Прикордонникам не виплачували додаткову винагороду. Чи правомірні такі дії?(Життя і смерть прикордонника Юрія Замашного)

Загинув друг- товариш – прикордонник Юрій Замашний. Загинув героїчно – прикриваючи відхід побратимів та евакуацію поранених. 2 травня 2024 року вишикувались українці  над дорогами, і в райцентрі – Шпола, і в сусідніх досела Нечаєве Лип’янської громади  селах – кудою прямувала траурна колона. Так, по життю суспільство шанує воїнів.

Під час життя – трішки гірше.

Маю розповісти про одну із правничих проблем, за вирішенням якої звертався і Юра. І його побратими – прикордонники із 105 прикордонного загону.

Суть звернення дуже цікава: чому вони, прикордонники, перебуваючи навіть не на «нулі», а , радше, на позиції «мінус один», не отримують додаткової грошової винагороди, у той час як, військові ЗСУ, які « у них за спиною» - таку додаткову винагороду отримують. Реальні бойові дії, у зоні відповідальності загону, відбувались постійно: обстіли, бойові зіткнення , то що. Були і поранені , і загиблі із особистого складу. А от «додаткової винагороди» ( 100 тис грн  за участь у бойових діях) – не було.

Врешті решт, самі «відважні» - звертались до суду. Були і судові перемоги, де суд покладав обов’язок на прикордонний загін здійснити виплати, але, здебільшого, суди  (як за законом Паркінсона – «Чиновники існують один для іншого») відмовляли у задоволенні позовів про виплату прикордонникам додаткової винагороди, посилаючись на різноманітні «недоліки адміністрування», мовляв , прикордонник не звертався із рапортом про таку виплату, значить «нє паложено», або, мовляв, у прикордонника відсутня  обов’язкових документів. Так, за наказом  №392-АГ, для виплати додаткової винагороди у прикордоника повинні бути документи, які підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, поза термінового) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Звісно, отримати прикордоннику «на руки» такий пакет документів – практично не реально. Адвокату також, здебільшого відмовляють, з посиланням на обмеженість доступу до документів.

Сумним є те, що прикордонники, які вміють тримати удар ворога, таки не витримали «удар адміністративний». Кажуть, що тих хто відстоював свої права у суді, здебільшого вже направили у самі гарячі точки, і багато хто вже загинув…

Це , звісно, аргумент, та ситуація, сама по собі, підриває довіру до держави.

Як на мене, щодо прикордонників має бути чітка правова визначеність на рівні нормативно – правових актів, і, попросту кажучи, «повинно бути так, а не так як не повинно бути») – ну не має бути такої ситуації, коли правила дії в ЗСУ ( підрозділи якої у розібраному кейсі – прикривають прикордонників) – одні, а для прикордонників інші, за якими – правовий статус прикордонників дещо обмежений у порівнянні до підрозділів ЗСУ.

У прикріпленому файлі До Вашої уваги – короткий аналіз щодо розгляд у судах прав, щодо не виплат прикордонникам 105 прикордонного загону винагороди.