Чоловік «почав» проходити ВЛК, та «згадав», що має підставу про відстрочки- батька – інваліда 1 групи, про що направив листа до ТЦК та зупинив проходження ВЛК. ТЦК попросив зявитись особисто і негайно. Чоловік оскаржив бездіяльність ТЦК . Суд позов задовол

Чоловік «почав» проходити ВЛК, та «згадав», що має підставу про відстрочки- батька – інваліда 1 групи, про що направив листа до ТЦК та зупинив проходження ВЛК. ТЦК попросив зявитись особисто і негайно. Чоловік оскаржив бездіяльність ТЦК . Суд позов задовол

Власне, суть справи у назві. Оригінальність справи у тому, що , власне, Позивач дійсно- ПОЧАВ проходити ВЛК, ходив – ходив – і згадав про батька – інваліда. Повернувся до дому, до вірного адвоката, і подав заву на відстрочку, бажаючи надалі спілкуватись із ТЦК виключно у дистанційному форматі.

ТЦК, звісно ж, проти. Крім того, за класикою, вказало суду, що Позивач не довів що «Не має інших працездатних осіб, які б мали доглядати за його батьком».

Не спрацювало.

Суд зазначив, що Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем надано відповідь від 17.10.2023 №3566, згідно якої повідомлено позивача про те, що для вирішення даного питання йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_2 з паспортом громадянина України, військовим квитком та іншими необхідним документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Окрім цього, додатково звернуто увагу на те, що оформлення відстрочки під призову на військову службу під час мобілізації, здійснюється виключно за особистою участю військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який мав з`явитись за отриманою повісткою ще 26.09.2023р.

З приводу зазначених доводів відповідача, викладених у листі від 17.10.2023 №3566, суд зазначає наступне.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп.8 п.1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (додаток 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів") призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Тобто, на переконання суду, дана норма містить заборону повідомляти про зміну персональних даних, а також подавати заяви про надання відстрочки від призову через представника.

Суд зазначає, що Порядок №1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо). При цьому обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що позивачем особисто, тобто за його підписом, через засоби поштового зв`язку направлялась відповідачу заява про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку наявністю батька із числа осіб з інвалідністю І групи. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була підписана та направлена ним особисто.

Отже, на думку суду, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) заяви з відповідними документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Власне: нижчу – саме рішення суду:

Категорія справи № 600/8042/23-а: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.

Надіслано для оприлюднення: 12.07.2024. Зареєстровано: 14.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/8042/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, який має одного із своїх батьків (батька ОСОБА_2 ), який є особою з інвалідністю І групи та такого, що не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, який має одного із своїх батьків (батька ОСОБА_2 ), який є особою з інвалідністю І групи та такого, що не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача особисто із заявою щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки здійснює догляд за батьком, якому встановлено І групу інвалідності та надав усі необхідні документи, які підтверджують вказані обставини. Разом з цим, за результатами розгляду заяви під час його особистого візиту до ТЦК представник відповідача в усній формі повідомив про відмову у наданні відстрочки. На адвокатські запити, направлені ТЦК представником позивача з метою отримання результатів розгляду заяви, відповідачем були надані відповіді формального характеру, при цьому відповіді щодо розгляду заяви про надання відстрочки позивачу не надано. Крім того, позивач повідомив, що військово-лікарською комісією було проведено огляд та встановлено обмежену придатність позивача до проходження військової служби.

Зазначену бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що перешкоджає йому в реалізації його права, передбаченого абз.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 почав проходити медичний огляд ВЛК, однак постанову ВЛК не було оформлено у зв`язку з тим, що останній не пройшов усіх лікарів. Не завершивши проходження ВЛК, позивач через засоби поштового зв`язку звернувся 22.09.2023 (отримано 28.09.2023) із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

ОСОБА_1 зобов`язаний був з`явитись по повістці 26.09.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак засобами поштового зв`язку повідомив про неможливість явки на визначену дату.

17.10.2023р. першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано відповідь, де було роз`яснено, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, можливе тільки за наявності належних документів та особистої участі військовозобов`язаного. Тобто, розглянувши подану заяву, відповідач діяв відповідно до нормативних та підзаконних актів. Тому, на думку відповідача, діяльність ТЦК відповідає приписам діючого законодавства та не порушує права позивача.

Крім того, відповідач звертав увагу на те, що на момент звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не подав документи, які свідчать про відсутність інших працездатних осіб, які зобов`язані утримувати особу з інвалідністю І групи ОСОБА_2 (працездатна дружина та інші діти). Таким чином, відповідач наполягав, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" можливе тільки за наявності документів, що підтверджують обставини, які надають військовозобов`язаному право на відстрочку.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки від 21.09.2023р. №1475, виданої Банилово-Підгірнівським старостинським округом Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і до складу його сім`ї входять: батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки від 18.04.2023р. №1403, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує компенсацію по догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13.11.2018р. по даний час.

Батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи "Б" (безтерміново), що підтверджується довідкою акта огляду МСЕК серії 12 АБ №201051.

Згідно журналу реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов`язаним та резервістам для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача 14.09.2023р. направлено на огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби.

14.09.2023р. позивачу особисто вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26.09.2023р.

У матеріалах справи наявні документи, складені комісією в ході огляду позивача, однак у Картці обстеження та медичного огляду №1807/2023 від 14.09.2023р. відсутній висновок щодо придатності/непридатності до військової служби та відповідні підписи голови та секретаря ВЛК, що свідчить про те, що огляд позивача не закінчено.

Судом встановлено, що позивачем, через засоби поштового зв`язку, направлено на адресу відповідача заяву від 22.09.2023 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку із наявністю одного з батьків (батька) із числа осіб з інвалідністю І групи. До вказаної заяви додано: військовий квиток; довідка РНОКПП; свідоцтво про народження; копію паспорта ОСОБА_2 , посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_4 , пенсійне посвідчення ОСОБА_4 ; довідку МСЕК №201051 ОСОБА_2 , індивідуальну програму реабілітації №1121, довідку Банилово-Підгірнівського старостинського округу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 21.09.2023р. №1475, довідку УПСЗН від 18.04.2023р. №1403, виписку епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №631(23), виписку епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №1971 (23), акт дослідження стану здоров`я ОСОБА_1 №2092 від 15.09.2023р., висновок лікаря-нарколога від 21.09.2023р.

У відповідь на вказану заяву, відповідач листом від 17.10.2023 №3566 повідомив позивача, що для вирішення даного питання йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з паспортом громадянина України, військовим квитком та іншими необхідними документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених у ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідачем повідомлено також, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, здійснюється виключно за особистою участю військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який мав з`явитись за отриманою повісткою ще 26.09.2023р. і до даного часу не з`явився.

Аналогічну відповідь направлено листом від 17.10.2023 №5567 адвокату А.Ювченку, а також листом від 28.11.2023р. №1/4118 повторно.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не наданні відстрочки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим ст.23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання (ст.23 Закону №3543-XII).

Суд звертає увагу, що спір виник, оскільки позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації як військовозобов`язаний, який має одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати, тобто на підставі на абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Разом з тим у змісті позову та позовних вимогах позивач зазначає про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання йому відстрочки від призову на підставі абз.10 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII.

Суд вважає, що позивач помилково у позові зазначав абз.10 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, оскільки у поданій до відповідача заяві позивач просив надати йому відстрочку, посилаючись саме на абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно і в межах цієї норми суд надаватиме оцінку рішенню, дії чи бездіяльності відповідача.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем надано відповідь від 17.10.2023 №3566, згідно якої повідомлено позивача про те, що для вирішення даного питання йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_2 з паспортом громадянина України, військовим квитком та іншими необхідним документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Окрім цього, додатково звернуто увагу на те, що оформлення відстрочки під призову на військову службу під час мобілізації, здійснюється виключно за особистою участю військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який мав з`явитись за отриманою повісткою ще 26.09.2023р.

З приводу зазначених доводів відповідача, викладених у листі від 17.10.2023 №3566, суд зазначає наступне.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп.8 п.1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (додаток 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів") призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Тобто, на переконання суду, дана норма містить заборону повідомляти про зміну персональних даних, а також подавати заяви про надання відстрочки від призову через представника.

Суд зазначає, що Порядок №1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо). При цьому обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що позивачем особисто, тобто за його підписом, через засоби поштового зв`язку направлялась відповідачу заява про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку наявністю батька із числа осіб з інвалідністю І групи. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була підписана та направлена ним особисто.

Отже, на думку суду, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) заяви з відповідними документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.1. якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно із абзацом 8 пункту 11 Положення №154 оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у наданні такої відстрочки.

Суд зазначає, що правова природа саме протиправних дій полягає в активній поведінці суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

У цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Однак всупереч пунктам 9, 11 Положення №154 заяву позивача відповідач не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправну бездіяльність, відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Суд зазначає, що лист-відповідь від 17.10.2023 №3566 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує певні юридичні наслідки.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією, суд вважає, що в цій частині слід відмовити, оскільки заява позивача взагалі не розглядалася відповідачем та рішення за результатом розгляду такої заяви не прийнято, а вирішення вказаного питання по суті є дискреційними повноваженнями відповідача.

Необхідно також зауважити, що на час розгляду справи до Закону №3543-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 23 Закону №3543-XII викладено у новій редакції.

Зокрема, пунктом 13 частини першої статті 23 №3543-XII установлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Також із 18 травня 2024 року набрав чинності "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560(далі - Порядок №560, зі змінами).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За обставин справи, з огляду на нормативно-правове регулювання правовідносин, чинне на момент їх виникнення, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо належного розгляду по суті заяви позивача від 22 вересня 2023 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з прийняттям відповідного рішення.

З приводу доводів відповідача щодо не з`явлення позивача по повістці, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктом 4 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.

Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій та їх відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 858,88 грн. (понижена ставка судового збору при поданні позову в електронному вигляді).

Проте, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 429,44грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2023р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 429,44грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. В іншій частині позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя В.О. Кушнір