Меньше 5000 дол США - скільки коштує життя в Україні?, – у такому розмірі оцінив ВС моральну шкоду, завдану дитині загиблого батька учасником дорожнього руху, який здійснив наїзд на чоловіка, у результаті якого батько неповнолітнього загинув, - Позиція

Як на мене, даруйте, доволі блюзнірський підхід, за двох ключових аспектів:

1)      Є висновок експерта, який оцінив розмір моральної у 812 тис грн,

2)      Погодьтесь – оцінити «життя в Україні»  в 5000 дол ( у порівнянні до того, як у США ще пару десятків років тому, обпечення «гарячим пиріжком у Макдональдсі оцінювали у 600+ тис доларів) – доволі блюзнірський підхід.

Що тут доволі неприємне: суд  у цій справі, в принципі, нівелював значення фахового підходу судового експерта, на власне оціночне судження ( за формулою Стеля) – скільки ж на думку високих суддів оті людішки в Україні коштують). Точно, Верхлвному суду видніше?

Моє оціночне судження, тут, окрім «формули Стеля», узаконена правова позиція Закону Паркінсона у частині «Чиновники живуть самі для себе».

Специфіка справи – чоловіка збив військовий водій (Нацгвардія), і саме Державна установа має відшкодовувати збитки ( у тому числі моральні) потерпілому ( дитині). А Державна установа – це «бюджет». І суд – «бюджет».  Далі без коментарів.

Чому я так вважаю? Коли Відповідач по справі «Не бюджетник», то можуть бути абсолютно інші підходи.

Так у мене була справа не про «нашого бюджетника», а сутроти цілої рф, про стягнення моральної шкоди, про яку ми вже писали: https://advokatmakeev.com/blog/apelyacijnij-sud-skasuvav-rishennya-sudu-pershoyi-instanciyi-pro-styagnennya-z-rf-na-korist-gromadyanki-ukrayini-kompensaciyi-za-zavdanu-moralnu-shkodu-u-rozmiri-2-mln-grn-i-ocinivshi-dokazi-apelyanta-zbilshiv-sumu-do-46-mln-grn

В цій справі суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність і неупередженість саме керує ходом судового процесу, серед яких, разом з іншим, надання фахофої процесуальної оцінки наявній судовій експертизі.

У цій справі – експерт оціник моральні страждання, завдані рф позивачу, у розмірі 4 млн 600 ьтс грн.

А суд першої інстанції, саме за «формулою Стеля», без будь- яких аналітичних чи процесуальних обгрунтувань, знизив цей розмір до 2 млн.

Апеляційний суд виправив помилку суду першої інстанції, вказавши, щоналежить прийняти мор шкоду у розмірі, встановленому експертом.

Що ж до досліджуваного кейсу ВС від 8.10.25, то у на жодній стадії судового розгляду, я щось не знайшов аналітичниї розрахунків, заперечень, щодо елементів експертизи, на підставі яких суд прийшов до тієї суми, яку затвердив Верховний суд.

Чи я помиляюсь?

Постанова ВС

Категорія справи № 753/16824/18: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2025.

Дата набрання законної сили: 08.10.2025

Номер судового провадження: 61-5644ск24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 753/16824/18

провадження № 61-5644св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року в складі судді Шаповалової К. В., додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та просила стягнути з відповідача на її користь шкоду, завдану смертю потерпілого ОСОБА_3 , одноразово у розмірі 557 092,30 грн, а в подальшому - у розмірі 11 166, 67 грн щомісячними платежами, починаючи з 01 травня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_2 повноліття, а також моральну шкоду в розмірі 773 760,00 грн.

На обґрунтування позову зазначала, щоІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 22:00 год водій ОСОБА_4 , згідно дорожнього листа № 11576, перебуваючи на службі та керуючи службовим автомобілем ZAZ SENS, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною АДРЕСА_1 , в порушення вимог пунктів 2.3 б, 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не вжив термінового гальмування, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув в кареті швидкої медичної допомоги.

Досудовим слідством встановлено, що водій ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) перебував на службі та знаходився за кермом службового автомобіля, який перебуває на фінансовому обліку у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України.

ОСОБА_2 є сином загиблого ОСОБА_3 та на день його смерті перебував на його утриманні. Таким чином, внаслідок смерті батька  ОСОБА_2 заподіяна майнова та моральна шкода.

Оскільки станом на 25 листопада 2017 року автомобіль ZAZ SENS, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебував у володінні військової частини, цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок смерті ОСОБА_3 , має бути покладена на військову частину.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б, 12.4, 12.3 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , шкоду, завдану втратою годувальника, одноразово в розмірі 400 492,30 грн та по 11 166,67 грн щомісячно, починаючи з 01 травня 2023 року та до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП ІНФОРМАЦІЯ_3 року загинув пішохід ОСОБА_3 , на утриманні якого перебували дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , 2015 року народження, в інтересах якого подано даний позов. Оскільки вироком суду встановлено, що винною особою є водій ОСОБА_4 , який на момент ДТП перебував на військовій службі у військові частині НОМЕР_1 та керував транспортним засобом, який знаходився на фінансовому обліку цієї військової частини, з урахуванням страхової суми 156 600,00 грн, сплаченої ПАТ «НАСК Оранта», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 400 492,30 грн одноразовим платежем, та надалі щомісячно в сумі 11 166, 67 грн до досягнення дитиною повноліття.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, глибини душевних страждань, пов`язаних зі смертю батька, врахував, що за ситуації, що склалась, малолітній ОСОБА_2 став напівсиротою, позбавлений турботи рідного батька, та визначив, що на користь дитини підлягає стягненню 238 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди. З урахуванням того, що страхова компанія сплатила позивачу 38 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди, наявні підстави для стягнення з відповідача решти суми в розмірі 200 000,00 грн.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Врахувавши положення статті 141 ЦПК України, зміст позовної заяви, участь кожного адвоката під час розгляду цієї справи, обсяг фактично наданих послуг кожним з адвокатів, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням заперечень представника відповідача та його заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на кількість та тривалість судових засідань, принципи співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 16 000, 00 грн на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 смертю батька ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга не містить аргументів на спростування висновків суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди.

Правильними є висновки суду першої інстанції, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, завдано моральну шкоду малолітньому сину загиблого ОСОБА_3 . Виходячи із засад розумності та справедливості, глибини душевних страждань, пов`язаних зі смертю батька, з урахуванням того, ОСОБА_2 позбавлений можливості на підтримку з боку батька, піклування, спілкування, проведення спільного часу разом, отримання від нього порад, настанов, судом першої інстанції обґрунтовано визначено розмір такого відшкодування в сумі 238 400,00 грн. Оскільки обов`язок відшкодувати моральну шкоду частково лежить і на страховій компанії і позивачу було виплачено її у розмірі 38 400,00 грн, правильним є висновок суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 200 000,00 грн.

Враховуючи підстави і предмет позову, участь адвокатів під час розгляду справи, обсяг фактично наданих послуг кожним із адвокатів, часткове задоволення позовних вимог, кількість та тривалість судових засідань, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, правильним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в розмірі 16 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2024 року військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Дарницького  районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, відмовити у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди та зменшити витрати на правничу допомогу до 5 625,00 грн. У разі, якщо суд прийде до висновку про стягнення моральної шкоди, просила зменшити її розмір до 61 600, 00 грн. Також просила стягнути з позивача понесені судові витрати у розмірі 8 580,50 грн за проведення судової психологічної експертизи.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 381/1535/16-ц, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 23 грудня 2022 року в справі № 566/800/21, від 29 травня 2023 року в справі № 283/2536/21, від 13 липня 2023 року в справі № 203/2786/17, від 24 січня 2024 року в справі № 766/12874/17, від 13 лютого 2024 року в справі № 910/12155/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу на момент ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта».

04 лютого 2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» уклало з ОСОБА_1 угоду, відповідно до якої загальна сума страхового відшкодування за полісом №  А К/5734560 за подією, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , складає 195 000,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 , підписуючи цю угоду, погодилась, що розмір відшкодування моральної шкоди складає 38 400,00 грн.

Суд своїм рішенням стягнув з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що є подвійним стягненням за одну й ту саму подію.

Суди не врахували, що моральна шкода вже була виплачена позивачу в тому розмірі, який було погоджено нею в угоді. Також суди не взяли до уваги обставини, встановлені вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року, а саме те, що виявлена в крові потерпілого кількість етилового спирту становила 3,32 %, що за життя могла відповідати сильному алкогольному сп'янінню.

Суди не надали належну оцінку висновку експертів судової психологічної експертизи від 15 березня 2023 року № 10067/20-61, відповідно до якого в ході проведення психологічного дослідження даних щодо наявності психологічних страждань (моральної шкоди), що завдані військовою частиною малолітній дитині, не встановлено.

Позивач не довела факт заподіяння моральної шкоди малолітній дитині.

Стягуючи з військової частини на користь позивача витрати на правничу допомогу, суди не врахували, що в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази надання адвокатом Бєровою О. В. правничої допомоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , як і докази, які підтверджують її повноваження на представництво інтересів позивача.

Розмір витрат на правничу допомогу, надану позивачу адвокатом Кабенок Ю.  В., є завищеним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

25 червня 2024 року справа № 753/16824/18 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - Кабенок Ю. В. направила відзив на касаційну скаргу, в якій просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Також Кабенок Ю. В. у відзиві на касаційну скаргу звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за участі ОСОБА_1 та її представника.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Питання про необхідність виклику учасників справи для надання пояснень вирішує суд.

Підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - Кабенок Ю. В. про розгляд справи в судовому засіданні за їх участі відсутні, оскільки немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень в цій справі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому касаційний судом в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Вироком Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року в справі № 369/2287/18, встановлено, що 05 листопада 2017 року близько 22:00 год водій ОСОБА_4 , перебуваючи на службі та керуючи згідно дорожнього листа № 11576 службовим автомобілем ZAZ SENS, який знаходиться на фінансовому обліку військової частини НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною АДРЕСА_1 , у порушення вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 12.4 ПДР, рухаючись зі швидкістю 70 км/год, не був уважним під час керування транспортними засобом, не стежив за дорожньої обстановкою, належним чином не відреагував на небезпеку у вигляді пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїжджу частину вулиці Київська зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, не вжив заходів екстреного гальмування, чим порушив вимоги пункту 12.3 ПДР, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої медичної допомоги. Порушення ОСОБА_4 вимог підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 12.4, 12.3 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 .

Вироком також встановлено, що пішохід ОСОБА_3 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, порушив підпункт «а» пункту 14.4 ПДР, оскільки вийшов на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, проте наведене не перебуває у причинному наслідковому зв`язку з ДТП, оскільки водій ОСОБА_4 мав можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування та зупинити автомобіль до контакту з пішоходом.

Автомобіль ZAZ Sens SX 1.3dr знаходиться на фінансовому обліку військової частини НОМЕР_1 з 12 грудня 2016 року по теперішній час.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 серпня 2017 року № 787, стрільця роти матеріально-технічного забезпечення солдата ОСОБА_4 закріплено за автомобілем ZAZ Sens, військовий номер НОМЕР_2 .

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5734560, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ZAZ Sens на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта».

04 лютого 2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 уклали угоду про припинення зобов`язання переданням відступного, за умовами якої сторони встановили, що загальна сума страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ серії АК/5734560, за подією, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , складає 195 000,00 грн. Страхове відшкодування утриманцю загиблого в загальному розмірі 156 600,00 грн та моральну шкоду в розмірі 38 400,00 грн страховик зобов`язується сплатити потерпілій особі в строк до 15 лютого 2019 року шляхом перерахунку коштів через АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 . Після сплати страховиком потерпілій особі суми, передбаченої пункті 1 цієї угоди, сторони вважають припиненими зобов`язання страховика за полісом АК/5734560 за подією, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Платіжним дорученням від 07 лютого 2019 року № 7562 ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило на користь ОСОБА_1 529 285,29 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18).

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , зазначала, що згідно консультативного висновку № 11/120918/КНО від 29 серпня 2018 року, проведеного незалежним спеціалістом-психологом ОСОБА_8 , розмір моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 внаслідок смерті батька, становить 812 160,00 грн.

З урахуванням відшкодування страховою компанією моральної шкоди в розмірі 38 400,00 грн в межах суми страхового відшкодування, решта суми (773 760,00 грн) підлягає стягненню з військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Заперечуючи проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача, зокрема, посилався на висновок експертів судової психологічної експертизи від 15 березня 2023 року № 10067/20-61, відповідно до якого експерти дійшли висновку, що у ході проведення психологічного дослідження даних щодо наявності психологічних страждань (моральної шкоди), що завдані військовою частиною НОМЕР_1 , не встановлено, тому визначити можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) неповнолітньому ОСОБА_2 в межах цього дослідження не представляється можливим.

Зі змісту висновку судової психологічної експертизи вбачається, що оскільки дитині на момент загибелі батька було 2,2 роки, враховуючи вікову психологію, дитина не здатна сприймати, усвідомити та запам`ятати будь-яку подію у своєму житті, а тому ОСОБА_2 в момент втрати батька не міг розуміти сутність події.

Суди в оскаржуваних судових рішеннях дослідили та надали належну правову оцінку вказаному висновку експерта та зазначили, що цей висновок є таким, що не може покладатись в основу судового рішення. Призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Встановивши, що  ОСОБА_2 був сином загиблого  ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій, проаналізувавши доводи сторін, надавши належну оцінку доказам у справі, дійшли правильного висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

Оскільки дитина позбавлена можливості отримувати піклування та допомогу від батька, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків, суди обґрунтовано визначили розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 238 400,00 грн.

Відповідно до пункту 27.3. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на момент розгляду справи судом першої інстанції) страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Оскільки ПАТ «НАСК «Оранта» в межах ліміту страхового відшкодування, визначеного вказаним Законом, сплатило ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 38 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки решти моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування

оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Урахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність доказів, які підтверджують повноваження адвоката Бєрової О. В. на представництво інтересів ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , оскільки до позовної заяви було долучено ордер на надання правової допомоги, договір № 9 про надання правової допомоги від 12 травня 2018 року, а також  додаткову угоду до договору № 9 від 21 червня 2018 року, відповідно до якої сторони внесли зміни до пункту 1.1. договору та виклали його в новій редакції, яка передбачала надання адвокатом правової допомоги позивачу також під час підготовки цивільного позову та представництва інтересів клієнта в суді.

Інші доводи касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постанови апеляційного суду зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат та професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тіт