Другий апеляційний адміністративний суд (9.10.25), залишивши в силі суду 1-ї інстанції про скасування Постанови про штраф в 17 000 грн, вказав, що ТЦК переплутав норми Закону, та вказав, що за нормативним актом щодо необхідності оновлення даних, чоловік н

Повний текст ПОСТАНОВИ:

Категорія справи № 644/5955/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 09.10.2025. Зареєстровано: 10.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2025.

Дата набрання законної сили: 09.10.2025

Номер судового провадження: 16967/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2025 р. Справа № 644/5955/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Індустріального районного суду міста Харкова (головуючий суддя І інстанції Бугера О.В.) від 19.08.2025 року по справі № 644/5955/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1465-4п від 25.06.2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, просить провадження закрити. Також, просить стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору та витрати на правовову допомогу.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 19.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задоволено.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 від 25 червня 2025 року № 1465-4П про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень, скасовано, та провадження у справі закрито.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрнтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при складанні протоколу були дотримані норми КУпАП щодо процедури розгляду, в подальшому 25.06.2025 розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у відповідності до вимог КУпАП. Крім того вказує, що 25.06.2025 ОСОБА_1 подав заяву про визнання адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності постановою № 1465-4П за несвоєчасне оновлення даних, а той час як протокол № 1301-4 на який він ссилається, має відношення до справи про непроходження ВЛК у встановлений законом строк.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказує, що в протоколі від 12.06.2025 та постанові від 25.06.2025 зазначені різні адміністративні правопорушення та нормативно-правові акти, які передбачають відповідальність за правопорушення.

За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Сторони про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,переглянувши справу за наявними у ній доказами таперевіривши законність і обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.06.2025 року офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол по справі про адміністративне правопорушення № 1301-4 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з дня надання чинності Закону від 21.03.2024 № 3621-ІХ, протягом встановлено терміну з 04.05.2024 по 05.06.2025 року самостійно не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та не пройшов повторний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Також, 25.06.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1465-4П стосовно ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_4 інкримінуються порушення вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вбз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абз. 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме, що ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані: адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, тощо через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підримки.

Відповідно до довідки (взамін військового квитка) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого УПСЗНА Шевченківського району від 28.07.2016 року та довідки до акта огляду МСЕК від 29.06.2016 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи безстроково.

Відповідно до витягу з «Резерв+» ОСОБА_1 має відстрочку до 13.06.2026 року, тип відстрочки п. 2 ч. 1 ст. 23, дані оновлено 12.06.2025 року.

Позивач, не погодившись з постановою ухваленою відносно нього, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з огляду на невиконання обов`язку щодо оновлення персональних даних в особливий період.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (25.11.2024) діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, зокрема, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, за змістом вищевказаної норми права громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16.07.2024.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, в якості фактичної підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у спірних правовідносинах відповідачем вказано - 25.06.2025 о 14.30 год. до ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою АДРЕСА_1 звернувся ОСОБА_1 з заявою про те, що ним допущено порушення правил військового обліку, він не оновив персональні дані, а саме: адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, тощо через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, вказане порушення не оспорює, згоден з притягненням до адміністративної відповідальності за його відсутності. Рядовий ОСОБА_1 ,, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633 свої персональні дані, а саме: адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, тощо через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Водночас, при складенні протоколу, в якості фактичних обставин вказано - 12.06.2025 о 11.00 год. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дня набрання чинності Закону № 3621-ІХ протягом встановленого терміну 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби , чим порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-ІХ, який набув чинності 04.05.2024, та яким визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 65/2022 затв. Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 2105-ІХ громадяни України, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобовязані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оборону України, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Дослідивши безпосередньо зміст протоколу, який по своїй суті є висунутим обвинуваченням, та зміст постанови, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в тесті складеного протоколу № 1301-4 від 12.06.2025 року та в постанові № 1465-4п від 25.06.2025 року, який прийнята за результатами розгляду протоколу, зазначені різні адміністративні правопорушення та нормативно-правові акти які передбачають відповідальність за правопорушення, а отже, сама по собі постанова не відповідає змісту протоколу та не містить суті (об`єктивної сторони) адміністративного правопорушення, яке саме вчинено ОСОБА_1 , окрім посилання на бланкетну норму.

Щодо доводів апелянта про те, що розгляд справи за результатами розгляду протоколу № 1301-4П закінчився винесенням постанови про закриття, колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, та не надав доказів на підтвердження своєї позиції до суду апеляційної інстанції, а тому дані твердження є необгрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 19.08.2025 року по справі № 644/5955/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис)  (підпис) І.М. Ральченко   В.В. Катунов  

Повний текст постанови складений 09.10.2025 року.