Факт наявності у військовозобов`язаного батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи вже є достатньою підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, - рішення суду від 21.10.24. Доречі- правничу допомогу суд оцінив
Рішення подвійно цікаве).
По- перше: З 18.05.24 тільки лінивий правник не брався підтримати гасло про протиправність норми Постанови № 560, яка звужувала норму закону (за якою достатньою підставою для відстрочки була наявність у батьків статусу осіб із інвалідністю), до обов’язку «Постійного стороннього догляду» за такими особами. З часом, спірну норму Постанови таки скасували. А судові спори залишились). І ось, логічне розвязання питання у рішення суду від 21.10.24, в якому суд вказав:
«Факт наявності у військовозобов`язаного батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи вже є достатньою підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за наявності лише однієї додаткової умови, а саме відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати».
Ну, і, по-друге, як «вишенька на тортику», рішення суду в частині судових витрат: зазначай, суди у подібних спорах «знижували» планку заявленою правничої в 5 – 6 тис грн , максимум до 1-1,5 тис грн. Тут же суд, погодився, що адвокат напрацював на 7 000 грн. Дякуємо) за оцінку непосильної праці).
Суд постановив:
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повний текст судового рішення:
Категорія справи № 560/12093/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2024. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2024.
Номер судового провадження: не визначено
Державний герб України
Справа № 560/12093/24
РІШЕННЯ
іменем України
21 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправними дії, викладені у листі №8879/1 від 11.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю одного із батьків з числа осіб з інвалідністю.
В обґрунтування позву покликається на те, що є військовозобов`язаним та направляв відповідачу заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Листом від 11.07.2024 №8879/1 відповідач повідомив про відмову у наданні відстрочки від мобілізації у зв`язку із ненаданням акту про необхідність постійного догляду батька позивача, як особою з ІІ групою інвалідністю. Вважає свої права порушеними з цього питання, а відтак звернувся до суду із позовом за захистом у судовому порядку.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.
Дослідивши докази по справі, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступних висновків.
Суд встановив, що 21.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ. Просить розглянути заяву та оформити довідку про відстрочку у відповідності до постанови КМУ від 16.05.2024 № 560. Надано необхідний перелік документів до заяви.
Відповідач листом від 11.07.2024 №8879/1 зазначив, що комісія протоколом від 02.07.2024 №31 ухвалила рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови відсутній акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення (в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою), крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
З 18 травня 2024 року набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560, зі змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд зазначає, що відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив повідомлення (лист) від 11.07.2024 №8879/1, яким повідомлено позивача про те, що відповідно до поданих документів позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації. З наданих документів комісія вбачає відсутність необхідності постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, адже відповідний акт відсутній.
Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, суд зазначає, що згідно з п. 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент звернення відповідача із заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають, зокрема одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІI групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.
Суд встановив, що у позивача дійсно є батько ОСОБА_2 , якому установлено ІІ групу інвалідності до 01.03.2025.
Тобто, факт наявності у військовозобов`язаного батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи вже є достатньою підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за наявності лише однієї додаткової умови, а саме відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 17.10.2023 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано з 17.10.2023.
При цьому, сестра позивача ОСОБА_4 має статус особи з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .
Враховуючи наведене вище підтверджує відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які за законом мають утримувати його батька ( ОСОБА_2 ).
Отже, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв обґрунтованого рішення, яке б породжувало для позивача певні юридичні наслідки, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є визнання протиправними дії щодо відмови відповідача в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", викладеної у листі від 11.07.2024 № 8879/1.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №461/2579/17) викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».
В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Як зазначено вище, нормативно-правовими актами, якими регулюються умови та порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації є ст.23 Закону №3543-ХІІ та Порядок № 560.
З огляду на викладене вище, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд прийшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.06.2024 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
На підставі п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58, 60 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, станом на час розгляду справи, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов`язаних.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких доказів звернення позивача до комісії, створеної при відповідачі для надання відстрочки від призову у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, суду не надано та таких даних не встановлено із матеріалів справи, а відтак у такій позовній вимозі необхідно відмовити.
З огляду на викладене вище суд прийшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Крім цього, зазначена представником позивача вартість послуг в розмірі 10000,00 грн є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).
На думку суду а також враховуючи категорію даної справи, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 7000,00 грн.
Суд зазначає, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 7000,00 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", викладену у листі від 11.07.2024 № 8879/1.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 року щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 - Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.П. Шевчук