Положення абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не зобов`язують особу доводити відсутність інших осіб утримувати своїх батьків з інвалідністю, а дана норма уточнює за умови їх відсутності.

Положення абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не зобов`язують особу доводити відсутність інших осіб утримувати своїх батьків з інвалідністю, а дана норма уточнює за умови їх відсутності.

Рішення  суду від 26 липня 2024 року

Чоловік звернувся до ТЦК та СП із заяву про відстрочку на підставі абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поза як  його  і батько, і мати – є особами з інвалідністю 2 групи.  ТЦК відмовив.

Чоловік з позовом до суду, а ТЦК подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що 30.11.2023 за вх. №121//1750 поштовим відправленням на адресу відповідача надійшла заява позивача про надання відстрочки від призову по мобілізації у зв`язку з наявністю обох батьків з інвалідністю ІІ групи.

За наслідком розгляду поданої заяви відповідач прийняв рішення про відсутність права на відстрочку з підстав не доведення відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька та матір з інвалідністю, що відповідно оформлене листом вих. № 11365 від 20.12.2023.

Суд, звісно ж, визнав бездіяльність ТЦК та СП неправомірною. Та родзинкою позову є те, що суд вирішив навіть вийти за межі позовних вимог:

«Суд враховує, що в силу п. 11 Положення, районні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань надання відстрочки.

З огляду на це, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та підготувати для розгляду відповідній комісії матеріали з питань надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за умови того, що він має обох батьків з інвалідністю ІІ групи.

Відтак, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 120/3291/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 26.07.2024. Зареєстровано: 27.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 липня 2024 р. Справа № 120/3291/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправними, на думку позивача, діями відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, з метою зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена абз. 11. ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 22.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що 30.11.2023 за вх. №121//1750 поштовим відправленням на адресу відповідача надійшла заява позивача про надання відстрочки від призову по мобілізації у зв`язку з наявністю обох батьків з інвалідністю ІІ групи.

За наслідком розгляду поданої заяви відповідач прийняв рішення про відсутність права на відстрочку з підстав не доведення відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька та матір з інвалідністю, що відповідно оформлене листом вих. № 11365 від 20.12.2023.

У своїх доводах відповідач вказує, що відповідно до додатків до звернення з питань відстрочки від призову на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII позивач надав:

- свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 згідно з яким батьком позивача є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 ;

- довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №358064 від 07.06.2023 про встановлення ОСОБА_4 другої групи інвалідності;

- довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №678602 від 27.09.2023 про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності;

- довідку з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію ТОВ «ЖЕО» №2571 від 03.07.2023 (довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб скасована згідно з наказом Мінсоцполітики від 17.07.2019 №1106).

Відповідач зазначає, що реєстрація чи фактичне місце проживання позивача разом з непрацездатною матір`ю за однією адресою не є підтвердженням наявності чи відсутності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, а тому дана довідка немає юридичного значення.

Відповідач, покликаючись на розпорядженням заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 10.07.2023 №55676/С, яким доведено Алгоритм реалізації змін до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, вважає, що для підтвердження відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю необхідно надати витяг з реєстру актів цивільного стану про відсутність інших працездатних дітей у особи з інвалідністю.

Проте, відповідач звертає увагу, що ні позивачем, ні його представником не надано документів, які б підтверджували відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати його батьків.

Також відповідач зазначає, що військово-обліковий документ військовозобов`язаного до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 доданий не був.

Отже, відповідач вважає свої дії правомірними, а позов необґрунтованим з підстав того, що матеріали звернення не містили належних, достовірних та достатніх доказів відсутності у осіб з інвалідністю інших окрім позивача, працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_5 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 03.10.1996 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано, прізвище після розірвання шлюбу громадянки ОСОБА_6 ОСОБА_7 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладений повторно шлюб, який зареєстрований 21.07.2022, про що зроблений актовий запис №82 (а.с. 9).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 354064 від 07.06.2023 ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи; інвалідність встановлена на строк до 01.05.2026 (а.с. 12).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 678602 від 27.09.2023 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи; інвалідність встановлена на строк до 01.10.2025 (а.с. 15).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.11.2023 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Листом від 20.12.2023 за № 11365 відповідач повідомив позивача про відсутність права на відстрочку з підстав того, що звернення не містить жодних документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька та матір, яким встановлена ІІ група інвалідності.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

За обставин справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з підстав того, що він має двох батьків інвалідів ІІ групи.

На підтвердження викладених в заяві обставин, позивач вказує, що надав нотаріально завірені копії свого паспорта, свідоцтво про народження, документи, що підтверджують інвалідність обох батьків та про зміну прізвища матері, а також інші документи, які підтверджують його право на відстрочку.

Відповідач вказує, що позивач надав свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 згідно з яким батьком позивача є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 ; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №358064 від 07.06.2023 про встановлення ОСОБА_4 другої групи інвалідності; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №678602 від 27.09.2023 про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності; довідку з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію ТОВ «ЖЕО» №2571 від 03.07.2023.

Листом від 20.12.2023 за № 11365 відповідач повідомив позивача про відсутність права на відстрочку з підстав того, що звернення не містить жодних документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька та матір, яким встановлена ІІ група інвалідності. При цьому, у листі відповідачем проаналізовано перелік норм, якими врегульовані правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у своїх доводах вказує, що довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, не є належним доказом, оскільки скасована згідно з наказом Мінсоцполітики від 17.07.2019 №1106. Реєстрація чи фактичне місце проживання позивача разом з непрацездатною матір`ю за однією адресою не є підтвердженням наявності чи відсутності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ. Відповідно до відзиву, покликаючись на розпорядженням заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 10.07.2023 №55676/С, яким доведено Алгоритм реалізації змін до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, відповідач вважає, що для підтвердження відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю необхідно надати витяг з реєстру актів цивільного стану про відсутність інших працездатних дітей у особи з інвалідністю.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону №3543-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

За правилами п. 8 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до порядку від 30 грудня 2022 року № 1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В той же час вказаними нормами визначені й випадки, коли призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак обов`язок "особисто повідомити" та "особисто прибути" не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Разом з тим, відповідач у справі не ставив під сумнів, що заява позивача від 28.11.2023, що зареєстрована у ТЦК 30.11.2023 вхідний №121/1750, була направлена ним особисто. До того ж, до заяви долучені відповідні докази, які прийняті відповідачем до розгляду та розглянуті.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

З аналізу цієї норми слід дійти висновку, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають батьків із числа осіб з інвалідністю за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Матеріалами справи підтверджується, що батько позивача має ІІ групу інвалідності, що доводиться довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 678602 від 27.09.2023 (а.с. 15).

Мати позивача має ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 354064 від 07.06.2023 (а.с. 12). Відповідно до довідки МСЕК від 01.06.2023 захворювання з ураженням ОРА (а.с. 13, 14). Мати та позивач зареєстровані за однією адресою, що підтверджується відповідною відміткою в паспортах та витягом з Реєстру територіальної громади (а.с. 5, 11).

Відповідно до матеріалів справи позивач є єдиним сином матері, інших дітей ОСОБА_7 немає.

З приводу того, що відповідач вказує, що для підтвердження відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю необхідно надати витяг з реєстру актів цивільного стану про відсутність інших працездатних дітей у особи з інвалідністю, то суд такі доводи оцінює критично, оскільки відповідно до Інструкції з ведення з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, такого витягу не передбачено.

Разом з тим, як доказ того, що позивач вчиняв заходи з приводу з`ясування таких обставин, суд бере до уваги, що адвокат, який в інтересах позивача, звертався з Адвокатським запитом №04/2024 до Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питань надання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану з приводу кількості народжених дітей у ОСОБА_7 (а.с. 22).

У відповідь на Адвокатський запит Тульчинським відділом ДРАЦС повідомлено, що видати повний витяг з реєстру актів цивільного стану щодо народжених дітей ОСОБА_7 не представляється можливим, оскільки такий законодавством не передбачений.

До того ж суд зазначає, що положення абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не зобов`язують особу доводити відсутність інших осіб утримувати своїх батьків з інвалідністю, а дана норма уточнює за умови їх відсутності.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що відмова відповідача щодо відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII , яка оформлена листом від 20.12.2023 є протиправною. При цьому, вирішуючи спір суд зазначає, що цей лист не відповідає ознакам рішення суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, Закону №3543-XII та Положенню про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тому не може бути скасованим.

Вирішуючи похідну вимогу в частині зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Положення № 154, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

за сприяння місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських рад виконують рішення призовних комісій про призов громадян на строкову військову службу;

взаємодіють з місцевими держадміністраціями з питань залучення громадян на військову службу та проходження громадянами альтернативної (невійськової) служби;

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154, районні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік (абз. 5, 9 Положення).

З аналізу цих положень слід дійти висновку, що районні центри комплектування та соціальної підтримки не приймають рішення щодо відстрочки від призову, а до їх повноважень належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, з урахуванням чого, готують для розгляду відповідними комісіями матеріали з питань надання відстрочки.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

На підставі вищевикладеного, відсутні підстави зобов`язувати відповідача надати відстрочку від призову під час мобілізації позивачу, оскільки оформлення відстрочки здійснюється на підставі рішення районних (міських) призовних комісій.

Разом з тим суд зазначає, що предметом позову у даній справі є незгода позивача з діями щодо відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю обох батьків з інвалідністю ІІ групи, що передбачено абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд враховує, що в силу п. 11 Положення, районні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань надання відстрочки.

З огляду на це, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та підготувати для розгляду відповідній комісії матеріали з питань надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за умови того, що він має обох батьків з інвалідністю ІІ групи.

Відтак, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (№3543-XII), яка оформлена листом від 20.12.2023.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, який має батьків з інвалідністю ІІ групи, та підготувати для розгляду відповідній комісії матеріали з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна