Рішенням суду ( від 18.11.24) стягнуто з рф на користь «Торгового дому «Онікс» майже 8 млн доларів. Іншим рішенням ( від 3.10.240 - на користь Сільськогосподарського ТОВ "Токмачани" – майже 7,5 млн. доларів.

Про те, що на користь фізичних осіб суди вже приймають рішення про стягнення з рф по пару мільйонів гривень – ми писали у матеріалі https://advokatmakeev.com/blog/sud-zadovolniv-pozov-pro-styagnennya-moralnoyi-shkodi-zavdanoyi-ukrayincyu-nezakonnim-utrimannyam-derzhavoyu-rf-u-rozmiri-2000000-dva-miljoni-grn

Та є вже рішення і про стягнення доволі потужних сум – до 8 млн доларів США і на користь постраждалих підприємств.

Власне – наводимо повні тексти рішення судів:

Категорія справи № 913/350/24: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.

Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.

Номер судового провадження: 14/913/350/24

Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5,  м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua

                                                   РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року                         м.Харків                               Справа № 913/350/24

                                                                                           Провадження № 14/913/350/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс», м. Київ

до Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація

про стягнення 309366581,90 грн

секретар судового засідання Шептовицька А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Руденко А.О., ордер № 0042893 від 02.07.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 5900 від 18.05.2017;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» (далі - ТОВ «Торговий дім «Онікс») через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до держави - Російська Федерація про стягнення завданих збройною агресією Російської Федерації  збитків в розмірі 309366581,90 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 7867198,83 доларів США або 7317644,30 Євро, з яких:

- сума збитків у вигляді втрачених активів в розмірі 237888782,00 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро;

- сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.02.2022 до 03.04.2024 в розмірі 17196210,28 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 437300,00 доларів США або 406752,88 Євро;

- сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 03.04.2024 до 03.04.2029 в розмірі 54281589,62 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 1380382,00 доларів США або 1283953,91 Євро.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ «Торговий дім «Онікс» зареєстроване в якості юридичної особи 16.04.2019.

Основним видом діяльності Товариства є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (КВЕД 68.20); виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин (КВЕД 20.13); виробництво інших основних органічних хімічних речовин (КВЕД 20.14); виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції (КВЕД 20.20); організація будівництва будівель (КВЕД 41.10); виробництво вибухових речовин (КВЕД 20.51); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (КВЕД 46.18); діяльність у сфері права (КВЕД 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (КВЕД 69.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22).

В процесі здійснення господарської діяльності Товариство використовувало власні активи: транспортні засоби (легковий, вантажний, спеціальний, залізничний); промислові будівлі і споруди (в тому числі під`їзні залізничні колії та автошляхи); земельні ділянки; промислове обладнання та устаткування.

Як зазначає позивач, ТОВ «Торговий дім «Онікс» на праві власності належать об`єкти нерухомості, які знаходились у м. Сєвєродонецьк Луганської області за адресами: вул. Промислова, буд. 2-Н, вул. Промислова, буд. 14, вул. Промислова, буд. 2к, вул. Промислова, буд. 2-ю3, вул. Промислова, буд. 2-р1, вул. Промислова, буд. 2-у5, вул. Промислова, буд. 2-Я, вул. Промислова, буд. 2-ю1, вул. Промислова, буд. 2-п2, вул. Промислова, буд. 2-в1, вул. Промислова, буд. 2-п4, вул. Промислова, буд. 2-п12, вул. Промислова, буд. 2-п8, вул. Промислова, буд. 2-п9, вул. Промислова, буд. 2-п10, вул. Промислова, буд. 2-п13, вул. Промислова, буд. 2-п3, вул. Промислова, буд. 2-у10, вул. Промислова, буд. 2-р2.

Проте, внаслідок військової агресії Російською Федерації проти України 24.02.2022 усі активи ТОВ «Торговий дім «Онікс» були втрачені.

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Агенція консалтингових послуг», викладеного у Звіті про незалежну оцінку майна, що проводився з 08.02.2024 по 05.04.2024, ринкова вартість об`єкта оцінки втрачених активів ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації станом на дату оцінки, становить (без Податку на додану вартість): 237888782,00 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ на дату оцінки - 03.04.2024 (39,3236 гривень за 1 долар США, 42,2768 гривень за 1 Євро) 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро.

Крім того, позивач зазначає, що товариству спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди.

Так, згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Агенція консалтингових послуг», викладеного у Звіті про незалежну оцінку, збитки у вигляді упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні станом на 03.04.2024 становить 71477799,90 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ на дату оцінки - 03.04.2024 - 1817682,00 доларів США або 1690709,80 Євро.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у вигляді втрачених активів внаслідок збройної агресії Російської Федерації в розмірі 237888782,00 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро, а також суму збитків у вигляді упущеної вигоди: за період з 24.02.2022 до 03.04.2024 в розмірі 17196210,28 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 437300,00 доларів США або 406752,88 Євро і за період з 03.04.2024 до 03.04.2029 в розмірі 54281589,62 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 1380382,00 доларів США або 1283953,91 Євро.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.08.2024 позовну заяву б/н від 30.07.2024 ТОВ «Торговий дім «Онікс» було залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

07.08.2024 від ТОВ «Торговий дім «Онікс» на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 05.08.2024.

Розглянувши заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку, що позивачем усунено недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/350/24. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 29 серпня 2024 року о 10:00.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Торговий дім «Онікс» - адвоката Руденко Андрія Олександровича надійшла заява б/н від 09.08.2024 про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 913/350/24 з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 12.08.2024 вказану заяву представника ТОВ «Торговий дім «Онікс» - адвоката Руденко Андрія Олександровича б/н від 09.08.2024 було задоволено.

28.08.2024 позивач через систему «Електронний суд» надіслав на адресу суду заяву б/н від 28.08.2024, до якої додав докази направлення ухвали Господарського суду Луганської області від 08.08.2024 у справі № 913/350/24 з перекладом на російську мову відповідачу.

Вказана заява разом з доданими до неї документами розглянута та долучена до матеріалів справи.

Крім того, 28.08.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 28.08.2024, в якій позивач зазначив, що враховуючи статус відповідача у справі позивач вважає, що задля належного повідомлення про розгляд судової справи можливе вчинення наступних дій: надання позивачем суду перекладу ухвали Господарського суду Луганської області про відкриття провадження у справі на російську мову, з нотаріальним засвідченням вірності перекладу; звернення до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про вручення процесуальних документів відповідачу у справі - Російській Федерації; направлення ухвал суду позивачем до посольств Російської Федерації, які розташовані поза межами Російської Федерації та України; здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України; здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання ухвали на його електронні пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, info@minjust.gov.ru).

Також позивач повідомив про свою можливість за власний рахунок виконувати переклад процесуальних документів у даній судовій справі з подальшим направленням таких документів до посольств Російської Федерації, які розташовані поза межами Російської Федерації та України.

Судом заява розглянута та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою від 29.08.2024 відкладено підготовче засідання на 30 вересня 2024 року о 10: 00.

11.09.2024 на адресу суду надійшла заява від представника позивача б/н від 23.08.2024, до якої додано докази направлення ухвали Господарського суду Луганської області від 08.08.2024 у справі № 913/350/24 з перекладом на російську мову відповідачу, зокрема до посольств Російської Федерації в Швейцарії, Німеччині та Бельгії.

Заява разом з доданими до неї доказами розглянута та долучена до матеріалів справи.

23.09.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 20.09.2024, в якій він просить приєднати до матеріалів справи докази отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками до неї, ухвали Господарського суду Луганської області від 08.08.2024 про відкриття провадження у справі № 913/350/24 та ухвали від 29.08.2024 про відкладення розгляду справи № 913/350/24. Разом з тим, представник позивача просить суд закрити підготовче засідання у справі та призначити до розгляду по суті.

Суд вищевказану заяву разом з доданими до неї доказами розглянув та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 30.09.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 05.11.2024 (включно); закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2024 року о 10:00.

30.10.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 29.10.2024, в якій він просить приєднати до матеріалів справи докази отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду Луганської області від 30.09.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову, які були надіслані позивачем на адресу посольств Російської Федерації в Швейцарії, Німеччині та Бельгії.

З доданих до заяви додатків вбачається, що 15.10.2024 ТОВ «Торговий дім «Онікс» відправило копію вищевказаної ухвали суду на адресу посольств Російської Федерації в Швейцарії, Німеччині та Бельгії:

- відправлення компанії з доставки FEDEX № 779258857299, яким направлялась копія ухвали Господарського суду Луганської області від 30.09.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Швейцарії, було отримано одержувачем 22.10.2024, що підтверджується квитанцією про відправлення та витягом із сайту FEDEX про отримання відправлення;

- відправлення компанії з доставки FEDEX № 779258857211, яким направлялась копія ухвали Господарського суду Луганської області від 30.09.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Бельгії було отримано одержувачем 22.10.2024, що підтверджується квитанцією про відправлення та витягом із сайту FEDEX про отримання відправлення;

- відправлення компанії з доставки FEDEX № 779258859843, яким направлялась копія ухвали Господарського суду Луганської області від 30.09.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Німеччині відправлення було доставлено до пункту видачі та знаходиться в ньому станом на сьогоднішній день, що підтверджується квитанцією про відправлення та витягом із сайту FEDEX про отримання відправлення.

Суд заяву позивача розглянув та разом з доданими до неї документами долучив до матеріалів справи.

31.10.2024 було оголошено перерву в розгляді справи по суті в судовому засіданні  до  18 листопада 2024 року о 14:00.

15.11.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подано клопотання від 15.11.2024, яким він просить приєднати до матеріалів справи докази отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду Луганської області від 31.10.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову, які були надіслані позивачем 07.11.2024 на адресу посольств Російської Федерації в Швейцарії, Німеччині та Бельгії.

Згідно доданих до клопотання документів відправлення компанії з доставки FEDEX № 779799562937, яким направлялась копія ухвали Господарського суду Луганської області від 31.10.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Швейцарії, було отримано одержувачем 13.11.2024, що підтверджується квитанцією про відправлення та витягом із сайту FEDEX про отримання відправлення;

- відправлення компанії з доставки FEDEX № 779799508540, яким направлялась копія ухвали Господарського суду Луганської області від 31.10.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Бельгії, було отримано одержувачем 14.11.2024, що підтверджується квитанцією про відправлення та витягом із сайту FEDEX про отримання відправлення;

- відправлення компанії з доставки FEDEX № 779799455071, яким направлялась копія ухвали Господарського суду Луганської області від 31.10.2024 у справі № 913/350/24 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Німеччині, було доставлено до пункту видачі та станом на сьогоднішній день знаходиться в ньому, що підтверджується квитанцією про відправлення та витягом із сайту FEDEX про отримання відправлення.

У судовому засіданні 18.11.2024 прийняв участь представник позивача в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні свого представника не скористався.

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 2-4  ст. 120 ГПК України встановлено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України від 19.12.1992                     № 2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності». Згідно зі ст. 5 вищезазначеної Угоди компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких запитується допомога, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до Закону України від 12.01.2023 № 2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням в Україні воєнного стану АТ «Укрпошта», починаючи з 25.02.2022, фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Проте, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало Міністерство закордонних справ Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному вебпорталі «Судова влада України» відповідного оголошення.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Протягом розгляду справи судом було повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі через оголошення, розміщені на офіційному вебпорталі «Судова влада України» в порядку передбаченому частинами 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Слід також зазначити, що згідно приписів статей 1, 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду під час розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, позивачем здійснювався переклад ухвал суду у справі № 913/350/24 на російську мову, з подальшим нотаріальним засвідченням вірності перекладу та направленням таких документів на адреси посольств Російської Федерації у Бельгії, Німеччині та Швейцарії. Відповідні докази містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

ТОВ «Торговий дім «Онікс» є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 42954374, дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 16.04.2019, номер запису - 10741020000084837.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: Україна, 01011, місто Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/7.

Основним видом діяльності Товариства є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (КВЕД 68.20); виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин (КВЕД 20.13); виробництво інших основних органічних хімічних речовин (КВЕД 20.14); виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції (КВЕД 20.20); організація будівництва будівель (КВЕД 41.10); виробництво вибухових речовин (КВЕД 20.51); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (КВЕД 46.18); діяльність у сфері права (КВЕД 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (КВЕД 69.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22).

В процесі здійснення господарської діяльності Товариство використовувало такі власні активи: транспортні засоби (легковий, вантажний, спеціальний, залізничний); промислові будівлі і споруди (в тому числі під`їзні залізничні колії та автошляхи); земельні ділянки; промислове обладнання та устаткування.

Так, позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, набуте на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2020, а саме:

1. Будівля цеху № 5 з службово-побутовою частиною, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-Н.

2. Будинок заводоуправління, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 14.

3. Будинок виробничий (цех3), що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2к.

4. Трансформаторна підстанція, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-ю3.

5. Комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-р1.

6. Комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-у5.

7. Комплекс будівель, що находиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-Я.

8. Адміністративно-побутова будівля з гаражем, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-ю1.

9. Комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п2.

10. Будинок виробництва та цеху полотнин з їдальнею, побутовими приміщеннями та відділенням сухих смол, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-в1.

11. Будинок газорозподільчого пункту, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п4.

12. Будівля розподільного пристрою, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п12.

13. Будка постова, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п8.

14. Будівля автовагів, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п9.

15. Будинок газорозподільного пункту №2, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п10.

16. Будинок водовимірювального вузлу № 3, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п13.

17. Будинок майстерні, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-п3.

18. Трансформаторна підстанція № 16, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-у10.

19. Комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 2-р2.

Право власності позивача на нерухоме майно підтверджується долученими до матеріалів справи договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2020, а також Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право оренди земельних ділянок на яких розташовані вищезазначені об`єкти нерухомого майна засвідчують наступні договори оренди землі:

1. Договір оренди землі № 441290004000432 від 31.08.2011, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткові угоди до договору оренди землі та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі -  витяг з ДРРПНМ) про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0034, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-Н.

2. Договір оренди землі № 441290004000429 від 31.08.2011, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткові угоди до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0043, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 14.

3. Договір оренди землі № 441290004000441 від 31.08.2011, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткові угоди до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0035, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2к.

4. Договір оренди землі № 4412900000030020083 від 11.06.2020, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0083, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-ю3.

5. Договір оренди землі № 4412900000030020053 від 30.08.2018, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0053, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-Р (для обслуговування 84/100 часток комплексу будівель та споруд).

6. Договір оренди землі № 4412900000030020074 від 19.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0074, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-у5.

7. Договір оренди землі № 441290004000434 від 31.08.2011, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткові угоди до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0039, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-Я.

8. Договір оренди землі №4412900000030020081 від 11.06.2020, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0081, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-ю1.

9. Договір оренди землі № 4412900000030020058 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0058, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п2.

10. Договір оренди землі № 4412900000030020084 від 11.06.2020, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0084, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-в1.

11. Договір оренди землі № 4412900000030020060 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0060, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п4.

12. Договір оренди землі № 4412900000030020068 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0068, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п12.

13. Договір оренди землі № 4412900000030020064 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0064, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п8.

14. Договір оренди землі № 4412900000030020065 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0065, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п9.

15. Договір оренди землі № 4412900000030020066 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0066, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п10.

16. Договір оренди землі № 4412900000030020069 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0069, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п13.

17. Договір оренди землі № 4412900000030020059 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0059, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-п3.

18. Договір оренди землі № 4412900000030020079 від 11.12.2019, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0079, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-у10.

19. Договір оренди землі № 4412900000030020055 від 30.08.2018, акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі, додаткова угода до договору оренди землі та витяг з ДРРПНМ про державну реєстрацію права оренди, щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:03:002:0055, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-Р (для обслуговування 9/100 часток комплексу будівель та споруд).

Факт реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди на земельних ділянок за Товариством підтверджується Витягами та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2024 № 363978958.

Право власності на рухоме майно Товариство набуло на підставі договору купівлі-продажу майна № 22/12/2020 від 22.12.2020, укладеному між ТОВ «Кустос інвест» та ТОВ «Торговий дім «Онікс».

Крім того, як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Торговий дім «Онікс», як орендодавцем, та ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Сєвєродонецький склопластик», як орендарем, було укладено договір оренди № 22-12 від 22.12.2020, за яким орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування майно (нерухоме та рухоме майно), далі за текстом - об`єкт або об`єкт оренди перелік та місцезнаходження якого міститься у Додатку № 1 до цього договору. Орендар зобов`язався прийняти об`єкт оренди, своєчасно сплачувати за нього орендну плату та після припинення дії цього договору повернути його орендодавцеві в належному стані. Загальна вартість об`єкту по договору станом на 22 грудня 2020 року становить 34  663  080 грн 10 коп. (п. 1.1. договору оренди).

Згідно з п. 2.1. договору оренди об`єкт передається в оренду строком до 18.12.2023 року (вкл).

У відповідності до п. 4.1. договору оренди розмір орендної плати за один календарний місяць, за надання в користування об`єктів, визначений за домовленістю сторін без ПДВ складає 716  666 грн 33 коп., загальний розмір орендної плати з ПДВ складає 860  000 грн 00 коп.

Строк оренди починає обраховуватися з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкта (п. 2.2. договору оренди).

22.12.2020 сторонами було підписано Акт приймання-передачі об`єкта.

Перелік майна, що передано позивачем у строкове платне володіння та користування перелічено у Додатку № 1 до договору оренди № 22-12 від 22.12.2020.

Отже, позивач передав в оренду ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Сєвєродонецький склопластик» активи у вигляді єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, і на якому здійснювалась діяльність з виробництва склохолстів, пресматеріалів, склосітки, синтетичних смол та в`яжучих речовин.

З матеріалів справи вбачається, що до складу активів у вигляді єдиного майнового комплексу входять об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, а також обладнання, устаткування, інвентар, автомобільний транспорт, меблі, комп`ютерна техніка тощо. Доцільність оренди єдиного майнового комплексу обумовлена тим, що власне майно ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Сєвєродонецький склопластик» не створює необхідного самостійного циклу виготовлення хімічної продукції без використання вищевказаного орендованого майна.

Таким чином, наявність на праві власності нерухомого майна у вигляді майнового комплексу та обладнання, яке забезпечує його функціонування надавали можливість позивачу здійснювати свою господарську діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна протягом необмеженого періоду у часі.

Позивач зазначає, що 24.02.2022 року почалось масштабне військове вторгнення Російської Федерації на територію суверенної України, зокрема і на територію Луганської області.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (неодноразово продовженого відповідними Указами Президента України), затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., на всій території України з 24.02.2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. З 24-25 лютого 2022 року на території Луганської області проводились активні бойові дії, відбулося захоплення окремих ділянок (районів) Луганської області армією держави-агресора, у зв`язку з чим перебування на зазначених територіях стало небезпечним для життя громадян (в тому числі для працівників Товариства). Вся Луганська область починаючи з кінця лютого 2022 року піддавалася щоденним бомбардуванням та ракетним обстрілам з боку армії Російської Федерації, житловий фонд, виробничі об`єкти та об`єкти інфраструктури зазнали значних руйнувань.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 року було затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до вказаного наказу тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями Луганської області є, зокрема, територія Сєвєродонецької міської територіальної громади Сєвєродонецького району, яка перебуває у тимчасовій окупації з 25 червня 2022 року по теперішній час.

За умови окупації (блокування, оточення) армією держави-агресора всієї території Луганської області, в тому числі і територій, де розташоване рухоме та нерухоме майно, позивача, як суб`єкта господарювання, було позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на цій територій з початку активних бойових дій та під час окупації, яка триває і досі.

Військова агресія Російської Федерації проти України, зокрема на території Луганської області, безпосередньо для позивача мала такі наслідки:

- неможливість здійснення звичної господарської діяльності на території Луганської області внаслідок активних бойових дій та окупації з боку Російської Федерації і, як наслідок, втрата можливості отримувати доходи від такої діяльності (упущена вигода Товариства);

- втрата та руйнація матеріально-технічної бази Товариства;

- необхідність евакуації керівництва та персоналу Товариства через постійну загрозу їх життю внаслідок триваючих бойових дій.

Неможливість позивача з 24.02.2022 року провадження господарської діяльності в нормальних умовах обумовлено виключно збройною агресією Російської Федерації, направленою на порушення суверенності України, загарбницькими діями щодо територій України, зокрема й Луганської області. Постійні обстріли, активні бойові дії на території Луганської області у період лютий-червень 2022 року, втрата матеріально-технічної бази (основних засобів), окупація українських територій змусили позивача евакуювати персонал на підконтрольні Україні безпечні території та припинити свою господарську діяльність.

Також з лютого 2022 року держава-агресор Російська Федерація мала повний фактичний контроль над територією Луганської області, оскільки вона розмістила на зазначеній території свої війська, проводила активні бойові дії, направлені на захоплення ще більших територій України, та створила власні окупаційні органи влади на захоплених українських територіях.

За фактами протиправних дій держави-агресора та на підставі заяви ТОВ «Торговий дім «Онікс» про вчинення кримінального правопорушення № 5 від 27.07.2022 слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях 03.09.2022 зареєстровано кримінальне провадження № 22022130000000449 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.09.2022 року.

Вищевказані обставини призвели до спричинення Російською Федерацією збитків ТОВ «Торговий дім «Онікс» у вигляді збитків від втрати майна (активів) та у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна, складеному 05.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг» в особі директора Кравець А.В. (об`єкт оцінки - втрачені активи ТОВ «Торговий дім «Онікс», внаслідок збройної агресії Російської Федерації; мета оцінки - визначення розміру реальних збитків замовника - ТОВ «Торговий дім «Онікс», код ЄДРПОУ 42954374) ринкова вартість об`єкта оцінки - втрачених активів ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації станом на дату оцінки, без урахування ПДВ, становить 237888782,00 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ на дату оцінки 03.04.2024 - 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро.

Крім того, відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна, складеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг», в особі директора Кравець А.В. (об`єкт оцінки: збитки у вигляді упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні), упущена вигода від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні станом на 03.04.2024 становить 71477799,90 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ на дату оцінки 03.04.2024 - 1817682,00 доларів США або 1690709,80 Євро, в тому числі:

- розмір збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.02.2022 до 03.04.2024 в розмірі 17196210,28 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 437300,00 доларів США або 406752,88 Євро;

- розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка очікується в майбутньому за період з 03.04.2024 до 03.04.2029 в розмірі 54281589,62 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 1380382,00 доларів США або 1283953,91 Євро.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позивач визначив відповідачем державу - Російська Федерація.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже  Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя  статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права,  позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої  статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.

Також в даній постанові Верховний Суд зробив наступні концептуальні висновки: судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Отже судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Разом із тим, відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

З огляду на вказане обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Так, відповідно до Конституції України, Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974, як акт збройної агресії.

Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

У квітні 2014 року контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014).

27.08.2014 розпочалися масовані вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації.

24.02.2022 розпочалася та триває фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24.02.2022.

У пункті 4 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Таким чином, відповідач порушив свої зобов`язання щодо зазначеної вище міжнародної угоди, в рамках якого він, зокрема, зобов`язався поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України і утримуватися від загрози силою та від її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними. Крім того, відповідач не має права тим чи іншим чином скористатися на свою користь наслідками такої агресії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріалами справи доведено, що дії відповідача внаслідок яких унеможливлено володіння, користування та розпоряджання позивачем майном, були вчинені всупереч норм міжнародного права та норм національного законодавства, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну позивачу.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку «ex injuria non oritur jus» (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості «Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)».

У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону, що свідчить про доведення факту заподіяння шкоди ТОВ «Торговий дім «Онікс» діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Щодо розміру заявлених збитків суд зазначає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються, зокрема: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до  Порядку) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими  Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 390/1223 (далі - Методика), яка є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою (п. 7 Методики).

Відповідно до пунктів 8, 9 Методики об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Згідно з ч.ч. 1, 4  ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в  статті 9 цього Закону  (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до  статті 12 цього Закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Так, відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Агенція консалтингових послуг» в особі директора Кравця Андрія Володимировича, викладеного у Звіті про незалежну оцінку майна від 05.04.2024, ринкова вартість об`єкта оцінки - втрачених активів ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації станом на дату оцінки 03.04.2024, без урахування ПДВ, становить 237888782,00 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ на дату оцінки 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро.

На даний звіт 11.04.2024 було здійснено Рецензію (рецензенти: Член Президії ГО «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки», доктор технічних наук, оцінювач: ОСОБА_2, свідоцтво оцінювача від 31.07.1998 № 72, видане Фондом державного майна України спільно з учбовим центром консалтингової фірми «Експерт-Л»; Член Експертної Ради «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки», оцінювач: Шомко Олег Сергійович, сертифікат від 15.06.2000 № ЕО-40, виданий Фондом державного майна України спільно з Київським коледжем нерухомості).

Згідно з висновком, зробленим в рецензії: «Відповідно до п. 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» Звіт про незалежну оцінку майна, об`єкт оцінки: реальні збитки ТОВ «Торговий дім «Онікс» (код за ЄДРПОУ 42954374) втрата активів внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що рецензується, класифікується за такою ознакою: «Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».

Оцінивши наданий суду Звіт про незалежну оцінку майна від 05.04.2024, складений суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Агенція консалтингових послуг» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 911/21 від 17.12.2021), в сукупності з рецензією, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру збитків у вигляді втрачених активів на суму 237888782,00 грн, завданих позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.

Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення збитків у вигляді втрачених активів на суму 237888782,00 грн є обґрунтованими та підтвердженими документально.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у формі упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 03.04.2024 в розмірі 17196210,28 грн та за період з 03.04.2024 по 03.04.2029 в розмірі 54281589,62 грн.

Суд зазначає, що упущена вигода - це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. При зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (подібні за змістом висновки, викладені у  постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

Позивач пояснює, що оскільки на даний час військова агресія Російської Федерації в Україні ще продовжує існувати, а також продовжує діяти воєнний стан в Україні, то протягом існуючої збройної агресії Російської Федерації права та економічний стан позивача не мають перспектив на відновлення, а отже економічні втрати були наявні в минулому та очікуються в майбутньому (принаймні до закінчення збройної агресії Російської Федерації), тому розмір упущеної вигоди позивача був розрахований для двох періодів: 1-й період, який носить ретроспективний характер та складає період від дати порушення прав позивача з 24.02.2022 до дати оцінки - 03.04.2024; 2-й період, який носить прогнозний період та складає період від дати оцінки 03.04.2024 до очікуваної позивачем дати відновлення економічного стану ТОВ «Торговий дім «Онікс», який існував до дати порушення та визначений позивачем як 03.04.2029.

Крім того, позивач посилається на те, що ним було затверджено План розвитку господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» на 2022-2029 роки, відповідно до якого Товариство очікувало зростання економічних показників в найближчі 8 років, тобто з 01.01.2022 року по 31.12.2029 року. Такий прогноз обумовлений статистичними даними, прогнозованими темпами зростання обсягів виробництва та планомірним розширенням ринків збуту (міжнародних та національних). Стабільна динаміка господарської діяльності за попередні роки та капітальні інвестиції надавали позивачу право правомірного очікування отримання стабільного доходу протягом найближчих 8 років.

Враховуючи те, що термін тривалості збройної агресії Російської Федерації в Україні на даний час не визначений, а період  дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 90 днів, а також відсутність чітких строків необхідних для відновлення діяльності Товариства до стану на дату початку збройної агресії, позивачем визначено розмір упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 03.04.2029.

Суд зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України, зокрема на території Луганської області для позивача мала негативні наслідки. Зокрема спричинила неможливість здійснення звичної господарської діяльності на території Луганської області внаслідок активних бойових дій та окупації, наслідком чого є втрата можливості отримувати доходи від такої діяльності (упущена вигода позивача).

Неможливість ТОВ «Торговий дім «Онікс» з 24.02.2022 року провадження господарської діяльності в нормальних умовах обумовлено виключно збройною агресією Російської Федерації, направленою на порушення суверенітету України, загарбницькими діями щодо територій України, зокрема й Луганської області. Постійні обстріли, активні бойові дії на території Луганської області, окупація українських територій змусили позивача евакуювати персонал на підконтрольні Україні безпечні території та припинити свою господарську діяльність.

Суд враховує, що з лютого 2022 року держава-агресор Російська Федерація здійснювала та здійснює по теперішній час повний фактичний контроль над територією Луганської області, оскільки вона розмістила на зазначеній території свої війська, проводить активні бойові дії, направлені на захоплення ще більших територій України, та створює власні окупаційні органи влади на захоплених українських територіях.     

Суд зазначає, що ознаками наявності упущеної вигоди у позивача з 24.0.2024 є відсутність доступу ТОВ «Торговий дім «Онікс» до його активів через окупацію, встановлення окупантами контролю над територією Луганської області та проведення активних бойових дій на території Луганської області збройними силами Російської Федерації; руйнування активів позивача, в т.ч. його виробничих потужностей; неможливість надання майна в оренду; зростання витрат та зменшення рентабельності бізнесу (збитковість); збільшення ризиків та зменшення вартості капіталу.

Вищевказані обставини унеможливлюють здійснення господарської діяльності позивачем після 24.02.2022.

Підтвердженням наявності упущеної вигоди позивача є дані його фінансової та бухгалтерської звітності як до дати військового вторгнення Російської Федерації, що вказують на загальну прибутковість діяльності Товариства, так і після неї - на відсутність операційної діяльності позивача та його поточну збитковість.         

Оскільки на даний час військова агресія Російської Федерації в Україні ще продовжує існувати, а також продовжує діяти воєнний стан в Україні, то протягом існуючої збройної агресії Російської Федерації права та економічний стан позивача не мають перспектив на відновлення, а отже економічні втрати були наявні в минулому та правомірно очікуються в майбутньому, тому розмір упущеної вигоди позивача має розраховуватись для двох періодів.

Звітом про незалежну оцінку майна, складеному 05.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг» в особі директора Кравець А.В. (об`єкт оцінки: збитки у вигляді упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації), встановлено, що упущена вигода від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні станом на 03.04.2024, без урахування ПДВ, становить 71477799,90 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ на дату оцінки 03.04.2024 - 1817682,00 доларів США або 1690709,80 Євро, в тому числі:

- розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка є ретроспективною до дати оцінки, а отже не враховує вартість збитків в майбутньому (після дати оцінки) та є розміром накопиченого недоотриманого доходу (прибутку до оподаткування), на який постраждалий мав право розраховувати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації в Україні, протягом періоду втрати доходу, який визначений від дати порушення (24.02.2022 р.) до дати оцінки (03.04.2024 р.), без урахування ПДВ складає 17196210,28 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 437300,00 доларів США або 406752,88 Євро;

- розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка очікується в майбутньому та є розміром накопиченого недоотриманого доходу (прибутку до оподаткування), на який постраждалий мав право розраховувати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації в Україні протягом періоду втрати доходу, який визначений від дати оцінки (03.04.2024р.) до очікуваної замовником дати відновлення економічного стану Товариства, який існував до дати порушення та визначений замовником (03.04.2029 р.), без урахування ПДВ, складає 54281589,62 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 1380382,00 доларів США або 1283953,91 Євро.

На даний звіт 11.04.2024 було здійснено Рецензію (рецензенти: Член Президії ГО «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки», доктор технічних наук, оцінювач: ОСОБА_2, свідоцтво оцінювача від 31.07.1998 № 72, видане Фондом державного майна України спільно з учбовим центром консалтингової фірми «Експерт-Л»; Член Експертної Ради «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки», оцінювач: ОСОБА_1 , сертифікат від 15.06.2000 № ЕО-40, виданий Фондом державного майна України спільно з Київським коледжем нерухомості).

Згідно з висновком, зробленим в рецензії: «Відповідно до п. 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» Звіт про незалежну оцінку майна, об`єкт оцінки: збитки у вигляді упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Онікс» (код за ЄДРПОУ 42954374) внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що рецензується, класифікується за такою ознакою: «Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».

Оцінивши вказаний Звіт про незалежну оцінку майна від 05.04.2024 в сукупності з Рецензією та Планом розвитку господарської діяльності позивача на 2022-2029 роки, суд вважає їх належними та достовірними доказами на підтвердження дійсного розміру та періоду стягнення упущеної вигоди заявленої позивачем.

З огляду на те, що термін тривалості збройної агресії Російської Федерації в Україні на даний час не визначений, а період дії воєнного стану в Україні подовжено ще на 90 днів (до 07.02.2025), а також відсутності чітких термінів (строків) необхідних для відновлення діяльності позивача до стану на дату початку збройної агресії, то суд вважає правомірним визначення розміру упущеної вигоди. Отже, оскільки Російська Федерація як держава-агресор вчинила дії, які позбавили позивача можливості здійснювати реалізацію свого права власності на майно, позивач позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості ним володіти, користуватися, розпоряджатися та отримувати відповідні економічні вигоди, до стягнення підлягають завдані збитки у формі упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 03.04.2024 в розмірі 17196210,28 грн та за період з 03.04.2024 по 03.04.2029 в розмірі 54281589,62 грн.

Щодо заявлення позивачем стягнення збитків із зазначенням еквіваленту у іноземній валюті, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 99 Конституції України  грошовою одиницею України є гривня.

Одночасно, в Україні діє спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує валютний обіг. Відповідно до преамбули  Закону України «Про валюту і валютні операції», цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Відповідно до частин 2, 3 ст. 3 наведеного Закону питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього  Закону  може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього  Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього  Закону, застосовуються положення цього  Закону.

  Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Таким чином,  Закон України «Про валюту і валютні операції», як спеціальний нормативно-правовий акт у сфері регулювання валютних операцій, визначає гривню як єдиний законний платіжний засіб в межах території України, однак не встановлює обов`язку здійснення платежів з території інших країн на територію України в національній валюті. Більше того, така вимога суперечила б критеріям суверенітету держав, оскільки поширювала б дію нормативно-правових актів України на чужу суверенну територію, що суперечить і доктрині національного права України, і положенням міжнародного права.

Згідно з п. 1  ст. 1 вказаного Закону валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Отже, операція щодо сплати нерезидентом суми заподіяної шкоди на підставі такого, що набуло законної сили, рішення суду, підпадає під наведені вище ознаки валютної операції. При цьому, відповідно до пп. «ґ» п. 8  ст. 1 вказаного Закону  іноземні держави (у тому числі і відповідач) підпадають під ознаки нерезидента.

Відповідно до ч. 5  ст. 3 вказаного Закону  у разі, якщо норма цього  Закону  чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього  Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Згідно із ч. 1 ст. 6 наведеного Закону, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього  Закону  заходів захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4  липня 2018  року у справі №  14-134цс18 зроблено висновок, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Згідно з постановою Верховного Суду у справі справа N 662/928/15-ц від 08.02.2018, реальна вартість грошей може визначатись їх купівельною спроможністю у певний час. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦКУ  розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. В свою чергу вчасне неповернення майна у вигляді грошових коштів відповідачем (заподіювачем шкоди) є тією обставиною, що призводить до втрати купівельної спроможності грошей - реальних збитків позивача, та позивачу необхідно буде нести додаткові витрати, щоб відновити своє порушене право (купівельну спроможність).

Також Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Отже, враховуючи той факт, що судові рішення є обов`язковими до виконання, а майно відповідача розташоване за межами України та його вартість визначена не у гривні, суд вважає обґрунтованим визначення позовних вимог з застосуванням грошового еквіваленту в іноземній валюті, що допоможе уникнути інфляційних втрат та валютних коливань і забезпечить можливості для  реального виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Онікс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету (ч. 2 ст. 129 ГПК України).

Частиною 1  ст. 4  Закону України «Про судовий збір»  встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 3  ст. 4 Закону України «Про судовий збір»  при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір в сумі 847840,00 грн покладається на відповідача та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від його сплати у порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд     

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» до Російської Федерації про стягнення 309366581,90 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави - Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, будинок 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/7, ідентифікаційний код 42954374) збитки в розмірі 309366581,90 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 7867198,83 доларів США або 7317644,30 Євро, з яких: 237888782,00 грн - сума збитків у вигляді втрачених активів, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро; 17196210,28 грн - сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 03.04.2024, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 437300,00 доларів США або 406752,88 Євро; 54281589,62 грн - сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 03.04.2024 по 03.04.2029, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 - 1380382,00 доларів США або 1283953,91 Євро, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з держави - Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, будинок 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 847840,00 грн, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ст. 256 ГПК України та порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.11.2024.

Суддя                                                                                                 Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ Категорія справи № 908/1909/24: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.

Надіслано для оприлюднення: 11.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.

Номер судового провадження: 27/1909/24

Державний герб України

номер провадження справи  27/1909/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            03.10.2024                                                                                Справа №  908/1909/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С.,  розглянувши матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (вул. Сонячна, буд. 46-А, с. Чернігово-Токмачанськ, Чернігівський район, Запорізька область, 71202, ідентифікаційний код юридичної особи 30824444)

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991, код 7707211418)

про стягнення 293  960 081 грн 12 коп., що еквівалентно 7 326 034,89 доларів США

представники сторін

          від позивача: Пасько І.О., адвокат, ордер серія АР № 1186236 від 03.07.2024, Іоффе В.Л., довіреність від 01.06.2023

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмачани" звернулося до суду з позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 293 960 081 грн 12 коп., що еквівалентно 7 326 034,89 доларів США на дату 06.06.2024 за офіційним курсом НБУ збитків, завданих збройною агресією відповідача.

          Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 позовні матеріали № 908/1909/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1909/24, присвоєно справі номер провадження 27/167/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 05.08.2024.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 11.09.2024.

Ухвалою суду від 11.09.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 23.09.2024.

23.09.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" адвокатом Пасько І.О. подано до канцелярії суду клопотання, у якому останній, у зв`язку із відбуттям у термінове відрядження, просить суд не розпочинати розгляд справи                             № 908/1909/24 по суті та відкласти його розгляд на іншу дату.

          Розгляд справи по суті 23.09.2024 судом не розпочато.

          Ухвалою суду від 23.09.2024 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 03.10.2024.

          Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

03.10.2024 представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 293 960 081 грн 12 коп., що еквівалентно 7 326 034,89 доларів США на дату 06.06.2024 за офіційним курсом НБУ збитків, завданих збройною агресією відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 8   ст. 29 Господарського процесуального кодексу України,  для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1  ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право",  суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме Господарському суду Запорізької області.

Відповідно до  ст. 365 Господарського процесуального кодексу України,    іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1    статті 367 ГПК України    передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.

У зв`язку з  Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану", з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За наведених обставин, всі процесуальні документи суду у справі № 908/1294/23 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно        Закону України "Про доступ до судових рішень" та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Позивачем вчинено дії направленні на повідомлення відповідача про хід судового процесу шляхом направлення на електронні адреси Міністерства юстиції Російської Федерації info@minjust.gov.ru позовної заяви з додатками.

При цьому суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6  ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"        висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.          При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами  ст. 3 Господарського процесуального кодексу України  судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до  Конституції України, цього    Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст.365 Господарського процесуального кодексу України  України).

Згідно з ч. 1  ст. 367 Господарського процесуального кодексу України    у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт -  Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України,        Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022        в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 1  ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"  в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені        Конституцією України  та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Відповідно до ч. 2  ст. 367 Господарського процесуального кодексу України         судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, вжив максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежувався при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформації про розгляд справи на сайті Судової влади України.

Відповідач належним чином був повідомлений про час розгляду справи, шляхом опублікування ухвал суду на сайті Господарського суду Запорізької області.

В подальшому при розгляді справи суд виходив з «презумпції обізнаності» відповідача, яка в свою чергу покладає на такого учасника справи обов`язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 908/1909/24 дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та направленням їх на електронну адресу відповідача.

При цьому відповідно до ч. 4  ст.122 Господарського процесуального кодексу України  відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1909/24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Положеннями  ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.   178 Господарського процесуального кодексу України  за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України  зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1  статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми  ст. 81 Господарського процесуального кодексу України  щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями  ст. 236 ГПК України  законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями п. 3 ч. 2  ст. 129 Конституції України  однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Юридична та фактичною адресою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" є: вул. Сонячна, буд. 46-А, с. Чернігово-Токмачанськ, Чернігівський район, Запорізька область, 71202.

Саме у Чернігівському районі Запорізької області підприємство до початку війни здійснювало свою господарську діяльність з вирощування зернових культур та іншу сільсьгосподарську діяльність.

Через вторгнення на територію України військ Російської Федерації, з 26.02.2022 територія Чернігівської громади Запорізької області була окупована військами Російської Федерації, що призвело до обриву ланцюгів постачання, спроб окупантів підпорядкувати собі діяльність підприємства позивача з використанням тиску на його керівництво і працівників, що спричинило зупинку виробничого процесу і зробило неможливою подальше здійснення підприємством позивача господарської діяльності.

Згідно з Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» з 26.02.2022 і станом на дату складання позову території с. Чернігово-Токмачанськ Чернігівської селищної територіальної громади є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.

У позовній заяві позивач зазначив, що після окупації, а саме 27.02.2022 на територію підприємства позивача, що знаходиться за адресою; Запорізька область, с. Чернігово-Токмачанськ, вул. Сонячна, 46-А прибули невідомі люди в супроводі озброєних осіб в військовій формі (ймовірно військові РФ, оскільки вони мали нашивки з російським прапором, спілкувались російською мовою), та представляючись представниками "пової влади" вимагали від керівництва підприємства погодитись па співпрацю, яка полягає у подальшому виготовленні сільськогосподарської продукції з використанням наявного па підприємстві обладнання, при цьому постачання продукції буде здійснюватись виключно па окуповані території та територію Російської Федерації, а отримані від продажу кошти підприємство має передавати представникам окупаційної "влади", та сплачувати податки в бюджет РФ. У випадку відмови, керівництву Підприємства погрожували арештом, а працівникам - позбавленням роботи.

27.02.2022 директора підприємства позивача було запрошено па бесіду до "нової адміністрації", яка начебто була розташована у м. Бердянську, на якій має бути розглянута пропозиція щодо сприяння у захопленні всієї матеріальної бази Підприємства, налагодження збуту продукції на території РФ, та передачею отриманих від їх реалізації коштів представникам так званої "нової влади". При цьому ці особи ясно дали зрозуміти, що у випадку не погодження із такими пропозиціями, бізнес буде захоплено силою, а відносно керівництва Підприємства буде вжито методи фізичного впливу.

У зв`язку з цим, з метою збереження власного життя та здоров`я і забезпеченням безпеки своїх рідних, 28.02.2022 власник підприємства позивача через тиск вищевказаних невідомих осіб, дії яких безпосередньо підтримувались збройними формуваннями Російської Федерації, був змушений виїхати за межі Запорізької області на вільну територію України, співпрацювати з окупантом категорично відмовився.

28.02.2022 приблизно о 10-00 год. на територію підприємства позивача, що знаходиться за адресою: Запорізька область, с. Чернігово-Токмачанськ, вул. Сонячна, 46-А, увірвались невідомі особи у цивільному, в супроводі декількох десятків озброєних стрілецькою вогнепальною зброєю чоловіків у військовій формі з нашивками армії РФ, що назвали себе представниками "нової влади", та погрожуючи використанням вогнепальної зброї, наказали всім наявним працівникам зібратись в одній кімнаті.

Після цього, зазначені невідомі особи, проголосили, що підприємство СТОВ « Токмачани» більше не належить його власникам, а директора знято з посади.

В подальшому зв`язок зі співробітниками підприємства позивача повністю припинився, оскільки невідомі особи під страхом фізичної розправи заборонили їм підтримувати зв`язок із законним керівництвом та будь-ким із співробітників, які виїхали на підконтрольну територію України. Будь-яка інформація щодо роботи підприємства, в тому числі вся первинна документація, фінансова та податкова звітність законному керівництву та власникам підприємства стала недоступною.

Таким чином, завдяки вищезазначеним протиправним діям невідомих осіб, які діяли при прямій підтримці військ Російської Федерації, власниками та керівництвом СТОВ «Токмачани» з 28 лютого 2022 був фактично втрачений контроль за всіма активами підприємства позивача, та його матеріально-технічною базою (наявне обладнання та сільгосптехніка, автотранспорт, урожай зернових культур, посадковий матеріал, добрива, інші ТМЦ, тощо).

В результаті злочинних дій військових відповідача, позивачу було завдано матеріальної шкоди (збитків), а саме втрачено колісні транспортні засоби та сільськогосподарську техніку на загальну суму 34 751652,29 грн. Наявність даного майна у власності позивача станом на початок бойових дій повністю, підтверджується: листом ГУ Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 14.03.2024 № вих-8.1-

08.1-10/899;          листом  Головного  сервісного   центру  МВС  у  Дніпропетровській  та  Запорізькій областях від 04.01.2024 № 31 /29-4-аз. Місцезнаходження та стан даної техніки наразі не відомий; вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) СТОВ "Токмачани" в наслідок знищення та пошкодження   майна у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації, з урахуванням ПДВ станом на 06.06.2024 склала:            6 459 958,75 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на дачу оцінки (40,1254 грн.) складає 259  208 428,83 доларів США.

Розмір щомісячної упущеної вигоди (неотриманого прибутку) СТОВ "Токмачани" внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації з урахуванням ПДВ склала: 239  257,73 доларів США.

У зв`язку з викладеним позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду про стягнення з відповідача сума збитків спричинених відповідачем шляхом захоплення та незаконного позбавлення позивача права власності на майно в розмірі 293 960  081 грн 12 коп., що еквівалентно 7 326 034,89 доларів США на дату 06.06.2024 за офіційним курсом НБУ збитків, завданих збройною агресією відповідача.

Судом встановлено, що в рамках діючого податкового законодавства України позивач 05.01.2024 звернувся до Головного управління національної поліції в Запорізькій області із заявою про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по факту вчинення кримінального правопорушення і розпочати досудове розслідування; визнання Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Токмачани» потерпілою особою та надіслати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Листом від 13.03.2024 № 3198/50-20247 (на вх. № 949 від 22.02.2024) заступник начальника ВП - начальник СВ Бердянського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області майор міліції Єгор Олейник повідомив, що 15.01.2024 Бердянським РВП ГУНП в Запорізькій області зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Бердянського РВПГУНП в Запорізькій області під №№ 48, 49, 50 заяви Фермерського господарства Гогунського А.В., Фермерського господарства Ліфера О.В., Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани".

09.02.2024 за вих. № 1750/50-2024 матеріали, зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Бердянського РВПГУНП в Запорізькій області під №№ 48, 49, 50 скеровані на адресу СВ УСБУ в Запорізькій області для доручення до матеріалів кримінального провадження № 22022080000000026 від 01.03.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України.

Як вже було зазначено, в результаті злочинних дій військових відповідача, позивачу було завдано матеріальної шкоди (збитків), а саме втрачено колісні транспортні засоби та сільськогосподарську техніку на загальну суму 34 751652 грн 29 коп.

Наявність даного майна у власності позивача станом на початок бойових дій підтверджується листом ГУ Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 14.03.2024 № вих-8.1-08.1-10/899 та листом Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 04.01.2024 № 31/29-4-аз.

Так, згідно листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій властях (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) від 04.01.2024 № 31/29-4-оз за Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмачани" станом    на 26.02.2022 зареєстровано 18 колісних транспортних засобів.

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області б/н за Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмачани" станом на 14.03.2024. зареєстрована сільськогосподарська техніка в кількості 85 одиниць.

Місцезнаходження та стан даної техніки наразі не відомий.

Вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" в наслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації, з урахуванням ПДВ станом на 06.06.2024 склала: 6 459 958,75 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на дачу оцінки (40,1254 грн.) складає 259 208 428,83 доларів США.

Розмір щомісячної упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації з урахуванням ПДВ склала: 239 257,73 доларів США.

Вищевикладене є фактом підтвердження неможливості здійснення Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмачани" своєї господарської діяльності, внаслідок чого позивач зазнав значних прямих фінансових збитків через повномасштабну військову агресію Російської Федерації.

Відповідно до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326, оцінювачем Запорізької торгово-промислової палати (суб`єкт оціночної діяльності) за завданням позивача була проведена експертна незалежна оцінка розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації його майну, в т.ч. і упущеної вигоди.

Позивачем до позовної заяви надано звіт оцінювача Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2339 про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих  Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Відповідно до даного звіту про оцінку розмір реальних збитків Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, буз урахування ПДВ станом на 06.06.2024 склав 34  751  652 грн 29 коп., або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (40,1254 грн.) 866  076,14 доларів США.

Відповідно до звіту оцінювача Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2339/1 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

В результаті проведеної незалежної оцінки встановлено, що вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, з урахуванням ПДВ станом на 06.06.2024 склала 6  459  958,75 доларів США, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (40,1254 грн.) 259  208  428 грн 83 коп.

Розмір щомісячної упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, з урахуванням ПДВ склав 239257,73 доларів США.

Згідно зі статтями  15,  16 ЦК України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини шостої  статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Частиною 1  статті 1166 ЦК України  встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до  ст. 41 Конституції України  та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 Цивільного кодексу України  ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених  Конституцією  та законом. Частинами 1, 3  ст. 386 Цивільного кодексу України  передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 1, 2  ст. 22 Цивільного кодексу України  встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом  статті 22 ЦК України  під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами  ЦК України  відповідальність настає незалежно від вини.

Тому,    обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Відповідно до  Конституції України  Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022  введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Згідно до статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 р. як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії рф проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування рф з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано рф негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022

Преамбулою  Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"  встановлено, що Україна згідно з  Конституцією України  є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної  Конституцією  та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України.           Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.

Відповідно до статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Згідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Як встановлено у судовому засіданні, рухоме майно позивача, що знаходилось на тимчасово окупованій території не використовувалося у військових цілях відповідно до міжнародного законодавства.

При цьому, майно Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" знищене або пошкоджене відповідачем всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний обстріл, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Суд вважає, що дослідженими обставинами справи, а також наявними у справі доказами позивачем доведено заподіяння шкоди Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмачани" діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою, а отже наявність складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу.

Відповідно до положень частин першої та третьої  статті 22 ЦК України  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з пунктом 1 частини другої  статті 22 ЦК України  збитками зокрема є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд враховує, що  Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326  затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326  Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до  Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими  Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"  (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

16.12.2022 набрав чинності  наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.12.2022 № 1522/38858 "Про затвердження методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", що забезпечило можливість позивачу визначити обсяг завданих збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, який склав 293 960 081 грн 12 коп., що еквівалентно 7 326 034,89 доларів США на дату 06.06.2024 за офіційним курсом НБУ, згідно висновку про вартість реальних збитків завданих Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та висновку про вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Суд вважає, що висновки про вартість реальних збитків завданих Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та про вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації виконані суб`єктом оціночної діяльності відповідно до  Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також відповідно до вищезазначеної методики, отже є належним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків на загальну суму 293 960 081 грн 12 коп., що еквівалентно 7 326 034,89 доларів США на дату 06.06.2024 за офіційним курсом НБУ, з яких вартість реальних збитків склала 34  751  652 грн 29 коп., вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) склала 259 208 428,83 доларів США.

До матеріалів справи не надавались докази виникнення спорів, пов`язаних із результатами оцінки збитків (визначеного розміру збитків), у тому числі рецензування звіту про оцінку збитків. Відтак, суд приймає подані позивачем експертні висновки як належний доказ у справі.

Таким чином, суд констатує, що факт пошкодження (знищення) майна позивача підтверджується наявними в матеріалах доказами.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Позивачем у даній справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.

Стягнення відповідної шкоди має здійснюватися із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду. За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до російської федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Відповідно до  статті 13 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 3  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 3  статті 129 Конституції України  та статями  73,  74,  77,  79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та доводам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1    статті 5 Закону України "Про судовий збір"    - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України        судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Одночасно, за приписом ч. 9  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно зі  статтею 4 Закону України "Про судовий збір"  судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"        установлено з 1 січня 2024 року та на дату звернення прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.

Беручи до уваги, що спір про відшкодування збитків у розмірі 293  960 081 грн 12 коп. виник внаслідок неправильних дій відповідача, підлягає стягненню з останнього до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1  059  800 грн 00 коп. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" 76  140 грн 00 коп. витрат на проведення експертної незалежної оцінки вартості майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Дослідивши подану позивачем заяву про розподіл витрат на проведення експертної незалежної оцінки вартості майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації та додані до неї документи, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та третьої  статті 123 ГПК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою  статті 124 ГПК України  встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2  ст. 161 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що зміст позовної заяви містить заяву Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" про стягнення з відповідача витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи на проведення експертної незалежної оцінки вартості майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що складає 76  140 грн 00 коп.

Як вбачається, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на проведення експертної незалежної оцінки вартості майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації разом з позовною заявою.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8  ст. 129 цього Кодексу).

Частиною 4 ст. 127 ГПК України  встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У заяві від 27.09.2024 позивач просить суд стягнути з відповідача 76 140 грн 00 коп. витрат за проведення експертної незалежної оцінки вартості майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Отже, у суду є підстави для розгляду цього питання згідно до  ст. 127 Господарського процесуального кодексу України  при вирішенні по суті спору у справі № 908/1909/24.

Позивачем до позовної заяви надано:

- звіт оцінювача Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2339 про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації;

- звіт оцінювача Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2339/1 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Вказані звіти разом з висновками  долучено до справи в якості доказу.

Наданими позивачем копіями платіжних інструкцій № 73 від 06.06.2024 та № 87 від 28.06.2024 на загальну суму  76 140 грн 00 коп. підтверджується факт понесення Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмачани" витрат на проведення експертної незалежної оцінки вартості майна  на загальну суму 76 140 грн 00 коп.

З огляду на наведене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов`язаних з проведенням експертної незалежної оцінки вартості майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації в розмірі 76  140 грн 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належними й допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 126, 127, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд       

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, код 7707211418) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (вул. Сонячна, буд. 46-А, с. Чернігово-Токмачанськ, Чернігівський район, Запорізька область, 71202, ідентифікаційний код юридичної особи 30824444) 293 960  081 (двісті дев`яносто три мільйона дев`ятсот шістдесят тисяч вісімдесят одна) грн. 12 коп., що еквівалентно 7 326  034 (сім мільйонів триста двадцять шість тисяч тридцять чотири) доларів США 89 центів на дату 06.06.2024 за офіційним курсом НБУ збитків.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація,  код 7707211418) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (вул. Сонячна, буд. 46-А, с. Чернігово-Токмачанськ, Чернігівський район, Запорізька область, 71202, ідентифікаційний код юридичної особи 30824444) 76  140 (сімдесят шість тисяч сто сорок) грн 00 коп. витрат пов`язаних з проведенням експертної незалежної оцінки вартості майна.

Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, (119991, Російська Федерація, Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, Russian federation код ISO ru/rus 643, код 7707211418) на користь Державного бюджету України, (отримувач коштів: ГУ ДКС України у Зап.обл./м.Зап.Вознес./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: № UA768999980313131206083008513, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 1    059 800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. судового збору. Стягувач - Державна судова адміністрація України (01021 м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024.           

Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.