ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ( 3.09.26) зобовязав вч здійснити виплату мільйона гривень воїну, який уклав контракт у віці 20 років ще у 2020 році

Двадцятирічний молодий чоловік у 2020 році уклав контракт на проходження військової служби, яку продовжив після початку збройної агресії рф проти України.

Коли Уряд запровадив експеримент про залученню молоді від 18 до 25 років до військової служби, із виплатою «мільйона», нашому герою, який «на бойових позиціях провів вже майже 1000 днів», відмовили у виплаті і військова частина, і Дніпропетровський окружний.

Та Перший Апеляційний поновив справедливість, доволі грунтовно мотивувавши Постанову, якою зобовязав таки виплатити належний мільйон належному герою.

Вчитайтесь в мотив – зачаруєтесь ( Браво, суд!): « суд керується принципом превалювання суті правовідносин над формою, через яку вони реалізуються, у зв`язку з чим доходить висновку, що Державою за її одностороннім волевиявленням було укладено з позивачем новий контракт про проходження військової служби безпосередньо під час дії воєнного стану, як того й вимагають приписи пункту 4 Постанови № 153.

Крім того суд наголошує на положеннях статті 65 Конституції України про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Цьому громадянському обов`язку кореспондує обов`язок Держави виплачувати гідне грошове забезпечення військовослужбовцю, а в умовах воєнного стану вага виконання обома сторонами (громадянами/державою) власних обов`язків невимовно зростає адже ціною виконання таких обов`язків для обох сторін стає життя/збереження державності нашої Батьківщини.

Отже, колегія суддів, у свою чергу, вважає, що запроваджений Урядом країни експеримент по залученню до військової служби осіб віком від 18 до 25 років жодним чином не може обмежувати в праві на отримання грошової винагороди, встановленою Постановою № 153, осіб, які станом на 24 лютого 2022 року вже проходили військову службу у віці від 18 до 25 років, і продовжили таку службу після 24 лютого 2022 року, ставши на захист Держави. В протилежному випадку порушується принцип справедливості у взаємовідносинах «держава-людина» та рівноправності громадян, які до настання мобілізаційного віку добровільно стали на захист суверенітету країни».

Повний текст Постанови:

Категорія справи № 200/967/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 03.09.2026. Зареєстровано: 04.09.2026. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2026.

Дата набрання законної сили: 03.09.2026

Номер судового провадження: 850/5872/26

Державний герб України

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/967/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Макеєва Дмитра Вячеславовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 200/967/26 (головуючий суддя у І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 протиправними;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.11.2020 проходить військову службу за контрактом у відповідача, службу розпочав у віці 20 років, вказує, що він відповідає усім вимогам, визначеним нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» та має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої цією Постановою.

Наголошує, що 09.01.2026 звернувся до відповідача з письмовим рапортом про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. гривень, проте листом від 03.02.2026 № 262 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати спірної винагороди, оскільки позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі за контрактом, а тому він не набув права на виплату такої винагороди.

Відтак, позивач вважав дії відповідача, що полягають у відмові виплатити таку допомогу є протиправними, оскільки він 05.05.2022, вже під час дії правового режиму воєнного стану, добровільно підписав новий контракт.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції констатував, що позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та був прийнятий на військову службу за контрактом з 19.11.2020, тобто до введення в Україні воєнного стану.

Зважаючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення позивачем контракту 05.05.2022, а згідно послужного списку, з 05.05.2022 позивач проходив службу на посаді «радіомінер відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення», суд першої інстанції виснував, що позивач не відповідає умовам Постанови № 153, оскільки він був прийнятий на військову службу за контрактом до введення воєнного стану, а відтак відсутні правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга представника позивача, за своїм змістом, обґрунтована ідентично позовній заяві.

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що Постанова № 153 жодних застережень про те, що військовослужбовець повинен вперше потрапити до війська не містить.

Наголошує, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 19.11.2020 у віці 20 років. З моменту підписання контракту виконував обов`язки військової служби брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з перших місяців повномасштабного вторгнення країни агресора. Станом на період закінчення строку дії контракту від 19.11.2020, наявної постійної загрози життю під час бойових дій, спостереженням смерті, поранень, руйнувань, тривалим психоемоційним та фізичним виснаженням, позивач, керуючись власними патріотичними переконаннями, беручи до уваги обов`язок згідно статей 17 та 65 Конституції України, зважаючи на свою необхідність захисту України, добровільно підписує новий контракт від 05.05.2022 (вже під час дії правового режиму воєнного стану) далі проходить військову службу та приймає участь у бойових діях по теперішній час.

Додатково звертає увагу суду на тому, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби та участі бойових діях отримав два поранення, а саме: 19.10.2022 та 19.03.2024, що, на думку апелянта, свідчить про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди ще й на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 справу передано судді-доповідачу Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно витягу з послужного списку молодшого сержанта ОСОБА_1 , останній проходив військову службу у ЗСУ ( ІНФОРМАЦІЯ_2 11 армійського корпусу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 »):

- відповідно до статей 19, 20 та 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктів 18, 42 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зараховано до списків особового складу Збройних Сил України, прийнято на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки з 19.11.2020 по 19.11.2023.

- 19.11.2022-05.05.2022 - розвідник-сапер відділення інженерної розвідки взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення, ВОС-168646А;

- 05.05.2022-15.11.2022 - радіомінер відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, ВOC-183639А;

- 15.11.2022-26.07.2024 - старший сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, ВОС-183639А;

- відповідно до пункту другого частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», термін дії поточного контракту позивача, з дати його закінчення, продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 19.11.2023;

- 26.07.2024-31.03.2025 - командир відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, ВОС-183182A;

- 31.03.2025-27.07.2025 - командир відділення інженерної розвідки - командиром машини групи інженерного забезпечення, BОС-168182A;

- 27.07.2025 по теперішній час - командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти, BOC-166182A.

Згідно копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , останній проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посадах:

- розвідник-сапер ВОС 168646А (наказ № 328 від 19.11.2020);

- радіомінер ВОС 183639А (наказ № 125 від 05.05.2022);

- ст. сапер ВОС 166855А (наказ № 320 від 15.11.2022);

- командир відділення ВОС 183182А (наказ № 212 від 26.07.2024);

- командир відділення ВОС 166182А (наказ № 215 від 01.08.2025).

Також позивачу присвоювались військові звання: солдат, старший солдат, молодший сержант.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 :

- 19.10.2022 о 08:20 год. одержав: Вибухова травма, Закрита черепно-мозкова травма, Струс головного мозку, акубаротравма в результаті мінометного обстрілу противником в районі н.п. Білогорівка. Бойова травма солдата ОСОБА_1 отримана під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил рф на території Донецької області в період воєнного стану (довідка № 17382/2 від 19.10.2022).

- 19.03.2024 о 05:00 год. одержав: Акубаротравма, Вибухова травма, після виконання бойового завдання з встановлення мінно-вибухових загороджень в зоні відповідальності 457 опб НОМЕР_4 опбр в районі н.п. Роздолівка Донецької області, внаслідок влучення в автомобільний транспорт, на якому пересувались військовослужбовці, FPV дрону. Бойова травма солдата ОСОБА_1 отримана під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил рф на території Донецької області в період воєнного стану (довідка № 3071/2 від 19.03.2024).

Згідно довідки командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2026 № 08-01/1090 молодший сержант ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у періоди з 14.09.2021 по 25.01.2022, з 05.02.2022 по 11.06.2022, з 11.06.2022 по13.07.2022, з 13.07.2022 по 19.10.2022, з 24. 10.2022 по 18.03.2023, з 31.03.2023 по 08.06.2023, з 14.06.2023 по 15.12.2023, з 22.01.2024 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 07.11.2024, з 11.12.2024 по 02.04.2025, з 17.04.2025 по 21.12.2025, з 25.01.2026 по 26.04.2026.

Згідно довідки командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2026 № 22/294 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 :

1.1) дійсно в період з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 20.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 11.06.2022, з 28.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 26.07.2022, з 01.07.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 29.10.2022, з 01.11.2022 по 29.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області Покровського району н.п. Мар`їнка;

1.2) дійсно в період з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 27.04.2023, з 01.05.2023 по 20.05.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Соледарської міської громади, н.п. Верхньокам`янське;

1.3) дійсно в період з 01.02.2024 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 28.06.2024, з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 28.08.2024, з 01.09.2024 по 29.09.2024, з 01.10.2024 по 29.10.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Соледарської міської громади, н.п. Спірне;

1.4) дійсно в період з 01.02.2025 по 26.02.2025, з 01.03.2025 по 29.03.2025, з 01.05.2025 по 29.05.2025, 01.06.2025 по 29.06.2025, з 01.07.2025 по 29.07.2025, з 01.08.2025 по 29.08.2025. з 01.09.2025 по 29.09.2025, з 01.10.2025 по 29.10.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Соледарської міської громади, н.п. Роздолівка.

Всього брав безпосередню участь в бойових діях 962 (дев`ятсот шістдесят два) дні.

Станом на 29 квітня 2026 року за молодшим сержантом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності, випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано. Дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: не обліковано.

Військовослужбовець має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни. Довідка про обставини травми від 19.10.2022 № 17382/2, від 19.03.2024 № 3071/2, від 23.12.2025 № 587/790.

Військовослужбовець не перебував у полоні.

Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 09.01.2026, щодо виплати йому одноразової грошової винагороди за проходження військової служби у розмірі 1 млн. грн згідно постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

Листом № 262 від 03.02.2026 відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення і виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 153, оскільки позивача було прийнято на військову службу за контрактом 19.11.2020, тобто до початку дії воєнного стану.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність обов`язку. Форма його власника до виконання військового , порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

До видів військової служби положеннями частини шостої статті 2 Закону № 2233-ХІІ віднесено:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 10 статті 2 Закону № 2233-ХІІ визначено, що на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232-ХІІ (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 01.09.2025) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232-ХІІ для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Аналіз наведених конституційних та законодавчих приписів свідчить, що захист Вітчизни, її суверенітету та територіальної цілісності в умовах воєнного стану є найважливішою функцією держави та конституційним обов`язком громадян, який реалізується через систему військового обов`язку та проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших нормативно визначених військових формуваннях. При цьому правове регулювання порядку комплектування таких формувань особовим складом, а також визначення видів і умов проходження військової служби покладено на законодавця та уповноважені органи державної влади з метою забезпечення обороноздатності країни. На виконання зазначених завдань та з метою правового врегулювання окремих аспектів залучення громадян до виконання військового обов`язку, державою впроваджуються відповідні спеціальні механізми.

У контексті дослідження наведених базових норм права колегія суддів зазначає, що національним законодавством чітко розмежовано форми і шляхи залучення громадян до виконання військового обов`язку або в обов`язковому порядку за призовом (направленням), або в добровільному порядку за контрактом. Водночас, незалежно від безпосереднього способу первинного залучення, особа, яка була правомірно зарахована до складу Збройних Сил України і безперервно перебуває у списках особового складу військової частини, наділена єдиним, неподільним та триваючим юридичним статусом військовослужбовця. Подальше добровільне укладення контракту такою особою безпосередньо під час перебування на службі та за відсутності факту звільнення у запас із виключенням зі списків частини є не первинним вступом на службу, а лише зміною форми (модусу) виконання військового обов`язку всередині системи військового управління. Зазначена трансформація характеру правовідносин свідчить про безперервний характер проходження особою військової служби та збереження її загального правового статусу.

Разом з тим, встановлення конкретних видів військової служби, визначення категорій військовослужбовців та умов комплектування військових формувань особовим складом є виключною прерогативою держави і здійснюється з урахуванням безпекових потреб країни в особливий період. Відтак, усі нормативні інструменти, що регулюють порядок проходження служби та супутні правові чи соціальні гарантії, мають тлумачитися судом з урахуванням їхньої цільової спрямованості, яка полягає у забезпеченні ефективної оборони держави та стимулюванні громадян до належного виконання військового обов`язку на різних етапах його реалізації.

Так, законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 11.02.2025 прийнято Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (набрала чинності 13.02.2025), якою затверджено однойменний Порядок (далі Порядок № 153).

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 до зазначеного нормативно-правового акта внесено зміни, у зв`язку з чим його назву викладено в такій редакції «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Постанова № 153, у редакції станом на час спірних правовідносин).

У пункті 1 зазначеного нормативно-правового акту Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років; до пункту 2-1 Порядку № 153 громадяни України віком від 18 до 25 років в рамках реалізації експериментального проекту можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби за контрактом осіб рядового складу на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, строком на два роки.

Громадяни України, зазначені в пункті 2, 2-1 цього Порядку, укладають контракт, форма якого затверджена Постановою № 153.

Контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту (абзац перший пункту 7 Порядку № 153).

Контракт з громадянами України, зазначеними у пункті 2-1 цього Порядку, укладається строком на два роки з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше дванадцяти місяців протягом дії контракту (абзац другий пункту 7 Порядку № 153).

Аналізуючи структуру й зміст постанови Кабінету Міністрів України № 153 у системному зв`язку із затвердженим нею Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, суд зазначає, що цим нормативно-правовим актом закріплено дві правові моделі грошового заохочення військовослужбовців, які розмежовуються за видом грошової виплати, суб`єктним складом, умовами набуття права на виплату й процедурами реалізації такого права.

Положеннями пункту 4 Постанови запроваджено такий вид виплати, як одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах. За сутнісним та юридичним змістом цей пункт є самостійною матеріально-правовою нормою, якою врегульовано умови, підстави виникнення права на таку грошову виплату, коло осіб, яким виплачується винагорода, а також обмеження щодо її виплати.

Аналіз положень абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 дає підстави стверджувати, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

суб`єктний склад у взаємозв`язку з характером служби: проходження особою військової служби; належність особи до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.

віковий критерій призову (прийняття на службу): імперативною умовою виникнення права на виплату є залучення особи до проходження служби у віці до 25 років;

часовий критерій призову (прийняття на службу): юридичний факт призову особи за мобілізацією або її прийняття за контрактом має відбутися в чітко визначений проміжок часу під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, та виключно до моменту набрання чинності цією постановою (тобто до 13.02.2025 року); при цьому законодавцем застосовано принцип альтернативності щодо безпосереднього виду (форми) залучення особи до виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях (бойових завданнях);

темпоральний статус особи: особа проходить військову службу станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025);

базовий бойовий стаж: брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (в редакції від 11.02.2025); брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Водночас, положеннями пункту 4 Постанови № 153 передбачено додаткові позитивні умови, які розширюють базові вимоги до бойового стажу особи, а саме:

пропорційне виникнення права: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

пільгове виникнення права в повному обсязі: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Окрім цього, нормотворцем визначено додаткову негативну умову, яка унеможливлює реалізацію права особи на отримання виплати (імперативну підставу для відмови у її виплаті):

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, для виникнення у військовослужбовця права на виплату грошової винагороди станом на 13.02.2025 обов`язковим є одночасне існування всіх перелічених вище «позитивних» умов у їх сукупності та одночасна відсутність «негативної» умови.

На початковому етапі реалізації експериментального проекту Міністром оборони України було видано Доручення № 999/уд від 20.02.2025 (далі Доручення № 999/уд).

Проте, за результатами подальшого реформування та внесення змін до Постанови № 153, Міністром оборони України було видано Окреме доручення від 26.09.2025 № 5601/уд (далі Доручення № 5601/уд). При цьому, відповідно до пункту 9 цього Окремого доручення, попереднє Доручення № 999/уд від 20.02.2025 визнано таким, що не застосовується з 7 серпня 2025 року.

Дорученням № 5601/уд відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942) (далі - Постанова) передбачено виплату:

- одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби громадянами України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога);

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Право на Винагороду мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб: - рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; - які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; - які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант"; - які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також право на Винагороду мають військовослужбовці з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, а також інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що відповідають умовам Постанови, яким після набрання чинності Постанови (13.02.2025) присвоєно офіцерське звання.

Іншим військовослужбовцям офіцерського складу (окрім тих категорій, які перелічені вище) Винагорода не виплачується.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни (пов`язаних із захистом Батьківщини), або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.

Виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (далі випадки притягнення до відповідальності).

Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, зокрема:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ)) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку № 1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 № 5718/3, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань);

- документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (Додаток 1), в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (у разі розформування військової частини (установи) оформлення (надання) довідок покладається на військову частину (установу), яка визначена правонаступником, інформація в довідці в даному випадку зазначається за наявності підтверджуючих документів).

Витяги (копії) бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових, навігаційно-вахтових, навігаційних журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, рапортів (донесень) командирів підрозділів (груп), кораблів (суден), катерів про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також рапортів самих військовослужбовців не вимагати.

Також Дорученням № 5601/уд зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги (далі - попередня перевірка) протягом трьох днів з дати отримання підтверджуючих документів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , у віці 20 років прийнятий на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки у Військову частину НОМЕР_1 з 19.11.2020; брав безпосередню участь в бойових діях 962 (дев`ятсот шістдесят два) дні (довідка командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2026 № 22/294 - Додаток 1 доручення 5601/уд); до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не притягувався, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни не має; має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни (довідки про обставини травми від 19.10.2022 № 17382/2, від 19.03.2024 № 3071/2, від 23.12.2025 № 587/790).

Підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, згідно з рішенням відповідача, оформленого листом № 262 від 03.02.2026, став факт того, що позивача було прийнято на військову службу за контрактом 19.11.2020, тобто до початку дії воєнного стану.

Аналізуючи вказану підставу відмови, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 1 та частини другої статті 2 Закону № 2232-XII прийняття в добровільному порядку (за контрактом) є однією з форм виконання військового обов`язку та проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт про проходження військової служби.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 19 Закону № 2232-XII).

Своєю чергою, поняття та умови укладення контракту про проходження військової служби деталізовано у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 15 Положення № 1153/2008 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби;

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить, що контракт про проходження військової служби за своєю юридичною природою є письмовою угодою публічно-правового характеру, визначальним та обов`язковим елементом якої є принцип добровільності (вільного волевиявлення особи) як при первинному вступі на службу, так і при укладенні кожного нового контракту на новий строк

Як встановлено судом з Витягу з послужного списку молодшого сержанта ОСОБА_1 у Розділі 8. «Проходження військової служби в Збройних Силах України» зазначено, що «відповідно до пункту другого частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», нижчепойменованим військовослужбовцям термін дії поточного контракту, з дати його закінчення, продовжити понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 19 листопада 2023 року».

Пункт 4 Постанови № 153 однією з обов`язкових ознак відповідності її вимогам визначає факт прийняття або призову особи на військову службу під час дії воєнного стану, при цьому будь-яких застережень чи обмежень щодо повторного прийняття на службу (зокрема, внаслідок продовження попереднього контракту на нових строкових та інших умовах) нормотворець не встановив.

Поряд із цим, одним із правових наслідків закінчення строку дії контракту про проходження військової служби за загальним правилом (у мирний час) є звільнення військовослужбовця зі служби (підпункт «а» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII).

Однак, у зв`язку із запровадженням в Україні з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану та внесенням відповідних законодавчих змін, строк дії контракту позивача було імперативно продовжено Державою в односторонньому порядку. Вказаний факт, як вже зазначалося, підтверджується Витягом з послужного списку позивача.

На переконання суду, у спірних правовідносинах фактично відбулася зміна істотних умов контракту, що за своєю правовою суттю та наслідках для особи є укладенням нової угоди (за відсутності обопільної згоди сторін на пролонгацію та порушення принципу добровільності проходження служби за контрактом), а відтак у даному випадку наявні всі правові підстави стверджувати про укладення з позивачем нового контракту про проходження військової служби на новий строк й за нових умов звільнення зі служби.

Оцінюючи зазначені зміни умов, суд керується принципом превалювання суті правовідносин над формою, через яку вони реалізуються, у зв`язку з чим доходить висновку, що Державою за її одностороннім волевиявленням було укладено з позивачем новий контракт про проходження військової служби безпосередньо під час дії воєнного стану, як того й вимагають приписи пункту 4 Постанови № 153.

Крім того суд наголошує на положеннях статті 65 Конституції України про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Цьому громадянському обов`язку кореспондує обов`язок Держави виплачувати гідне грошове забезпечення військовослужбовцю, а в умовах воєнного стану вага виконання обома сторонами (громадянами/державою) власних обов`язків невимовно зростає адже ціною виконання таких обов`язків для обох сторін стає життя/збереження державності нашої Батьківщини.

Отже, колегія суддів, у свою чергу, вважає, що запроваджений Урядом країни експеримент по залученню до військової служби осіб віком від 18 до 25 років жодним чином не може обмежувати в праві на отримання грошової винагороди, встановленою Постановою № 153, осіб, які станом на 24 лютого 2022 року вже проходили військову службу у віці від 18 до 25 років, і продовжили таку службу після 24 лютого 2022 року, ставши на захист Держави. В протилежному випадку порушується принцип справедливості у взаємовідносинах «держава-людина» та рівноправності громадян, які до настання мобілізаційного віку добровільно стали на захист суверенітету країни.

Зрештою судова колегія, повертаючись до обставин цієї справи, беручи до уваги викладені вище обставини та норми законодавства, констатує про дотримання ОСОБА_1 визначених Постановою № 153 умов для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки він:

1) належить до осіб сержантського складу та проходить військову службу;

2) залучений до проходження військової служби у віці до 25 років (маючи повних 23 роки);

3) прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, та до набрання чинності Постановою № 153 (на підставі контракту про проходження військової служби від 19.11.2023 з новим строком та умовами служби);

4) станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ;

5) брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком понад 6 місяців (962 (дев`ятсот шістдесят два) дні);

6) не притягувався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.

Позаяк, інше тлумачення, на переконання суду не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі № 262 від 03.02.2026, про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за проходження військової служби у розмірі 1 млн. грн відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є протиправним.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Наведена норма закріплює принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який покладає на адміністративний суд обов`язок не обмежуватися лише доводами та поданими сторонами матеріалами, а вживати активних заходів для встановлення об`єктивної істини, особливо у спорах, де відповідачем є суб`єкт владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, формально виходив із доводів позивача про укладення ним контракту 05.05.2022, та залишив поза увагою і процесуальною оцінкою той факт, що на підставі пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указу Президента України № 69/2022 строк дії контракту позивача було продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану саме з 19.11.2023.

Не дослідивши належно послужний список військовослужбовця та матеріали справи у цій частині, суд першої інстанції ухилився від виконання імперативного обов`язку, передбаченого частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо офіційного з`ясування темпорального статусу позивача та юридичної природи проходження ним військової служби у період дії воєнного стану.

Вказане суттєво вплинуло на правильність застосування норм матеріального права, зокрема пункту 4 Постанови № 153, оскільки юридичний факт продовження дії контракту з 19.11.2023 має вирішальне значення для встановлення відповідності позивача часовому критерію прийняття (проходження) військової служби під час воєнного стану.

Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга адвоката Макеєва Дмитра Вячеславовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 200/967/26 скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Макеєва Дмитра Вячеславовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 200/967/26 задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 200/967/26 скасувати.

Ухвалити у справі № 200/967/26 нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом № 262 від 03.02.2026, про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за проходження військової служби у розмірі 1 млн. грн відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 03 вересня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко