Постановою від 3.02.25 Другий Апеляційний адміністративний суд скасував рішення Харківського окружного та зобов’язав ТЦК та СП розглянути заяву про відстрочку, подану рекомендованим листом).

Постановою від 3.02.25 Другий Апеляційний адміністративний суд скасував рішення Харківського окружного та зобов’язав ТЦК та СП розглянути заяву про відстрочку, подану рекомендованим листом).

Адвокат Валерій Макеєв

Апеляційні суди продовжують «зачищати» поодинокі рішення судів, в яких суди прийшли до «помилкового висновку», щодо необхідності особистого ПРИБУТТЯ до суду для подання заяви про відстрочку. 

Повний текст судового рішення

Категорія справи № 520/26823/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 03.02.2025. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.

Дата набрання законної сили: 03.02.2025

Номер судового провадження: 18318/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 р. Справа № 520/26823/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.11.24 по справі № 520/26823/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про:

1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на момент подання заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу від 15.05.2024р. (Закон № 3161-ІХ від 28.06.2023), у зв`язку із наявністю батька, ОСОБА_2 , який є особою з І групою інвалідності;

2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на момент подання заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу від 15.05.2024р. (Закон № 3161-ІХ від 28.06.2023), у зв`язку із наявністю батька, ОСОБА_2 , який є особою з І групою інвалідності.

Узагальнено наведені заявником підстави позову можуть бути сформульовані як достатність поданих поштою документів для прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ні Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядок № 1487, ні Правила № 1487 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених абзацом одинадцятим частини першої статті 23 Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також, на думку позивача, Порядок №1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо). При цьому обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.

У цих правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_4 не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Звертає увагу, що приписами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 30.12.2022 №1487, не передбачено обов`язку особистого відвідування особою ТЦК для подання заяви та документів на відстрочку.

Позивач стверджує, що листи відповідача - носять інформативний характер, однак в них не міститься відмови у наданні відстрочки. Відповідач на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді по суті не надав.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже, позивач вважає, що йому має бути надана відстрочка від призову на службу на підставі Закону 3543-ХІІ, редакції Закону N2 3161-ЇХ від 28.06.2023 станом на момент подання вищевказаної заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, оскільки позивач подав заяву ще до 18.05.2024 р.

Звертає увагу на те, що правовідносини, які виникли між ним та відповідачем з приводу надання відстрочки від призову на службу регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який діяв у редакції до внесення відповідних змін до ст. 23 даного Закону, оскільки позивач подав заяву про надання відстрочки від призову на службу до ІНФОРМАЦІЯ_5 - 07.05.2024 році, коли норма ст. 23 даного Закону (згідно підстав, які мас ОСОБА_1 ) містила таке формулювання: «Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: «які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати»...».

Отже, як вважає позивач він має повне право на «надання відстрочки від призову на військову службу» за Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який діяв до внесення відповідних змін в цей Закон.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_6 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; 19.06.2018р. 28.10.2002 став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 (на даний час - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 17.04.2024р. №1306-7002012334 на даний час проживає за адресою АДРЕСА_1 .

07.05.2024р. склав на імя ІНФОРМАЦІЯ_8 письмову заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі за текстом - Звернення).

До складу означеного Звернення заявником було приєднано: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія паспорту ОСОБА_2 (батька); копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААЕ №713398 ОСОБА_3 (мати); копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №713399 ОСОБА_2 (батько); копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб від 15.02.2024 р., серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копія ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; копія ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копія довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_2 від 02.04.2024 р. №1306-5003210013; копія довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 від 17.04.2024 р. №1306-7002012334.

Дане Звернення листом від 09.05.2024р. №4468 ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено за належністю у порядку ч.З ст.7 Закону України «Про звернення громадян» до ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримано відповідачем №2 21.05.2024р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на відповідному листі.

06.06.2024 р. відповідач №2 листом №4660 повідомив заявника, що згідно постанови Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, а також надавати документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У разі наявності у військовозобов`язаного підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ним мають бути особисто надані на розгляд відповідні оригінали або нотаріально завірені копії документів, що підтверджують право на відстрочку, а також паспорт громадянина України та військово-обліковий документ. Згідно даних, наявних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявником не було отримано військово-облікового документу військовозобов`язаного. Зазначене також підтверджується відсутністю копії військово-облікового документа військовозобов`язаного заявника (військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного) у документах, які додані до заяви щодо відстрочки.

12.08.2024р. адвокат Буженко Ю.С. в інтересах заявника направив до відповідача №1 та відповідача №2 заяву, в якій просив розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2024 р. (в редакції чинній на момент подачі заяви) та надати йому відстрочку від призову на службу у зв`язку з наявністю у нього батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який має І групу інвалідності.

Листом від 09.09.2024р. №3759/ВОБ відповідач №1, ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив представника позивача, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 (07.05.2024р.) не було встановлено нормативно та законодавчо чіткого порядку оформлення та надання відстрочок, переліку необхідних документів для прийняття обґрунтованого рішення щодо надання відстрочки, тому посадові особи відповідача №2 у своїй відповіді на заяву ОСОБА_1 наполягали, насамперед, для уточнення військово-облікових даних військовозобов`язаного та наявності у військовозобов`язаного військово-облікового документа (військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного) на особистому прибутті його до РТЦК та СП.

18.05.2024р. набрав чинності Закон України №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", у тому числі внесено зміни та викладено у новій редакції статтю 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка визначає чіткий та вичерпний перелік підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У зв`язку з тим, що заява громадянина ОСОБА_1 подана до дати затвердження постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також під час дії Указу Президента України про проведення (продовження) мобілізації, термін дії якого закінчився 12.08.2024, та з метою прийняття обґрунтованого і виваженого рішення щодо надання відстрочки запропоновано громадянину ОСОБА_1 , за наявності підстав на відстрочку, відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оформити відповідно до процедури оформлення документів на відстрочку, що визначена вищезазначеним порядком, та особисто надати заяву та підтверджуючі право на відстрочку документи на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стверджуючи про те, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень - рай ТЦК та СП було вчинено протиправну бездіяльність, заявник ініціював даний спір.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено існування факту порушеного відповідачем права (інтересу) на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.92 (далі Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Статтею 23 Закону № 3543 для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з абзацом 11 частини першої статті 23 Закону № 3543 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою 07.05.2024) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

На підставі частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232 призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 19 Порядку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, колегія суддів вважає, що Порядком № 1487 не передбачено обов`язку особистого прибуття військовозобов`язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для повідомлення про зміни їх сімейного стану, стану здоров`я тощо, а також обов`язку особистого прибуття до ТЦК для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок "особисто повідомити" та "особисто прибути" не є тотожним у спірних правовідносинах.

Тобто, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Матеріали справи свідчать, що відповідач листом у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зазначив про необхідність особисто надати документи до ТЦК та СП та про недостатність наданого пакету документів для розгляду заяви щодо надання відстрочки.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не приймалося рішення за заявою позивача від 07.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову в наданні такої відстрочки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Згідно з пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На підставі пункту 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації […].

Як визначено пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: […] оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; […] розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки […] оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік […].

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_4 , всупереч приписів нормативно правових актів, за наслідками розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 07.05.2024, не прийняв відповідне рішення, а надіслав позивачу лист від 06.06.2024 № 4660, який носить інформативний характер та не є рішенням по суті надання/ненадання відстрочки.

Наведене свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність - належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок № 560).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

На підставі абзацу другого пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 58-1 Порядку № 560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Як визначено пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Норми Порядку № 560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.

Суд не може підміняти компетенцію відповідача у зазначених вище питаннях, отже в даному спорі правильним способом захисту порушених прав позивача, з огляду на його дискреційні повноваження, є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 07.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Враховуючи, що відповідач не розглядав по суті заяву позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією, а її надання є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов`язання прийняти рішення про відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в реакції чинній на момент подання заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу від 15.05.2024р. (Закон № 3161-ІХ від 28.06.2023), у зв`язку із наявністю батька, ОСОБА_2 , який є особою з І групою інвалідності, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року по справі № 520/26823/24, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 2095-1789-4282-2586 від 16.09.2024 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1817,10 грн згідно з квитанцією № 9740-8031-5704-9250 від 06.12.2024 року.

Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3028,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 520/26823/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент подання заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент подання заяви ОСОБА_1 , та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 30 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис)(пі