«Доки реєстр висить», поділимось чимось свіженьким із нашої практики. Свіже рішення суду від 3.11.25 у справі № 580/7896/25. Ситуація доволі типова: чоловік побачив «червону стрічку» у своєму «Резерв +» - про розшук, наче це він поставляв браковані броніки

Ситуація доволі типова: чоловік побачив «червону стрічку» у своєму «Резерв +» - про розшук, наче це він поставляв браковані броніки))( сорі – на злобу дня все щось таке лізе в голову), і САМ пішов до суду ( а не вилетів до Ізраїлю, до того ж- у нього не має по факту ані трьох дітей – для виїзду з України за паспортом громадянина України, ані паспорту громадянина Ізраіля, для «майже обнулення санкцій» до 3 років))). Та то таке). Чоловік вирішив, що на беззаконня він таки не заслуговує, і звернувся до суду – мовляв – спонукайте ТЦК прибрати оту «червону стрічку про розшук»).

Суд набрався терпіння – і спочатку витребовував у ТЦК докази у спрощеному провадженні, а потім, щоб бодай якось привернути увагу ТЦК до бодай по формі дотримання законності та поваги до суду – перейшов до загального провадження.

ТЦК – повний ігнор і закону, і суду) ( звісно – ми говоримо виключно в межах цієї справиJ).

Суд же – ЧЕСТЬ МАЄ- і не стерпів такого хамства – тричі спробувавши витребувати документи, на підставі яких він таки оголосив розшук, суд прийшов до лоігчного та законного висновку  про те, що згідно з ч.4 ст.159 КАС України неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

І добре: СУД ПОЗОВ ЗАДОВЛЬНИВ ПОВНІСТЮ! Зобовязав ТЦК зробити зачистку від всіляких неподобств «про розшук» у «Резерв +» позивача.

НУ а ми пішли на додаткове рішення за «правничою») . Вишенька на торті ( не Рошену)))

Трішки детальніше ТУТ

ІЗ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року

справа № 580/7896/25

м. Черкаси

Отже, відповідач ( ТЦК)  є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

У свою чергу, пункт 20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Так, відповідно до п.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов’язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому, диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Отже, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення військовозобов’язаного до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що ухвалами від 14.07.2025, 12.09.2025, 13.10.2025 суд витребовував у відповідача належним чином завірені копії документів, що стали підставою для внесення даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Вказані ухвали отримані Черкаським ОМТЦК та СП засобами «Електронний суд».

Однак, до часу вирішення спору витребовуваних доказів суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначеного обов'язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з'ясування всіх обставин справи.

Крім того відповідач не виконав вимоги пункту 5 ч.5 ст.44 КАС України, згідно з яким учасники справи зобов'язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк.

Зазначеного обов'язку відповідачем не виконано.

Отже, під час судового розгляду відповідач не надав суду доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є передумовою внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення військовозобов’язаним правил військового обліку.

На підставі ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб’єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Також, згідно з ч.4 ст.159 КАС України неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах відносно позивача не доведено дотримання процедури внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.