ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІН СУД ( Постанова від 20.05.25): «ЗА подання заяви про СУДОВИЙ  КОНТРОЛЬ за виконанням рішення – судовий збір сплачувати НЕ потрібно!!!

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІН СУД ( Постанова від 20.05.25): «ЗА подання заяви про СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ за виконанням рішення – судовий збір сплачувати НЕ потрібно!!!

Суд першої інстанції виніс ухвали про уснунення недоліків "заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення", - вимагав сплатити суд збір.

Апеляційний суд вказав - що не варто, мотивуючи це наступним:

"за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі ст. 383 КАС України, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 05 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 у подібних правовідносинах щодо відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі ст. 383 КАС України.

Суд зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору.

Також, одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов`язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції статті 132 КАС України, статті 4 Закону № 3674, призвело до безпідставного повернення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст. 383 КАС України.

Повний Текст Постанови Апел суду

Категорія справи № 200/7647/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано судом: 20.05.2025. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.

Дата набрання законної сили: 20.05.2025

Номер судового провадження: 850/2093/25

Державний герб України

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року справа №200/7647/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Горбуліної Єлизавети Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/7647/24 (головуючий суддя у І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 04 жовтня 2024 року № 13;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 21 жовтня 2024 року № 15;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію № 3543-ХІІ у зв`язку з тим, що він зайнятий постійним доглядом за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, що підтверджується висновком № 2188 від 11.09.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, яке набрало законної сили 05 лютого 2025 року, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за нею рішення, з урахуванням висновків суду.

12 березня 2025 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив:

- визнати протиправними дії Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/7647/24, які полягають у прийнятті рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, без урахування правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/7647/24 в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, повернуто заявнику на підставі ч. 5 ст. 383 КАС України (несплата судового збору).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Законом № 3674 не передбачено ставок судового збору за звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, отже за подання таких заяв до суду судовий збір не сплачується.

Зазначений висновок викладено Верховним Судом у справах № 0240/2226/18-а, № 520/9769/19 та інших.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 04 жовтня 2024 року № 13;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 21 жовтня 2024 року № 15;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію № 3543-ХІІ у зв`язку з тим, що він зайнятий постійним доглядом за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, що підтверджується висновком № 2188 від 11.09.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 04 жовтня 2024 року № 13.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 21 жовтня 2024 року № 15.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за нею рішення, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 05.02.2025.

12 березня 2025 року представник позивача звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення в порядку ст. 383 КАС України, в якій просила:

- визнати протиправними дії Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/7647/24, які полягають у прийнятті рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, без урахування правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/7647/24 в повному обсязі.

В обґрунтування заяви зазначила, що суб`єктом владних повноважень, всупереч рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/7647/24, без урахування висновків суду, повторно вчинено дії, які були визнані судом протиправним, оскільки не вивчено надані підтверджуючі документи, внаслідок чого безпідставно відмовлено у наданні відстрочки та повторно порушено право позивача на належний розгляд його заяви.

Крім того, при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 відповідач прийняв рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, без урахування правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, виходив з того, що заявником не сплачено судовий збір.

Оцінка суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підставі частини п`ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, при зверненні до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, вимагається надання документу про сплату судового збору, проте, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.

Суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (далі Закон № 3674)

Відповідно до статті 1 Закону № 3674 судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені статтею 3 Закону № 3674.

Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 Закону № 3674).

Статтею 4 Закону № 3674 установлено розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду).

Проте, приписами статті 4 Закону № 3674 не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення (ст. 383 КАС України)

Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі ст. 383 КАС України, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 05 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 у подібних правовідносинах щодо відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі ст. 383 КАС України.

Суд зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору.

Також, одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов`язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції статті 132 КАС України, статті 4 Закону № 3674, призвело до безпідставного повернення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст. 383 КАС України.

Суд не застосовує до спірних правовідносин висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 807/220/18, у постанові від 25.06.2020 у справі № 0240/2226/18-а, оскільки ухвалення постанови Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 є більш пізнім, ніж судові рішення, на які послався суд першої інстанції.

Також не є застосовними до цієї справи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 травня 2025 року у справі № 240/39102/21, оскільки вони стосуються питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції відповідно до ставок судового збору в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674, а не справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали судів.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Горбуліної Єлизавети Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/7647/24 задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/7647/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 травня 2025 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 20 травня 2025 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

СуддіЕ.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко