8 Jun 2025

Другий апеляційний адмінсуд (2.06.25) скасував і відмову ТЦК у відстрочці, і рішення Харківського адмінсуду, та вказав, що попри те, що матері заявника була встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.05.2022, заявник таки має право на відстрочку за п.

Адвокат Валерій Макеєв

Дуже цікавий кейс. Комісія при ТЦК відмовила чоловіку у відстрочці із посиланням на те, що його матері було встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.05.2022, а заява про відстрочку (за п.13) від 26.07.24. Суд першої інстанції погодився із такою відмовою за формальними ознаками.

А от Другий Апеляційний був прискіпливим до «з`ясування всіх обставин у справі» і вказані відмови скасував.

Суд просто зайшов на сторінку МОЗ і знайшов там ВИНЯТКИ: вийнятками є ситуації, коли особа має інвалідність через онкологічну хворобу. У свою чергу, як стверджує позивач, його мати має інвалідність саме з цієї причини, постійно проходить лікування як в Україні, так і за її межами через активність розвитку хвороби.

Таким чином, статус особи із інвалідністю через онкологічну хворобу під час воєнного стану продовжується автоматично, а тому, наявні належні підстави для відстрочки)

Мотив суду заслуговує на увагу – апеляційни суд вказав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Апеляційним судом встановлено, що на офіційному сайті МОЗ за посиланням https://moz.gov.ua/uk/lyudi-z-invalidnistyu-yak-i-komu-prohoditi-povtornij-oglyad розміщена інформація про те, яким категоріям осіб можна не проходити МСЕК до завершення правового режиму воєнного стану. Зокрема, йдеться про те, що такими вийнятками є ситуації, коли особа має інвалідність через онкологічну хворобу. У свою чергу, як стверджує позивач, його мати має інвалідність саме з цієї причини, постійно проходить лікування як в Україні, так і за її межами через активність розвитку хвороби.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт неможливості направлення ОСОБА_2 матері позивача на медико-соціальну експертизу, що свідчить про наявність у неї статусу особи з інвалідністю, незважаючи на закінчення строку дії відповідної довідки МСЕК.

Судовим розглядом встановлено, що згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 285304 від 04.05.2020 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.05.2022 (дата чергового переогляду 16.04.2022).

Кабінетом Міністрів України 08.03.2022 прийнята Постанова № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 цієї Постанови визначено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317. При цьому, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

Згідно роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України, опублікованого на сайті Урядового порталу (https://www.kmu.gov.ua/news/yak-prodovzhyty-diiu-dovidky-msek-pid-chas-voiennoho-stanu), згідно з Постановою №225, якщо в Пенсійному фонді України або структурних підрозділах з питань соціального захисту населення немає інформації про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, вважається, що ця інвалідність продовжується на весь період дії воєнного стану і ще на шість місяців після його скасування або припинення. За людиною зберігаються усі соціальні виплати. Додаткові документи чи інші записи в наявних довідках не потребуються.

Отже, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

Особи з інвалідністю, строк повторного огляду яких припав на період воєнного стану, можуть без проходження чергової ЛКК чи МСЕК отримувати пенсії та соціальні допомоги, реабілітаційні заходи, користуватися пільгами та гарантіями, передбаченими для осіб з інвалідністю законодавством.

Висновки суду:

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать, що протиправність дій щодо відмови відповідача у наданні позивачеві відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на підставі заяви позивача від 26.07.2024, оскільки прийняте без врахування нормативного врегулювання продовження строків переогляду осіб із інвалідністю під час дії правового режим воєнного стану.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як такому, що належним чином не підтвердив підстави отримання такої відстрочки згідно положень постанови №560.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 26.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.

Повний текст

Категорія справи № 520/25487/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 02.06.2025. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.

Дата набрання законної сили: 02.06.2025

Номер судового провадження: 5380/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 р. Справа № 520/25487/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/25487/24

за позовом ОСОБА_1

до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачеві відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на підставі заяви позивача від 26.07.2024;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 26.07.2024 та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки заявнику, так як строк дії довідки МСЕК матері заявника, на думку заявника, продовжується у зв`язку з дією воєнного стану на території України і 6 місяців після його припинення/скасування. До того ж, посилання відповідача на сплив строку терміну дії пенсійного посвідчення як на одну з підстав відмови у наданні відстрочки від мобілізації також є протиправним, так як Порядком № 560 вимагається надання одного з документів на підтвердження інвалідності, таким документом і є довідка МСЕК.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач 26.07.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що на підтвердження обставин для відстрочки до заяви додано весь необхідний пакет документів. Крім того, зазначає, що позивачу у телефонній розмові повідомили про відмову у наданні відстрочки від мобілізації у зв`язку з простроченням довідки до акта огляду МСЕК матері позивача. Жодної письмової відповіді за формою, визначеною чинним законодавством України, із зазначенням причини відмови у наданні відстрочки від мобілізації у відповідь на адвокатський запит представника позивача або на адресу позивача від відповідача не надходило.

У зв`язку з тим, що протягом тривалого часу позивача жодним чином не повідомляли про результати розгляду його заяви, представником позивача направлено адвокатський запит з проханням повідомити про результати розгляду заяви.

Листом 2257 від 23.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 на адвокатський запит від 20.08.2024 року вих. №20008/24, в інтересах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 21.08.2024 року та зареєстрований за вх.№17250, повідомив, що заява ОСОБА_1 , щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, була розглянута комісією з питань надання відстрочок 19.07.2024 року, протокол №15. ОСОБА_1 в телефонному режимі було повідомлено про рішення комісії щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, письмову відповідь розгляду зазначеної заяви він має отримати у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за наявності військово-облікового документу, оформленого належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства України. Засвідчені належним чином копії документів ІНФОРМАЦІЯ_3 надати не може, так як ОСОБА_1 не надав згоди на розголошення своїх персональних даних. Договір про надання правничої допомоги укладений з іншою людиною.

Позивач, вважаючи дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як такому, що належним чином не підтвердив підстави отримання такої відстрочки згідно положень постанови №560.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закону №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час. Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до частин 5 та 6 статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача із заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Постанова №560).

Відповідно до п.56 Постанови №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно п.57 Постанови №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

За правилами п.60 Постанови №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно додатку 5 до Постанови №560 військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надають, зокрема, для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання

З матеріалів вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

До заяви позивачем були подані наступні документи: тимчасове посвідчення офіцера запасу на ім`я ОСОБА_1 , паспорт та IПН на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 , пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_2 , довідка до акта огляду МСЕК на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_3 , посвідчення на ім`я ОСОБА_3 , довідка до акту огляду МСЕК на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтво про одруження ОСОБА_4 , копія акту № 80 від 23.07.2024 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (оригінал направлений відповідно комісією на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (за формою додатку 8 до Порядку), оригінал заяви ОСОБА_2 про вибір доглядача ( ОСОБА_1 ). (за формою додатку 15 до Порядку).

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання відстрочки відмовлено позивачу у наданні відстрочки згідно п.57 Постанови №560 (Протокол №15 від 19.07.2024 року).

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання відстрочки відмовила позивачу у наданні відстрочки згідно п.57 Постанови №560 (Протокол №15 від 19.07.2024 року). Причини відмови: відсутній Додаток 8 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; відсутній оригінал Додатку 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; сплив терміну пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 21.04.2021 року; сплив терміну дії Довідки до акту огляду МСЕК.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що вказане Постановою № 225 перенесення строку повторного огляду медико-соціальної експертизи дійсно не має безумовного характеру, оскільки у вищенаведеному пункті Постанови № 225 встановлено, що повторний огляд переноситься за умови неможливості направлення лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу.

З урахуванням викладеного, до предмету доказування у межах даної справи належить встановлення факту неможливості направлення ОСОБА_2 матері позивача на медико-соціальну експертизу.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано документів, що підтверджують неможливість направлення лікарсько-консультативною комісією ОСОБА_2 на медико-соціальну експертизу.

Водночас, за положеннями статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

За змістом статті 210 КАС України, до процесуальних обов`язків адміністративного суду віднесено з`ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача. Про це неодноразово нагадував у своїх постановах Верховний Суд, зокрема в рішенні від 30 січня 2020 року (справа № 263/15399/16-а).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 4 ст. 9 КАС України та висновкам Верховного Суду, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, не було вжито усіх заходів щодо витребування доказів та повного з`ясування обставин справи.

Оскільки встановлення неможливості направлення ОСОБА_2 матері позивача на медико-соціальну експертизу входить до предмету доказування у справі та фактично не з`ясоване судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне взяти до уваги відповідні докази, надані позивачем до суду апеляційної інстанції.

Додатково такі висновки апеляційного суду підтверджується подальшими законодавчими змінами.

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-IX, передбачено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

У разі якщо особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, не проходила такий повторний огляд у медико-соціальних експертних комісіях: чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України; інші особи, крім осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 968,96 грн. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1162,75 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 2131,71 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/25487/24 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на підставі заяви позивача від 26.07.2024.

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2131 (дві тисячі сто тридцять одну) гривню 71 копійку.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк