1 Jun 2025

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД, розглядаючи скаргу чоловіка, з оскарження Постанови про «Штраф в 17 000 грн» за неприбуття по «повістці для уточнення даних», витребовував у ТЦК надання відомостей, яких не містили Реєстри і які потрібно було уточн

Адвокат Валерій Макеєв

Буває і таке: навіть якщо військовозобов’язаний НЕ оновив дані у 60-ти денний термін після 18.05.24), суд, за певних обставин, може визнати таке «Не поновлення військово – облікових даних» - не критичним.

У даному кейсі ТЦК винім Постанову щодо притягнення до адмінвідповідальності чоловіка у зв’язку із тим, що він не прибув за повісткою до ТЦК та СП 3.03.2025 та не оновив своєчасно дані.

Чоловік зауважив, що він отримав повістку тільки 19.03.25, а тому – 3.03.25 – точно не міг прибути до ТЦК, а не оновлював дані після 18.05.24, тому що його дані у належному стані в ТЦК та СП з 2004 року, а від є особою із інвалідністю.

Що показово: Апеляційний суд вирішив зясувати чи дійсно у ТЦК існувала потреба у «уточненні військово – облікових даних», які ТЦК не могло отримати щодо військовозобовязаного із Державних реєстрів:

«з метою встановити обставини щодо можливості/неможливості відповідача отримати відомості щодо персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, а також встановити які саме військово-облікові дані ОСОБА_1 не були оновлені, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 зазначені відомості витребувані у ТЦК.

Втім, станом на 27.05.2025 зазначена ухвала суду відповідачем не виконана, про неможливість її виконання також не повідомлено.

Крім того, відповідачем не зазначено ані у протоколі, ані у постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані позивач не уточнив.

Отже, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано ані у суді першої, ані апеляційної інстанції навіть попри їх витребування судом».

Також, апеляційний суд дійшов до мотивованого висновку про те, що процесуальні порушення щодо належного повідомлення військовозобовязаного про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, не забезпечення військовозобовязаному можливості подання ним своїх запереченнь щодо складу адмінправопорушення – є самостійно. Підставою для скасування оскаружаної Постанови:

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив наступні висновки:

"Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення".

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за несвоєчасного повідомлення особи, про дату розгляду адміністративної справи, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку:

"Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності прийняті в один день 20.03.2025.

Протокол від 20.03.2025 містить запис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.03.2025 о 14:40 у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Часу складання протоколу не зазначено.

Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача достатнього часу для підготовки пояснень до розгляду справи про адміністративне правопорушення, ознайомлення з матеріалами справи, реалізації права на правову допомогу».

ПОВНИЙ ТЕКСТ ПОСТАНОВИ:

Категорія справи № 635/2414/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 27.05.2025. Зареєстровано: 28.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025.

Дата набрання законної сили: 27.05.2025

Номер судового провадження: 7631/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 р.Справа № 635/2414/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 10.04.2025 (головуючий суддя І інстанції: Якішина О.М.) по справі № 635/2414/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за повісткою для уточнення даних та протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року (тобто у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року) не оновив персональні дані. Водночас, звернув увагу, що перебуває на військовому обліку з 2004 р., має безстрокову інвалідність. В свою чергу, відповідач мав можливість, у разі необхідності, отримати будь-які дані про позивача, скориставшись офіційними державними реєстрами, до яких має доступ.

Щодо неявки за повісткою, зауважив, що повістка про необхідність явки до ТЦК та СП на 03.03.2025 надійшла йому лише 19.03.2025, що не є належним повідомленням про виклик військовозобов`язаного, жодних інших даних про сповіщення позивача щодо явки на 03.03.025 спірна постанова не містить.

З урахуванням наведеного, вважав, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції примітки до ст. 210 КУпАП, згідно з якою положення, зокрема, ст. 210-1 КУпАП не застосовується у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних військовозобов`язаного.

Вважає, що суд першої інстанції мав з`ясувати чи була наявна у відповідача можливість отримання ним персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Водночас, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, суд першої інстанції переклав на позивача обов`язок доведення можливості відповідачем отримати його персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами.

Крім того, зауважує, що отримав повістку про виклик до ТЦК та СП на 03.03.2025 лише 19.03.2025, натомість, у випадку неналежного оповіщення військовозобов`язаного щодо виклику до ТЦК, неявка останнього не є порушенням вимог законодавства про мобілізацію, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Також, зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував коли саме, ким і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, не врахував відсутність належних доказів повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання відповідачем інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.

Зокрема, вказує на порушення процедури розгляду справи, а саме: складання протоколу про адміністративне правопорушення з постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності в один день, що не передбачено чинним законодавством, позбавлення позивача права на отримання правничої допомоги, гарантованого ст. 59 Конституції.

Висновки суду першої інстанції про ознайомлення позивача з правами, можливість надавати пояснення та вручення йому протоколу і постанови з огляду на наявність власноручних підписів вважає безпідставними, оскільки наявні підписи не належать позивачу.

Звертає увагу, що матеріали адміністративного правопорушення № 719 не містять жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, а надані суду матеріали містять документи від 27.03.3025 та від 07.04.2025, які не стосуються матеріалів адміністративного правопорушення, адже датовані після 20.03.2025.

Як наслідок, вважає, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, тоді як суд першої інстанції не врахував всіх обставин у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - відповідачі) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, інвалідом 3 групи.

20.03.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (зв.б. а.с. 51 а.с. 52).

Згідно протоколу, 20.03.2025 під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_7 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 .

Громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, Правила військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абзаци 3, 5 ч. 10 ст. 1, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Громадянин ОСОБА_1 в порушення абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В проколі зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу, правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також із інформацією про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.03.2025 о 14:40, про що свідчить його власноручний підпис у відповідних графах протоколу.

На підставі протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 складено постанову від 20.03.2025, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн (зв.б. а.с. 51 а.с. 52).

Згідно постанови, 20.03.2025 під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_7 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 .

Так, громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 було сформовано та направлено повістку через АТ «Укрпошта» для уточнення даних та з`явитися до 03.03.2025, але він не прибув.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, спірна постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частинами першою та другою ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон № 3633-ІХ).

Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він в умовах особливого періоду, будучи військовозобов`язаним, не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відповідно до підпункту 2 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивач оновив дані лише 27.03.2025, тобто поза межами 60 днів, передбачених Законом № 3633-ІХ, тому відповідач правомірно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо наявності у позивача обов`язку оновити персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував законодавчі положення, зокрема примітку до ст. 210-1 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення, зокрема, ст. 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено відомостей, які відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 2 ст. 77 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, саме відповідач у справі, а не позивач, як помилково зазначив суд першої інстанції, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Натомість, з метою встановити обставини щодо можливості/неможливості відповідача отримати відомості щодо персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, а також встановити які саме військово-облікові дані ОСОБА_1 не були оновлені, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 зазначені відомості витребувані у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Висновки суду першої інстанції про те, що примітка до ст. 210 КУпАП не застосовується до спірних правовідносин колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначеною приміткою не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.

Таким чином, доказів в підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачем, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою на 03.03.2025 колегія суддів вважає такими, що не свідчать про правомірність постанови, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ своїх персональних даних.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, згідно зі статтею 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Доводи апелянта щодо не повідомлення позивача про час та дату розгляду справи колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом, в якому наявні відомості про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.03.2025 о 14:40 у ІНФОРМАЦІЯ_7 та підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з ними.

Доводи скаржника про те, що підпис у протоколі та постанові йому не належить колегія суддів відхиляє, оскільки належним доказом приналежності підпису особі є висновок почеркознавчої експертизи. Проте, позивачем не заявлялось клопотання про призначення експертизи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, належних доказів в підтвердження своїх доводів позивачем не надано, а отже зазначені ним обставини ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20.03.2025 щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Натомість суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 605,60 грн та апеляційної скарги 908,40 грн., що підтверджується відповідними квитанціями

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1514,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10.04.2025 по справі № 635/2414/25 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 719 від 20.03.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1 514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСуддіВ.А. КалиновськийА.О. Бегунц