17 Aug 2025

Касаційний адміністративний суд ( ухвала 6.08.25) поставив крапку у розгляді спору між рідними загиблого військового та ЦВЛК про те, чи може бути інфаркт наслідком, або супутнім захворюванням із мінно вибуховою травмою, та залишив у силі рішення судів, як

Адвокат Валерій Макеєв

Звісно – це трагедія для рідних загиблого, яким відомо, і на те є належні докази про те. Що військовий загинув у результаті мінно – вибухової травми, а їм дають висновок ВЛК про те, що «то був інфаркт». Звісно, це впливає і на «світлу пам'ять» і на «Розмір виплат».

Суди, скасовуючи рішення ВЛК всих рівнів, вказали, що наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва). Така довідка існує. І за нею, загибель військового настала саме у наслідок мінно- вибухової травми, та прийнятті рішення ВЛК, її не прийняли до уваги.

Фактичні обставини:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення 16 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 577 від 11.04.2024р.; визнано протиправним та скасовано рішення Центральної ВЛК ЗС України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 5992 від 12.08.2024р.; зобов`язано 16 Регіональну ВЛК переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , 1982р.н., оформлене протоколом № 577 від 11.04.2024р., з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.92-96).

ЦВЛК оскаржило до апеляційного суду Рішення суду першої інстанції, вказуючи на те, що судово- медичною експертизою трупа, було встановлено, що у військового був інфаркт. І всьо.

Та апеляційний суд вказав, що інфаркт може і був, та то після мінно- вибухового поранення, зазначивши: абзац 3 п.21.8 глави 21 розділу І Положення № 402 передбачає, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Отже, наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта про нещасний випадок є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Однак, на розгляд 16 Регіональної військово-лікарської комісії не було надано довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Як вбачається із довідки-доповіді Військової частини НОМЕР_1 за фактом загибелі військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем за призовом по мобілізації солдата ОСОБА_2 № 03/311 від 03.07.2023р., « 28.06.2023р., близько 18:45 год. поблизу АДРЕСА_3 , під час виконання бойового завдання, щодо захисту Батьківщини внаслідок мінометного обстрілу загинув солдат ОСОБА_2 . За попередньою інформацією яка була отримана від начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 загибель солдата ОСОБА_2 відбулась орієнтовно внаслідок мінно-вибухової травми». У журналі бойових дій Військової частини НОМЕР_1 Реєстраційний номер 20т від 06.05.2023р. міститься запис « 29.06.2023р. в ході штурмових дій позицій противника та закріпленні на новому рубежі за координатами (Х:*3-***50, Y: *4-***69; Х:*3-***06, Y:*4-***90) два військовослужбовця отримали поранення і один військовослужбовець загинув, а саме: - старший стрілець оператор 3Мвід 2 МВ 9 МР 3 МБ солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Діагноз: поранення несумісне з життям».

Наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Постанова Апеляційного суду

Категорія справи № 140/12939/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 23.06.2025. Зареєстровано: 24.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2025.

Дата набрання законної сили: 23.06.2025

Номер судового провадження: А/857/9081/25

Державний герб України

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12939/24 пров. № А/857/9081/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 16 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (суддя суду І інстанції: Ксензюк А.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.01.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

05.11.2024р. (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії 16 штатної Регіональної військово-лікарської комісії /ВЛК/, яка у протоколі № 577 від 11.04.2024р. встановила захворювання солдата ОСОБА_2 , що послужило причиною смерті захворювання, яке призвело до причини смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини;

визнати протиправними дії Центральної ВЛК Збройних Сил /ЗС/ України, яка у протоколі № 5992 від 12.08.2024р. встановила захворювання та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини;

зобов`язати Центральну ВЛК ЗС України прийняти нову постанову, якою встановити причинний зв`язок травми (каліцтва) солдата ОСОБА_2 у формулюванні передбаченому пп.«а» пп.21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р.: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), яке призвело до смерті, та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини» (а.с.1-8, 45).

Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами (а.с.53 і на звороті).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Центральна ВЛК ЗС України, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.106-111).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що під час проведення судово-медичної експертизи трупа за фактом смерті ОСОБА_2 , 1982р.н., встановлено, що смерть настала від гострої форми ішемічної хвороби серця, яка протікала з проявами гіпертрофії міокарду, нестенозуючого коронаросклерозу, периваскулярного коронаросклерозу, що підтверджується відомостями судово-медичної експертизи трупа та додатковими методами досліджень. Тілесних ушкоджень при експертизі трупу не виявлено. Безпосередня причина смерті ОСОБА_2 «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця», що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 4818, виданим Комунальним закладом /КЗ/ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» 01.07.2023р., витягом з висновку експерта № 4818 від 01.07.2023р. КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Враховуючи, що смерть солдата ОСОБА_2 наступила під час участі в бойових діях в умовах воєнного стану, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 4818р. виданим КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» 01.07.2023р., свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 р., виданим Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.07.2023р., витягом із наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 № 188 від 29.06.2023р., витягом із наказу (з основної діяльності) командира Військової частини НОМЕР_1 № 346 від 30.06.2023р., витягом з висновку експерта № 4818 від 01.07.2023р. КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», витягом з протоколу засідання штатної ВЛК НОМЕР_3 Регіональної ВЛК № 577 від 11.04.2024р., іншою медичною та військово-обліковою документацією, відповідно до вимог пп.«д» п.21.5 гл.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р., встановлено наявність підстав для пов`язання захворювання, що послужили причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця» солдата ОСОБА_2 , 1982 р.н., із захистом Батьківщини.

За результатами розгляду апелянтом прийнято постанову про причинний зв`язок захворювання, що призвело до смерті та причини смерті, у наступному формулюванні: «Захворювання (І24.6) «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця» солдата ОСОБА_2 , 1982р.н., яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, визначення причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців, в тому числі, які призвели до смерті, та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, визначені п.п.21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р., відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК.

Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку викладену у висновку у його рішенні, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК.

Представник позивача Карпюк Л.В. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.131-137).

У свою чергу відповідач Військова частина НОМЕР_1 подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав доводи апеляційної скарги та вказав, що не заперечує проти задоволення її вимог (а.с.148-151).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.02.2022р. був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022р.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 55 від 26.02.2023р. солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_4 № 39-РС від 09.02.2023р. (по особовому складу) у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ), був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_6 та на всі види забезпечення з 27.02.2023р. (а.с.27).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 11.06.2023р. солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , старший стрілець 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_7 механізованого батальйону вважався таким, що прибув у район безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації /рф/ у Донецькій обл., ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) з 12.06.2023р. (а.с.28).

28.06.2023р. під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, на підставі бойового розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 № 114 від 27.06.2023р., в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 загинув під час ворожого обстрілу зі сторони противника.

Смерть солдата ОСОБА_2 настала внаслідок бойового ураження та дій з боку противника окупаційних військ рф та є бойовою людською втратою, є такою, що пов`язана із захистом Батьківщини під час воєнного стану.

Вказаний факт підтверджується витягом з журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_1 номенклатурний № 20т від 06.05.2023р. за 28.06.2023р., довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 16167 від 04.12.2023р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України (а.с.30, 35).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1488 від 01.07.2023р. КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» смерть ОСОБА_2 настала 28.06.2023р. внаслідок «Гострої недостатності кровообігу, інших форм гострої ішемічної хвороби серця» (а.с.33-34).

Згідно витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної ВЛК № 577 від 11.04.2024р. захворювання солдата ОСОБА_2 , 1982р.н., «Гостра недостатність кровообігу. Гостра форма ішемічної хвороби серця», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 213 від 23.07.2023р., сповіщення № 14 від 30.06.2023р. (вих.№6335) Військової частини НОМЕР_1 , довідки про безпосередню участь особи у бойових діях № 7444 від 30.07.2023р. Військової частини НОМЕР_1 , повідомлення начальника КЗ «Дніпропетровську обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 3956 від 27.11.2023р., лікарського свідоцтва про смерть № 4818 від 27.07.2023р. Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 06.07.2023р., виданого Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання, яке призвело до причини смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.32).

05.06.2024р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Центральної ВЛК ЗС України із заявою, в якій просила скасувати постанову штатної 16 Регіональної ВЛК № 577 від 11.04.2024р. та прийняти нову постанову, якою встановити причинний зв`язок травми (каліцтва) солдата ОСОБА_2 у формулюванні, передбаченому пп.«а» пп.21.5 п.21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р.: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), яке призвело до смерті, та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини» (а.с.39-41).

Відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної ВЛК ЗС України № 5992 від 12.08.2024р. захворювання (І24.6) «Гостра недостатність кровообігу. Інші формі гострої ішемічної хвороби серця» солдата ОСОБА_2 , 1982 року народження, яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 4818, виданим КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» 01.07.2023р., свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.07.2023р., витягом із наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 № 188 від 29.06.2023р., витягом із наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_1 № 346 від 30.06.2023р., витягом з висновку експерта № 4818 від 01.07.2023р. КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 16 Регіональної ВЛК № 577 від 11.04.2024р., іншою медичною та військово-обліковою документацією захворювання та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.43).

Не погоджуючись із діями та прийнятими рішеннями комісій, та вважаючи, що причинний зв`язок травми (каліцтва) солдата ОСОБА_2 повинен бути встановлений у формулюванні, передбаченому пп.«а» пп.21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р.: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), яке призвело до смерті, та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини», позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписами п.21.7 глави 21 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони /МО/ України № 402 від 14.08.2008р., передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 36 від 06.02.2001р., зареєст. в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Водночас, абзац 3 п.21.8 глави 21 розділу І Положення № 402 передбачає, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

При цьому, згідно з п.21.30 розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у п.п.21.5, 21.6 розділу II Положення № 402.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог шляхом визнання протиправними дій 16 штатної Регіональної ВЛК та Центральної ВЛК ЗС України щодо встановлення захворювання солдата ОСОБА_2 , що послужило причиною смерті захворювання, яке призвело до причини смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Водночас суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку причинам смерті ОСОБА_2 , оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії; суд не оцінює надану медичну документацію щодо його діагнозу, оскільки це перебуває поза межами компетенції суду.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення 16 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 577 від 11.04.2024р., визнання протиправним та скасування рішення Центральної ВЛК ЗС України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 5992 від 12.08.2024р. та зобов`язання 16 Регіональної ВЛК переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , 1982р.н., оформлене протоколом № 577 від 11.04.2024р., з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу» /Закон № 2232-XII/ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

За змістом ч.12 ст.2 Закону № 2232-XII кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом. Іноземець або особа без громадянства, який (яка) вперше приймається на військову службу до Збройних Сил України, бере офіційне зобов`язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов`язки військової служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /Закон № 2011-XII/.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закон № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч.6 ст.18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Статтею 70 Закону України № 2801-XII від 19.11.1992р. «Основи законодавства України про охорону здоров`я» /Закон № 2801-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ передбачено, що Військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р. затверджено Положення про військово лікарську експертизу в Збройних силах України /далі - Положення № 402; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.1. розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п.1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 основним завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно пп.2.4.5 п.2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Відповідно до пункт 21.3 глави 21 розділу І Положення № 402 причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.

Згідно з п.21.7 глави 21 розділу І Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 36 від 06.02.2001р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Водночас, абз.3 п.21.8 глави 21 розділу І Положення № 402 передбачає, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Під час судового розгляду встановлено, що на розгляд 16 Регіональної ВЛК не було надано довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_2 .

Апеляційний суд враховує, що згідно довідки-доповіді Військової частини НОМЕР_1 за фактом загибелі військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем за призовом по мобілізації солдата ОСОБА_2 № 03/311 від 03.07.2023р. « 28.06.2023р. близько 18:45 год. поблизу н.п.Часів Яр, Бахмутського р-ну, Донецької обл., під час виконання бойового завдання, щодо захисту Батьківщини внаслідок мінометного обстрілу загинув солдат ОСОБА_2 . За попередньою інформацією яка була отримана від начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 загибель солдата ОСОБА_2 відбулась орієнтовно внаслідок мінно-вибухової травми».

Окрім цього, в журналі бойових дій Військової частини НОМЕР_1 Реєстраційний номер 20т від 06.05.2023р. міститься наступний запис: « 29.06.2023р. в ході штурмових дій позицій противника та закріпленні на новому рубежі за координатами (Х:*3-***50, Y: *4-***69; Х:*3-***06, Y:*4-***90) два військовослужбовця отримали поранення і один військовослужбовець загинув, а саме: - Старший стрілець оператор 3Мвід 2 МВ 9 МР 3 МБ солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Діагноз: поранення несумісне з життям».

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Вказана обставина не була врахована відповідачами при прийнятті спірних рішень.

У цьому контексті варто зазначити, що завданням ВЛК відповідно до Положення № 402, є, зокрема визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Для цього відповідач наділений правом витребовувати медичні документи, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

При цьому, згідно з п.21.30 розділу ІІ Положення № 402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

Також апеляційний суд враховує, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 11.06.2023р. солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , старший стрілець 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_7 механізованого батальйону вважався таким, що прибув у район безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій обл., ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) з 12.06.2023р. (а.с.28).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення 16 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 577 від 11.04.2024р., визнання протиправним та скасування рішення Центральної ВЛК ЗС України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 5992 від 12.08.2024р. та зобов`язання 16 Регіональної ВЛК переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , 1982р.н., оформлене протоколом № 577 від 11.04.2024р., з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Щодо аргументів скаржника про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки викладеної у висновку ВЛК, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах розгляду цієї справи судом не надається оцінка діагнозу ОСОБА_2 , а перевіряється дотримання відповідачами вищенаведених правових норм та визначеної процедури при проведенні військово-лікарської експертизи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що невтручання в оцінку підстав прийняття висновку відповідача щодо встановлення причинного зв`язку захворювання зі смертю військовослужбовця на підставі медичних документів, для проведення якої потрібні спеціальні знання в медичній сфері, що виходить за межі необхідного дослідження щодо застосування норм матеріального права, не позбавляє суд обов`язку перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного висновку ВЛК.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача частково задоволені у визначений спосіб.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Центральну ВЛК ЗС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. в адміністративній справі № 140/12939/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 23.06.2025р.

Категорія справи № 140/12939/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них; медико-соціальної експертизи.

Надіслано судом: 06.08.2025. Зареєстровано: 07.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2025.

Дата набрання законної сили: 06.08.2025

Номер судового провадження: К/990/31679/25

Державний герб України

УХВАЛА

06 серпня 2025 року

м. Київ

справа №140/12939/24

адміністративне провадження № К/990/31679/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року

у справі № 140/12939/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 16 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 16 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:

- визнати протиправними дії 16 штатної Регіональної військово-лікарської комісії, яка протоколом №577 від 11.04.2024 встановила захворювання солдата ОСОБА_2 , що послужило причиною смерті - захворювання, яке призвело до причини смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини;

- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка протоколом №5992 від 12.08.2024 встановила - захворювання та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України прийняти нову постанову, якою встановити причинний зв`язок травми (каліцтва) солдата ОСОБА_2 у формулюванні передбаченому п.п. «а» п.п. 21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Поранення (контузія, травма, каліцтво), яке призвело до смерті, та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання від 11 квітня 2024 року №577.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання від 12.08.2024 №5992.

Зобов`язано 16 Регіональну військово-лікарську комісію переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , 1982 року народження, оформлене протоколом №577 від 11 квітня 2024 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дії відповідача, яка протоколом встановила - захворювання та причини смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини та зобов`язання відповідача прийняти нову постанову, якою встановити причинний зв`язок травми (каліцтва) солдата ОСОБА_2 у формулюванні передбаченому п.п. «а» п.п. 21.5 п.21 розділу ІІ Положення №402.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду ід 13.06.2018 у справі №806/526/16 щодо неможливості судів надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК; від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 щодо неможливості надання судом оцінки діагнозу та/або встановлення причин смерті; від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 щодо оскарження рішень ВЛК.

Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 140/12939/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 16 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

С. А. Уханенко