Пятий апеляційний дав чітке визначення поняттю «Медичний висновок» та залишив у силі рішення суду ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ військового по догляду за матірю

Повний текст Постанови

Категорія справи № 200/6891/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.

Надіслано судом: 10.02.2025. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2025.

Дата набрання законної сили: 10.02.2025

Номер судового провадження: 850/7738/24

Державний герб України

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року           справа №200/6891/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6891/24 (головуючий суддя у І інстанції - Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 від 07 вересня 2024 року № 6523 щодо розгляду рапорту сержанта ОСОБА_1 , водія 2 автомобільного відділення підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна автомобільного роти забезпечення продовольством, речовим і військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , яким йому відмовлено у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи;

- зобов`язати командування Військової частини НОМЕР_1 звільнити сержанта ОСОБА_1 з посади водія 2-го автомобільного відділення підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна автомобільного роти забезпечення продовольством, речовим і військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В обґрунтування позову зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час.

Через сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи та за висновком лікарської консультативної комісії (далі - ЛКК) потребує постійного догляду, на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" має право на звільнення з військової служби.

25 серпня 2024 року звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". До рапорту додав підтверджуючі документи.

Проте відповідач протиправно рішенням від 07 вересня 2024 року № 6523 відмовив у звільнені з військової служби.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 від 07 вересня 2024 року № 6523, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Висновок ЛКК, наданий позивачем, не може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, оскільки такий догляд повинен підтверджуватися висновком МСЕК.

Крім того, до рапорту на звільнення у зв`язку доглядом за матір`ю позивач не надав документи, що підтверджують відсутність у його матері інших дітей, братів/сестер, чоловіка, батьків, онуків, а у разі їх наявності - що вони самі потребують постійного стороннього догляду.

Обов`язок доведення підстав звільнення та надання відповідних документів є обов`язком військовослужбовця, який подає рапорт.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 з 07 червня 2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час у Військовій частині НОМЕР_1 у званні сержанта на посаді водія 2 автомобільного відділення підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна автомобільного роти забезпечення продовольством, речовим і військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , що сторонами визнається.

Мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним висновком лікарської консультативної комісії (далі - ЛКК).

25 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 25 серпня 2024 року за вхідним № 25929, погоджений з безпосереднім командиром позивача), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; документи на зарахування на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рапорт обґрунтовував необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка за висновком лікарської консультативної комісії потребує постійного догляду.

До рапорту, в підтвердження підстав звільнення, додав копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, висновок ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю.

Так, до рапорту позивач додав наступні документи:

- копію свого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04 вересня 1981 року, в якому зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_2 ;

- копію паспорту своєї матері ОСОБА_2 (серії НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , що видане 03 липня 2018 року, згідно з яким шлюб, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розірваний;

- копію витягу про реєстрацію у житловому приміщенні від 15 серпня 2024 року № 273, що виданий позивачу адміністратором ЦНАПу, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані три особи: ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , дата реєстрації - 26 червня 2024 року по теперішній час; ОСОБА_2 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , дата реєстрації - 18 травня 2009 року; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_6 , дата реєстрації - 10 грудня 2007 року;

- нотаріально посвідчену заяву своєї матері - ОСОБА_2 від 26 червня 2024 року, що завірена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, в якій зазначено, що вона не має інших працездатних осіб, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати, крім її сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , на утриманні якого вона знаходиться з моменту набуття інвалідності, а саме з 2024 року;

- копію довідки від 25 червня 2024 року серії 12ААД № 079145 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), згідно з якою за результатом повторного огляду ОСОБА_2 з 19 червня 2024 року встановлено другу групу інвалідності безстроково; причина - загальне захворювання;

- копію витягу з протоколу засідання ЛКК КНП "ЦПМСД" РСР" від 18 липня 2024 року № 53/4, що виданий комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-соціальної допомоги Раївської сільської ради", в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особа з інвалідністю другої групи загального захворювання, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду терміном до 01 серпня 2025 року;

- копію акту від 14 серпня 2024 року про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), що складений комісією Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, яким установлено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

У рапорті бажання продовжувати військову службу позивач не висловив.

За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення від 07 вересня 2024 року № 6523, яким у звільнені позивача з військової служби відмовлено.

Підставами для прийняття вказаного рішення зазначено наступне:

- до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду;

- до рапорту не додано документів, що підтверджуються необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків.

Також в рішенні зазначено, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високій ступінь втрати здоров`я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577). Ця норма стосується як людей першої групи інвалідності категорії А, що фактично нездатні до самообслуговування, так і людей першої групи інвалідності категорії В, які частково можуть себе обслуговувати. У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії. Їх рішення повинні бути підтвердженні відповідними висновками, зокрема: висновком про наявність порушення функції організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о).

Також зазначено, що до рапорту додана копія довідки від 25 червня 2024 року серії 12ААД № 079145 до акту огляду МСЕК, відповідно до якої мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням та не потребує постійного стороннього догляду. Довідка лише має зауваження щодо умови та характеру праці (працевлаштування вдома).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач мав право на звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Суд першої інстанції застосував висновок Верховоного Суду, викладений в постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23, відповідно до якого медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Крім того, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" альтернативно визначає два документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, доданий до рапорту позивача висновок ЛКК є документом, який підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за особою - матір`ю позивача.

Також суд першої інстанції виснував, що надані позивачем документи підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.

При цьому законодавством встановлено конкретні форми витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які формуються з нього автоматично. Видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов`язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов`язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), чинним законодавством не передбачена.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі-Закон № 2232, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232 передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232.

Підставою для такої відмови зазначено:

- до рапорту не додано документів, що підтверджуються необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків (надано висновок ЛКК, тоді як необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю повинно підтверджуватися висновком МСЕК);

- до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.

Щодо допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами суд зазначає наступне.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Наведене свідчить, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»(«Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Аналіз повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, дає підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23, від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, норма абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 альтернативно визначає два документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, доданий позивачем до рапорту висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) є документом, який підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за особою - матір`ю позивача.

Щодо не надання позивачем документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, - суд зазначає наступне.

Закон № 2232 не містить визначення осіб першої та другої ступені споріднення.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV  Податкового Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за наявності двох умов:

- якщо у такої особи відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або

- якщо є члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, але вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

2. Щодо членів сім`ї, то законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї, а лише визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.

3. Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Сімейним кодексом України також встановлено: обов`язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (ст. 266); обов`язок по утриманню братів та сестер (ст. 267).

Поняття "обов`язку утримання" та "обов`язку здійснення догляду" не є тотожними.

Так, утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

В підтвердження обставин відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, у даному випадку - матері позивача, позивач до рапорту додав:

- витяг від 15 серпня 2024 року № 273 "Про зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб виданий уповноваженим органом, відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані: позивач - ОСОБА_1 , його мати - ОСОБА_2 та стороння особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому щодо ОСОБА_4 позивач пояснив, що він не є членом їх сім`ї (у тому числі першого чи другого ступеня споріднення); з цією людиною ні він, ні його матір спільним побутом не пов`язані, взаємних прав та обов`язків не мають; крім того ОСОБА_4 в силу свого віку (на час подання рапорту йому виповнилося 74 роки) не може здійснювати догляд за його матір`ю, бо є непрацездатним;

- копію свідоцтва про розірвання шлюбу між батьками позивача;

- нотаріально посвідчену заяву своєї матері, в якій зазначено, що вона не має інших працездатних осіб, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати, крім її сина (позивача), на утриманні якого вона знаходиться з моменту набуття інвалідності, а саме з 2024 року.

Крім того, додатково позивачем надано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивача (від 12 липня 2024 року № 00045973580), в якому зазначені відомості щодо нього та його батьків.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян", відділами державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється видача витягів з Реєстру.

Згідно з пунктом 13 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджений цією постановою, фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред`явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.

Як визначено пунктом 5 Порядку право на отримання витягу з Реєстру мають представники фізичної особи. Особа має право звернутися за витягом з Реєстру незалежно від місця її проживання та місця державної реєстрації акту цивільного стану.

Форми витягів з Реєстру, а також умови їх видачі визначено Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382).

Отже, законодавством встановлено конкретні форми витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які формуються з нього автоматично.

При цьому, чинним законодавством не передбачена видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов`язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов`язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю).

Про зазначене також вказано в листі Міністерства юстиції України "Щодо видачі витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян" від 25 серпня 2023 року № 112984/19.3.2/11-23, яким Міністерство юстиції України, звертаючись до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України, просило викладене врахувати та довести до відома територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки оперативних командувань " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ІНФОРМАЦІЯ_8 ".

Таким чином, вимога відповідача надати документи, що підтверджують відсутність у матері позивача інших дітей, братів/сестер, чоловіка, батьків, онуків - є неприйнятними, оскільки законодавством такі документи (документи в підтвердження "відсутності") не передбачена законодавством, тому є протиправною.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивачем до рапорту надані всі необхідні документи, які вимагаються при звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6891/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6891/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10 лютого 2025 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий суддя                                                                      І.Д. Компанієць

Судді                                                                                            А.В. Гайдар

                                                                                                          І.В. Геращенко