8 Dec 2024

Шлюб було розірвано у червні 2024 року і мати виїхала із сином до Німеччини. Батько не має права перетину кордону. У рішенні від 12.11.24 суд зобовязав матір не чинити супротив спілкуванню батька з сином шляхом використання програм Whats App, Viber, Telegr

Адвокат Валерій Макеєв

Все частіше суди розглядають справи про встановлення способу спілкування батька із дітьми, яких дружина ( нерідко – вже колишня) вивезла під час воєнного стану за кордон.

Про позицію Верховного Суду у складному кейсі з даної тематики ми писали у матеріалі https://advokatmakeev.com/blog/duzhe-skladna-i-vidpovidalna-postanova-verhovnogo-sudu-na-chutlivu-temu-batki-ditini-rozluchilisya-mati-ditini-ne-pogodivshi-ce-iz-kolishnim-zabrala-ditinu-do-shveciyi-batko-vsilyako-namagavsya-povernuti-ditinu-sud-vidmoviv-simejno-derzhavna-drama.

У рішенні ж суду від 12.11.24 йдеться про наступне:

Сторони Позивач та Відповідачка) уклали шлюб у 2016 році. У шлюбі народився син. Та у червні 2024 року шлюб було розірвано.

Існує спір щодо участі батька у вихованні малолітнього сина.

Виїзд за межі України та перебування матері з дитиною у Німеччині на час розгляду справи судом, сторони по справі не заперечували.

Суд наголошує на тому, що для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, які сприятимуть такому.

Подібний висновок підтримано ВС у постанові 23 березня 2023 року, справа №759/4616/19-ц.

Обом сторонам, які перш за все є батьками їхньої спільної дитини, слід навчитися комунікувати між собою для налагодження їх відносин, щоб у майбутньому вони мали змогу вирішувати спільні питання, які виникатимуть та стосуватимуться виховання їхньої спільної доньки. Тільки у разі досягнення спільного консенсусу всі подальші дії як батька, так і матері, здорові відносини між ними, будуть сприяти нормальному розвитку дитини, її ментальному здоров`ю, відповідатиме її якнайкращим інтересам. Вплив батьків на дитину шляхом формування негативного образу батька чи матері в її очах може вплинути на їх безпосередній контакт із дитиною, що є неприпустимим у відносинах «батьки-діти» та жодним чином не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей. Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Суд постановив позов батька, щодо усунення перешкод у спілкуванні із сином – задовольнити частково:

Зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити способи участі у вихованні та спілкуванні батька, ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), шляхом:

- необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку, у тому числі шляхом використання програм Whats App, Viber, Telegram чи інших месенджерів в будь який вільний для дитини час з урахуванням розпорядку дня дитини, а саме навчального процесу, відвідування гуртків, відпочинку дитини, тощо.

Під час перебування сина Позивача на території України встановити наступний графік побачення дитини з батьком за участю матері:

- щовівторка та щочетверга з 17:00 год. до 19:00 год.;

-у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;

-у дні народження сина, щорічно протягом 1,5 години за місцем проживання дитини іменинника або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця);

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 367/5211/24: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.

Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.

Номер судового провадження: 2/367/4213/2024

Державний герб України

Справа № 367/5211/24

Провадження №2/367/4213/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого- судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 367/5211/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області про участь батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить:

Під час перебування сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України встановити наступний графік побачення дитини з батьком за участю матері:

- щовівторка та щочетверга з 17:00 год. до 20:00 год.;

-у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;

-у день народження батька дитини, щорічно 17 січня, з 13.00 год. до 17.00 год. за місцем проживання батька або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо часу та місця). В обґрунтування позову посилається на те, що 02 вересня 2016 року уклав шлюб з відповідачкою. Після укладення шлюбу змінив своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на прізвище дружини « ОСОБА_1 ». ІНФОРМАЦІЯ_2 від подружніх стосунків у них народився син ОСОБА_5 . В Ірпінському міському суді Київської області на розгляді перебуває справа за позовом відповідачки до нього про розірвання шлюбу. Також, згідно судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 13.06.2023 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 . У свою чергу відповідачка здійснює перешкоди позивачу у спілкуванні з сином. Він неодноразово намагався знайти компроміс з відповідачем щодо можливості спілкування з дитиною, проте відповідач ігнорує законне прохання і заблокувала його телефонні дзвінки та можливість спілкування з дитиною у месенджерах. Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ ОСОБА_5 останній раз перетнув державний кордон України на кордоні з Польщею у супроводі матері у пункті пропуску « Краківець». Внаслідок протиправних дій відповідача , відбувається порушення його прав на безперешкодне спілкування з дитиною та право на виховання дитини, а тому він вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

У відзиві наданому відповідачем суду, остання просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказує, що рішенням Ірпінського міського суду від 04 червня 2024 року шлюб між нею та позивачем розірвано. Перш ніж звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу її спіткало багато життєвих негараздів пов`язаних із неправомірною, токсичною, агресивною поведінкою позивача, оскільки останній зловживав алкогольними напоями, поводив себе неадекватно, вчиняв скандали, кричав на сина ОСОБА_5 , погрожував їй фізичною розправою, а тому вона неодноразово зверталася до поліції. Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення відносно неї домашнього насильства, неодноразово керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є злісним ухилянтом від сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , та ввів суд в оману, зазначивши у позові, що йому невідомо місцезнаходження його малолітнього сина ОСОБА_5 . Щодо обставин повідомлених позивач в позовній заяві, відповідачка вказує, що вона усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про сина ОСОБА_5 , створення для нього належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку.

У відповіді на відзив, наданому позивачем, останній вказує, що він є батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та має рівні права та обов`язки щодо дитини, з матір`ю. Відповідач не дає бачитися з дитиною, тому що в неї відсутнє взаєморозуміння по відношенню до батька, і жодним чином не йдеться про якесь негативне ставлення позивача до сина. Відповідачка не розуміє, що її зневага до його прав ґрунтується не на повазі до виховання дитини, а виключно на особистому несприйнятті його, яка батька дитини. Відповідач говорить про те, що він не приймає участі у вихованні дитини , і в трой самий час категорично відмовляється приймати речі, які він передає сину.

У запереченнях, наданих відповідачем на адресу суду, остання вказує, що вона не може закривати очі на систематичне зловживання відповідачем алкогольними напоями чи іншими речовинами протягом тривалого періоду життя військовослужбовця ОСОБА_1 . Так, останній, навіть в умовах воєнного стану 18.04.2024 року під час виконання обов`язків військової служби був виявлений командуванням ВЧ і переданий до Військової служби правопорядку, якою були оформлення адміністративні матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та скеровані до суду. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 15.05.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Просить звернути увагу суду на те, що згідно ст. 164 СК України мати/батько можуть бути позбавлені батьківських прав, у випадку, якщо вони є хронічними алкоголіками або наркоманами.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та її представник заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, в судове засідання не з`явився, надали суду письмову заяву, в якій просили суд розглядати справу без участі їх представника та ухвалити рішення у відповідності до закону.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вислухавши пояснення сторони позивача та сторони відповідача, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклали шлюб 02 вересня 2016 року, та після укладення шлюбу чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с.12).

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.13).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2024 року Шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано ( а.с.74-77).

Згідно судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 13 червня 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю, тобто з ОСОБА_3 , що не заперечується сторонами у справі.

Згідно листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 01/19-03-2024 від 19.03.2024 року громадянин України ОСОБА_5 перетнув державний кордон України 27.01.2024 року у пункті пропуску «Краківець» у супроводі матері ( а.с.21-23).

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановленні графіку спілкування, посилався на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, вивезла його за кордон та заблокувала його телефонні дзвінки у всіх месенджерах.

Відповідачка, заперечуючи проти позовних вимог посилалась на те, що позивач зловживає алкогольними напоями, поводив себе неадекватно, вчиняв скандали, кричав на сина ОСОБА_5 , погрожував їй фізичною розправою, а тому вона неодноразово зверталася до поліції. Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення відносно неї домашнього насильства, неодноразово керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є злісним ухилянтом від сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , а також вказала, що вона усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про сина ОСОБА_5 , створення для нього належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку.

Вищевказані обставини встановлені набравшими законної сили копією постанови Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, копією постанови Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУПАП, а тому з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України суд визнав їх встановленими, копією постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, з якої вбачається, що на виконанні в Ірпінському ВДВС знаходиться судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 . Згідно відповіді т.в.о. начальника ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 в період з 2018 року по червень 2024 року зверталася до відділу поліції з заявами щодо неправомірний дій ОСОБА_1 , які були зареєстровані за № 26163від 06.09.2020, № 1154 від 22.01.2024, № 1299 від 25.02.2024 року. За фактами викладеними у зверненні № 26163 від 06.09.2020 року проведено перевірку відповідно до вимог ЗУ « Про звернення громадян» та прийнято рішення про відсутність ознак кримінального правопорушення, за фактами викладеними у зверненні № 1154 від 22.01.2024 року відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та матеріали направлено до Ірпінського міського суду Київської області для прийняття рішення, звернення № 1299 від 25.02.2024 року було розглянуто за спрощеною схемою, а саме списано електронним рапортом, працівниками поліції, заяви та пояснення не відбиралися.

Так, проаналізувавши вказані обставини, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач (батько дитини) вимушений був звернутись до суду з позовом за захистом своїх прав, шляхом порушення питання про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу його участі у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, батько дитини проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дитиною судом не встановлено. Крім того, право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.

При цьому, дії відповідачки ОСОБА_3 свідчать про те, що з її боку мало місце створення перешкод у спілкуванні батька з дитиною.

Встановлені у справі обставини свідчать про неприязні стосунки між сторонами, що само по собі впливає на відносини між батьком та дитиною, за умови, що дитина постійно проживає разом з матір`ю, яка і формує його ставлення до оточуючих, у тому числі й до його батька. Налаштування дитини на не побачення з батьком суттєво впливає на майбутні взаємовідносини між ними, що в свою чергу не відповідає меті та принципам сімейних відносин, та як наслідок не відповідає якнайкращим інтересам самої дитини, а позбавлення позивача прав щодо участі у спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може позбавити останнього родинних зв`язків з батьком, любові та турботи з його боку.

Відповідачка зазначала, що агресивна поведінка позивача відносно неї, а саме: побиття, скандали, що вчиняв позивач, свідком яких була малолітня дитина, унеможливлює побачення її з батьком.

Однак, відповідачка не надала належних та беззаперечних доказів того, що позивач, який є батьком дитини, несе загрозу для дитини та його подальше спілкування з дитиною ОСОБА_5 суперечило б інтересам останнього. Крім того, відповідачкою не надано доказів того, що позивачем застосовувалось фізичне або психологічне насильство, недопустимі методи виховання відносно малолітнього сина. Більше того, у матеріалах справи відсутні докази насильства щодо матері, ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_1 в присутності дитини ОСОБА_5 .

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Натомість ОСОБА_1 надав докази перетину дитиною кордону та перебування дитини за кордоном.

Факт перетину ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_5 кордону, виїзд за межі України та перебування матері з дитиною у Німеччині на час розгляду справи судом, сторони по справі не заперечували.

При вирішенні вимог позивача в даній справі про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею необхідно враховувати: інтереси дитини, її малолітній вік, стан здоров`я дитини, як психологічний, так і фізичний, її режим дня, поведінку кожного з батьків, прихильність дитини до кожного з батьків, важливість спілкування дитини з батьком.

Також, суд наголошує на тому, що для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, які сприятимуть такому.

Подібний висновок підтримано ВС у постанові 23 березня 2023 року, справа №759/4616/19-ц.

Крім того, суд звертає увагу, що графік побачень не має передбачати зустрічей батька з дитиною в пізній час доби, оскільки дитині, зважаючи на її вік, потрібно дотримуватись певного режиму дня, тому, колегія суддів дійшла висновку про зміну вищевказаного графіку.

Суд, враховуючи викладені вище обставини, визначив наступний графік побачень батька з сином: - необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку, у тому числі шляхом використання програм Whats App, Viber, Telegram чи інших месенджерів в будь який вільний для дитини час з урахуванням розпорядку дня дитини, а саме навчального процесу, відвідування гуртків, відпочинку дитини, тощо.

- щовівторка та щочетверга з 17:00 год. до 19:00 год.;

-у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;

На думку суду, такий порядок і способи участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є такими, що не суперечать віковим потребам дитини та за сумлінного ставлення батька і матері до виконання своїх батьківських обов`язків, мають бути на цьому етапі достатніми для забезпечення належної участі батька у процесі виховання дитини, її гармонійного розвитку та здорового психоемоційного стану.

Крім того, у разі зміни обставин, батьки дитини вправі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки стосунків із дитиною врегулювати по іншому питання щодо участі в її вихованні, питанні спілкування з дитиною, а з плином часу та можливою зміною обставин не позбавлені права у встановленому законом порядку у будь-який час по-новому врегулювати спірні питання.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 зазначено, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Також, Верховний Суд у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 вказав, що у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області про участь батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

- щовівторка та щочетверга з 17:00 год. до 19:00 год.;

-у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2024 року.

Головуючий суддя М.П. Одарюк