявності іншої невійськовозобов`язаної особи, яка спроможна здійснювати догляд за бабусею ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що донька бабусі - ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, яка встановлена безтерміново та згідно медичного висновку ЛКК КНП « 4-а міська поліклініка м. Львова» №91/406 від 02.07.2024 за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги. Крім цього, позивач вказує, що не допускається здійснення догляду над особою з інвалідністю іншою особою з інвалідністю. Також, онука бабусі - ОСОБА_5 , громадянка Німеччини зареєстрована та постійно проживає в Німеччині, одружена та утримує двох малолітніх дітей, немає наміру повертатись в Україну і відповідно здійснювати догляд за бабусею.

Позивачем на виконання вимог п. 58-1 Порядку №560, до поданої заяви військовозобов`язаного у порядку п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» були додані відповідні документи на підтвердження відсутності членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляду. Посилання відповідача на те, що бабуся має інших невійськовозобов`язаних родичів і які згідно норм Конституції України та Сімейного кодексу України зобов`язані її утримувати, суперечать вимогам постанови №560.

Позивач вважає, що ним подано повний пакет документів з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме як члену сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайнятої постійним доглядом за нею. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 30.01.2025 за вх.№7346 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що у поданій заяві ОСОБА_1 відсутні документи, які підтверджують неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ. Так, до заяви позивач додав довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_4 , згідно якої їй встановлено ІІІ групу інвалідності, строком безтерміново, та у висновку зазначено про умови праці: протипоказана праця у шкідливих умовах, яка являється членом сім`ї першого ступеня споріднення-дочкою ОСОБА_2 . Крім цього, у заяві позивач зазначив про наявність ще одного члена сім`ї другого ступеня споріднення, а саме ОСОБА_6 , яка є громадянкою Німеччини та являється онукою ОСОБА_2 .

Представник відповідача зазначив, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 дотримано порядок та вимоги щодо розгляду заяви ОСОБА_7 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у задоволенні такої відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для її задоволення, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 .

Позивач звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, у якій повідомляв, що здійснює постійний сторонній догляд за рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням.

Факт здійснення позивачем постійного догляду над бабусею підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду Зимноводівської сільської ради від 01.05.024 та рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради №166 від 09.05.2024 про призначення та реєстрацію помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

До поданої заяви, позивачем було долучено:

- копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ;

- копію військового квитка серії НОМЕР_5 ;

- копію витягу із наказу (по особовому складу) №33 від 22.0.2022 «Про укладення контракту та зарахування до резерву служби цивільного захисту»;

- копію акту обстеження житлово-побутових умов від 17.04.2024, виданого Зимноводівською сільською радою;

- копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_3 ;

- копію довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку особі №744 від 24.04.2024 ОСОБА_2 ;

- копію довідки ГУ ПФУ у Львівській області від 25.07.2024;

- копію витягу із акту огляду МСЕК до довідки сер. ЛВА 1 №007409;

- копію висновку №270 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ОСОБА_3 ;

- копію акту встановлення факту здійснення догляду від 01.05.2024, виданого Зимноводівською сільською радою;

- копію рішення Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради №166 від 09.05.2024 «Про призначення та реєстрацію помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки»;

- нотаріально посвідчену заяву (афідевіт) ОСОБА_3 щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати за останньою постійний догляд, окрім ОСОБА_1 ;

- копію виписки №207 з медичної картки стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 05.04.2024;

- копії медичних документів ОСОБА_3 , зокрема, консультація невролога, огляд сімейного лікаря, консультаційний висновок спеціаліста;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 (матері позивача);

- копію свідоцтва про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_9 ;

- копію свідоцтва про одруження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

- копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ;

- копію паспорта громадянина України та РНОКПП на ім`я ОСОБА_4 ;

- копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №363559 ОСОБА_4 ;

- копію медичного висновку ЛКК №91/406 щодо ОСОБА_4 ;

- копії медичних документів ОСОБА_4 ;

- копію закордонного паспорта ФНР на ім`я ОСОБА_5 з перекладом на українську мову;

- копії довідок про реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_5 ; ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з перекладом на українську мову;

- копію запису акту реєстрації шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ;

- копію свідоцтв про народження ОСОБА_14 , Сортіно Тео;

- письмові пояснення ОСОБА_5 щодо неможливості здійснення догляду за бабусею ОСОБА_3 .

Відповідно до повідомлення №3468/6 від 29.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами розгляду заяви, повідомлено позивача, що протоколом №57 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: згідно відомостей в реєстрі актів цивільного стану громадян встановлено, що наявна невійськовозобов`язана особа, яка повинна здійснювати догляд, відтак, не долучено документів, щодо неможливості здійснення догляду такою особою за особою з інвалідністю, не долучено документів щодо відношення її до військової служби.

У відповідь на адвокатський запит №531 від 06.01.2025 стосовно результатів розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідач повідомив представника позивача, що відповідно до протоколу комісії від 29.11.2024 №57 у наданні відстрочки військовозобов`язаному відмовлено, про що повідомлено заявника засобами поштового зв`язку. Причина відмови: встановлено іншу невійськовозобов`язану особу, яка може здійснювати догляду.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Частини 1 - 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Статтею 23 зазначеного Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Отже, на час подання позивачем заяви про надання відстрочки військовозобов`язані, члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я не підлягають призову на військову службу.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560) визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 - 58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Згідно з Додатком 5 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно зазначеного Переліку визначено, що право на відстрочку мають члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Також визначено документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема ;

для особи, яка зайнята доглядом:

документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки),

один із документів, що підтверджує неможливість військовозобов`язаної особи першого ступеня споріднення (батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, у тому числі усиновлені) здійснювати догляд за особами з інвалідністю I або II групи: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;

для особи, яка потребує догляду, один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є бабусею ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 26.06.1966 народилась ОСОБА_8 (мати позивача), батьками зазначено - ОСОБА_15 та ОСОБА_3 .

Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 від 08.05.1987 проведено реєстрацію одруження між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 23.08.1999, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9 від 01.06.2001 проведено реєстрацію одруження між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Позивач, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 11.12.1987, батьки - ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .

Згідно з п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 розділу І Податкового кодексу України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Податкового кодексу України вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV Податкового кодексу України вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, онуки є членами сім`ї другого ступеня споріднення.

Таким чином, ОСОБА_2 є бабусею позивача, тобто фізичною особою другого ступеня споріднення.

Згідно довідки серії ЛВА-1 №007409 від 26.10.1998 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням безтерміново. За обставинами та наслідками встановлених у ОСОБА_2 захворювань, останній було рекомендовано необхідність у постійному сторонньому догляді.

Відповідно до рішення №116 Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 09.05.2024 «Про призначення та реєстрацію помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки», керуючись пп. 4 п. «б» ч. 1 ст. 34, ст. 40, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 78 Цивільного кодексу України, Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88, Порядку призначення та реєстрації помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, затвердженого рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради за №242 від 14.09.2023, розглянувши заяву та додані до неї документи гр. ОСОБА_3 №Д-65/0/24 від 30.04.2024, виконавчий комітет вирішив призначити ОСОБА_1 помічником для його бабці - ОСОБА_3 , яка згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, виданої 26.11.1998 Галицької МСЕК є особою з інвалідністю другої групи (безтерміново).

Також, заявою (афідевіт) ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрованою в реєстрі за №3349 від 04.07.2024, ОСОБА_2 підтвердила факт, що лише позивач постійно здійснює безпосередній догляд за нею.

Щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати за ОСОБА_2 догляд, то судом встановлено, що мати позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_5 , є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, яка встановлена безтерміново та згідно медичного висновку ЛКК КНП « 4-а міська поліклініка м. Львова» №91/406 від 02.07.2024 за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідач розглянув поверхнево та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом №57 від 29.11.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Вказані документи надані позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Крім того, ухвалюючи рішення, суд враховує, що відстрочка від призову близьких родичів осіб з інвалідністю пов`язана з особливими потребами щодо сторонньої підтримки або обмеженими можливостями самої особи з інвалідністю, яка обумовлена станом здоров`я. І коли йдеться про інтереси осіб з інвалідністю, то держава має певні міжнародні зобов`язання з цих питань.

Враховуючи наведене, з метою захисту прав та інтересів як позивача, так і особи, за якою ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, суд вважає, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, зобов`язавши відповідача прийняти рішення про надання позивачу спірної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №57 від 29.11.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2024 (зареєстрована 18.11.2024 №3323/в) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна