Після вступу в силу законодавчих новацій про мобілізацію – 20.05.24, чоловік звернувся до ТЦК та СП із заявою про оновлення військово – облікових даних та надання відстрочки. ТЦК заяву «проінгорив». Суд, рішенням від 16.07.24, визнав таку бездіяльність неп

Рішення цікаве бодай тим, що воно є одним із перших, за правовідносинами, які виникли після 18.05.24. Все доволі банально, але і з родзинками: чоловік подав 20.05.24 до ТЦК одночасно заяву про відстрочку і про оновлення ( письмово). ТЦК взагалі відморозився. Цілком ймовірно, за текстом рішення, що йдеться про один із ТЦК міста Одеси, де були гучні «обшуки/ доступи до документів»). Цілком ймовірно, що просто не вистачило сил щодо банальних заяв про відстрочку).

Та суд вказав, що попри все, так НІЗЯЯЯ)

Повний текст рішення тут:

Категорія справи № 420/14952/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Надіслано для оприлюднення: 16.07.2024. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.

Номер судового провадження: П/420/15073/24

Державний герб України

Справа № 420/14952/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відповіді у передбачені законом строки; зобов`язання розглянути заяву від 19.01.2024 року та надати у встановленому Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відстрочку і відповідності до положень ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ухвалою суду від 17.05.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.05.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява разом із уточненою позовною заявою у прохальній частині якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відповіді у передбачені законом строки;

- зобов`язати розглянути заяви від 19.01.2024 року та від 20.05.2024 року та надати у встановленому Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відстрочку і відповідності до положень ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ухвалою суду від 06.06.2024 прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 від 31.05.2024 про уточнення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 19.01.2024 року він із заявою про оновлення персональних даних звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вказував, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію », просить долучити документи на оновлення та підтвердження здійснення ним догляду за матір`ю інвалідом 2-ої групи ( крім заявника догляд ніхто не здійснює, інших дітей немає ), та ряд захворювань, які в нього є станом на теперішній час. Одночасно заявник просив надати відповідне підтвердження про це та видати відповідні документи. Позивач вказав, що заяву було направлено рекомендованим листом з описом цінного вкладання та згідно трек-номеру Укрпошти заява була отримана того ж дня, а саме 19.01.2024 року. До заяви було долучено копію постанови про закриття кримінального провадження відносно позивача Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 30.05.2014 року на підставі ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заявник вказав, що 18.05.2024 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку » і 20.05.2024 року із заявою про оновлення своїх персональних даних та наданні відстрочки відповідно до ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію », відповідно до положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку » ( набрав чинності 18.05.2024 року ), позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заяву отримано 23.05.2024 року, що підтверджується описом цінного вкладання, трек номером укрпошти та до заяви було долучено документи 1) заява ( повторно ) про оновлення персональних даних та надані відстрочки; 2) постанова про закриття кримінального провадження відносно мене Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 30.05.2014 року з відміткою про вручення Малиновському РВК 11.08.2014 року; 3) копія висновку МРТ черевної порожнини ODREX з діагнозом прості дрібні кістки печінки та лівої нирки; 4) копія висновку центру слуху з діагнозом лівостороння змішана туговухість 1 ступеня; 5) консультативний висновок лікаря офтальмолога із діагнозом Гіперметропія середнього ступеня, змішаний астегматизм ССО. 27.05.2024 року за № 943/7916 від 15.04.2024 року; № 943/8391 від 19.04.2024 року; № 943/8837 від 26.04.2024 року; № 943/9877 від 10.05.2024 року заявником були отримані відповіді від ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з приводу питань порушених ним в раніше поданих скаргах до Міністерства Оборони України та Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . В відповідях на скарги заявнику було рекомендовано прибути особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення персональних даних та надані відстрочки. Дані відповіді, як вказав позивач, носить формальний характер та отримані вже після того як справа перебуває у суді, а тому, не витримують жодної критики. Позивач, вказавши, що станом на 30.05.2024 року по першій заяві від 19.01.2024 року та по другій заяві від 20.05.2024 року по порушеним питанням в заявах та скаргах жодної відповіді на його адресу не надходило від ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява про надання відстрочки розглядається протягом 7- днів з моменту отримання, що відповідачем зроблено не було, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 19.01.2024 року про долучення до особової справи: копії постанови про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 від 30.05.214; копії медичного висновку МРТ клініки «ODREX»; копії висновку Центру Слуху. Одночасно заявник просив видати документи на підтвердження оновлення вищевказаних даних метою недопущення порушення вимог діючого законодавства, яка отримана відповідачем 19.01.2024 (а.с.24, 45).

ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 20.05.2024 року, яка отримана відповідачем 23.05.2024, про долучення до особової справи: копії постанови про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 від 30.05.214; копії медичного висновку МРТ клініки «ODREX»; копії висновку Центру Слуху. У вказаній заяві заявник вказав, що повторно направляє копії вищевказаних документів з консультативного висновку лікаря офтальмолога із діагнозом гіперметропія середнього ступеню, змішаний астигматизм. Заявник просить долучити вказані документи з метою оновлення персональних даних, а також видати документи про відстрочку від мобілізації, так як ОСОБА_1 не підлягає мобілізації у зв`язку з здійсненням постійного стороннього догляду за інвалідом 2-ї групи(а.с.89-91).

Відповіді на вказані запити ІНФОРМАЦІЯ_5 заявнику надано не було.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативна-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, в редакції, чинній на момент звернення позивача із первинною заявою, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XII ( в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX) громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№ 563 від 16.05.2024) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У той же час, з аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; здійснюють ознайомлення громадян України з їх правами та обов`язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу та проходження зборів, а Центральне управління та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів України - під час призову на військову службу та проходження зборів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:здійснюють приписку допризовників до призовних дільниць;розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на базову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік підстав, за яких надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_6 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 заяви про оновлення даних, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Разом з цим, відповідач проігнорував подані позивачем заяви.

Поряд з цим, згідно п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, з огляду на відсутність належним чином оформленого рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відповіді у передбачені законом строки на заяви ОСОБА_1 від 19.01.2023 та від 20.05.2024.

Щодо вимоги позивача зобов`язати надати відстрочку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.

З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 від 19.01.2024 року та від 20.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.

Суд не надає правову оцінку наявності чи відсутності права на відстрочку від призову, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відповіді у передбачені законом строки на заяви ОСОБА_1 від 19.01.2023 та від 20.05.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяви ОСОБА_1 від 19.01.2024 року та від 20.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра