Майже весело: військова частина відмовила військовому у звільненні з посиланням на те, що він не може здійснювати постійний догляд за членом сімї – особобою з інвалідністю, поза як… проходить військову службу))). Звісно – Восьмий Апеляційний суд все випра

Майже весело: військова частина відмовила військовому у звільненні з посиланням на те, що він не може здійснювати постійний догляд за членом сімї – особобою з інвалідністю, поза як… проходить військову службу))). Звісно – Восьмий Апеляційний суд все випра

Адвокат Валерій Макеєв

Хто в темі, зрозуміє іронію: дійсно – норми законів «Про мобілізацію…» та «Про військовий обовязок» вступають  між собою у непримиренний конфлікт, наче їх розмістили у якомусь Овальному кабінеті). Як-то: військовозобовязаний цілком може отримати відстрочку на підставі самого факту, скажімо, про те, що тато або мама – є особами із інвалідністю 1-чи 2 ї групи. Для військових же, додаткова вимога- а доведіть ще і те, що тато або мама потребують ПОСТІЙНОГО ДОГЛЯДУ. А хтось каже: «У Вас козирів не має»). Щас! От одна в/ч витягла такий козирь, що хоч гру змінюй): яку б довідку «про постійний догляд» не надав військовий – «нє катіт» - бо він же «у війську» - отже не здійсює поточний «Постійний догляд» за особою із інвалідністю)))

Було б дуже смішно, якби ситуація не була типовою).

Логіка ще та)

Повний Текст Постанови  Восьмого Апеляційного

Категорія справи № 380/7045/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано судом: 21.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.

Дата набрання законної сили: 21.01.2025

Номер судового провадження: А/857/23486/24

Державний герб України

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7045/24 пров. № А/857/23486/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (головуючий суддя Кисильова О.Й., м. Львів) у справі № 380/7045/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 6 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 6 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу було доведено, що у разі надання підтверджуючого документа, що б засвідчив відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , 1937 р.н , Військова частина НОМЕР_1 розглянула б рапорт повторно, однак позивачем таких документів подано не було.

Зазначає, що з 01.03.2022 року і до теперішнього часу позивач фактично не проживає разом із бабою - ОСОБА_3 та не здійснює за нею догляд, оскільки проходить військову службу в іншій місцевості. Звертає увагу, що відповідно до біографічної довідки позивача, ОСОБА_3 не є членом сім`ї військовослужбовця.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.03.2022 № 79-ос, ОСОБА_1 з 13.03.2022 зарахований на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до списку особового складу загону на всі види забезпечення.

Позивач 08.02.2024 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку із доглядом за бабусею - ОСОБА_3 , 1937 р.н., особою з інвалідністю І групи. До рапорту від 08.02.2024 позивач долучив копії таких документів: довідку МСЕК від 06.05.2015 №043061 серії 12 ААА на ім`я ОСОБА_3 (бабуся); довідку про місце реєстрації ОСОБА_3 ; довідку про склад сім`ї від 28.12.23 № 1840; довідку з Пенсійного Фонду від 29.12.23 № 1321; паспорт ОСОБА_3 ; картку платника податків РНОКП ОСОБА_3 ; паспорт ОСОБА_1 ; картку платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; свідоцтво про смерть батька ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; акт про здійснення догляду від 16.03.2023 № 3-15; довідка до акта огляду (тітка) MCEK від.23.02.2017 № 574887 серії 12ААА; свідоцтво про народження (тітки) ОСОБА_5 ; довідка про місце реєстрації ОСОБА_1 .

Відповідач 12.03.2024 листом № 08/21196/24-Вн відмовив ОСОБА_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів, які покладають на ОСОБА_1 обов`язок по догляду за ОСОБА_3 . Також у цьому листі відповідач зазначив, що сержант ОСОБА_1 не надав довідки про склад сім`ї ОСОБА_3 , що підтверджували б відсутність інших сторонніх осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю. Одночасно відповідач повідомив, що при наданні документів, які підтверджують підстави для звільнення, рапорт буде розглянутий повторно.

Вважаючи протиправною відмову у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 08.02.2024.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Як вбачається з наказу від 13.03.2022 № 79-ос, ОСОБА_1 з 13.03.2022 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Встановлений законодавцем у ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації в умовах дії воєнного стану на момент виникнення спірних правовідносин, є вичерпним.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Згідно абз. 2 п. 110 Положення № 1115 для потреб Держприкордонслужби щодо комплектування окремих посад регіональних управлінь і вище на військову службу за контрактом за рішенням посадових осіб, до повноважень яких належить призначення на відповідні посади, можуть бути прийняті громадяни України з числа військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу або військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та осіб, звільнених з військової служби, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі та визнані військово-лікарськими комісіями придатними до військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до пункту 279 Положення № 1115 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Обов`язковою умовою для звільнення військовослужбовців є подання рапорту з наданням підтверджуючих документів (п. 288 Положення № 1115).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.02.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а саме - у зв`язку із доглядом за бабусею - ОСОБА_3 , 1937 р.н., особою з інвалідністю І групи.

До рапорту від 08.02.2024 позивач долучив копії документів, перелік яких наведений вище.

Пунктами 305, 306 Положення № 1115 передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.

Доукомплектування особовим складом Держприкордонслужби в особливий період здійснюється шляхом прийому громадян на військову службу за контрактом, а також призову резервістів та військовозобов`язаних, які не заброньовані в установленому порядку, на період мобілізації.

Згідно п.п. 1 п. 307 Положення №1115 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 у справі № 140/12873/23, проаналізувавши в цілому підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, зауважив, що законодавець через призму вказаної норми реалізував завдання Закону № 2122-IX, у якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема:

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідно до абз. 7 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу),

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

- необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

Абзац 7 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII виокремлює такі підстави для звільнення, як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи, яка є самостійною підставою і не стосується (не пов`язана) з такою підставою як: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідач, стверджуючи про те, що надані позивачем документи не підтверджують відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, підміняє одну підставу звільнення, передбачену пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII - постійний догляд за особою з інвалідністю I групи, іншою - постійний догляд за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком МСЕК потребує постійного догляду у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Колегія суддів зауважує, що позивач не звертався до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Разом з тим, обставина відсутності інших осіб, які можуть здійснювати відповідний догляд, стосується виключно такої підстави для звільнення з військової служби, як "у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду".

До рапорту від 08.02.2024 про звільнення з військової служби, що був поданий відповідачу, позивач долучив копії таких документів: довідка МСЕК від 06.05.2015 серії 12 ААА № 043061, видана на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (бабуся), із висновками про те, що ця особа потребує постійної сторонньої допомоги; довідка про місце реєстрації ОСОБА_3 ; довідка про склад сім`ї від 28.12.23 № 1840; довідка з Пенсійного Фонду від 29.12.23 № 1321; паспорт ОСОБА_3 ; картка платника податків РНОКП ОСОБА_3 ; паспорт ОСОБА_1 ; картка платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; свідоцтво про смерть батька ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; акт про здійснення догляду від 16.03.2023 № 3-15; довідка до Акта огляду (тітка) MCEK від 23.02.2017 № 574887 серії 12ААА; свідоцтво про народження (тітки) ОСОБА_5 ; довідка про місце реєстрації ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки від 06.05.2015 № 043061 серії 12ААА, ОСОБА_3 встановлено І групу інвалідності та потребу у постійній сторонній допомозі.

На підставі Акту встановлення факту здійснення догляду від 21.12.2023 управління соціального захисту та охорони здоров`я Джулинської сільської ради, ОСОБА_1 здійснює догляд за своєю бабусею, ОСОБА_3 , інвалідом І групи.

Відтак, необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи - ОСОБА_3 , дає позивачу право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, і додатково не покладає на нього обов`язку доведення відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

З відповіді - листа від 12.03.2024 № 08/21196/24-Вн на рапорт позивача вбачається, що єдиною підставою для відмови у звільненні із військової служби слугувало ненадання ним документів, які б підтверджували відсутність інших сторонніх осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю.

Оскільки не встановлено обов`язку позивача підтверджувати відсутність інших сторонніх осіб, які можуть здійснювати догляд за його бабусею у випадку звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, суд дійшов висновку, що позивач має право на звільнення з військової служби, що свідчить про помилковість відмови відповідача у задоволенні рапорту ОСОБА_1 .

Оскільки пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII містить імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи, суд вважає, що у даному випадку відсутня дискреція відповідача щодо прийняття рішення.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи та зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 380/7045/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. ОбрізкоТ. І. Шинкар