Факт зняття з військового обліку не є підставою для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану, - ПОСТАНОВА ВОСЬМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНСУДУ від 10.09.24
Чоловік, із посиланням на те, що його виключено з військового обліку, намагався перетнути кордон. ДПСУ відмовила у перетині. Чоловік таку відмову оскаржив.
Та його позицію не підтримав ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд. Разом з тим, Висновки суду (зауважимо – Апеляційний суд знаходиться у Львові, а тому є в певній мірі спеціалізованим з питань адміністрування перетину кордону), будуть корисні у щодо інших правовідносин, щодо перетину кордону.
Так, суд зазначив:
«громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, відповідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягають виключенню з військового обліку і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що факт зняття з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, що згідно військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач 05.10.2023 знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а. с. 16-22).
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що військовий квиток з відміткою про виключення з обліку, як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи та сам по собі не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану».
Таким чином, Факт зняття з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Повний текс Постанови Апеляційного суду:
Категорія справи № 140/34483/23: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2024. Зареєстровано: 11.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2024.
Дата набрання законної сили: 10.09.2024
Номер судового провадження: А/857/6924/24
Державний герб України
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34483/23 пров. № А/857/6924/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача:Гінди О.М.,
суддів:Качмара В.Я., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (головуючий суддя: Димарчук Т.М., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону,-
встановив:
ОСОБА_1 , 23.11.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасування рішення про відмову в перетині державного кордону України від 23.10.2023 № 2326;
- зобов`язати не чинити перешкод у перетині державного кордону.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі Правила № 57), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
З огляду на запроваджений в Україні військовий стан, крім паспорта громадянина України для виїзду за кордон, для проходження прикордонного контролю було надано військовий квиток з відміткою про виключення позивача з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Відтак, на думку позивача, він не відноситься до категорії військовозобов`язаних, призовників, резервістів, тощо, а тому не обмежений в праві перетину кордону під час запровадженого воєнного стану.
Однак під час здійснення прикордонного контролю посадовими особами відповідача прийнято рішення про відмову позивачеві в перетині державного кордону України. Тому, позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, як таке, що порушує конституційні права та законні інтереси останнього.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовних в позовній заяві.
Позивач, 07.05.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач 05.10.2023 знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 16-22).
ОСОБА_1 , 23.10.2023 прибув у пункт пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України. При цьому, останнім пред`явлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон та військовий квиток з відміткою про виключення з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
За результатами здійснення прикордонного контролю, посадовими особами відповідача прийнято рішення № 2336 від 23.10.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України, у якому вказано, що ОСОБА_1 тимчасово обмежений у праві виїзду з України на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ , а також Постанови КМУ № 57 (зі змінами) у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або підтвердити мету своєї поїздки (а. с. 15).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач під час перетину кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, а тому позивач не мав правових підстав для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015 (тут і надалі Закон № 389-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно ст. 1 Закону № 389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закону № 389-VІІІ).
Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VІІІ в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що право особи на вільний перетин державного кордону України, тобто вільне залишення території України, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством, зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Позивач покликається на те, що йому протиправно відмовлено в перетині державного кордону України, оскільки, відповідно до пп. п.п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», він 05.10.2023 виключений з військового обліку.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі твердження позивача є помилковими, з огляду на таке.
Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Так, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (тут і надалі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин Правила № 57).
Згідно з п. 2 Правил № 57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (далі Порядок № 1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (тут і надалі Закон № 3543, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ст. 1 Закон № 3543, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент виключення позивача з військового обліку (05.10.2023) діяв Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».
У чинній редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XI на момент прийняття оскаржуваного рішення (23.10.2023), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 6 ч. 6 ст. 37 Закон № 2232-XI).
Аналіз наведених правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, відповідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягають виключенню з військового обліку і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що факт зняття з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, що згідно військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач 05.10.2023 знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а. с. 16-22).
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що військовий квиток з відміткою про виключення з обліку, як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи та сам по собі не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов`язує наявність права на перетин кордону з виключенням з військового обліку.
Оскільки, законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку. Однак, будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав. Разом з тим, такої категорії осіб, як громадяни України, зняті з військового обліку у зв`язку засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, не передбачено ні п. 2-6 Правил, ні статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи вищенаведене, оскільки, крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач для проходження прикордонного контролю надав тільки тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про виключення його з військового обліку, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він не мав правових підстав для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Отже, оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень.
Аналогічні висновки щодо застосування вищенаведених правових норм у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 140/34483/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар З. М. Матковська