17 May 2025

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД задовольнив апеляційну скаргу батька неповнолітньої дитини – особи із інвалідністю, та Постановив : ТЦК - прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану від

Адвокат Валерій Макеєв

Чоловік звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку із вихованням разом із дружиною сина , який є дитиною з інвалідністю внаслідок органічного психічного розладу.

Згодом, чоловік поштою отримав письмову відповідь від ТЦК, зі змісту якої стало відомо про те, що подана заява не розглянута з причини необхідності особистого прибуття до відповідача згідно з підпунктом 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Чоловік – оскаржив таку бездіяльність до суду.

Одеський Окружний у позові відмовив.

Чоловік подав апеляційну скаргу, вважаючи і відмову у розгляді заяви( з боку ТЦК) , і рішення суду першої інстанції – НЕ справедливими та НЕ законними.

14.05.25 П’ятий Апеляційний Адміністративний суд, розглянувши скаргу, Постановив:

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 11.03.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Зобов`язати ТЦК та СП розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Повний текст Постанови.

Категорія справи № 420/13591/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.

Дата набрання законної сили: 12.05.2025

Номер судового провадження: 854/53263/24

Державний герб України

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 р.м. Одеса Справа № 420/13591/24

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності у вигляді нерозгляду заяви від 11 березня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання розглянути заяву від 11 березня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11 березня 2024 року, засобами поштового зв`язку, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку із вихованням разом із дружиною сина, ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є дитиною з інвалідністю внаслідок органічного психічного розладу.

15 квітня 2024 року позивач поштою отримав письмову відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 березня 2024 року №2738 зі змісту якої стало відомо про те, що подана заява не розглянута з причини необхідності особистого прибуття до відповідача згідно з підпунктом 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки будь-якого обов`язку щодо особистого прибуття для розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації законодавством не передбачено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункт 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» виходив із того, що військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Також суд першої інстанції вважав, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в тому числі й на підставі абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язаному необхідно пройти медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.

До того ж, суд указав, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному належить надати до ТЦК та СП військово-обліковий документ для внесення відповідної відмітки.

Отже, суд першої інстанції констатував, що надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, у даному випадку позивача. Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка не може відбуватись дистанційно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляції скаржник продовжує наполягати на тому, що диспозиція підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» не передбачає обов`язку військовозобов`язаного щодо особистого прибуття до відповідача з документами для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

22.03.2024, засобами поштового зв`язку, до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов лист від ОСОБА_1 , в якому він просив надати відстрочку від призову відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його неповнолітня дитина син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має інвалідність з 21.12.2019 та потребує домашнього догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідь на вказане звернення, листом від 28.03.2024 повідомив позивача, що вказана заява (направлена засобами поштового зв`язку) не підлягає задоволенню без особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки згідно підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» - Додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підставі зазначеного, відповідач запропонував позивачу, з метою вирішення питання, порушеного в заяві, особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з військово-обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів та усіх наявних медичних документів для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду (у зв`язку із внесенням 22.08.2023 змін до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008) та визначення призначення на особливий період.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

В силу частини 2 статті 23 Закону №3543-XII особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Сторонами у справі не заперечується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не розглядав по суті заяву позивача від 22.03.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, та не приймав за результатами такого розгляду вмотивованого рішення про надання відстрочки або про відмови в її наданні.

Позиція суду першої інстанції полягає у тому, що ОСОБА_1 з відповідною заявою особисто не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В той же час, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.

При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.

Відповідно до пункту 19 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно пункту 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.

Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для нерозгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Індивідуальний акт державного органу це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа, в якому зазначив про необхідність особистого подання заяви. Лист відповідача від 28.03.2024 носить інформативний характер, однак в ньому не міститься відмова у наданні відстрочки.

У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, слід погодитись з доводами скаржника, що нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, не встановлено обов`язку військовозобов`язаного щодо особистого прибуття до ТЦК та СП з документами для розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки прямо не заборонено надсилати заяву про відстрочку разом з підтверджуючими документами поштою.

Тому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, у даному випадку позивача.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в тому числі й на підставі абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язаному необхідно пройти медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, не передбачено такого обов`язку.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному належить надати до ТЦК та СП військово-обліковий документ для внесення відповідної відмітки, однак, ненадання такого документу на час звернення із заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не свідчить про неможливість розгляду ТЦК та СП відповідної заяви та прийняття рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо протиправної бездіяльності у вигляді нерозгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких підстав, колегія суддів констатує, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, слід указати таке.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, колегія суддів вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 слід стягнути суму судового збору на користь позивача за подання позову та апеляційної скарги в сумі 3028 грн.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року скасувати.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 12.05.2025.