Чоловік звернувся із заявою про відстрочку, оскільки його мати є особою з інвалідністю І групи, яка потребує сторонньої допомоги та догляду. Суд, рішенням від 18.07.24, визнав бездіяльність ТЦК не правомірною.

Кейс міг би бути цікавим. Оскільки , у відповідь на заяву чоловіка, ТЦК та СП вимагав як зявитись особисто, так і здійснити дії з оформлення військово – облікового документу. І було б дуже доречно, якби суд питання, щодо військово – облікового документу дослідив, у контексті правовідносин.

Суд же підтвердив вже чітку концепцію рішень судів про те, що ані листи – відповіді, ані інформаційні листи – не є належним способом реагування ТЦК та СП на заяви про відстрочку: ПРИЙМАЙТЕ рішення – аюо про надання відстрочки, або про мотивовану відмову.

Зрештою – повний текст рішення:

Категорія справи № 620/5110/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: 18.07.2024. Зареєстровано: 19.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2024.

Номер судового провадження: П/620/5193/24

Державний герб України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/5110/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі третя особа) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяв позивача про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання відповідача розглянути по суті питання оформлення позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією відповідно поданих ним заяв від 25.01.2024 та від 19.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки його мати є особою з інвалідністю І групи, яка потребує сторонньої допомоги та догляду, позивач має право на отримання відстрочки від мобілізації відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач письмово звернувся до відповідача з письмовими зверненнями щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період 25 січня 2024 року (вх. №787/82 від 26 січня 2024 року) та 19 лютого 2024 року (вх. №1963 від 05 березня 2024 року). Обидва звернення позивача були розглянуті керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», Позивачеві, в обох випадках, були надані розгорнуті письмові відповіді (вих. №1/1241 від 29 січня 2024 року та вих. №1/3077 від 06 березня 2024 року) з рекомендаціями щодо його практичних дій, спрямованих на реалізацію його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період. Під час письмових звернень до відповідача, позивач, з невстановлених причин, не надав документів, необхідних для реалізації його права на відстрочку, в тому числі основного документа військово зобов`язаного - військового квитка (тимчасового посвідчення військово зобов`язаного), не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», якою визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», військово-облікові та інші дані в ІНФОРМАЦІЯ_4 від дати свого першого письмового звернення по теперішній час. Вказує, що діями відповідача, жодним чином, не було порушене чи обмежене формальне право позивача на отримання ним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період. Натомість, позивачеві детально роз`яснений механізм реалізації його формального права на отримання такої відстрочки, надані рекомендації щодо порядку реалізації його права, передбаченого статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Третя особа правом подачі пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до матеріалів справи матір позивача є особою з інвалідністю 1 групи (загальне захворювання, безтерміново), що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії ААГ № 468718 (а.с.26-27).

Враховуючи наведене, позивач подав до відповідача заяви від 25.01.2023 та від 19.02.2024, у яких просив надати йому відстрочку від призову відповідно до абзаців 10, 11 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та видати відповідний документ. До заяви було додано відповідний пакет документів (а.с.29-30, 36).

Листом від 29.01.2024 за №1/1241 відповідач повідомив позивача, що для вирішення питання щодо надання відстрочки від військової служби під час мобілізації, йому необхідно особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (за місцем реєстрації або фактичного проживання) для уточнення, звіряння і оновлення паспортних та військово-облікових даних, отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у встановленому законом порядку, при цьому обов`язково мати при собі військово-обліковий документ. Виключно після перевірки (уточнення, звіряння, оновлення) паспортних та військово-облікових даних, отримання результатів медичного обстеження ВЛК, у встановленому законом порядку, буде розглянуте питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Одночасно роз`яснено, що за ухилення від призову на військову службу військовозобов`язаними громадянами України, окрім адміністративної відповідальності, передбачена ще й кримінальна відповідальність (а.с.31-35).

Також листом від 06.03.2024 № 1/3077 відповідач повідомив позивача, що з аналогічного питання вже була надана відповідь у листі від 29.01.2024 за №1/1241 (а.с.37-38).

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 №2102-IX "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду справи по суті правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено такий вид військової служби як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У силу приписів статті 2 Закону правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до частин п`ятої, шостої статті 4 Закону вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Статтею 22 Закону визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим статтею 23 Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до абзацу 11 частини першої статті 23 вказаного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання (частина друга статті 23 Закону).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначає, що він має право на отримання відстрочки від мобілізації, оскільки його мати є особою з інвалідністю 1 групи безтерміново та на даний час відсутні працездатні особи, які б могли чи зобов`язані її утримувати.

Відповідно до частини 11 статті 38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з тим, суд звертає увагу, що обов`язок особисто повідомити та особисто прибути не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 19 Порядку призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктом 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку) громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом. Разом з тим, наведене не може бути підставою для не розгляду по суті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача відповідної заяви та документів на підтвердження права на відстрочку повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви: про надання відстрочки або мотивовану відмову в такому.

Разом з тим, відповідач у відповідь на заяви позивача направив листи.

Таким чином, у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Під час ухвалення рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити. Так, у даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд не надає правову оцінку наявності чи відсутності права на відстрочку від призову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Також позивачем було подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, при вирішенні якого суд зважає на те, що в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

При вказаних обставинах, суд вважає, що в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду необхідно відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути по суті питання надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно поданих ним заяв від 25.01.2024 та від 19.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 18.07.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО