Чоловік подав листом заяву про відстрочку у звязку із інвалідністю дружини ( 3 група). ТЦК відмови. Суд, рішенням від 8.07.24, визнав бездіяльність ТЦК неправомірною.

Родзинка рішення полягає у тому, що чи не вперше, суд розбив аргументи ТЦК та СП на кшталт – «а нам не все надали», застосував Постанову 560 в частині:

 «Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів».

До речі – виділення жирним вказаного фрагменту – це не від мене), - це САМ СУД виділив жирним, щоб раптом ТЦК та СП не пропустив самого важливо.

Зрештою, повний текст рішення – нижче:

Категорія справи № 580/4457/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано для оприлюднення: 15.07.2024. Зареєстровано: 16.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року справа № 580/4457/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням мотивів вказаних у цьому рішенні суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що направив рекомендованим листом до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання відстрочки у якій, зокрема, зазначив, що він має дружину з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, заявив про своє право на відстрочку від мобілізації під час воєнного стану, у зв`язку з чим просив надати йому відстрочку від мобілізації.

Позивач вважає, що обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відповідач не здійснив покладених на нього законодавством обов`язків, щодо належного своєчасного розгляду заяви позивача щодо надання відстрочки, а тому позивач просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача вчинити належні дії за законом.

У відзиві на адміністративний позов відповідач не погодився з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, зазначивши, що позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації, яку розглянуто та надано відповідь листом, повідомлено про необхідність обов`язкової особистої явки для оформлення відстрочки з посиланням на норми відповідного законодавства.

Відповідач звернув увагу, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача.

Також відповідач зазначив, що не наділений повноваженнями про надання відстрочки від призову на військову службу, оскільки на момент звернення позивача такими повноваженнями наділені місцеві державні адміністрації, а відповідач лише оформляє відповідні документи.

Відповідач стверджує, що позивач не надав доказів відсутності працездатних батьків чи повнолітніх дітей, які зобов`язані за законом утримувати дружину з інвалідністю, тому не підтвердив належними документами право на відстрочку.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 20.03.2024 позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації як військовозобов`язаному, який має дружину з числа осіб з інвалідністю.

У відповідь на вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 27.03.2024 №117/808 повідомив позивача, зокрема, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач повинен з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 з оригіналами документів, які дають право на відстрочку.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Суд враховує, що на момент звернення позивача зі вказаною вище заявою діяв Порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, визначений в абзаці 7 пункту 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сіп України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15 грудня 2017 року №19ДСК, згідно з яким військовозобов`язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду заяви місцевим органом виконавчої влади територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняті ним рішення.

Отже, у разі відсутності повноважень по розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідач повинен був направити заяву позивача за належністю до місцевого органу виконавчої влади для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу і лише після цього виконувати прийняте таким органом рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Отже, відсутність особистої явки позивача до територіального центру комплектування не впливає на відсутність повноважень в останнього щодо розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на дату вирішення справи судом комісію відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи ту обставину, що заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не розглянута у встановленому законодавством порядку, у зв`язку з ненаправленням за належністю з вини відповідача та враховуючи, що станом на час вирішення спору відповідач наділений відповідними повноваженнями, тому суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2024 (вх. від 25.03.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2024 (вх. від 25.03.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 (вх. від 25.03.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО