30 Jul 2025

Полтавський Окружний адміністративний суд і заяву про забезпечення аспіранта – позивача задовльнив, і позов, яким по суті визнав, що ТЦК та СП мав і зобовязаний був належним чином розглянути заяву про відстрочку аспірант навіть без довідки ЄДЕБО

Адвокат Валерій Макеєв

Це наша справа. «Зразкова» , у певному сенсі).

Аспірант 21.04.2025 звернувся до ТЦК та СП зі заявою про відстрочку від призову за мобілізацією, у зв`язку із тим, що він є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою освіти.

Проте, комісією ТЦК розглянуто заяву аспіранта, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з відсутністю довідки з ЄДЕБО.

І , разом з відмовою, почалось «одарювання» аспіранта повістками та іншими викликами).

До подання позову, щоб убезпечити аспіранта, подали обгрунтовану ЗАЯВУ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ, і … суд її ЗРАЗКОВО ЗАДОВОЛЬНИВ.:-).

Потім – судовий розгляд, в процесі якого судом з`ясовано, що відповідач розглянувши заяву залишив поза увагою, що станом на дату звернення сформувати довідку з ЄДЕБО було неможливо. Так, в Науково-дослідного інституту публічного права була відсутня можливість оновлення даних аспіранта в ЄДЕБО у зв`язку з блокуванням бази Міністерством освіти і науки України, про що повідомлено вказаним навчальним закладом у листі від 23.01.2025 №05/73, який надавався позивачем для відповідача разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу

суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не дотримався вимог щодо його обґрунтованості, тобто урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, враховуючи про обізнаність відповідача про неможливість сформувати довідки ЄДЕБО за формою визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації.

Суд вирішив:

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.03.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Повний текст судового рішення.

Категорія справи № 440/5608/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 26.06.2025. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5608/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до якої просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.03.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як здобувачу вищої освіти за денною формою навчання, за результатами розгляду заяви повідомлено, що своїм рішенням відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, причина відмови: відсутня довідка ЄДЕБО, проте позивач зазначає, що довідку ЄДЕБО не можливо отримати, оскільки доступ до цієї системи відсутній, у зв`язку з чим відповідачу надано лист навчального закладу, проте відповідач безпідставно не врахував його.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 43-45/ посилався на те, що для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме Довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560. Право на відстрочку мають саме ті особи, які здобувають освіту, що є вищою за раніше здобутий рівень освіти. Оскільки позивачем до заяви не додано Довідки з ЄДЕБО, комісією правомірно відмовлено йому у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Представник позивача у відповіді на відзив просив задовольнити позов, наголошуючи на раніше наданих аргументах /а.с. 64-66/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

25.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» /а.с. 51-55/.

Відповідно до повідомлення від 06.05.2025 №12/392 позивачу повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 (відокремленого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, розвідувального органу України) розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 02 травня 2025 р. № 18 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови відсутня довідка про навчання встановлено зразку (форма 9) /зв.а.с. 55/.

Позивач звернувся до суду з позовом, вважаючи свої права порушеними рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу за наслідком розгляду заяви від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався неодноразово.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Спірні відносини врегульовані Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію № 3543-ХІІ, який визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно частиною 1 статті 1 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII)захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII зазначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно частини 4 статті 3 Закону № 3543-ХІІ зміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно абзацу 8 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Згідно пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Згідно із пунктом 4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016, записи та відмітки у військовому квитку роблять посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України), які відповідають за його заповнення й видачу. Записи у військовому квитку засвідчуються гербовою мастиковою печаткою.

Отже, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочки покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно статті 23 Закону № 3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 21.04.2025 звернувся до відповідача зі заявою про відстрочку від призову за мобілізацією, у зв`язку із тим, що він є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою освіти.

Проте, комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто заяву позивача, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з відсутністю довідки з ЄДЕБО.

Разом з цим, судом з`ясовано, що відповідач розглянувши заяву залишив поза увагою, що станом на дату звернення сформувати довідку з ЄДЕБО було неможливо. Так, в Науково-дослідного інституту публічного права була відсутня можливість оновлення даних аспіранта в ЄДЕБО у зв`язку з блокуванням бази Міністерством освіти і науки України, про що повідомлено вказаним навчальним закладом у листі від 23.01.2025 №05/73, який надавався позивачем для відповідача разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу /а.с. 29/.

Окремо суд наголошує, що відповідно до наданого разом із заявою витягом з наказу від 05.05.2023 "Про зарахування до аспірантури (2023-2027 н.р.)" зараховано з 05.05.2023 р. по 01.07.2027 р. на навчання на денну форму (з відривом від виробництва) до аспірантури для здобуття ступеня доктора філософії за рахунок коштів фізичних осіб (на умовах контракту) за спеціальністю 081 «Право», ОСОБА_1 та призначити наукового керівника - доктора юридичних наук, старшого наукового співробітника ОСОБА_2 /а.с. 26/.

Також, військовозобов`язаному ОСОБА_1 , 1992 року народження, видана довідка від 23.01.2025 № 05/72 про те, що він у 2023 році (наказ від 05.05.2023 № 171) вступив до Науково-дослідного інституту публічного права (код ЄДРПОУ 39845593) на третій рівень вищої освіти для здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081-Право (ліцензія згідно із наказом МОН України від 10.02.2017 № 28-л, переоформлена згідно із наказом МОН України від 20.03.2023 № 97-л) і зараз навчається в аспірантурі на 2 курсі очної (денної) форми (з відривом від виробництва) /а.с. 27/.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не дотримався вимог щодо його обґрунтованості, тобто урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, враховуючи про обізнаність відповідача про неможливість сформувати довідки ЄДЕБО за формою визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Крім того, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не повинен допускати надмірного формалізму при здійсненні своїх повноважень. Суворе трактування національного законодавства, відмова у вирішенні спірного питання з формальних підстав, в сукупності створює перешкоди або унеможливлює реалізацію громадянами свої прав, зокрема на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до органів державної влади повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Суд погоджується із твердженнями відповідача, що позивачем разом із заявою від 21.04.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову служби під час мобілізації не було надано відповідної довідки, форма якої визначена додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації. Форма вказаної довідки, окрім іншого містить інформацію про те, чи "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - так/ні". В той час, як наданих позивачем для відповідача довідках навчального закладу такої інформації не містилося і сам позивач не був позбавлений можливості звернутися із відповідним запитом до уповноваженого органу - Міністерства освіти і науки України з метою отримання такої інформації.

Водночас, як вже зазначалося судом, з матеріалів справи встановлено, що позивачем надані письмові документи на підтвердження зокрема того, що позивача зараховано на третій рівень вищої освіти для здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081-Право (ліцензія згідно із наказом МОН України від 10.02.2017 № 28-л, переоформлена згідно із наказом МОН України від 20.03.2023 № 97-л) і на момент надання відповідних документів навчався в аспірантурі на 2 курсі очної (денної) форми (з відривом від виробництва), що в свою чергу може бути однією із підстав для відстрочки від призову по мобілізації.

Також, як було зазначено в довідці від 23.01.2025 №05/73 навчального закладу, наданій позивачем для відповідача, в даний час відсутня можливість оновлення даних аспіранта в ЄДЕБО у зв`язку із блокуванням бази Міністерством освіти і науки України, що не було спростовано відповідачем.

Відтак, враховуючи те, що позивач був позбавлений можливості надати документ у виді довідки, форма якої визначена додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, з незалежних від нього причин, а у зв`язку із блокуванням відповідної бази Міністерством освіти і науки України, а також враховуючи наявну у відповідача інформацію про те, що позивача зараховано на третій рівень вищої освіти для здобуття ступеня доктора філософії і що він навчається в аспірантурі на такий момент, то відповідач, як суб`єкт владних повноважень, який під час прийняття рішення має враховувати всю наявну в нього інформацію та використовувати належним чином свої повноваження не був позбавлений можливості звернутися із відповідним запитом до Міністерства освіти і науки України із відповідним запитом що підтвердження чи спростовування відповідної інформації відносно позивача про те, чи "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - так/ні" та отримати відповідну належну відповідь уповноваженого органу на підставі якої прийняти законне рішення з урахуванням всіх обставин справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення без з`ясування всіх обставин, що мають значення для його прийняття є протиправним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У світлі такого правового регулювання, надані процесуальним законом повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн /а.с. 6/.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України та з огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (

) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський