28 Jul 2024

Назад в майбутнє за штрафом в 17 000 грн - це не можливо)

Адвокат Валерій Макеєв

Притягнення до адміністративної відповідальності ( штраф 17 000 грн) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за раніше вчинене неможливе, поза як до 19.05.24 ст. 210-1 КУпАП взагалі не містила частину 3.

Рішення суду від 19.07.24

До правопорушника мають застосовуватись норми законодавства які діяли на момент вчинення правопорушення, а не законодавство, яке вступило в силу після здійснення правопорушення.

Фактичні обставини: позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3ст.210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн

Як встановлено судом, 27.02.2024 військовозобов`язаному ОСОБА_1 вручена повістка виклик до ТЦк та сП на 15:00 год.07.03.2024, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 22, 106).

станом на 07.03.2024 відповідальність за вчинене позивачем адміністративне правопорушення була передбачена частиною другоюстатті 210-1 КУпАПу редакції від 14 жовтня 2023 року, яка мала формулювання «Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий періодтягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Таким чином, станом на 07.03.2024 розмір штрафу у грошовому виразі, який міг бути накладений на громадянина, винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210-1 КУпАП, складав від 3 400 грн. до 5 100 грн.

Натомість норма ч. 3ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» набрала чинності лише 19.05.2024.

Тому норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАПне могла бути застосована до позивача, оскільки як вже було встановлено судом датою вчинення правопорушення в даному випадку є 07.03.2024, тобто діяла редакція ст. 210-1 КУпАП від 14.10.2023.

На підставі наведеного, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, що порушення не є триваючим, та момент інкримінованого правопорушення діяла редакціястатті 210-1 КУпАП,яка не містила в собі частину третю, та містила менше стягнення. Не враховано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАПнеможливе.

Частиною 2статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідност. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Повний текст рішення:

Категорія справи № 289/1321/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 17.07.2024. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.

Номер судового провадження: 2-а/289/16/24

Державний герб України

Номер провадження 2-а/289/16/24

Справа №289/1321/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Кириленка О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №7/121 від 03.06.2024 про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить скасувати постанову №7/121 від 03.06.2024 про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 03.06.2024 відповідачем було винесено оскаржувану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3ст.210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. На думку позивача, оскаржувана постанова є необґрунтованою, яка не містить належних доказів щодо вчинення ним правопорушення, оскільки склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній, а постанова винесена поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Позивач вказує, що протокол №7/121 від 12.05.2024 має ряд порушень щодо його оформлення та не відповідає Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом №3 від 01.01.2024 Міністерства оборони України. Позивач звертає особливу увагу суду на те, що у протоколі зазначено прізвище іншої особи ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Жоден із документів, який доданий до протоколу №7/121 від 12.05.2024 не завірений належним чином ІНФОРМАЦІЯ_1 . В оскаржуваній постанові вказано про те, що ОСОБА_1 був розшуканий (виявлений) органами Національної поліції, однак протокол про затримання особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не був складений, що не підтверджує події затримання та доставки ОСОБА_1 . Позивачем було подано 20.02.2024 до канцелярії ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про відстрочку від призову на військову службу. Не отримавши відповіді на вказану заяву позивач повторно звернувся до зазначеного органу та дізнався про те, що 23.02.2024 до реєстру «Оберіг» внесено відомості про надання відстрочки від призову на військову службу позивачу у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На дату складання протоколу 12.05.2024 та скоєння адміністративного правопорушення 07.03.2024 у ОСОБА_1 наявна підстава щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак відповіді на заяви від ІНФОРМАЦІЯ_2 останній не отримував. В змісті протоколу та в оскаржуваній постанові не вказано номера повістки, яку нібито вручили ОСОБА_1 , де датою прибуття є 07.03.2024. Позивач вважає, що копія відрізної частини повістки, яка міститься в матеріалах справи є недійсною та не є врученою в належний спосіб за яку він не розписувався, а підпис, який наявний на копії не відповідає підпису ОСОБА_1 . Протокол №7/121 про адміністративне правопорушення складений 12.05.2024, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою судді від 18.06.2024 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 67).

Ухвалою суду від 28.06.2024 продовжено відповідачеві строк для надання відзиву на позовну заяву (а.с. 84).

11.07.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що повістка на 07.03.2024, яку видали 27.02.2024 під час заповнення позивачем листа вивчення від 27.02.2024 працівниками сьомого відділу не вручалась, бланки направлення на проходження військово-лікарської комісії та надання висновку ВЛК не видавались. Окрім того, відповідач сам собі суперечить, вказуючи, що ОСОБА_1 не надав військово-облікового документу з відповідними відмітками та оновленими даними. Цей факт не відповідає дійсності, оскільки сам відповідач надав додатково до матеріалів справи під час винесення оскаржуваної постанови від 03.06.2024 лист вивчення, в якому вказується в графі наявність військово-облікового документа, а саме військовий квиток НОМЕР_1 , документ «лист вивчення» заповнений 27.02.2024. ОСОБА_1 надав повний перелік особистих даних для їх оновлення. ОСОБА_1 не міг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки повістку від 27.02.2024 йому не вручали. Представник позивача не погоджується з доводами відповідача відносно того, що відстрочка не є предметом спору, оскільки саме ця підстава впливає на результати розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 та подальших дій щодо визначення його призначення на особливий період, визначення статусу військовозобов`язаного. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен був розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку в семиденний строк та надати письмову відповідь про надання відстрочки чи відмовити (а.с. 86-94).

12.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Представник відповідача зазначив, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 27.02.2024 здійснено оповіщення громадянина ОСОБА_1 про виклик шляхом вручення йому повістки, де датою прибуття встановлено 07.03.2024. ОСОБА_1 у визначений час не з`явився, про наявність поважних причин неявки не повідомив. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Після цього було направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 12.05.2024 позивач був виявлений і доставлений органами Національної поліції та за фактом вчиненого правопорушення уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 в присутності представника Національної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення №7/121 від 12.05.2024. Даний протокол складено в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в присутності позивача та повідомлено останнього про те, що розгляд справи відбудеться о 09:00 год. 21.05.2024 в ІНФОРМАЦІЯ_3 . До протоколу долучено копію розписки, копію рапорту про неявку позивача до ТЦК, копію звернення до Національної поліції про доставлення правопорушника, копію листа вивчення ОСОБА_1 та інші, що є доказами у справі та досліджувалися при розгляді справи, про що зазначено в оскаржуваній постанові. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що в своїх поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що не зміг своєчасно звернутися по повістці (07.03.2024), так як самостійно доглядає за малолітньою дитиною, тим самим визнав факт свого неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 22.05.2024 до матеріалів справи надано додаткові заперечення, разом з якими долучено довідку б/н від 21.05.2024 з місця роботи ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що останній 07.03.2024 знаходився на роботі на території КП «Благоустрій міста» з 07:45 год. до 17:00 год. Дослідивши в якості доказу лист вивчення заповнений самим ОСОБА_1 особисто в день отримання повістки 27.02.2024 в приміщенні кабінету № ІНФОРМАЦІЯ_4 , після заповнення якого останньому було вручено повістку про виклик, порівнявши підписи ОСОБА_1 в розписці повістки та в листі вивчення, можна встановити їх ідентичність, тому пояснення, що позивач не отримував повістки не відповідають дійсності. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено без порушень вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП та з дотриманням вимог ст. 268 КУпАП, а тому є законним та підлягає розгляду. Допущена помилка в протоколі є опискою. Відстрочка не є предметом спору, тому не має відношення до суті даної справи, оскільки не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку прибуття до ТЦК за врученою повісткою. На момент оповіщення позивач не надав військово-обліковий документ з відповідними відмітками та оновленими даними, які б свідчили про відсутність потреби його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим йому і було вручено повістку про виклик, яка є лише засобом оповіщення та оскарженню не підлягає. Адміністративне стягнення накладено на позивача на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме у відповідності до ст. 38 КУпАП (а.с. 95-119).

Відповідно до ч. 4 ст.229КАСУкраїни у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 27.02.2024 військовозобов`язаному ОСОБА_1 вручена повістка виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 15:00 год.07.03.2024, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 22, 106). При цьому, заперечуючи факт отримання повістки та наголошуючи на підроблення його підпису, останній не надав жодного доказу на спростування даного факту, зокрема і висновку експерта про належність підпису іншій особі.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 під оповіщення та направлено звернення начальнику ГУНП в Житомирській області щодо доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративні правопорушення за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП або до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколів про адміністративні правопорушення (а.с. 21, 22).

12.05.2024 старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 складено протокол №7/121 відносно позивача про адміністративне правопорушення за ч. 2ст. 210-1 КУпАП, яким встановлено, що 12.05.2024 о 10:50 год. ОСОБА_1 , як такий, що ухилився від виконання військового обов`язку, був розшуканий (виявлений) органами Національної поліції відповідно до звернення про розшук і доставку, що передбачене п. 56 постанови КМУ від 30.12.2022 №1487. ОСОБА_1 , маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, визначення його призначення на особливий період, грубо порушуючи вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з`явився за викликом у визначений в повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Саме неприбуття позивача у зазначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_7 становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210-1 КУпАП, про що зазначено у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення. В графі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено «Не зміг з`явитись вчасно так як доглядаю малолітню дитину» (а.с. 18).

Також відповідно до протоколу від 12.05.2024 №7/121 позивачу роз`яснено ст. 63Конституції України, його права та обов`язки передбаченіст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09:00 год. 21.05.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується підписом останнього.

При цьому зазначення у вказаному протоколі невірного прізвища особи, яка вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме ОСОБА_2 , суд оцінює як описку, яка будь-якого правового значення у цій справі для правильного її вирішення не має.

Разом з тим, на переконання суду, докази на які посилається позивач, не свідчать про поважність причин його не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 07.03.2024.

21.05.2024 адвокатом Кучерявою Т.А. в інтересах ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_8 заперечення на протокол №7/121 від 12.05.2021 (а.с. 24-26).

13.05.2024 та 14.05.2024 надіслано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу та надання додаткових доказів до вказаної заяви (а.с. 27, 28, 29).

Згідно розписок ОСОБА_1 отримав повістки на розгляд його справи 22.05.2024 об 10:00 год., а також 03.06.2024 об 10:00 год. (а.с. 43-44).

22.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшли додаткові заперечення від ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 07.03.2024 не отримував повістки, а у вказаний день перебував на місці роботи КП «Благоустрій міста», що підтверджується довідкою від 21.05.2024 (а.с. 33, 34). Аналогічні за змістом до вказаного ТЦК було подано додаткові пояснення (а.с. 35).

Відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 від 29.05.2024 вбачається право ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положення абзацу четвертого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 36).

Згідно копій актів обстежень ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 29, 39, 41), а матір дитини ОСОБА_6 засуджена згідно вироку Радомишльського районного суду Житомирської області від 08.02.2024 до 5 років позбавлення волі (а.с. 47-50, 51, 52).

03.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_7 прийнято постанову № 7/121, відповідно до якої встановлено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Під час розгляду справи чинними є зміни в КУпАП від 19.05.2024 внесені законом №3696-IX від 09.05.2024, а саме відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період визначається ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі17000 грн. (а.с. 16-17).

Відповідно дост. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідност.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідност. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно дост.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначаєЗакон від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(вредакції від30.06.2023)громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно зУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІособливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістомст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, ч. 1ст. 8 КУпАПбеззаперечно визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

За приписами ч. 2ст. 8 КУпАПзакони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 07.03.2024 о 15:00 год. за повісткою від 27.02.2024.

Оскільки сам відповідач безпосередньо викликав ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 07.03.2024, то останній був обізнаний про неявку позивача, а дата неявки особи - є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.

Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

В той же час, оскільки оскаржувана постанова містить дату вчинення позивачем правопорушення, тому воно не носить характеру триваючого правопорушення.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 в справі №601/952/16.

Приписами ч. 1ст. 210-1 КУпАП(станом на дату вчинення правопорушення-07.03.2024) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2статті 210-1 КУпАП(станом на дату вчинення правопорушення - 07.03.2024) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Отже станом на 07.03.2024 відповідальність за вчинене позивачем адміністративне правопорушення була передбачена частиною другоюстатті 210-1 КУпАПу редакції від 14 жовтня 2023 року, яка мала формулювання «Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий періодтягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Таким чином, станом на 07.03.2024 розмір штрафу у грошовому виразі, який міг бути накладений на громадянина, винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210-1 КУпАП, складав від 3 400 грн. до 5 100 грн.

Натомість норма ч. 3ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»набрала чинності лише 19.05.2024.

Тому норма ч. 3ст. 210-1 КУпАПне могла бути застосована до позивача, оскільки як вже було встановлено судом датою вчинення правопорушення в даному випадку є 07.03.2024, тобто діяла редакціяст. 210-1 КУпАПвід 14.10.2023.

На підставі наведеного, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, що порушення не є триваючим, та момент інкримінованого правопорушення діяла редакціястатті 210-1 КУпАП,яка не містила в собі частину третю, та містила менше стягнення. Не враховано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАПнеможливе.

Частиною 2статті 58 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд наголошує, що згідно з частиною другоюстатті 77 КАС Українив адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Оцінюючи встановлене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого правопорушення за ч. 3ст. 210-1 КУпАП, а тому позовна заява в частині скасування постанови є підставною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 245, 247, 280, 293 КУпАП, ст. ст.77,242,244,245,246,286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 )до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про скасуванняпостанови №7/121від 03.06.2024року пронакладення адміністративногостягнення- задовольнити.

Скасувати постанову№7/121по справіпро адміністративнеправопорушення зач.3ст.210-1КУпАП пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду безпосередньо протягом десяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Кириленко