Другий Апеляційний Адміністративний суд ( Постанова  від 25.07.25) вказав, що Закон не встановлює для чоловіка  обов`язку мати трьох дітей, а передбачає, що на його утриманні мають перебувати троє і більше дітей віком до 18 років, що і є належною підставою

Другий Апеляційний Адміністративний суд ( Постанова від 25.07.25) вказав, що Закон не встановлює для чоловіка обов`язку мати трьох дітей, а передбачає, що на його утриманні мають перебувати троє і більше дітей віком до 18 років, що і є належною підставою

Цікавий і «перспективний кейс». По суті, стосується , насамперед тих чоловіків, які «взяли в дружини жінок із дітьми» . За певних обставин ( як-то – біологічний батько дітей або помер, або позбавлений батьківських прав, або інше) такі чоловіки можуть отримати право на відстрочку, якщо доведуть, що фактично – діти перебувають на їх утриманні.

У цьому кейсі суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Таким чином, відмова відповідача з підстави: не є батьком трьох дітей не передбачена чинним законодавством, оскільки п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не встановлює обов`язку мати трьох дітей, а передбачає, що на утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє дітей дійшов помилкових висновків, оскільки підставою для відмови відповідачем вказано: не є батьком трьох дітей, тобто відповідач приймаючи рішення не встановлював скільки дітей перебуває на утриманні позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 оформленого повідомленням №4875 від 10.12.2024 (протокол №54 від 10.12.2024) ухвалено з підстав, не передбачених п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тому є протиправним та підлягає скасуванню, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Повний текст ПОСТАНОВИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Категорія справи № 520/35060/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 25.07.2025. Зареєстровано: 26.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2025.

Дата набрання законної сили: 25.07.2025

Номер судового провадження: 9608/25

Державний герб України

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 р. Справа № 520/35060/24   Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/35060/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , довідку про надання відстрочки відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про норму Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Вказує, що цією нормою передбачені такі умови для надання військовозобов`язаному відстрочки від призову: наявність на утриманні 3-х та більше дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів.

Кабінет Міністрів України постановою №560 розширив коло умов, за яких військовозобов`язаному надається відстрочка від призову, які не передбачені Законом №3543-ХІІ. Закон не містить застережень, що троє і більше дітей віком до 18 років із зазначенням батьківства військовозобов`язаного. Оскільки позивач при зверненні до відповідача надав всі документи передбачені Законом, а саме: копії свідоцтв про народження дітей, в яких він зазначений батьком, а також копії свідоцтв про народження дітей іншої дитини, копію посвідчення на право отримання пільг передбачених законодавством України для багатодітної сім`ї, копію свідоцтва про шлюб, тому вважає, що він має право на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України №3543-ХІІ, тому відповідач повинен розглянути його заяву та прийняти рішення про відстрочку від призову по мобілізації.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 22.11.2024 звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначив, що на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просив розглянути заяву та оформити йому у порядку, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, повідомити про результати розгляду заяви та прийняте рішення, що зазначена у заяві.

До поданої заяви останнім були долучені засвідчені особистим підписом документи, а саме: копія паспорту НОМЕР_1 ; копія ідентифікаційного коду; копія паспорта дружини ОСОБА_2 серії ID НОМЕР_2 ; копія ідентифікаційного коду дружини ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_3 . Серії НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про народження сина ОСОБА_4 . Серії НОМЕР_5 ; копія свідоцтва про народження сина ОСОБА_5 Серії НОМЕР_6 ; копія посвідчення багатодітної сім`ї НОМЕР_7 арк.

19.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 надане повідомлення №4875 від 10.12.2024 на адвокатський запит від 18.12.2024, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 (протокол №54 від 10.12.2024) розглянуто заяву ОСОБА_1 , та відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Серед підстав відмови зазначено, що останній не є батьком трьох дітей.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні (оформлені) відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє дітей, підставою для відмови відповідачем в наданні позивачу відстрочки зазначено, що ОСОБА_1 не є батьком трьох дітей, тому дійшов висновку про те, що рішення відповідача є правомірним.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту Порядок №560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №560 цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до приписів пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Як убачається з рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 оформленого повідомленням №4875 від 10.12.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 (протокол №54 від 10.12.2024) розглянуто заяву ОСОБА_1 , та відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстави: не є батьком трьох дітей.

Судовим розглядом встановлено, що до заяви про надання відстрочки позивач долучив документи, а саме: копію паспорту НОМЕР_1 ; копія ідентифікаційного коду; копія паспорта дружини ОСОБА_2 серії ID НОМЕР_2 ; копія ідентифікаційного коду дружини ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_3 . Серії НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про народження сина ОСОБА_4 . Серії НОМЕР_5 ; копія свідоцтва про народження сина ОСОБА_5 . Серії НОМЕР_6 ; копія посвідчення багатодітної сім`ї НОМЕР_7 арк.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Таким чином, відмова відповідача з підстави: не є батьком трьох дітей не передбачена чинним законодавством, оскільки п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не встановлює обов`язку мати трьох дітей, а передбачає, що на утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє дітей дійшов помилкових висновків, оскільки підставою для відмови відповідачем вказано: не є батьком трьох дітей, тобто відповідач приймаючи рішення не встановлював скільки дітей перебуває на утриманні позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 оформленого повідомленням №4875 від 10.12.2024 (протокол №54 від 10.12.2024) ухвалено з підстав, не передбачених п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тому є протиправним та підлягає скасуванню, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження та вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу, з урахуванням висновків суду.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову, колегія суддів приймає в якості належних.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 520/35060/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу від 22 листопада 2024 року з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді   З.Г. Подобайло   І.С. Чалий