18 Jun 2026

Хмельницький окружний адміністративний суд 15.06.26 задовольнив позов чоловіка щодо надання відстрочки у зв’язку із тим, що дружина є інвалідом 3 групи. Та є нюанси).

Адвокат Валерій Макеєв

Так, є норма закону про право на відстрочку у разі «онкозахворювання» у дружини, яка має 3 групу. Та нюанс полягає у тому – А як довести, що захворювання саме онкологічне? У цій справі, щоб довести статус «онкозахворювання», метою підтвердження віднесення діагнозу з кодом D16.0 до онкологічних захворювань, дружина позивача звернулась до Державного некомерційного підприємства Національний інститут раку, і тільки після отримання відповідного висновку від статусної установи, суд визнав відмову у наданні відстрочки неправомірною.

Деталі справи:

У цій справі чоловіка звернувся із заявою про відстрочку на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи та має онкологічне захворювання. Незважаючи на подання всіх необхідних документів, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовила у наданні відстрочки, посилаючись на те, що діагноз дружини (D16.0) не належить до онкологічних захворювань.

Чоловік оскаржив відмову до суду.

Суд дійшов висновку, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи та на момент звернення за відстрочкою мала захворювання за кодом D16.0, яке відповідно до НК 025:2021 належить до класу «Новоутворення», а також віднесене до онкологічних захворювань.

Дружині позивача діагноз «новоутворення кісток і суглобових хрящів лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки» (код D16.0) у відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду відноситься до класу ІІ «Новоутворення» (C00-D48).

З метою підтвердження віднесення діагнозу з кодом D16.0 до онкологічних захворювань, дружина позивача 10.12.2025 р. звернулась до Державного некомерційного підприємства Національний інститут раку .

ДНП «Національний інститут раку» відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.12.2014 № 961 є головною державною науково-дослідною установою у сфері боротьби з онкологічними захворюваннями, а також з питань променевої діагностики, променевої терапії та ядерної медицини в галузі онкології, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Як вбачається з відповіді ДНП «Національний інститут раку» №1812/0/2-24 від 19.08.2024 року, що станом на 19.08.2024 спеціалісти (лікарі) ДНП «Національний інститут раку» відносять до онкологічних захворювань «Новоутворення in situ за кодами D10-D36», «Доброякісні новоутворення за кодами D10-D36» та «Новоутворення невизначеного або невідомого характеру D37-D48».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи та на момент звернення за відстрочкою мала захворювання за кодом D16.0, яке відповідно до НК 025:2021 належить до класу «Новоутворення», а також віднесене до онкологічних захворювань.

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 560/1397/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 15.06.2026. Зареєстровано: 16.06.2026. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2026.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Справа № 560/1397/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом від 25.12.2025 р. №81, в частині відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривень 96 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.12.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи та має онкологічне захворювання. Незважаючи на подання всіх необхідних документів, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовила у наданні відстрочки, посилаючись на те, що діагноз дружини (D16.0) не належить до онкологічних захворювань. Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернувся до суду за захистом свої прав.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні позивачу відстрочки є правомірним, оскільки подані документи не підтверджують наявності у дружини позивача онкологічного захворювання в розумінні пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач вказує, що встановлений дружині позивача діагноз D16.0 (доброякісне новоутворення кісток і суглобових хрящів) не належить до злоякісних новоутворень та не є підставою для надання відстрочки, а тому комісія діяла в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вказує, що захворювання його дружини за кодом D16.0 належить до онкологічних захворювань, що підтверджується офіційними роз`ясненнями МОЗ України та Національного інституту раку, а тому відмова у наданні відстрочки є протиправною. Просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

25.12.2025 р. ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг подав на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має дружину з інвалідністю ІІІ групи, якій додатково встановлено онкологічне захворювання.

До заяви було додано: Роздрукований військово-обліковий документ в електронній формі ОСОБА_1 ; Паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.06.2015 р.; Паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 (дружини Позивача); Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №823297 від 02.12.2021 р. про встановлення ОСОБА_2 (дружині Позивача) інвалідності ІІІ групи довічно; Посвідчення ОСОБА_2 (дружини Позивача) серії НОМЕР_2 про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю; Консультаційний висновок спеціаліста (за формою 028/о) від 25.11.2025 року, виданого КНП ВМР Вараська багатопрофільна лікарня», про встановлення ОСОБА_2 (дружині Позивача) діагнозу: D16.0 доброякісне новоутворення кісток і суглобових хрящів лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки; Консультаційний висновок спеціаліста (за формою 028/о) від 02.12.2025 року, виданого ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України, про встановлення ОСОБА_2 (дружині Позивача) діагнозу: D16.0 доброякісне новоутворення кісток і суглобових хрящів лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки; Відповідь Державного некомерційного підприємства Національний інститут раку №35-3409-225 від 23.12.2025 року на індивідуальне звернення ОСОБА_2 про віднесення захворювання за кодом D16.0 до онкологічних захворювань; Відповідь Державного некомерційного підприємства Національний інститут раку №1812/0/2-24 від 19.08.2024 року про віднесення захворювання за кодом D16.0 до онкологічних захворювань; Відповідь Міністерства охорони здоров`я України №25-04/П-5907//5248-зв від

04.06.2024 року про віднесення захворювання за кодом D16.0 до онкологічних захворювань;

Письмові пояснення ОСОБА_1 до заяви про надання відстрочки.

25.12.2025 відповідачем повідомлено, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення протоколом № 81 від 25 грудня 2025 року про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У поданій заяві та документах підтверджуючих право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підтверджуються наявність онкологічного захворювання, оскільки зазначений у медичних документах діагноз D16.0 не належить до переліку онкологічних захворювань.

Вважаючи рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Згідно частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

До видів військової служби, згідно частини 6 статті 2 Закону №2232, належить, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543).

Частиною 5 статті 22 Закону №3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказане узгоджується також з положеннями частини 10 статті 1 Закону №2232, відповідно до яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов`язаних на військову службу.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі по тексту - Порядок №560).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Абзацом 1 пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Протиправність відмови відповідача у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивач обґрунтовує тим, що його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи та має онкологічне захворювання за кодом D16.0 (доброякісне новоутворення кісток і суглобових хрящів лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки), яке, на його думку, належить до онкологічних захворювань.

Нормами статті 23 Закону №3543 врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до пункту 12 частини першої вказаної законодавчої норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

З аналізу пункту 12 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, наведеного судом вище, слідує, що військовозобов`язаний за наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи має право на відстрочку від проходження військової служби за сукупності таких умов:

1) інвалідність дружини (чоловіка), встановлена внаслідок онкологічного захворювання, або відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), або одного з парних органів;

2) незалежно від причин встановлення інвалідності ІІІ групи дружина (чоловік) військовозобов`язаного мають на момент звернення за відстрочкою онкологічне захворювання, психічний розладу, церебральний параліч або інший паралітичний синдром.

Тобто в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

В той же час, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , якій встановлено інвалідність ІІІ групи з 02.12.2021 довічно, внаслідок ураження ОРА, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 АББ №823297.

У 2025 році, ОСОБА_2 встановлено діагноз D16.0 доброякісне новоутворення кісток і суглобових хрящів лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки, що підтверджується: консультаційним висновком спеціаліста (за формою 028/о) б/н від 25.11.2025 року, виданого КНП ВМР Вараська багатопрофільна лікарня, консультаційним висновком спеціаліста (за формою 028/о) від 02.12.2025 р., виданого ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України.

З приводу доводів відповідача щодо відсутності у дружини позивача онкологічного захворювання з діагнозом рак та/або іншого злоякісного новоутворення, суд зазначає таке.

Пункт 3 частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» містить загальне посилання на наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.08.2021 № 360-21 затверджено Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я НК 025:2021, який гармонізовано з Міжнародним статистичним класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду. (далі НК 025:2021)

Зазначений дружині позивача діагноз «новоутворення кісток і суглобових хрящів лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки» (код D16.0) у відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду відноситься до класу ІІ «Новоутворення» (C00-D48).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є обґрунтованими, а наявність підстав, передбачених пунктом 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, належним чином підтверджена поданими документами, зокрема свідоцтвом про шлюб, довідкою до акта огляду МСЕК про встановлення дружині позивача інвалідності ІІІ групи, посвідченням особи з інвалідністю, консультаційними висновками спеціалістів від 25.11.2025 та 02.12.2025 щодо наявності у неї захворювання за кодом D16.0, а також листами Міністерства охорони здоров`я України та ДНП «Національний інститут раку», які підтверджують віднесення зазначеного захворювання до онкологічних. Відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у наданні відстрочки.

Отже, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом від 25.12.2025 р. №81, в частині відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь- яких інших умов для цього.

Окрім того, відповідно до частини 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Верховний Суд у своїй актуальній практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 року у справі №2а-204/12).

Відтак, оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав неналежного аналізу поданих позивачем документів та не наданню їм належної правової та за потреби фахової оцінки, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

За нормами частин 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

Встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 1064,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: угоду про надання правничої допомоги № б/н від 05.12.2025 року, додаток №2 від 26.12.2025 року до Угоди про надання правничої допомоги № б/н від 05.12.2025 року, платіжну інструкцію №2.468391919.1 від 29.12.2025 р. у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок), акт № 26/01/2026 від 26.01.2026 р. приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З врахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, враховуючи незначну складність справи, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом від 25.12.2025 р. №81, в частині відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя П.І. Салюк