«Не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій», - Велика Палата Верховн

Схоже, якщо «шлюб був цивільним», шансів на отримання «цивільною дружиною»  одноразової грошової допомоги – обмаль:

 Встановлення факту проживання  сім’єю – окреме провадження ( ЦПК), і цивільні суди закривають провадження, зазначаючи, що   якщо «встановлення такого факту»  пов’язано з «виплатами за загиблого» - вирішуйте все за КАСУ. Та там є своя «відмазка»:

У  разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.

Постанова Третього Апеляційного

Категорія справи № 160/11662/23: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано судом: 22.02.2024. Зареєстровано: 23.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2024.

Дата набрання законної сили: 21.02.2024

Номер судового провадження: 852/12028/23

Державний герб України

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/11662/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року в адміністративній справі №160/11662/23 (головуючий суддя першої інстанції Сидоренко Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; (третя особа - ОСОБА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26.05.2023 року (згідно поштової накладної) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (третя особа - ОСОБА_2 ), в якій просила:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови їй у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , з яким позивач проживала однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 позивач звернулася через Саксаганський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м.Кривого Рогу до Міністерства оборони України щодо виплати їй одноразової грошової допомоги внаслідок смерті військовослужбовця. Проте, отримала відмову, в якій Міністерство оборони України в особі Шевченківського районного у місті Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України листом від 15 вересня 2022 року, відмовив їй у призначені та отримані одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця з посиланням, на відсутність документального підтвердження сімейних відносин. Таку відмову позивач вважає протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви цивільної дружини ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, яка надіслана листом від 11.11.2022 р. №9506 Шевченківського районного у місті Києві територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву цивільної дружини ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, яка надіслана листом від 11.11.2022 р. №9506 Шевченківського районного у місті Києві територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняте нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, Міністерство оборони України, як суб`єкт владних повноважень, не вчиняло щодо позивача будь-яких протиправних (неправомірних) дій чи бездіяльності. Також скаржником зазначено, що документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги на розгляд комісії до районного ТЦК та СП або до обласного ТЦК та СП не направлялися, а тому рішення щодо призначення чи відмови в призначені грошової допомоги уповноваженим на це органом (Комісією Міністерства оборони України) не приймалося. Вважає позовні вимоги безпідставними та передчасними.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в законній сили, без змін.

Представник третьої особи подала до суду додаткові пояснення, в яких підтримала вимоги апеляційної скарги відповідача, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційне провадження у справі №160/11662/23 зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №560/17953/21.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційне провадження у справі №160/11662/23 поновлено у зв`язку із прийняттям 18.01.2024 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №560/17953/21.

Справа розглянута відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.07.2015 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 10.07.2015 року серії НОМЕР_1 (а.с.11 т.1).

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.16-17 т.1).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 №373 від 27.03.2022 року ОСОБА_3 перебував на військовій службі з 26.02.2022 року (а.с.18).

25.04.2022 за вих.№К/2149 Саксаганський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив ОСОБА_4 про загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі с.Миколаївка Бериславського району Херсонської області внаслідок артилерійського обстрілу (а.с.19 т.1).

Відповідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №1063 від 15.07.2022 року) травма старшого сержанта ОСОБА_3 , яка призвела до смерті, так, пов`язана із захистом батьківщини (а.с.21 т.1).

Згідно тексту позову, ОСОБА_1 зверталась через Саксаганський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м.Кривого Рогу до Міністерства оборони України щодо виплати їй одноразової грошової допомоги внаслідок смерті військовослужбовця.

Листом вих.№1/1/2205 від 15.09.2022 року Шевченківський районний у місті Києві територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на заяву позивача про зупинення вирішення питання щодо виплати одноразової допомоги матері та доньці загиблого у зв`язку з розглядом судової справи про встановлення юридичного факту, повідомив ОСОБА_1 , що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, а тому питання щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги матері та доньці ОСОБА_3 - не належить до повноважень Шевченківського районного у м.Києві ТЦК та СП (а.с.40-42 т.1).

Листом від 28.10.2022 року за вих.№6379 Саксаганський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 заява громадянки ОСОБА_1 стосовно резервування частини одноразової грошової допомоги зареєстровано за вхідним реєстраційним індексом №2467 від 27.10.2022 року. Після опрацювання відповідної заяви за вихідним реєстраційним індексом К/3955 від 08.07.2022 року до Шевченківського районного у місті Києві ТЦК та СП для виплати одноразової грошової допомоги за загиблого старшого сержанта ОСОБА_3 у відповідності до чинного законодавства було відправлено документи надані особисто ОСОБА_1 .

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги, позивач оскаржила такі дії до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідач допустив бездіяльність щодо не розгляду заяви цивільної дружини на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, яка надіслана листом від 11.11.2022 року №9506 до Шевченківського районного у місті Києві територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку права позивача були порушені не діями відповідача, а бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , з яким остання проживала однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, без втручанням у дискреційні повноваження відповідача, буде саме зобов`язання відповідача розглянути заяву цивільної дружини ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Предметом спору у даній справі є щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача про призначення одноразової грошової допомоги, зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй таку одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , з яким позивач перебувала у цивільному шлюбі.

Відповідно до статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту Закон №2011, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно пункту 5 Порядку №975 визначено, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Пунктом 10 Порядку №975 визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до Шевченківського районного у місті Києві ТЦК та СП із заявою про зупинення вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги матері та доньці загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 у зв`язку із розглядом судової справи про встановлення юридичного факту її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

Листом від 15.09.2022 року за №1/1/2205 Шевченківський районний у місті Києві ТЦК та СП повідомив позивача, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, а тому питання щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги матері та доньці загиблого ОСОБА_3 не належить до повноважень Шевченківського районного у м.Києві ТЦК та СП. Додатково роз`яснено, що звернення до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу не є безумовною підставною для отримання грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, за умови надання ними документів на підтвердження сімейних відносин із загиблим. Відтак, до моменту набрання законної сили рішенням суду, яким буде встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із загиблим без реєстрації шлюбу - остання не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів подання заяви, як і самої заяви (її копії) до Міністерства оборони України про призначення та виплату грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Подана позивачем до Шевченківського районний у місті Києві ТЦК та СП заява про зупинення вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги матері та доньці загиблого у зв`язку із розглядом судової справи про встановлення юридичного факту її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, не є тотожною заяві про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Позивачем також не надано рішення суду про встановлення юридичного факту спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Розглядаючи спір щодо протиправності оскаржуваних дій (бездіяльності) та порушення такими діями прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Аналіз правових норм Закону №2011 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується:

1) членам сім`ї військовослужбовця;

2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Обставина, що причина смерті ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, є доведеною та сторонами не заперечується.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи ОСОБА_1 належить до членів сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , які відповідно до статті 161 Закону №2011 мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Так як предметом спору у цій справи є саме протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, необхідно зауважити, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, як зазначалося вище, позивач із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця не зверталася та комісією Міністерства оборони України питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не вирішувалося, оскільки позивачем було подано заяву про зупинення вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, яка розглянута територіальним центром комплектування та надано відповідь на заяву.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2021 року по справі №210/3989/21, згідно якого шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.16-17).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталася до районного суду з позовами про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.07.2022 року по справі №210/1944/22 відмовлено у відкритті провадження за такою заявою позивача, а ухвалою того ж суду від 11.04.2023 року по справі №210/4497/22 закрито провадження по справі за аналогічним позовом (а.с.6-10 т.1, а.с.106-107 т.2).

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу судовими рішеннями не встановлено, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Законом №2011 та Порядком №975 позивачем належним чином не доведено.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При цьому, в даному випадку між позивачем та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Доказів протилежного позивачем не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності відносно позивача та не порушено її права та законні інтереси, в тому числі на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року в адміністративній справі №160/11662/23 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року в адміністративній справі №160/11662/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (третя особа - ОСОБА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяТ.І. Ясенова