На «пропозицію пройти ВЛК» чоловік, якого доставили в ТЦК, відповів мотивованою відмовою. Як не дивно, суд, ретельно дослідивши підстави такої відмови, погодився із «мотивами відмови доставленого в ТЦК», і, закрив провадження у справі про адміністративне п

Це той момент, коли варто зробити застереження: «НЕ повторюйте у реальному житті». І поставити крапку. На практиці – відмова від проходження ВЛК, закінчується, у кращому випадку, адміністративною відповідальністю з потужним штрафом. Та є і рідкі виключення).

У кейсі, що досліджуємо, Чоловіка доставили в ТЦК і запропонували пройти ВЛК. «Пропозицію» він відхилив, та зауважив, що направлення його на проходження військово-лікарської комісії є грубим порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ МОУ №402) та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки він не підлягає направленню на повторну військово-лікарську комісію, оскільки він не є військовозобов`язаним, через те, що його було виключено з військового обліку на підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення), у зв`язку з тим, що його раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

У подальшому три доби,  проти його волі і  без складання протоколу про адміністративне затримання, утримували у приміщенні ТЦК та СП. І по тому, керівник ТЦК виніс Постанову про штраф у розмірі 25 500 грн.

Чоловік – оскаржив Постанову до суду.

Суд зазначив, що чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров`я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.

Також суд звернув увагу, що вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно е може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії.

Категорія справи № 638/18931/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.

Надіслано судом: 11.02.2025. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2025.

Дата набрання законної сили: 11.02.2025

Номер судового провадження: 2-а/638/49/25

Державний герб України

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2025 року

м. Харків

Справа № 638/18931/24

Провадження № 2-а/638/49/25

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що 21.09.2024 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , службовими особами якого було запропоновано позивачу пройти медичний огляд військово - лікарською комісії.

На дану пропозицію ОСОБА_1 зауважив, що направлення його на проходження військово-лікарської комісії є грубим порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ МОУ №402) та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки він не підлягає направленню на повторну військово-лікарську комісію, оскільки він не є військовозобов`язаним, через те, що його було виключено з військового обліку на підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення), у зв`язку з тим, що його раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

У подальшому з 21.09.2024 по 23.09.2024 ОСОБА_1 проти його волі, без складання протоколу про адміністративне затримання, утримували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.09.2024 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 391, відповідно до якої, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1500 НМДГ, що становить 25500 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено: «У період дії правового режиму воєнного стану, який введений Указом Президента України №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, при перевірці документів громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так як під час перевірки, відповідно до наданих ОСОБА_1 документів, йому було запропоновано пройти ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п. 69 - 71 ПКМУ № 560 від 16.05.2024 року, абз. 1, абз. 4 абз. 10 п. І Правил військового обліку призовників та військовозобов язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. № 1487, абз. 7 ч. З, абз. 5 ч. 10 cт. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до cm. 35 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУПАП) не виявлено, обставиною, що пом якшує відповідальність відповідно до cm. 34 КУпАП є шире розкаяння громадянина. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 №303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 cт. 210-1 КУпАП».

З винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постановою по справі про адміністративне правопорушення № 391 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не погоджується, вважає її безпідставною, необгрунтованою та такою, що прийнята всупереч положень чинного законодавства України, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю, виходячи з наступного.

По - перше, направлення на проходження медичного огляду допускається лише відносно військовозобов`язанних, внаслідок чого відповідні дії щодо ОСОБА_1 , як особи, яку було виключено з військового обліку на підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є протиправними.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2006 він був засуджений за ч.2 ст. 186, ст.71 КК України до 5 років та 7 днів позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3, 4 статті 12 КК України (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Отже, Дзержинським районним судом м. Харкова від 01.11.2006 ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Даний факт підтверджується довідкою про звільнення серії ХАР № 08527.

На підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення) на районні (міські) комісії з питань приписки покладається виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як особа, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Даний факт підтверджується електронним військово-обліковим документом в роздрукованому вигляді, сформований позивачем 15.07.2024, в якому зазначено його категорію обліку, як невійськовозобов`язаний, з приміткою «виключено».

"Виключений з військового обліку" означає, що особа втрачає статус військовозобов`язаного та на неї не поширюються обов`язки з військового обліку.

Згідно з п. 8, 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» військово- обліковий документ в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування. Формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Таким чином, відомості, зазначені у військово-обліковому документі в електронній формі в роздрукованому вигляді, є належним підтвердженням, того що ОСОБА_1 , є виключеним з військового обліку та, як наслідок, є невійськовозобов`язаним.

Пунктом 1.1 розділу І Наказу МОУ № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402 встановлено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Згідно пунктів 69-71 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Постанова КМУ № 560) резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово- лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони. Медичний огляд резервістів та військовозобов`язаних може проводитися у закладах охорони здоров`я, що мають відповідний договір із НСЗУ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік.

Відповідно до п. 1,4,10 додатку 2 до Постанови КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Звертає увагу, що всі вищезазначені положення чинного законодавства, у тому числі ті, що вказані в оскаржуваній постанові, як ніби то порушені ОСОБА_1 , містять вказівку на обов`язки, зокрема проходження військово-лікарської комісії, які встановлюються для військовозобов`язаних та, як наслідок, не можуть поширювати свою дію на позивача, внаслідок того, що він є невійськовозобов`язанним.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є військовозобов`язанним, внаслідок чого він не підлягає не підлягає направленню територіальним центром комплектування соціальної підтримки на повторну військово-лікарську комісію, відповідна пропозиція відповідача до позивача пройти військово-лікарську комісію суперечить положенням чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, перебування ОСОБА_1 у статусі невійськовозобов`язанного на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови № 391, а як наслідок, відсутність у нього обов`язку повторно проходити військово-лікарську комісію, свідчить про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

По-друге, пропозиція службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 пройти медичний огляд військово - лікарською комісією одразу після доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова, не відповідає вимогам порядку направлення на проходження військово-лікарської комісії, встановленим чинним законодавством.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до п.6 Постанови КМУ №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.21 Постанови КМУ № 560).

Пуктом 27 Постанови КМУ № 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пуктом 28 Постанови КМУ № 560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Вимоги до форми повістки та її формування визначені п. 29,30 Постанови КМУ № 560.

Повістки мають право вручати представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України (п.п. 31,35 Постанови КМУ № 560).

Пунктами 36-39 Постанови КМУ №560 визначені місця, де можуть вручатися повістки про виклик, в тому чслі у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки резервістам та військовозобов`язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів.

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управлінняа бо регіональних органів СБУ є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Пунктом 47 Постанови КМУ №560 визначено, що старший групи оповіщення, представник, уповноважений вручати повістки, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органах СБУ зупиняє (підходить до) громадянина та відрекомендовується, повідомляє про мету зупинки (прибуття) та спілкування.

На вимогу громадянина пред`являє свій паспорт громадянина (посвідчення офіцера, військовий квиток, службове посвідчення), службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, а також пропонує громадянину пред`явити його паспорт та військово- обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи повіщення, проводить адміністративне затримання та доставления громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на дідставістатей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 74 Постанови КМУ №560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаєтьсянаправленняна військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.

При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється вжурналі реєстрації направлень на зійськово-лікарську комісіюза формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Таким чином, законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.

У разі не виконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.

Проте повістки з метою прибуття для медичного огляду позивачу не вручалось, так само, оскаржувана постанова не містить посилання на докази відмови ОСОБА_1 від отримання направлена на медичний огляд та реєстрації зазначеного документа відповідно до п. 74 Порядку.

Крім цього, згідно п.3.5 глави 3 розділу II Наказу МОУ № 402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров`я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.

Звертає увагу, що вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно е може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії.

Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки іншу дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації щодо еренесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 -ервня 2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини визначив, що суд, три оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 тішення у справі «Надточій проти України», п.ЗЗ рішення у справі «Гурепка проти /країни»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє : соба, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового з абезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

З урахуванням наведеного, при розгляді даної справи слід виходити з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності та брати до уваги, що відсутність належних доказів, які повинні покладатися в основу доказування винуватості особи, має тлумачитися на її користь.

Враховуючи вищевикладене, порушення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 порядку на направлення на проходження військово-лікарської комісії, свідчить про відсутність ОСОБА_1 обов`язку повторно проходити військово-лікарську комісію, свідчить про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Окрім того, оскаржувана постанова №391 від 23.09.2024 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Наказу МОУ від 01.01.2024 № 3 «Про затвердження інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».

Відповідно до пункту 3 розділу І Наказу МОУ №3 уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1), передбачені статтями 210, 210, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів номплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Пунктом 1 розділу II Наказу МОУ №3 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Поряд з цим, всупереч вищезазначеним положенням чинного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вручено не було, більше того, оскаржувана постанова №391 від 23.09.2024 була складена одразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення, що позбавило позивача можливості належним чином отримати правничу допомогу адвоката, зібрати та надати на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки докази, що свідчать про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Крім цього, відповідно до форми постанови по справі про адміністративне правопорушення, затвердженої додатком 4 до Наказу МОУ № 3, вона має в обов`язковому порядку містити обставини правопорушення, встановлені під час розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, оскільки ОСОБА_1 на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови про адміністративне правопорушення не перебував у статусі військовозобов`язаного та, як наслідок, у нього відсутній зв`язок повторно проходити військово-лікарську комісію, а також порушення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 порядку на направлення на р входження військово-лікарської комісії та неправильне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це все свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови, а також закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

14.10.2024 на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову посилався на те, що згідно з пп. 1, 3, 10 ст. 1 Закона України «Про військовий обов`язок і військову службу», Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно до п. 1 абз. 1, 3 ст. 22 Закона України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно Додатку 2 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року п. 2 ст. 1 Правил війського обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абз.3 п.4 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Таким чином, 23.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було запропоновано пройти ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби. ОСОБА_1 від прохдження ВЛК відмовився, про що був складений Акт відмови від проходження ВЛК, який був зареєстрований 23.09.2024 року вх. №19631.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 порушив Законодавство в ч.3 ст.210-1 КУпАП, про що був складений Протокол №391 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КупАП, та була винесена Постанова №391 за справою про адміністративне правопорушенн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Представник позивача адвокат Красношлик А.О. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі позивача та його представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступного.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2006 ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років та 7 днів позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3, 4 статті 12 КК України (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Отже, Дзержинським районним судом м. Харкова від 01.11.2006 ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Даний факт підтверджується довідкою про звільнення серії ХАР № 08527, згідно з якою, ОСОБА_1 засуджений 01.11.2006 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст.71 КК України до 5 років та 7 днів позбавлення волі. Відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 07 травня 2006 року по 20 жовтня 2010 року, звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 2 дні відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.10.2010 на підставі ст. 81 КК Укрваїни (а. с. 29).

На підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення) на районні (міські) комісії з питань приписки покладається виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як особа, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 знятий з військового ообліку (а. с.25-27 ).

Відповідно до оригіналу роздрукованого військово-облікового документу в електронному вигляді, Резерв+, який сформовано 15.07.2024, в ньому зазначено його категорію обліку, як невійськовозобов`язаний, з приміткою «виключено». Дата уточненя даних 18.05.2024 (а. с. 28).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 17.09.2024, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).

Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відповідно до статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Диспозиція частини 1 статті 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно частини 3 цієї статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма вказаної статті є бланкетною нормою, тому при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому дію особливого періоду не припинено.

Таку правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» Верховний Суд сформулював у постановах від 11.04.2019 (провадження № 51-9182км 18), від 14.02.2018 (провадження № 61-4157св18 та № 61-3951св18), від 20.02.2018 (провадження № 61-4255св18), від 25.04.2018 (провадження № 61-1664св17), від 21.02.2019 (провадження № 51-7411км 18).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232 (вредакції,чинній начас виключенняз військовогообліку військовозобов`язаних) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно допункту 56Порядку організаціїта веденнявійськового облікупризовників івійськовозобов`язаних,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від07грудня 2016року №921(якийбув чиннийна часвиключення звійськового облікувійськовозобов`язаних,районні (міські)територіальні центрикомплектування тасоціальної підтримки: організовуютьта ведутьвійськовий облікна відповіднійтериторії; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Виключення з військового обліку осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (які пропали безвісти) або засуджені до позбавлення волі, здійснюється без їх особистої присутності.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Таким чином обов`язок прийняття рішення щодо виключення особи з військового обліку, покладається на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Дана Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022, якою було затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було викладено в новій редакції.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до якого частиною 4 визначено, що 4. На військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бутипризвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Разом з тим, суд виходить з того, що діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов`язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.

Згідно з п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Пуктом 27 Постанови КМУ № 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пуктом 28 Постанови КМУ № 560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Вимоги до форми повістки та її формування визначені п. 29, 30 Постанови КМУ № 560.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 21.09.2024 він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , службовими особами якого було запропоновано позивачу пройти медичний огляд військово - лікарською комісії.

На дану пропозицію ОСОБА_1 звернув увагу, що направлення його на проходження військово-лікарської комісії є грубим порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ МОУ №402) та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки він не підлягає направленню на повторну військово-лікарську комісію, оскільки він не є військовозобов`язаним, через те, що його було виключено з військового обліку на підставі абзацу 14 пункту 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції чинній на момент прийняття відповідного рішення), у зв`язку з тим, що його раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

У подальшому у період з 21.09.2024 по 23.09.2024 ОСОБА_1 безпідставно утримували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.09.2024 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 391, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1500 НМДГ, що становить 25500 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови «У період дії правового режиму воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, при перевірці документів громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так як під час перевірки, відповідно до наданих ОСОБА_1 документів, йому було запропоновано пройти ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п. 69 - 71 ПКМУ № 560 від 16.05.2024 року, абз. 1, абз. 4 абз. 10 п. І Правил військового обліку призовників та військовозобов язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. № 1487, абз. 7 ч. 3, абз. 5 ч. 10 cт. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до cт. 35 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУПАП) не виявлено, обставиною, що пом якшує відповідальність відповідно до cm. 34 КУпАП є щире розкаяння громадянина. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 №303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 cт. 210-1 КУпАП.

Таким чином законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.

У разі не виконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім`я позивача вручено не було, направлення на проходження ВЛК у встановленому діючим законодавством порядком не видавалось.

Постанова також не містить обставин щодо вручення та отримання повістки на проходження ВЛК, належного направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 .

Вказана обставина відповідачем будь-яким чином не спростована у відзиві на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2024 ОСОБА_1 був доставлений до ТЦК, у період з 21.09.2024 по 23.09.2024 перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Більше того, відповідно до акту відмови від проходження ВЛК, 23 вересня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 присутності ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 було запропоновано військовозобов`язаному ОСОБА_1 пройти ВЛК з метою встановлення сткупеню придатності до віськової служби. ОСОБА_1 від проходження ВЛК відмовився.

Проте статус військовозобов`язаного ОСОБА_1 він не має.

Окрім того, всупереч вищезазначеним положенням чинного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вручено не було.

Після чого 23.09.2024 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 391, якою накаледно адміністративне стягнення.

Оскаржувана постанова № 391 від 23.09.2024 була складена одразу, у той же день, після складання протоколу про адміністративне правопорушення, що позбавило позивача можливості належним чином отримати правничу допомогу адвоката, зібрати та надати на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки докази, що свідчать про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, згідно з п.3.5 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров`я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.

Вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії.

Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно дочастини другоїстатті 77КАС Українив адміністративнихсправах пропротиправність рішень,дій чибездіяльності суб`єктавладних повноваженьобов`язок щододоказування правомірностісвого рішення,дії чибездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи обставини притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про задоволення позову, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до п. 1 ч.1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 353 від 27.09.2024 (далі Договір); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Красношлик А.О. серії ОД № 05063 від 16.08.2023; копію ордеру серії ВН № 1414247 від 02.10.2024; квитанцію банку АТ «ПУМБ» № 216102442 від 27.09.2024 про оплату послуг адвоката згідно договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 353 від 27.09.2024 в сумі 12 000, 00 грн платника Бажинова І.М.; акт прийманн-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № 353 від 27 вересня 2024 року від 04.12.2024.

Згідно з п. 1.2 Договору клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) адвокату в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп за представництво інтересів ОСОБА_1 у місцевому суді з питання оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1500 НМДГ, що становить 25500 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Згідно з п.п.4, 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопуще`ння їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

Враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, та стягнення на користь позивача суми сплачених та тих, що підлягають сплаті витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12 000,00 грн.

Керуючись статтями 18, 19, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 391 від 23 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1500 НМДГ, що становить 25 500 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , . лові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 605 (шістсот пять грн) 60 копійок та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000, 00 грн (дванадцять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 30 січня 2025 року.

У зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, з 04 лютого 2025 року по 11 лютого 2025 року, повний текст рішення надіслано до ЄДРСР 11 лютого 2025 року.

Суддя   В.М. Яковлева