Дружина чоловіка - особи із інвалідністю - у Австрії. Син прагне відстрочки. Що має відповісти ТЦК? задачку вирішив суд)
Військовозобов’язаний звернувся до ТЦК за відстрочкою, вказавши, що батько інвалід 2ї групи, а мати постійно проживає за кордоном – в Австрії. ТЦК «відписався» - мовляв, відстрочки не надамо.
А питання то цікаве: «Чи можна отримати відстрочку, якщо інший член сім’ї, у даному випадку – дружина інваліда, постійно проживає за кордоном?».
Чоловік – не промах – подав до суду позов щодо бездіяльності ТЦК та СП.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
ТЦК та СП подав апеляцію.
Суд задовольнив частково, та прийняв, в частині відмови у наданні відстрочки «нову постанову», якою… знову визнав бездіяльність ТЦК та СП неправомірною, але вже за іншими мотивамиJ
На жаль, питання щодо дружини, яка так і залишилась у сонячно - гірсько - лижній Австрії), суд не досліджував, обмежившись лише тим, що «Розкритикував» ТЦК та СП за реагування на заяви «відписками», а не розглядом заяв і по суті, і по формі.
Повний текс Постанови Апеляційного суду від 16 07 24 нижче:
Категорія справи № 120/16466/23: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2024. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: не визначено
Державний герб України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/16466/23
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Мойсюка М.І Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
-визнати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправним, яке порушує інтереси ОСОБА_1 ;
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від мобілізації, згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
-визнано протиправною та скасовано відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки, оформлену листом від 25.09.2023 року № 8511;
-зобов`язано відповідача повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2023 ОСОБА_2 отримано повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з тим, що його батько є особою з інвалідністю 2 групи. До заяви долучив, зокрема довідку про те, що дружина батька ОСОБА_3 проживає за кордоном.
Відповідач листом від 21.07.2023 року № 5941 повідомив позивача про необхідність надання документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю.
Відповідно до заяви, датованої 18.07.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки, додавши до заяви довідки, видані Посольством України в Республіці Австрії про те що: ОСОБА_4 тимчасово проживає в Республіці Австрія та має дозвіл на проживання на території Республіки Австрія зі статусом особи, що має "тимчасовий захист", ОСОБА_5 тимчасово проживає в Республіці Австрія та має дозвіл на проживання на території Республіки Австрія, ОСОБА_6 тимчасово проживає в Республіці Австрія та має дозвіл на проживання на території Республіки Австрія зі статусом особи, що має "тимчасовий захист".
Однак, відповідачем листом від 25.09.2023 року № 8511 повідомлено про відсутність прав на відстрочку від призову на військову службу з огляду на те, що надані матеріали звернення не містять належних, достовірних та достатніх доказів відсутності у особи з інвалідністю інших, окрім заявника, працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Зокрема, суд першої інстанції виходив із того, що зважаючи на те, що дочка та дружина ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи та батьком позивача, тимчасово проживають за кордоном, останні не можуть вважатися працездатними особами у розумінні Закону України "Про зайнятість населення", а тому не відносяться до числа працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю. Оскільки документи, що свідчать про тимчасове проживання зазначених осіб за межами України, надані до заяви про відстрочку, то є безпідставними висновки відповідача, викладені у спірній відмові, про ненадання доказів відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька позивача особи з інвалідністю ІІ групи.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт дотримання відповідачем процедури прийняття відмови у наданні відстрочки без належного обґрунтування такої відмови є недостатньою та безумовною підставою для висновку про правомірність прийнятого рішення. Тобто лист від 25.09.2023 №8511, розцінений судом першої інстанції як рішення про відмову від призову на військову службу.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє досі.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ).
У статті 1 Закону № 3543-ХІІ наведено визначення, що мобілізація це- комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
В частині сьомій статті 1 Закону №2232-XII закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За змістом частини дев`ятої статті 1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники-особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відстрочка від призову на строкову військову службу визначена положеннями ст.17 Закону №2232-XII, у відповідності до ч.1 якої відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Суд звертає вагу, що під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Абзацом 11 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.
З аналізу вищезазначених правових норм слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оборону" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
Згідно вимог статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За змістом п.11 ст.38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Як з`ясовано з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку із наявністю у нього батька з інвалідністю ІІ групи.
"Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
У пункті 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Підпунктом 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 надано свідоцтво про його народження, пенсійне посвідчення батька ОСОБА_2 , довідку від асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці квартального комітету/комітету мікрорайону про те, що зі слів ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 не проживає з 2022 року та проживає за кордоном, довідку Посольства України в Республіці Австрії про те, що ОСОБА_4 тимчасово проживає в Республіці Австрія та має дозвіл на проживання на території Республіки Австрія зі статусом особи, що має "тимчасовий захист", довідку Посольства України в Республіці Австрії про те, що ОСОБА_5 тимчасово проживає в Республіці Австрія та має дозвіл на проживання на території Республіки Австрія, довідку Посольства України в Республіці Австрії про те, що ОСОБА_6 тимчасово проживає в Республіці Австрія та має дозвіл на проживання на території Республіки Австрія зі статусом особи, що має "тимчасовий захист".
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив лист від 25.09.2023 №8511, в якому вказано матеріали звернення не містять належних, достовірних та достатніх доказів відсутності у особи з інвалідністю інших, окрім заявника, працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати.
При цьому, відповідачем не надано доказів того, що саме комісією з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідальні працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядалась заява позивача та за наслідком якої останнім встановлено відсутність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Водночас, відповідачем всупереч вищенаведеним нормам не прийнято по суті питання рішення про надання відстрочки або відмови у наданні такої відстрочки.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Разом з тим, оскаржувана позивачем відмова викладена в листі не є правовим документом та актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 4 КАС України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування останнього.
В свою чергу колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 245, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасувати в частині визнання протиправною та скасування відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки, оформлену листом від 25.09.2023 року № 8511.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від мобілізації, згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В решті позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С. Судді Мойсюк М.І Сторчак В. Ю.