25 Oct 2025

Другий апеляційний адміністративний суд (3.10.25) скасував рішення суду першої інстанції та зобов’язав ТЦК внести в Резерв + запис про те, що чоловіку, якого ВЛК визнало «Непридатним до військової служби» слід внести саме такий запис до РЕЗЕРВ+, а не «н

Адвокат Валерій Макеєв

Схоже, що Апеляційні суди ( ну майже остаточно) визначились із тим, чи законними є дії ТЦК із поноволення на військовому обліку осіб, визнаних непридатними у 2022 році. Позиція судів: НІ!, - це не законно.

Родзинкою цієї справи є те, що у чоловіка було здійснено висновок ВЛК – «Не придатний до військової служби», а запис у ВК зробили – «Не придатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Оскільки чоловіка визнано непридатним до військової служби, а не непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, то суд апеляційної інстанції постановив зобов`язати ТЦК внести до РЕЗЕР + дані про те, що чоловік непридатний до військової служби.

P.S. І краплина дьогтю по справі. Колегія судів (із зарплатами по 200+ тис грн щомісячно), вказала, що винагорода адвоката за справу в 15 000 грн «явно надмірна», вистачить адвокату і 3000 грн). Дякуємо за щедрість)

«Судовим розглядом встановлено, що згідно висновку Військово-лікарської комісії від 29.03.2022 р., ОСОБА_1 непридатний до військової служби.

Проте, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів значиться, що ОСОБА_1 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Тобто, в порушення вимог ч. 1 ст. 10 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені недостовірні дані щодо висновку ВЛК від 29.03.2022 р., оскільки в цьому висновку ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, а не непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.»

Фактичні обставини:

Чоловіка було визнано непридатним до військової служби у 2022 році. У 2024 зявився запис у РЕЗЕР +, що чоловік військовозобовязаний.

17.12.2024 р. представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із адвокатським запитом №17/12/24, в якому просив повідомити причину, чому в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявна інформація, що ОСОБА_1 є непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час і немає інформації про непридатність та про виключення з обліку.

Листом від 31.12.2024 р. № 7/12393 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено представнику позивача, що в наданій копії військово-облікового документа ОСОБА_1 відсутня відмітка про виключення з військового обліку є лише відмітка про те що він знявся з військового обліку та не став на протязі 7-и днів на військовий облік. Стосовно довідки військово-лікарської комісії на ОСОБА_1 повідомлено, що, відповідно до п. 2.9 наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 р., в переліку постанов відсутнє формулювання непридатний до військової служби, але є непридатний до військової служби в мирний час обмежено придатний у воєнний, що відповідає зазначеним в довідці статтям розкладу хвороб. Також роз`яснено, що у випадку якщо позивач не згоден з даною постановою військово-лікарської комісії він може пройти її повторно.

Категорія справи № 440/5085/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 06.10.2025. Зареєстровано: 08.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2025.

Дата набрання законної сили: 03.10.2025

Номер судового провадження: 14836/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 р. Справа № 440/5085/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року (ухвалене суддею С.О. Удовіченко) по справі № 440/5085/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 31.03.2022 р.; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 29.03.2022 р. та про виключення його з військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 29.03.2022 р. та про виключення його з військового обліку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний запасу.

28.03.2022 р. ОСОБА_1 отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії під особистий підпис, який значиться під № 1131 в "Журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду".

Відповідно до даних з облікової картки ОСОБА_1 , останній пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби та рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 29.03.2022 р. визнаний непридатним до військової служби.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 29.03.2022 р. № 7/830, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 , прапорщику запасу ОСОБА_1 за результатами медичного огляду встановлено діагноз: остеохондроз попереково-крижового відділу хребта ускладнений килою мхд сегменті L4-L5, протрузії в L5-S1, радикудопатія ліворуч стійким вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта, гіпертонічна хвороба другого ступеню, IXC: стенокардія напруги. На підставі статті 23б, 39б, 40в графи II Розкладу хвороб ТДВ Б - непридатний до військової служби.

08.01.2025 р. представник позивача направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 запит № 0/01/25, в якому просив повідомити причини зняття ОСОБА_1 з обліку в 2022 році та надати підтверджуючі документи.

Листом від 28.01.2025 р. №11/708/1 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено представнику позивача, що у березні 2022 року заяви про зняття з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з військовозобов`язаних не вимагалися, а саме зняття з обліку проводилось за особистим зверненням особи до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки, знявшись з військового обліку, не прибув до Р(М)ТЦК та СП за новим місцем проживання протягом, передбаченого законодавством терміну.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключення його з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 р. (в подальшому - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 5ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Статтею 37 Закону № 2232-ХІІвизначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції станом на дату видання довідки ВЛК від 29.03.2022 р. №7/820), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Згідно із ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 р. №1951-VIII (в подальшому - Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII визначено, що основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

На виконання ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487 затверджено Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів (в подальшому - Порядок №1487).

Відповідно до п. 6 Порядку №1487, головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних.

Згідно із п. 20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Також пунктом 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) установлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1951-VIII, держатель та адміністратори Реєстру, органи адміністрування та ведення Реєстру під час ведення Реєстру забезпечують його захист, зокрема захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних, відповідно до цього Закону, законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в подальшому - Положення №402, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із пунктом 2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно із пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402, за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Згідно із пунктом 20.4 Розділу 20 Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".

За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".

Судовим розглядом встановлено, що згідно висновку Військово-лікарської комісії від 29.03.2022 р., ОСОБА_1 непридатний до військової служби.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 31.03.2022 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача, що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 31.03.2022 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 29.03.2022 р. та про виключення його з військового обліку та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 29.03.2022 р. та про виключення його з військового обліку, суд апеляційної інстанції вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проходження ОСОБА_1 29.03.2022 р. ВЛК, комісія прийняла постанову, якою визнала ОСОБА_1 непридатним до військової служби на підставі статтей 23б, 39б, 40в.

Відповідно до ст. 23б графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, який приведено у Додатку №1 до Положення №402: назва хвороби - хвороби периферичної нервової системи G50-G75 (ураження черепних нервів, нервових корінців та сплетінь, полі-, мононейропатії, усі форми міастеній, міопатії, хвороби нервово-м`язового з`єднання та м`язів), M45 (дорсалгія, радикулопатія, цервікалгія, ішіас, люмбаго та інші); ступінь порушення функції - з помірними порушеннями функцій; контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб - громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани) - непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.

Згідно статті 39б графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, який приведено у Додатку №1 до Положення №402: назва хвороби - хвороби, що характеризуються підвищеним кров`яним тиском I10- I15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія); ступінь порушення функції - гіпертонічна хвороба II стадії; контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб - громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани) - непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.

Відповідно до статті 40в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, який приведено у Додатку №1 до Положення №402: назва хвороби - ішемічна хвороба серця I20-I25 (усі форми стенокардії, гострий та повторний інфаркт міокарда, їх ускладнення); хронічна ішемічна хвороба серця (атеросклеротична хвороба серця, аневризма серця, коронарної артерії, наслідки хірургічних втручань на судинах серця, імплантації штучного водія ритму та інші, що супроводжуються серцевою недостатністю); ступінь порушення функції - із серцевою недостатністю I стадії; контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб - громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани) - придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.

Отже застаттями 23б, 39б, Розкладу хвороб до Положення №402станом на прийняття довідки ВЛК від 29.03.2022 р. №7/820 передбачено, що непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально, а статтею 40в передбачено, що придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок в постанові ВЛК від 29.03.2022 р. - "непридатний до військової служби", не є підставою для виключення позивача з військового обліку, оскільки такою підставою може бути лише висновок ВЛК непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Таким чином, оскільки відсутній висновок ВЛК про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку, то у відповідача відсутній обов`язок щодо внесення такої інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 29.03.2022 р. та про виключення його з військового обліку та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК № 7/830 від 29.03.2022 р. та про виключення його з військового обліку.

Проте, оскільки відповідачем протиправно внесені недостовірні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції вважає необхідним зобов`язати відповідача вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі висновку ВЛК №7/830 від 29.03.2022 р. дані, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. скасувати, ухвалити постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 31.03.2022 р. та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі висновку ВЛК від 29.03.2022 р. дані, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби; в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 484,48 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 909 грн., а всього 1393,48 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 15000 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 у справі № 640/19536/18.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи, подано копії: договору про надання правничої допомоги адвокатом № 06/12/24-3 від 06.12.2024 та додаткову угоду № 1 від 14.04.2025 до нього, опис послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю. від 14.04.2025 р., умовами яких визначено вартість надання правової допомоги в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн.

Дослідивши зміст та обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги адвокатом Тарасенко Д.Ю. в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. є суттєво завищеною, неспівмірною із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 по справі № 440/5085/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 31.03.2022 р.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі висновку ВЛК №7/830 від 29.03.2022 р. дані, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 909 (дев`ятьсот дев`ять) грн., а всього 1393 (одна тисяч триста дев`яності три) грн. 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін