Респект П’ятому апеляційному адмінсуду, який 22.10.24 скасував рішення Миколаївського адмінсуду про відмову у відстрочці у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю 1 групи, та більш того: зобов’язав надати відстрочку !!!
Рішення РЕЗОНАНСНЕ!, - і це без перебільшень.
Ситуація: У матері ( особи із інвалідністю 1 групи) є працездатні син та донька. Син – військовозобов’язаний. Донька – в Польщі. Мати вказує на сина – що саме він утримує її і піклується про неї. Донька з Польщі висилає нотаріально посвідчену заяву, що в Україну не планує повертатись, а забрати матір до Польщі – не має можливостей.
Син подає заяву до ТЦК про надання відстрочки за п.13 ч.1 ст 23 ЗУ «Про мобілізацію…» .
ТЦК відмовляє. І формально правий – є працездатна особа – громадянка України, донька матері, яка, за логікою ТЦК, має повертатись із Польщі, та піклуватись про хвору матір. А син має йти боронити державу.
Такі рішення не поодинокі. Рівно як і інші – коли суди досліджують реальні обставини, і з урахуванням досліджених фактів – таки вказують про необхідність надати відстрочку. Та то все були рішення судів першої інстанції.
І ось – маємо певний прецедент – Постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовується рішення суду першої інстанції, та задовольняється позовна вимога про визнання бездіяльності ТЦК неправомірною, та ба більше: суд зобов’язує ТЦК та СП надати заявнику відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію!
Як на мене – це вперше – коли суд апеляційної інстанції, рішення якого підлягає негайному виконанню – покладає обовязок на ТЦК та СП надати відстрочку.
Мотиви такого суду передбачувані – суд врахував реалії і родинні, і державницькі, і виніс рішення з урахуванням фактичних обставин, та, звісно ж, буде цікаво дочекатись мотивування такого рішення у редакції суду))).
Для інформації: повний текст скасованого рішення суду 1ї інстанції та вступна та резолютивна частина революційної Постанови Пятого Апеляційного суду!
Категорія справи № 400/6646/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 17.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.
Результат оскарження 22.10.2024 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено
Державний герб України
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2024 р. № 400/6646/24 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , тертя особаОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,провизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу пiд час мобiлiзацiї ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю 1 групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.
Ухвалою від 16.07.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що враховуючи сімейні стосунки ОСОБА_2 (мати позивача), а також відсутність у ОСОБА_2 інших осіб, що зобов`язані її утримувати, оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є єдиною можливістю для ОСОБА_2 (інваліда 1 групи) одержати постійний догляд, якого вона потребує та фактично отримує від позивача. Оскільки її донька ОСОБА_3 не проживає на території України, знаходиться під тимчасовим захистом у Польші та постійно проживає на її території, , що фактично унеможливлює здійснення нею піклування за своєю матір`ю.
Позивач вважає, що відповідачем вільно інтерпретовано поняття «працездатна особа» при цьому повністю проігноровані норми п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», що свідчить про протиправну бездіяльність та цинічне небажання ІНФОРМАЦІЯ_2 виконувати свій обов`язок щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації , що призвело до незаконної відмови від оформлення позивачу відстрочки від призову під час мобілізації. Позивач довів наявність у нього підстав для відстрочки від призову за мобілізацією, визначені абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте відповідач протиправно відмовив йому у наданні відстрочки від призову за мобілізацією, чим грубо порушив його право, прямо передбачене Законом.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач зазначив, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач повинен був довести, що він є єдиною особою, яка може здійснювати даний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 1-ї групи (загального захворювання, безстроково). Але, як вбачається з матеріалів справи, позивач належних доказів, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю, до суду не надав.
Відповідно до приписів норм чинного законодавства обов`язок по догляду за ОСОБА_2 покладений саме на її дочку. Отже, з огляду на зазначений аналіз правових норм можна дійти висновку, що позивач, не є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за матерію та відповідно до положень чинного законодавства відповідач вважає, що він не має безумовного обов`язку щодо такого догляду.
Відповідач вважає, що у діях позивача у такий спосіб вбачається факт ухилення його від призову на військову службу за загальною мобілізацією та від виконання конституційного обов`язку, який встановлений ст. 65 Конституції України, згідно із нормою якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, є обов`язком громадян України.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі Закон № 3543).
До вказаної заяви додано копії: паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду позивача, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду матері позивача, свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про укладання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 ( мужа матері позивача) , довідки МСЕК № 654958 ОСОБА_2 , серія № 12 ААН, щодо матері позивача; заяви матері позивача від 14.06.2024 року щодо родичів, що зобов`язані її утримувати; Акту про встановлення факту проживання від 25.05.2023 року; Акту про встановлення факту здійснення догляду від 17.06.2024 року; закордонного паспорта сестри позивача ОСОБА_6 .
Повідомленням 27.06.2024 року відповідач за результатами опрацювання заяви позивача повідомив, зокрема, що з копій документів, які додані позивачем до заяви вбачається, що в зв`язку з наявністю не військовозобов`язаних родичів і які згідно зі ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов`язані утримувати свою непрацездатну матір. Тому, з огляду на зазначений аналіз правових норм, та з урахуванням наданих позивачем копій документів відповідачем повідомлено, що законних підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка передбачена нормою ст. 23 Закону № 3543, нажаль, немає.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та, відповідно, Указом Президента України від 06.05.024 року № 271/2024 продовжений до теперішнього часу.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 19 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з п. 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.
Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
Так, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів направив лист, в якому відмовив позивачу у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що дружина позивача є працездатною особою, і яка згідно зі ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов`язана утримувати свою непрацездатну матір.
Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024 року, внесено зміни, зокрема у ст. 23 Закону № 3543, якою передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 (в чинній редакції) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має сина ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 654959 від 13.04.2023 року.
Донька ОСОБА_2 ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) на даний час проживає у Польші. У зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 вона заначила , що відмовляється від надання пістійної допомоги своєї матері, оскільки не має можливості забрати мати до Польші, так як не має умов для проживання , та не в змозі забезпечити належний догляд. Наміру повертатися в Україну не має. Таким чином вона відмовляється повертатися до України і здійснювати догляд за своєю мамою ОСОБА_2 .
Суд вважає прийнятими аргументи відповідача про те, що заява ОСОБА_3 (Колганової), сестри позивача ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_2 , переклад якої засвідчений спеціальним штампом апостиляції в Республікі Польша, в якій ОСОБА_3 ( Колганової) заявляє, що відмовляється від здійснення догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , не передбачена чинним законодавством України як підтвердження факту звільнення ОСОБА_3 (Колганової) від обов`язку піклуватися про свою матір, адже відповідно до ст. 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.
Таких доказів (судового рішення) позивачем до суду не надано.
Відтак, суд вважає, що при розгляді заяви позивача відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про те, що наявність у ОСОБА_2 дорослої доньки ОСОБА_3 ( Колганової), а також перебування останньої за кордоном не є підставою для надання відстрочки від військової служби позивачу ОСОБА_7 згідно з вимогами ст. 23 Закону № 3543, а тому стверджуваних позивачем порушень його прав відповідачем у спірних правовідносинах не допущено, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Статтею 51 Конституції України передбачено, зокрема, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно зі ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відтак, у дружини позивача є обов`язок утримувати свою матір, яка має інвалідність.
Абзацом 13 ч. 1 ст. Закон № 3543 (в чинній редакції) передбачено, що військовозобов`язаний має право на відстрочку за наявності особи, яка має обов`язок утримувати особу з інвалідністю, якщо така особа сама є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту), відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Отже, перебування особи, зобов`язаної утримувати особу з інвалідністю, закордоном не дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно, позиція позивача є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та чинним положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 134, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за участю третьої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облкової частки платника податків НОМЕР_3 ) про: визнання протиправної відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу пiд час мобiлiзацiї ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю 1 групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.08.2024 року.
Суддя О.В. Малих
Категорія справи № 400/6646/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2024. Зареєстровано: 23.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Номер судового провадження: 854/40382/24
Державний герб України
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
22 жовтня 2024 р. м. Одеса Справа № 400/6646/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 16.08.2024, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді- Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта адвоката Ядловського І.М.
апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання відмови протиправної та зобов`язання вчинити певні дії, -
Колегія суддів вважає за необхідне оголосити скорочене рішення, яке містить вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року скасувати.
Ухвалити у справі №400/6646/24 нову постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1 .
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу пiд час мобілізації ОСОБА_1 .
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко