26 Sep 2024

Нарешті! Чи не перше рішення суду про протиправність мобілізації призовників – осіб (на сьогодні) віком до 25 років! Суд (рішення 20.09.24) скасував як наказ про мобілізацію, так і зобов’язав звільнити 23 юнака з військової служби!

Адвокат Валерій Макеєв

Рішення Закарпатського окружного стосується доволі чутливої теми – фактичної мобілізації (станом на сьогодні) юнаків віком до 25 років. (Станом на момент спірних подій – до 27 років).

І ще більш тяжка справа – звільнити потім мобілізованого «призовника» з військової служби.

Суд у цій справі «розійшовся» - скасував «ВСЕ»), - і мобілізацію, і наказ про зарахування до військової частини, і ( за компаніюJ)) – і висновок ВЛК), ну і зобовязав військову частину звільнити юнака з військової служби.

Мотиви суду – хоч( кожен) – «в рамочку і на стіну»:

Поцитуємо суд:

«Чинне законодавство не дає право суб`єкту владних повноважень діяти усупереч норм, зокрема, Закону України № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією…

На момент призову позивач не мав статусу військовозобов`язаного, в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки військову службу не проходив, у запасі не перебував, та має 23 повних років, а відтак не міг бути призваний на військову службу за загальною мобілізацією. Наголошено, що на момент призову на військову службу за мобілізацією, позивач мав статус призовника, а не військовозобов`язаного, а тому не міг бути призваний за загальною мобілізацією в силу приписів Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"…

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Такої позиції притримується Велика Палата Верховного Суду яка відображена у постанові від 15 вересня 2020 року, що ухвалена у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Наведені судом висновки узгоджується з позицією Верховного Суду у цій категорії справ, що вбачається із постанови від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22.

2. Відтак, дії та рішення відповідачів щодо позивача не ґрунтуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Так, зокрема, рішення відповідачів не відповідають принципу належного урядування, який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності, при цьому державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування (рішення ЄСПЛ "Суханов та Ільченко проти України", "Рисовський проти України", "Лелас проти Хорваті", "Копецький проти Словаччини" тощо).

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній ситуації буде як визнання протиправними та скасування рішень відповідачів в частині, що стосуються позивача, і як наслідок зобов`язання відповідача - Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини.

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Указаний судом спосіб захисту порушених прав особи узгоджується і з позицією Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22, і з позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №600/6799/23-а.

Особи, які перебувають на військовому обліку призовників, визначені в статті 37 частини 1 пункті 1 Закону України №2232-XII. Натомість особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в статті 37 частині 1 пункті 2 Закону України №2232-XII. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновків, що:

- призовник і військовозобов`язаний це різні категорії громадян у сфері військового обліку;

- строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації військовозобов`язані;

- призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права у цій категорії справ, що вбачається із постанови суду від 11 квітня 2024 року, що ухвалена у справі № 520/7954/22.

Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом" від 01 лютого 2023 року № 92 внесено зміни до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року №352, шляхом доповнення Положення розділом XI "Особливості призову на строкову військову службу під час дії воєнного стану" такого змісту, зокрема: - під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться (пункт 115); - з моменту введення воєнного стану в районах (містах) утворюються призовні комісії у складі осіб, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (пункт 116); - на районні (міські) призовні комісії покладається організація та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складення вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні (пункт 118).

З обставин цієї справи, встановлених судом на підставі наявних у справі матеріалів, вбачається, що 15 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно позивача, вчинялися дії щодо призову його на військову службу по мобілізації.

При цьому суд наголошує, що в умовах введеного в Україні воєнного стану та, як наслідок, оголошеної загальної мобілізації, заходи, пов`язані із такою мобілізацією повинні здійснюватися в межах чинного законодавства.

Як указано вище, відповідно до статті 1 частини 9 Закону України № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Суд зазначає, що положення Закону України № 2232-XII свідчать про те, що на військову службу можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, однак призов здійснюється за різних підстав для різних категорій осіб по військовому обов`язку. Так, зокрема, згідно статті 39 частини 1 абзацу 2 Закону України № 2232-XII на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації не може нівелювати встановлене правове регулювання щодо проходження особами військової служби.

Судом встановлено, що станом на 15 травня 2024 року позивачу не виповнилося 27 років, тобто за віком позивач входить до категорії осіб призовного віку, при цьому згоди на проходження військової служби у Збройних силах України у добровільному порядку він не давав, відповідних доказів відповідачами суду не надано. Наразі діє законодавче обмеження щодо призову на військову службу під час мобілізації. Призов на військову службу під час мобілізації здійснюється лише резервістів та військовозобов`язаних, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому законом порядку на період мобілізації. При цьому особи, які не досягли 27 річного віку, можуть бути взяті на військовий облік виключно у якості призовників. Відповідно, такі особи можуть бути призвані лише на строкову військову службу (однак в умовах дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться), або ж за їх добровільної згоди можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, зважаючи на те, що станом на час виникнення спірних відносин позивач не досяг 27-річного віку і був, фактично, призовником, при цьому він не надавав свою згоду на проходження військової служби, не набув статусу військовозобов`язаного, то суд погоджується із доводами позову про неправомірність дій та рішень відповідачів щодо призову позивача як військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією.

Тому, прийняті відповідачами накази від 15 травня 2024 року № 378 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 142 від 16 травня 2024 року в частині, що стосуються ОСОБА_1 , є незаконними, а тому підлягають скасуванню. Крім того, відповідачами не спростовані доводи позову і щодо порушення процедури проходження позивачем військово-лікарської комісії, за результатом якої було прийнято рішення про визнання його придатним до військової служби, яке в подальшому слугувало прийняттю рішення про направлення позивача для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі по тексту відповідач 1) та Військової частини А3211Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними рішень та дій, зобов`язання вчинити дії про визнання протиправними рішень та дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії № 1414 від 15 травня 2024 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2024 року № 378 в "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації".

Визнати протиправним та скасувати пункт 27 та пункту 27.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 травня 2024 року № 142 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 260/4352/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 20.09.2024. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/4352/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними рішень та дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі по тексту відповідач 1) та Військової частини А3211Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі по тексту відповідач 2), в якому просить суд: "1. Визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії № 11400 від 15.05.2024 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 15.05.2024 року № 378 в частині призову на дійсну військову службу в Збройні Сили України по мобілізації під час воєнного стану - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3. Визнати протиправним та скасувати пункт 27 та пункту 27.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2024 року № 142 в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (СДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби; 5. Витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) копії документів, які стали підставою для затримання 15.05.2024 р. призовника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; та копії документів, які стали підставою для відправки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 184 навчальної частини НОМЕР_1 школи загально-військової підготовки (Львівська обл.).".

09 липня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року було витребувано докази.

В обґрунтування позову указано, що оскаржувані накази про призов на військову службу за мобілізацією позивача та про присвоєння йому військового звання є протиправними, а їх подальше виконання порушує основоположні права, свободи та законні інтереси позивача. В обґрунтування незаконності оскаржуваних наказів зазначено про те, що на момент призову позивач не мав статусу військовозобов`язаного, в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки військову службу не проходив, у запасі не перебував, та має 23 повних років, а відтак не міг бути призваний на військову службу за загальною мобілізацією. Наголошено, що на момент призову на військову службу за мобілізацією, позивач мав статус призовника, а не військовозобов`язаного, а тому не міг бути призваний за загальною мобілізацією в силу приписів Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Позивач жодних заяв про його добровільний призов за загальною мобілізацією не надавав. Крім цього, вказано і про грубе порушення процедури проходження військово-лікарської комісії позивачем. Зазначено, що фактично лікарями Військово-лікарської комісії огляд позивача не проводився, до матеріалів справи не долучалися та не досліджувалися будь-які аналізи, медичні документи, передбачені чинним законодавством України, що призвело до порушення процедури проходження ВЛК та ухвалення незаконних рішень. Тому, на думку позивача, рішення про його призов на військову службу за мобілізацією та присвоєння йому військового звання прийнято на підставі незаконного рішення ВЛК щодо придатності позивача до військової служби, є незаконними та безпідставними. Належним способом захисту порушених прав позивача, на його думку, є зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо звільнення позивача від проходження військової служби.

Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, у якому суб`єкт владних повноважень просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому вказано про правомірність оскаржуваних позивачем дій та рішень. Зокрема, зазначено ВЛК про визнано позивача придатним до військової служби та зауважено, що в разі незгоди з висновками позаштатної ВЛК або скасування постанови, позивач повинен був звернутись до ЦВЛК. Також в контексті заявлених позовних вимог про скасування наказів відповідачем зазначено про те, що оскаржувані дії в частині мобілізації, переміщення та направлення позивача для проходження військової служби є актами індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи вони вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби і зарахування до списків особового складу військової частини. Після видання наказу зарахування позивача в особовий склад В/ч НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Цим актом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. На думку відповідача, у даному випадку заявлені вимоги є вираженням неналежного способу захисту, оскільки ним не було дотримано вимог нормативних документів, що регулюють військовий облік, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі, а також адміністративний позов з додатками було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_1 з використанням системи ЄСІТС та доставлено в електронний кабінет 03 липня 2024 року та 10 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 42).

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не надано. Також такий відзив відсутній і на час ухвалення рішення суду.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11).

15 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 у віці 23 роки, проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом якого складено Довідку військово-лікарської комісії № 1414, згідно якої останнього визнано придатним до військової служби (а.с. 139).

Винесенню указаної довідки передувало складення карти обстеження та медичного огляду від 15 травня 2024 року, у якій вказано про придатність позивача до військової служби (а.с. 140).

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2024 року № 378 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаних та резервістів у складі команди НОМЕР_6 відповідно додатку (а.с.а.с. 137, 25).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 142 від 16 травня 2024 року солдата ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення (а.с. 26).

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із статтею 106 частиною 1 пунктом 20 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до статті 106 частини 1 пункту 20 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Як момент виникнення спірних у цій справі відносин, так і станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи, воєнний стан в Україні триває.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" вирішено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі по тексту Указ № 69/2022).

Відповідно до пункту 4 Указу № 69/2022, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон України № 2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 1 частиною 3 Закону України № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 1 частиною 5 Закону України № 2232-XII передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1 частини 9 Закону України № 2232-XIII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із статтею 1 частиною 10 Закону України № 2232-XIII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Статтею 2 частиною 2 Закону України № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до статті 2 частини 13 Закону України № 2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Згідно із статтею 15 частиною 1 Закону України № 2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Згідно із статтею 15 частиною 2 Закону України № 2232-XII громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президент України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року (далі по тексту - Положення № 1153/2008 у редакції на час виникнення спірних відносин), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Статтею 39 частиною 1 абзацом 2 Закону України № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Як передбачено статтею 37 частиною 1 Закону України № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України): приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць; звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку; 2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі; 3) на військовий облік резервістів: які зараховані в особливий період на службу у військовому оперативному резерві; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, (далі тексту - Порядок №1487 у редакції на час виникнення спірних відносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку) (пункт 5 Порядку №1487).

З огляду на викладене суд зазначає, що особи, які перебувають на військовому обліку призовників, визначені в статті 37 частини 1 пункті 1 Закону України №2232-XII. Натомість особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в статті 37 частині 1 пункті 2 Закону України №2232-XII. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновків, що:

- призовник і військовозобов`язаний це різні категорії громадян у сфері військового обліку;

Згідно із статтею 242 частиною 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим суд наголошує, що станом на час виникнення спірних правовідносин у цій справі в Україні діяв і діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.

Так, згідно з вимогами Закону України №2232-XII на військову службу можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону), однак призов здійснюється за різних підстав для різних категорій осіб по військовому обов`язку.

До цього суд звертає увагу на те, що призов на строкову військову службу скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року № 678/2022.

Крім того, згідно статті 181 "Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану" Закону України № 2232-ХІІ під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Військовослужбовці строкової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев`ятої статті 23 цього Закону, та які під час дії воєнного стану вислужили не менше шести місяців, за їх власним бажанням можуть бути переведені на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у порядку, встановленому відповідними положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Наразі діє законодавче обмеження щодо призову на військову службу під час мобілізації. Призов на військову службу під час мобілізації здійснюється лише резервістів та військовозобов`язаних, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому законом порядку на період мобілізації. При цьому особи, які не досягли 27 річного віку, можуть бути взяті на військовий облік виключно у якості призовників. Відповідно, такі особи можуть бути призвані лише на строкову військову службу (однак в умовах дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться), або ж за їх добровільної згоди можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (стаття 77 частина 2 КАС України).

Однак відповідачем 1 у ході судового розгляду справи не спростовані доводи позову про незаконність оскаржуваних дій та рішень й не доведено суду правомірність призову на військову службу за мобілізацією позивача, який станом на 15 травня 2024 року не досяг 27-річного віку та не мав статусу військовозобов`язаного в розумінні Закону України № 2232-XII. Відзиву на позов не подано.

Крім цього, відповідачами не спростовані доводи позову і щодо порушення процедури проходження позивачем військово-лікарської комісії, за результатом якої було прийнято рішення про визнання його придатним до військової служби, яке в подальшому слугувало прийняттю рішення про направлення позивача для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Так, згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі по тексту Положення № 402 в редакції на час виникнення спірних відносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово- Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення № 402.

Зокрема, згідно пункту 3.1. глави 3 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_6 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до пункту 3.4. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Відповідно до пункту 3.6. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_7 до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.

Абзацом 10 пункту 5.1.глави 5 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду.

Отже, під час проходження ВЛК результати усіх аналізів, медичних оглядів, військовозобов`язаного заносяться до картки обстеження та медичного огляду, форма якої затверджена Положенням № 402.

За змістом Положення № 402 в картці обстеження та медичного огляду наявний, зокрема розділ дев`ятий під назвою: "Результати додаткових методів обстеження". Даний розділ картки обстеження та медичного огляду, згідно із додатком 13 до Положенням № 402 має таких вигляд: "9. Результати додаткових методів обстеження. Назва дослідження. Дата Результат. Загальний аналіз крові. Група крові та резус-фактор. Біохімічний аналіз крові: вміст глюкози, вміст білірубіну, вміст АЛТ, вміст загального білка. Серологічний аналіз крові на: ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту В, антитіла до вірусу гепатиту С, реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном. Загальний аналіз сечі. Флюорографія органів грудної клітки. ЕКГ. Інші дослідження. Місце для вклеювання направлення командира військової частини (військового комісара), характеристик, інших медичних та додаткових матеріалів, додаткових методів обстеження тощо.".

Вирішуючи спір, суд враховує і правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12 червня 2020 року, що ухвалена у справі №810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Відтак, надаючи оцінку доводам позову щодо порушення процедури прийняття висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, суд звертає увагу на те, що з відомостей, наявних у картці обстеження та медичного огляду від 15 травня 2024 року (складена за формою згідно Додатку 13 до Положення № 402) вбачається, що така картка не містить даних результатів проведення загального аналізу крові позивача, групи крові та резус-фактор, біохімічного аналізу крові, серологічного аналізу крові на ВІЛ, загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітки, ЕКГ, та інших досліджень (а.с. 140).

У ході судового розгляду справи відповідачами не було надано суду доказів в обґрунтування об`єктивності та правомірності проведення обстеження та медичного огляду позивача 15 травня 2024 року.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими та передчасними висновки ВЛК, наведені у картці обстеження та медичного огляду 15 травня 2024 року та довідці № 1414 від 15 травня 2024 року про придатність позивача до військової служби.

Згідно із статтею 2 частинами 1 та 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані дії (рішення) суб`єктів владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у статті 2 частині 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні (прийнятті) відповідачі: діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; не добросовісно; не розсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія (рішення).

Згідно із статтею 9 частиною 1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 9 частини 2 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 245 частиною 1 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно положень статі 245 частини 2 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

До цього суд зазначає, що чинне законодавство не дає право суб`єкту владних повноважень діяти усупереч норм, зокрема, Закону України № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією.

При цьому матеріали цієї справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.

Відтак, указаний вище наказ у частині, що стосується позивача, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Не приймаючи доводи військової частини НОМЕР_1 , які наведені у відзиві суд зазначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Такої позиції притримується Велика Палата Верховного Суду яка відображена у постанові від 15 вересня 2020 року, що ухвалена у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що за наведених вище обставин відповідачі не вправі були приймати рішення щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією та, як наслідок, щодо зарахування його в списки особового складу військової частини.

Відтак, дії та рішення відповідачів щодо позивача не ґрунтуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко