Революційне рішення: Суд, фактично, вказав, що оскільки чоловік має матір, яка є особою з інвалідністю II групи, яка не потребує постійного догляду, то і «Акту постійного догляду» подавати до ТЦК не потрібно

Нарешті. Дуже показове рішення. Чоловік звернувся до ТЦК та СП із заявою про відстрочку, при цьому, зазначив, що його мати інвалід 2 групи, постійного догляду не потребує, але, за законом, цього достатньо для отримання відстрочки ) ( Класика ж!).

ТЦК нічого толкового так і не прийняло, бідкаючись: «А де акт, Де Акт?».

Чоловік, не дочекавшись належного, звернувся до суду.

Суд, зокрема, зазначив, що в заяві про оформлення відстрочки позивач зазначав, що оскільки мати військовозобовязаного є особою із числа осіб з інвалідністю II групи яку він утримує, а чоловік його матері (батько позивача) - помер (що підтверджується свідоцтвом про смерть), тому, відповідно до Сімейного кодексу України позивач зобов`язаний утримувати свою матір, при цьому він також повідомляв що інших осіб які утримують його матір відсутні, а тому, позивач має право скористатися відстрочкою, оскільки є єдиним сином (дитиною) своєї матері.

Суд зазначив, що згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Так, п. 13 статті 23 Закону також закріплює право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у разі наявності одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

З огляду на вказану норму, суд зазначає, що позивач має матір, яка є особою з інвалідністю II групи, яка не потребує постійного догляду, а лише перебуває відповідно до закону на утриманні позивача, а тому жодних додаткових доказів, позивачем надавати не потрібно відповідачу.

А тому, твердження відповідача щодо звернення із запитом для встановлення належної інформації щодо осіб, які потребують догляду, суд вважає безпідставними, оскільки мати позивача має інший статус, а саме перебуває на утриманні свого сина та не потребує постійного догляду, що є різними поняттями та підставами для надання відстрочки.

 Ну і надаємо повний текст рішення)))

Справа № 560/9667/24

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13, ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13, ч.1, ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.05.2024 року ОСОБА_1 поштовим листом направив ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву на відстрочку та надання документів для уточнення облікових даних від 18.05.2024 року, в якій просив: надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діючого на день подання заяви про оформлення відстрочки, долучити до особової справи позивача вищевказану заяву та документи які надають право на відстрочку. 19.06.2024 року ОСОБА_1 повторно поштовим листом направив ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву згідно встановленого зразка який передбачений додатком 4 до "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 від 18.05.2024 року, та в якій повторно просив: надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі 131 пункту частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діючого на день подання заяви про оформлення відстрочки, долучити до особової справи позивача вищевказану заяву та документи які надають право на відстрочку.

Станом на 01.07.2024, відповідач жодної відповіді щодо результату розгляду вищевказаної заяви позивачу не надав.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що за результатами роботи комісія із встановлення Факту здійснення особою догляду (постійного догляду) з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його, відділом матеріалів складає акт про встановлення Факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під, час мобілізації, на особливий період.

Звертає увагу, що відповідно до п.60 Порядку №560 комісією було здійснено запит за допомогою відомостей Державного електронного реєстру - військовозобов`язаних України щодо підтвердження перебування на військовому обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також створено запит до Державного реєстру актів цивільного стану. Також сформовано запит до відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради для підтвердження місця проживання та подальшого направлення запиту до органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який здійснює догляд та складання акту про встановлення Факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Вказує, що на момент подання позовної заяви до суду, заява ОСОБА_1 , знаходиться на розгляді комісії щодо надання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що матір позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до довідки МСЕК серія ХМ № 234749 є особою з інвалідністю II групи.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 11.05.2024 встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

18.05.2024 ОСОБА_1 поштовим листом направив ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву на відстрочку та надання документів для уточнення облікових даних від 18.05.2024 року, в якій просив: надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діючого на день подання заяви про оформлення відстрочки. До поданої заяви позивач додав нотаріально засвідчені копії паспорта, іпн., свідоцтва про народження, витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, паспорта матері, іпн.матері, довідки МСЕК серія НОМЕР_2 , пенсійного посвідчення матері, свідоцтва про смерть батька, військового-облікового документа, довідку про склад сім`ї.

Також, 19.06.2024 року позивачем повторно направлено поштовим листом ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву згідно встановленого зразка який передбачений додатком 4 до "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 від 18.05.2024 року, в якій повторно просив: надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі 13 пункту частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діючого на день подання заяви про оформлення відстрочки. Позивач долучив до вказаної заяви нотаріально засвідчені копії паспорта, іпн., свідоцтва про народження, витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, паспорта матері, іпн.матері, довідки МСЕК серія НОМЕР_2 , пенсійного посвідчення матері, свідоцтва про смерть батька, військового-облікового документа, довідку про склад сім`ї.

Однак, станом на момент звернення до суду позивач від ІНФОРМАЦІЯ_1 жодної відповіді не отримав.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача щодо розгляду та надання відповіді на його заяви протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII.

При цьому, підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.

Щодо вказаних обставин суд урахував, що позивач не є військовослужбовцем та не проходить військову службу у відповідача, а є лише військовозобов`язаним - особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з п. 13 ч.1 ст.23 ЗУ № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Тобто, саме під час мобілізації військовозобов`язані, які, зокрема, мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, не підлягають призову на військову службу, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Позивач подав заяву від 19.06.2024, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією у зв`язку з тим, що він має матір із числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Вказаними вище документами підтверджується, що мати позивача є інвалідом ІІ групи. Відомості щодо наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати матір позивача, відсутні.

Суд зазначає, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Встановлені обставини доводять, що відповідач за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийняв відповідного рішення та не оформив для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні.

Зважаючи, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, як військовозобов`язаному, який має матір з інвалідністю I групи, не з`ясовував передбачених вказаним Законом підстав для надання відстрочки, порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо прийняття рішення за результатами розгляду його заяви.

Суд звертає увагу, що з моменту подання позивачем останньої заяви про відстрочку (19.06.2024) та датою судового рішення по даній справі пройшов значний проміжок часу, при цьому позивачем було надано усі підтверджуючі документи.

В заяві про оформлення відстрочки позивач зазначав, що оскільки мати позивача ОСОБА_2 є особою із числа осіб з інвалідністю II групи яку він утримує, а чоловік його матері (батько позивача) ОСОБА_3 помер (підтверджується свідоцтвом про смерть), тому, відповідно до Сімейного кодексу України позивач зобов`язаний утримувати свою матір, при цьому він також повідомляв що інших осіб які утримують його матір відсутні, а тому, позивач має право скористатися відстрочкою, оскільки є єдиним сином (дитиною) своєї матері.

Суд зазначає, що згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Так, п. 13 статті 23 Закону також закріплює право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у разі наявності одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

З огляду на вказану норму, суд зазначає, що позивач має матір, яка є особою з інвалідністю II групи, яка не потребує постійного догляду, а лише перебуває відповідно до закону на утриманні позивача, а тому жодних додаткових доказів, позивачем надавати не потрібно відповідачу.

А тому, твердження відповідача щодо звернення із запитом для встановлення належної інформації щодо осіб, які потребують догляду, суд вважає безпідставними, оскільки мати позивача має інший статус, а саме перебуває на утриманні свого сина та не потребує постійного догляду, що є різними поняттями та підставами для надання відстрочки.

При цьому, такий запит було зроблено 27.06.2024, при цьому позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про відстрочку 18.05.2024 та вдруге 19.06.2024, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність.

Враховуючи наведене вище, суд вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13, ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідачем всупереч вищенаведеним нормам чинного законодавства України не розглянуто заяву позивача та не прийнято по суті питання рішення про надання відстрочки або відмови у наданні такої відстрочки.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідно до вищенаведеного питання відстрочки позивача має бути розглянуто відповідачем з урахуванням приписів чинного законодавства України та висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13, ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13, ч.1, ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук