Для військовослужбовця можуть поновити пропущений строк звернення до суду навіть через 10 місяців після порушення його права, - за мотивами резонансної Постанови Верховного Суду

Тільки лінивий юрист не перепостив резонансну інформацію новаційної Постанови Верховного суду із гаслом : «Факт непроходження військовозобов’язаним медичного огляду під час призову не є свідченням його непридатності до військової служби та не є підставою для звільнення його з військової служби – Верховний Суд».

Тому до цього контексту НЕ повертаємось.

Але згадана Постанова КАС від 5.02.25 має і інші делікатні ньюанси, як то – чи є підставою проходження військової служби ( участь у бойових діях та ін.)  для поновлення строку звернення до суду.

У зазначеній Постанові вказано:

«До адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач звернувся 11.02.2023, тобто більш, ніж через 10 місяців з дня, коли повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

28. Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, просив поновити строк звернення до суду, покликався на запровадження воєнного стану в Україні та правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі №500/1912/22, а також указав, що посилене виконання позивачем своїх професійних обов`язків в умовах воєнного стану щодо захисту України від російських окупантів свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

29. Ухвалою від 13.03.2023 Харківський окружний адміністративний суд, мотивуючи недопущенням обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, задовольнив зазначене клопотання, поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом та відкрив провадження у цій справі.

30. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 06.05.2024, Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що оскільки позивач з 23.03.2022 по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, то вказані обставини свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин.

31. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення з цим позовом до суду з огляду на таке.

32. За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

32.1. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

32.2. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

33. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

34. Водночас суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на ту обставини, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України.

35. Зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов`язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а тому касаційна скарга в цій частині, а також клопотання скаржника про залишення позову без розгляду є необґрунтованими та задоволенню не підлягають».

Повний текст Постанови КАС

Категорія справи № 160/2592/23: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.

Дата набрання законної сили: 05.02.2025

Номер судового провадження: К/990/35899/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/2592/23

адміністративне провадження № К/990/35899/24 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом   ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 (суддя Бабаєв А.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 06.08.2024 (суддя-доповідач Присяжнюк О.В., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову            ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення           ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 .

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинено протиправні дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації, оскільки під час призову позивачу не було проведено медичного обстеження стану його здоров`я. Позивач уважав, що належним способом захисту його порушеного права є зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

3.1. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

3.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 .

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 06.08.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 - без змін.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано жодних доказів проведення позивачу медичного огляду та взяття до уваги результатів такого огляду під час призову позивача на військову службу. Отже, у ІНФОРМАЦІЯ_7 були відсутні правові підстави для висновку, що позивач придатний за станом здоров`я до військової служби, а тому, відповідно, вчинено протиправні дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

5.1. Суди обох інстанцій зазначили, що належним відновленням порушених прав позивача є відновлення становища особи, яке існувало до такого порушення прав, а тому необхідно зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 .

5.2. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про поновлення позивачу строку звернення до суду з огляду на те, що ОСОБА_1 з 23.03.2022 та по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, що свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом його прав.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , покликавшись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 та відмовити в задоволенні позову або залишити його без розгляду через пропуск позовної давності за відсутності поважних причин.

7. Ухвалою від 06.11.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом 13.03.2023, тобто майже через 12 місяців з моменту, коли був обізнаний про зміст рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: 23.03.2022, а тому суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення частини четвертої статті 123 КАС України із прийняттям рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

8.1. Також відповідач наголосив на неправильному застосуванні судами обох інстанцій частини п`ятої статті 22, статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини п`ятої статті 1, пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у контексті відновлення порушеного права позивача шляхом його звільнення з військової служби без визначення законної підстави для цього та вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права в подібних правовідносинах.

8.2. Скаржник звернув увагу на те, що відновлення порушеного права шляхом звільнення позивача з військової служби без визначення для нього законної підстави для звільнення вказує на формальність судових рішень, оскільки звільнення позивача автоматично стає наслідком повторного призову позивача на військову службу під час мобілізації, яка триває дотепер.

8.3. На думку скаржника, ефективним способом захисту порушених прав позивача є проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та усунення тієї прогалини, яка була допущена під час призову позивача в березні 2022 року, і надалі за наявності відповідного висновку військово-лікарської комісії відповідач прийме рішення про звільнення на підставі закону.

9. Також 31.12.2024 до Верховного Суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України.

10. Відзиву на касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 позивач та інші відповідачі не подали.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

12. Відповідно до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2022 №11 ОСОБА_1 призвано 23.03.2022 на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 .

V. Позиція Верховного Суду

13. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Військова частина НОМЕР_1 не оскаржила судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

14.1. У зв`язку з цим суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення у вказаній частині.

15. Натомість судові рішення судів обох інстанцій у цій справі підлягають перегляду в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та правильності застосування судами попередніх інстанцій частини п`ятої статті 22, статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини п`ятої статті 1, пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в контексті обраного способу захисту порушеного права позивача.

16. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.

17. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

18. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Водночас відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

22. За приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

22.1. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

22.2. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

22.3. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23. У цій справі предметом спору є дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову ОСОБА_1 23.03.2022 на військову службу по мобілізації.

24. За приписами пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є різновидом публічної служби, відтак спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу, а тому з огляду на частину п`яту статті 122 КАС України застосуванню в цій справі підлягає місячний строк для звернення з позовом до суду.

25. Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

26.1. Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.06.2021 (справа №805/4179/18-а), від 26.05.2021 (справа №320/1778/20), від 28.05.2021 (справа №521/21455/16-а).

27. Ні в позовній заяві, ні в клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач не зазначив, коли дізнався про порушення своїх прав, при цьому датою, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, є 23.03.2022 - дата призову позивача на військову службу по мобілізації.

27.1. До адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач звернувся 11.02.2023, тобто більш, ніж через 10 місяців з дня, коли повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

28. Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, просив поновити строк звернення до суду, покликався на запровадження воєнного стану в Україні та правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі №500/1912/22, а також указав, що посилене виконання позивачем своїх професійних обов`язків в умовах воєнного стану щодо захисту України від російських окупантів свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

29. Ухвалою від 13.03.2023 Харківський окружний адміністративний суд, мотивуючи недопущенням обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, задовольнив зазначене клопотання, поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом та відкрив провадження у цій справі.

30. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 06.05.2024, Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що оскільки позивач з 23.03.2022 по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, то вказані обставини свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин.

31. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення з цим позовом до суду з огляду на таке.

32. За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

32.1. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

32.2. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

33. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

34. Водночас суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на ту обставини, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України.

35. Зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов`язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а тому касаційна скарга в цій частині, а також клопотання скаржника про залишення позову без розгляду є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

36. Стосовно доводів скаржника про неефективність обраного судами попередніх інстанцій способу захисту порушеного права позивача, суд касаційної скарги зауважує про таке.

37. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

39. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

40. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, їх порушення пов`язував із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.

41. Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

42. За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

43. Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

44. Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

45. Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

46. Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

46.1. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

47. Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

48. Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

49. Як було встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях і сторонами не оскаржується, під час призову позивача на військову службу за мобілізацією не було встановлено придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби, чим порушено процедуру призову позивача на військову службу під час мобілізації.

50. Отже, у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.

51. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який в подальшому застосовано судами обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

52. Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_5 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

52.1. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

53. До того ж, факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

54. Принагідно зазначити, що в позовній заяві позивач не згадав про стан свого здоров`я, натомість у судовому засіданні від 06.05.2024 зазначив про відсутність хвороб, які б свідчили про його ймовірно можливу непридатність до військової служби.

55. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.

56. У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

57. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.

58. Отже, доводи касаційної скарги щодо обрання такого способу захисту, як проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією для усунення порушення порядку проведення призову його на військову службу, Верховний Суд уважає необґрунтованими з огляду на неможливість відновлення порушеного права позивача.

59. Ураховуючи невідповідність спірним правовідносинам обраного судами першої та апеляційної інстанцій способу захисту порушеного права позивача, а також відсутність ефективного засобу його відновлення, Верховний Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що, в силу приписів частини першої статті 351 КАС України, є підставою для скасування судових рішень у частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

60. Судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації сторонами не оскаржувалися, тому колегія суддів не наводить мотивів і висновків щодо цих позовних вимог.

61. З огляду на результат касаційного розгляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

62. Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 06.08.2024 в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_3 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач                                                                                 С.А. Уханенко

Судді:                                                                                                     О.В. Кашпур

                                                                                                    О.Р. Радишевська