Постановою Верховного Суду від 23.10.25 задоволено касаційну скаргу Позивача, незадоволеного відмовою йому у перетині державного кордону. Чоловік то і бажав всього – нічого – відшкодувати 3051 грн матеріальної шкоди та… 300 766 650 000 (!!!) грн моральної

Ну  - зоценіть позовну вимогу:

Відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану незаконними діями начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 щодо відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України та незаконним рішенням начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 від 16.07.2024, яким відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону України в розмірі 300 766 650 000,00 грн та матеріальну шкоду в розмірі 3051,76 грн, заподіяну ОСОБА_1 незаконними діями та рішенням начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2.

Красота ж!

Правда, цілком ймовірно, налякані оцим багатомільярдним позовом суди першої та апеляційної інстанції банальної самоусунулись від розгляду позову.

І касаційний суд, закупив попкорн, і їх таки підправив))

Насолоджуйтесь Постановою:

Категорія справи № 260/8150/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.

Надіслано судом: 23.10.2025. Зареєстровано: 27.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2025.

Дата набрання законної сили: 23.10.2025

Номер судового провадження: К/990/13555/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 260/8150/24

адміністративне провадження № К/990/13555/25 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу     № 260/8150/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, ухвалену суддею Плехановою З.Б.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Коваля Р. Й., суддів: Гуляка В. В., Ільчишин Н. В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. 09.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 щодо відмови ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України;

1.2. визнати протиправним та скасувати рішення начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 від 16.07.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України;

1.3. відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану незаконними діями начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 щодо відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України та незаконним рішенням начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 від 16.07.2024, яким відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону України в розмірі 300 766 650 000,00 грн та матеріальну шкоду в розмірі 3051,76 грн, заподіяну ОСОБА_1 незаконними діями та рішенням начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 ;

1.4. визнати протиправними дії інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України;

1.5. визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 від 20.07.2024, яким відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону України;

1.6. відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок держави моральну шкоду, заподіяну незаконними діями інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України та незаконним рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 від 20.07.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України - в розмірі 1 805 533 300 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 5572,15 грн, заподіяну ОСОБА_1 незаконними діями та незаконним рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України та незаконним рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 від 20.07.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що не погоджується із оскаржуваними діями та рішеннями посадових осіб прикордонної служби, позаяк він мав право на перетинання державного кордону України, супроводжуючи за кордон матір дружини, за якою він здійснює постійний догляд. Крім того, вказував, що йому було оформлено виїзд на постійне проживання до Канади.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2024, залишеною без змін постановою Восьмий апеляційний адміністративний суд від 27.02.2025, позовну заяву повернуто позивачу з підстав пропуску місячного строку звернення до суду, визначеного частиною третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI), із посиланням на пункт 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3.1. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зауважив, що оскаржуючи дії та рішення відповідача від 16 та 20.07.2024, із позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 09.12.2024 (із пропуском місячного строку звернення до суду).

3.2. Закарпатський окружний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивоване тим, що, на його думку, до спірних правовідносин має застосовуватися шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

3.3. Поряд із цим суд першої інстанції вказав, що жодних обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач не вказав, а суд не встановив.

3.4. Суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач неодноразово звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з аналогічними позовами про оскарження постанов відповідача: тричі подавав позови у яких оскаржував постанову відповідача від 16.07.2024 та двічі - постанову від 20.07.2024.

3.5. У підсумку суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що спеціальним Законом № 1710-VI встановлено місячний строк звернення до суду щодо оскарження відмови у перетинанні державного кордону, якого позивач не дотримався та не навів об`єктивних та поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

4. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, у якій, за змістом касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 260/8150/24 є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

6. Касатор, посилаючись на положення статті 122 КАС України, наполягає на тому, що для звернення до адміністративного суду із позовом щодо відмови у перетинанні державного кордону встановлено шестимісячний строк та наводить доводи про те, що звертаючись до Закарпатського окружного адміністративного суду із цим позовом вказаний строк не пропустив.

6.1. ОСОБА_1 переконує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не урахували його доводи та порушили процесуальний закон.

7. Ухвалою Суду від 10.04.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

8. Ухвалою Суду від 09.10.2025 закінчено підготовчі дії у справі № 260/8150/24 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статтей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. Не погоджуючись із доводами касаційної скарги, В/ч НОМЕР_1 подала до суду відзив, у якому просить залишити її без задоволення, вказує про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 122 КАС України та зауважує, що строк звернення до суду щодо оскарження відмови у перетинанні державного кордону передбачений частиною третьою статті 14 Закон № 1710-VI і становить однин місяць з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку.

Позиція Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

11. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу порушенням норм процесуального права судами попередніх інстанцій щодо повернення позовної заяви у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними дій та скасування рішень про відмову у перетинанні державного кордону.

12. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Отже, норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

16. Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закон № 1710-VI.

17. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

18. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

19. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Предметом оскарження у цій справі є дії та рішення відповідача щодо відмови у перетинанні державного кордону.

21. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі необхідно застосовувати положення частини третьої статті 14 Закону № 1710-VI, які передбачають оскарження рішення про відмову у перетинанні державного кордону протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення.

22. Водночас позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосування стаття 122 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

23. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження рішення про відмову у перетинанні державного кордону, Суд зазначає таке.

24. Спір у цій справі виник у зв`язку із оскарженням позивачем, серед іншого, дій та рішення начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип «А») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 від 16.07.2024, а також дій та рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип «Б») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » майстра-сержанта ОСОБА_3 від 20.07.2024, якими позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України.

25. Суд наголошує, що окремі правила та положення для регулювання відносин у сфері перетинання державного кордону визначено спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Законом № 1710-VI.

26. Частиною третьою статті 14 Закону № 1710-VI, передбачено, що особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

27. Суди першої та апеляційної інстанції виснували, що до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення Закону № 1710-VI, та відповідно, місячний строк на оскарження рішень від 16.07.2024 та від 20.07.2024, якими позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону.

28. Проте, позивач звернувся до суду з позовною заявою 09.12.2024, тобто з порушенням місячного строку на звернення, що визначений частиною третьою статті 14 Закону №1710-VI, не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

29. Тож за висновком судів попередніх інстанцій позивач не довів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду у визначений чинним законодавством строк.

30. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, касатор крім іншого наголошував на тому, що звернувся до суду у шестимісячний строк, встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України, який обчислюється із дня звернення його до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

31. Суд вважає помилковими такі доводи позивача, оскільки, як вже зазначено раніше, строк звернення до суду із позовом щодо відмови у перетинанні державного кордону визначений частиною третьою статті 14 Закону № 1710-VI та становить один місяць з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку.

32. З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом та не навів об`єктивних перешкод щодо неможливості звернутися до суду у строк встановлений законом.

33. Разом з тим Суд наголошує, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, відповідно до якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

35. Отже процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви. У випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

36. Поряд з цим, з аналізу положень статей 123, 169 КАС України (які застосовані судами попередніх інстанцій у цій справі) випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

37. При цьому, Суд зауважує, що передумовою такого повернення є обов`язок суду залишити без руху позовну заяву для надання можливості позивачу заявити клопотання про поновлення строку на звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку (або зазначення інших, відмінних від попередньо зазначених, причин для поновлення строку на звернення до суду з відповідним позовом).

38. Проте у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повернув позовну заяву, не надавши позивачу можливості скористатися правом подати заяву про поновлення строку звернення до суду та вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

39. Як зазначено раніше, частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

40. Частиною четвертою статті 169 КАС України окремими підставами для повернення позовної заяви позивачеві передбачені випадки, коли:

- позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1);

- у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9).

41. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи положення статей 123, 169 КАС України, передчасно повернув позовну заяву позивачу, оскільки в силу частини першої статті 123 КАС України не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду. При цьому, суд апеляційної інстанції на вказані особливості повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

42. Окремо варто зауважити, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

43. Як убачається зі змісту мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 16.12.2024 про повернення позовної заяви, цей суд указав, що позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому наводив доводи про необхідність застосовування шестимісячного строку звернення до суду встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не місячного строку, встановленого частиною третьою статті 14 Закону № 1710-VI. Також суд першої інстанції вказав, що жодних обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач не навів, а суд із матеріалів позовної заяви не встановив.

44. Проте у резолютивній частині ухвали суду першої інстанції від 16.12.2024 про повернення позовної заяви наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду неповажними не визнавалися, у задоволенні цього клопотання йому не відмовлено. При цьому заявлене клопотання учасника справи, який звертається із позовною заявою про поновлення строку звернення до суду мало б бути вирішене судом, позаяк з метою уникнення перешкод для належного виконання учасником справи рішення суду та забезпечення його зрозумілості, мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині.

45. Таким чином, Закарпатський окружний адміністративний суд, повертаючи позов через порушення строку звернення до суду, не вирішив питання щодо заявленого позивачем клопотання про поновлення такого строку, а суд апеляційної інстанції цю помилку не виправив.

46. Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.

47. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

50. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року скасувати, а справу № 260/8150/24 направити до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов