Не проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки, на яку позивач має право відповідно до закону, - Постанова Апеляційного Суду від 29 січня 2025 року

Студент звернувся до ТЦК за відстрочкою. ТЦК відмовив та запропонував пройти ВЛК. Чоловік, слушно вважаючи, що такі вимоги безпідставні, звернувся до суду. Суд першої інстанції визнав бездіяльність ТЦк щодо розгляду заяви про відстрочку- не правомріною.

Та ТЦК не вгальмовувався – подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що у відповідь на заяву позивача ним було направлено листа від 19.10.2023 за вих. № 6в/3/4945, в якому повідомлено, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також зазначив, що 21.09.2023 позивач отримав картку обстеження та медичного огляду № 85 військовозобов?язаного для визначення ступені придатності до військової служби, але військово-лікарську комісію не пройшов. Оскільки своїми діями позивач порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», а саме не прибуття по повістці на 09.00 26.09.2023, яку позивач отримав 21.09.2023 вище вказані обставини унеможливлюють отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У безпосередньому зв?язку з цією обставиною вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у неприйнятті відповідного управлінського рішення за фактом звернення ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

Апеляційний суд, відмовляючи ТЦК у задоволенні апеляційної скарги, зазначив, що «листи від 19.10.2023 за вих. № 6в/3/4945, від 03.01.2024 № 6в/3/38, на які посилається відповідач, є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носять інформативний характер і не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки».

Крім того, - Не проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки, на яку позивач має право відповідно до закону.

Повний текст Постанови Апеляційного суду:

Категорія справи № 440/1087/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 29.01.2025. Зареєстровано: 30.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.

Дата набрання законної сили: 29.01.2025

Номер судового провадження: 5866/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 р. Справа № 440/1087/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, по справі № 440/1087/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в ненаданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу вищої освіти за денною формою навчання та видати довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як здобувачу вищої освіти за денною формою навчання. На думку позивача, листом від 03.01.2024 №6в/3/38 відповідач фактично відмовив у наданні відстрочки, оскільки розгляд питання щодо можливості надання відстрочки можливий лише за умови особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для звірки даних та надання документів, які фактично були надані разом з заявою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 р. позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення стосовно заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов?язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2023 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом не було враховано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 р. по справі № 440/1087/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що у відповідь на заяву позивача ним було направлено листа від 19.10.2023 за вих. № 6в/3/4945, в якому повідомлено, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також зазначив, що 21.09.2023 позивач отримав картку обстеження та медичного огляду № 85 військовозобов?язаного для визначення ступені придатності до військової служби, але військово-лікарську комісію не пройшов. Оскільки своїми діями позивач порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», а саме не прибуття по повістці на 09.00 26.09.2023, яку позивач отримав 21.09.2023 вище вказані обставини унеможливлюють отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У безпосередньому зв?язку з цією обставиною вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у неприйнятті відповідного управлінського рішення за фактом звернення ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

Зазначив, що твердження щодо протиправності вимог відповідача особисто ОСОБА_1 з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає необґрунтованими, оскільки вимога щодо особистої явки військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питань виконання правил військового обліку прямо передбачена п.п.8 п.1 Додатку 2 до Порядку №1487. Оскільки позивач особисто не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не надав відповідачу військово-обліковий документ, що посвідчує особу військовозобов?язаного, не пройшов огляд військово-лікарською комісію, що визначає належність його власника до виконання військового обов?язку, відповідач не мав підстав для прийняття будь-якого рішення по суті звернення з приводу відстрочки.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 статті «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У відповідь на заяву 22.09.2023 р. листом від 19.10.2023 за вих. № 6в/3/4945 відповідач повідомив, що на підставі надісланих документів згідно абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також в листі було зазначено, що 21.09.2023 позивач отримав картку обстеження та медичного огляду № 85 військовозобов?язаного для визначення ступені придатності до військової служби, але військово-лікарську комісію не пройшов. Своїми діями позивач порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», а саме не прибув по повістці на 09.00 26.09.2023, яку отримав 21.09.2023. Вище вказані обставини унеможливлюють отримання позивачем довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи вище зазначене відповідач запропонував позивачу негайно пройти військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби та особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання відповідної довідки.

У листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2024 №6в/3/38 також зазначено, що позивач відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на отримання відстрочки від призову з військової служби під час мобілізації. Водночас 21.09.2023 ОСОБА_1 отримав картку обстеження та медичного огляду № 85 військовозобов?язаного для визначення ступені придатності до військової служби, але військово-лікарську комісію не пройшов. Вище вказані обставини унеможливлюють направлення документів на розгляд комісії про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відстрочки, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб?єкт владних повноважень не повинен допускати надмірного формалізму при здійсненні своїх повноважень. Позивачем були надані належні письмові докази на підтвердження його права на відстрочку від призову по мобілізації. За наведених обставин суд дійшов висновку, що не прийнявши жодного рішення у спірних правовідносинах, відповідач допустив протиправну бездіяльність. Враховуючи вищенаведені висновки, суд вирішив належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення стосовно заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2023 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.

Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII зазначено, що виконання військового обов?язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об?єднані районні), міські (районні у містах, об?єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов?язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу (п. 2).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв?язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов?язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов?язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону № 3543-ХІІ зміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов?язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов?язані з?явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов?язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов?язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов?язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов?язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов?язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов?язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов?язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно зі статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно абзацу 8 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов?язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Згідно пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Отже, обов?язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочки покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи встановлено, що 22.09.2023 позивач звернувся до відповідача зі заявою про відстрочку від призову за мобілізацією, у зв?язку із тим, що він є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою освіти, позивачем надані належні письмові докази на підтвердження його права на відстрочку від призову по мобілізації.

Така обставина не є спірною та відповідачем визнається відповідно до листа від 19.10.2023 за вих. № 6в/3/4945 та від 03.01.2024 № 6в/3/38.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які на його думку підтверджують таке права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.

Індивідуальний акт державного органу це юридична форма рішення суб?єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов?язковий характер для суб?єктів цих відносин.

Отже, листи від 19.10.2023 за вих. № 6в/3/4945, від 03.01.2024 № 6в/3/38, на які посилається відповідач, є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носять інформативний характер і не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки.

Щодо твердження відповідача про неможливість надання відстрочки від призову за мобілізацією у зв?язку з тим, що позивач не пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров?я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов?язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов?язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров?я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов?язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1.-1.2. глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров?я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов?язаних, установлює причинний зв?язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов?язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі КРП), джерелами електромагнітних полів (далі ЕМП), лазерного випромінювання (далі ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі ВМС Збройних Сил України);визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв?язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов?язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров?я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров?я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов?язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Главою 3 розділу ІІ Положення № 402 (в редакції чинній на момент винкнення спірних правовідносин) встановлено порядок проведення медичного огляду військовозобов?язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.

Так, вказаною главою визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП (п. 3.1).

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу у разі зміни призначення (п. 3.2).

Враховуючи вищенаведене, проходження позивачем військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби не є необхідною умовою для визначення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв?язку із тим, що він є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою освіти,

Відтак, не проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на яку позивач має право відповідно до закону.

Відповідачем також не надано доказів, що минуло 5 років з останнього медичного огляду військовозобов`язаного.

Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для прийняття будь-якого рішення по заяві позивача з огляду на те, що позивач всупереч приписам п.п.8 п. 1 Додатку 2 Порядку № 1487 особисто не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надав відповідачу військово-обліковий документ, колегія суддів вважає безпідставними

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов?язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням зазначеного, військовозобов?язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно матеріалів справи позивачем подавалися відповідачу документи, що підтверджують право на відстрочку разом із заявою, що не оспорюється відповідачем.

Однак, відповідач відмовляючи у направленні документів на розгляд комісії про надання позивачу відстрочки від призову не посилався особисту неявку позивача при зверненні з заявою про надання відстрочки або ненадання військово-облікових документів та документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, єдиною підставою для неприйняття рішення було те, що позивач не з`явився за повісткою на 26.09.2023 р. і не пройшов в цей день ВЛК.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб?єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, то суд в контексті спірних правовідносин може зобов?язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 по справі № 440/1087/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді   Л.В. Любчич   С.П. Жигилій