5 Jul 2024

Чоловік звернувся із заявою про відстрочку на підставі висновку ЛКК щодо потреб матері у постійному догляді. ТЦК відмовив – просив надати ще і висновок МСЕК . Та суд визнав бездіяльність ТЦК та СП неправомірною.

Адвокат Валерій Макеєв

Військовозобов’язаний звернувся із заявою про відстрочку до ТЦК та СП, із посиланням на те, що за висновком ЛКК мати потребує постійного догляду, а інших осіб, окрім нього, для здійснення такого догляду – не має.

ТЦК та СП відмовив, вважаючи, що потрібно надати ще і Акт МСЕК (про наявність статусу особи із інвалідністю).

Суд визнав бездіяльність ТЦК та СП неправомірною, із посиланням на наступне:

«За законом, не підлягають призову під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду (абзац 10 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для отримання відстрочки від призову під час мобілізації з указаних підстав, військовозобов`язаний повинен підтвердити факт здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною чи батьками, які потребують такого догляду.

На переконання суду, вказані документи підтверджували право військовозобов’язаного на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку з чим мали бути враховані відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку.

Доводи ТЦК та СП про те, що на підтвердження здійснення постійного догляду за матір`ю позивач зобов`язаний був надати висновок медико-соціальної експертної комісії, суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон № 3543-ХІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, такої вимоги не передбачав. Навпаки, для підтвердження здійснення постійного догляду передбачалось подання двох альтернативних документів: як висновку медико-соціальної експертної комісії, так і висновку лікарсько-консультативної комісії..

Слід вказати, що по суті, на сьогодняшній день п.9.ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізацію…» не змінився: право на відстрочку мають військовозобов’язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (*) які за висновком медико-соціальної експертної комісії ЧИ лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду. ( При цьому, за окремими дужками залишаємо фантазії на теми Постанови № 560))) . і ось оце ЧИ – тут ключове).

Так що, рішення суду доволі перспективне.

Повний текст – нижче:

Категорія справи № 480/2496/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.

Надіслано для оприлюднення: 02.07.2024. Зареєстровано: 03.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2024.

Номер судового провадження: 2-а/480/2547/24

Державний герб України

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Справа № 480/2496/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/2496/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації №м 6/1124 від 29.02.2024;

- зобов`язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка згідно з висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду. У зв`язку з цим, враховуючи відсутність інших осіб, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за результатами розгляду якої к наданні відстрочки було відмовлено.

На переконання позивача відмова у наданні відстрочки є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачу були надані всі документи, які підтверджують право на таку відстрочку. Разом з цим, ОСОБА_1 зауважив на тому, що посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 на необхідність надання, окрім висновку ЛКК, ще й висновок МСЕК про потребу постійного догляду, не заслуговують уваги, оскільки такої вимоги законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить.

Ухвалою суду від 02.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/2496/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві (а.с. 37-42) зазначив, що до заяви про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 був доданий висновок ЛКК, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. В той же час, підтвердженням наявності підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації, згідно з абзацом 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є висновок МСЕК про необхідність постійного стороннього догляду.

Оскільки висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність постійного догляду за матір`ю ОСОБА_1 не надав, відповідач вважає відмову у наданні відстрочки від призову правомірною. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 зауважив на тому, що довідка лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному догляді матері позивача, не може братись до уваги, оскільки такі висновки приймаються виключно стосовно необхідності догляду за хворою дитиною.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

Громадянин України ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З метою отримання відстрочки від призову, 16.02.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, у якій повідомляв про те що його матір ОСОБА_2 відповідно до висновку ЛКК потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з чим, на підставі абзацу 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», просив надати відстрочку від призову під час мобілізації. До заяви були додані копії паспортів, копія висновку ЛКК від 12.10.2022, копія витягу з протоколу ЛКК № 200 від 14.10.2022 та копія довідки № 3578 від 12.12.2023.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом № 6/1124 від 29.02.2024 повідомив про відсутність підстав для надання відстрочки на підставі абзацу 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з тих підстав, що на підтвердження потреби у постійному догляді матері позивача, не був наданий відповідний висновок МСЕК. (а.с. 9-10)

Надаючи правову оцінку правовідносинам які виникли між сторонами, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначені Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію № 3543-XII від 21.10.1993 (далі Закон № 3543-ХІІ)

Відповідно до статті 4 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин

На виконання статті 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Отже, за змістом вказаних норм, не підлягають призову під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду (абзац 10 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Як убачається з матеріалів справи, у заяві про наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації, ОСОБА_1 вказував на те, що має матір, яка потребує постійного догляду. На підтвердження вказаних обставин, позивачем, окрім іншого, були надані висновок лікарсько-консультативної комісії від 12.10.2022 про необхідність догляду за ОСОБА_2 та довідка Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради № 3578 від 12.12.2023 про перебування на обліку та отримання компенсації за надання соціальних послуг щодо догляду за ОСОБА_2 .

На переконання суду, вказані документи підтверджували право ОСОБА_1 на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку з чим мали бути враховані відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку.

Доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що на підтвердження здійснення постійного догляду за матір`ю позивач зобов`язаний був надати висновок медико-соціальної експертної комісії, суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон № 3543-ХІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, такої вимоги не передбачав. Навпаки, для підтвердження здійснення постійного догляду передбачалось подання двох альтернативних документів: як висновку медико-соціальної експертної комісії, так і висновку лікарсько-консультативної комісії.

За таких обставин, суд робить висновок про невідповідність оскаржуваної відмови про надання відстрочки критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання її протиправною.

Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки прийняття рішень про відстрочку від призову, є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які зобов`язані перевіряти наявність усіх підстав для відстрочки, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, і у суду відсутні повноваження втручатись у цю дискрецію.

Суд наголошує на тому, що відповідно до Закону № 3633-IX від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», статтю 23 Закону України № 3543-ХІІ, яка врегульовує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, викладено в новій редакції, яка змінила підстави і процедуру надання відстрочки.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з метою всебічного та повного захисту прав позивача про захист яких поданий позов, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову неа військову службу під час мобілізації.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/1124 від 29.02.2024 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 16.02.2024 та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик