18 Jul 2025

Шостий Апеляційний адміністративний суд ( Постанова 18.06.25) визнав неправомірною відмову вч у нарахуванні додаткової грошової винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, навіть, якщо не своєчасне повернення із відпу

Адвокат Валерій Макеєв

Рішення дуже цікаве. Суд визнав неправомірною НЕ виплату військовослужбовцю додаткової винагороди за певні періоди, у т.ч. за відпустку, із якої війковий своєчасно не повернувся. Суд логічно розсудив, що не повернувся із відпустки у жовтні, а в СЗЧ оголосили у січні. То ж «Не виплати» можуть бути тільки за груденьJ. А за відпустку у жовтні – потрібно платити. Це той випадок – що Все за буквою ( і точно не за Духом) ЗАКОНУ) ( ТА на користь військовослужбовця)

Фактичні обставини:

Військовий звернувся із позовом до військової частини щодо стягнення з військової частини додаткової грошової винагороди ( із розрахунку 100 тис грн на місяць) за період його лікування після поранення ( у тому числі – перебування у реабілітаційній відпустці за рекомендацією ВЛК).

Суд першої інстанції у Позові відмовив. А от Шостий апеляційний скасував рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задовольнив, вирішивши:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023, проте до 31.12.2023.

МОТИВИ СУДУ:

на переконання колегія суддів, посилання суду першої інстанції на те, що до військової частини НОМЕР_1 з медичних закладів відповідні документи не надходили, а сам солдат ОСОБА_1 самостійно не відрекомендовувався своєму безпосередньому начальникові, відповідно медичні документи про стаціонарне лікування не надавав, не можуть бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті збільшеної додаткової грошової винагороди, при цьому, за вимогами чинного законодавства, заклад охорони здоров`я де перебуває військовослужбовець на лікуванні повідомляє та передає відповідні документи у військову частину та/або до ТЦК та СП в електронній та/або паперовій формі, у якій проходить службу військовослужбовець. Отже, позивач не може відповідати за неналежне виконання обов`язок закладу охорони здоров`я.

До того ж, представником позивача разом із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди до відповідача було надано копії медичних документів, що підтверджують проходження стаціонарного лікування та перебування у відпустці. Отже, твердження відповідача, що документи були відсутні є таким, що не відповідають дійсності.

Тож, спірний період, є періодом відпустки за станом здоров`я наданою згідно з наказом ВЧ.

Водночас, відповідно до п. 15 розділу XXXIV Порядку № 260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Отже, посилання відповідача та суду першої інстанції на самовільне залишення позивачем військової служби, не позбавляє права на отримання дадаткової винагороди за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023, адже згідно матеріалів справи, військовою частиною було зафіксовано факт самовільного залишення позивачем військової частини 18.01.2024, проте, відповідно до норм чинного законодавства, виплата додаткової грошової винагороди повинна була нараховуватись до місяця фіксації факту СЗЧ, тобто до 31.12.2022 включно.

Посилання суду першої інстанції на те, що коли позивач, згідно рекомендації військово-лікарської комісії, був направлений у відпустку по хворобі, по її закінченню - не повернувся, у зв`язку з чим, і був оголошений таким, як самовільно залишив військову частину, матеріали службового розслідування було направлено до правоохоронних органів, відповідають фактичним обставинам справи, проте не мають вирішального значення для предмету даного спору, однак, у даній частині, судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, регламентовану п. 15 розділу I та пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260, в частині застосування правових наслідків у вигляді не включення до наказів про виплату додаткової винагороди за періоди, які передували місяцю, у якому здійснено порушення. Так, позивач звернувся до суду із вимогами нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі за період перебуванні на стаціонарному лікуванні поранення, отриманого у зв`язку із захистом Батьківщини з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023, тобто до самовільного залишення позивачем військової частини 18.01.2024.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у командування військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 за період його стаціонарного лікування, оскільки ним належним чином не було надано відповідні медичні документи.

Категорія справи № 620/16861/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.

Надіслано судом: 19.06.2025. Зареєстровано: 21.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025.

Дата набрання законної сили: 18.06.2025

Номер судового провадження: А/855/6710/25

Державний герб України

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/16861/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023.

Позов мотивовано тим, що не нарахування та не виплата Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023 року, є протиправною та порушує його права.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду в змішаній формі в порядку письмового провадження на 18.06.2025.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби позивач 23.10.2023 отримав поранення під час захисту Батьківщини.

Відповідно до виписки № 17727 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 23.10.2023 по 26.10.2023.

Відповідно до виписки № 12470, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27.10.2023 по 12.12.2023.

Не нарахування та не виплата Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023 року, є протиправною та порушує його права, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- до військової частини НОМЕР_1 з медичних закладів відповідні документи не надходили, а сам солдат ОСОБА_1 самостійно не відрекомендовувався своєму безпосередньому начальникові, відповідно, медичні документи про стаціонарне лікування не надавав. Коли позивач, згідно рекомендації військово-лікарської комісії, був направлений у відпустку по хворобі, по її закінченню - не повернувся. У зв`язку з чим, і був оголошений таким, як самовільно залишив військову частину, матеріали службового розслідування було направлено до правоохоронних органів, за результатами яких 04.04.2024 було відкрито кримінальне провадження № 62024170020002273 за ч. 5 ст. 407 КК України;

- у командування військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 за період його стаціонарного лікування, оскільки ним належним чином не було надано відповідні медичні документи, а за час його відпустки за хворобою, яка була в період з 15 грудня 2023 року по 15 січня 2024 року, в місяці його нез`явлення на службу (січень 2024 року) додаткова винагорода зовсім не повинна сплачуватися згідно п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини. Відтак, за період перебування на стаціонарному лікуванні та в період перебування у відпустці для лікування, внаслідок отриманої травми, у зв`язку із захистом Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, регламентовану абзацом 2 пункту 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, в частині неврахування того, що в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки;

- апелянт наголошує на тому, що порушення процедури обміну інформацією між військовою частиною та медичним закладом не може покладати на позивача обов`язок самостійно звертатись до відповідача із рапортом та не може мати наслідком невиплату належної додаткової грошової винагороди. Також, представником позивача із заявою було надано копії медичних документів, що підтверджують проходження стаціонарного лікування та перебування у відпустці. Отже, твердження відповідача, що документи були відсутні є таким, що не відповідають дійсності;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, регламентовану п. 15 розділу I та пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в частині застосування правових наслідків у вигляді не включення до наказів про виплату додаткової винагороди за періоди, які передували місяцю, у якому здійснено порушення. Позивач звернувся до суду із проханням нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі за період перебуванні на стаціонарному лікуванні поранення, отриманого у зв`язку із захистом Батьківщини з 23.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 12.12.2023, та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованим висновком ВЛК № 659 від 12.12.2023 року. Військовою частиною було зафіксовано факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем 18.01.2024. Проте, відповідно до норм чинного законодавства, виплата додаткової грошової винагороди повинна була нараховуватись до місяця фіксації факту СЗЧ, тобто до 31.12.2022 включно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якою передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на військовослужбовців покладені такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» п. 1-2. Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260 розділом XXXIV регламентуються особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану. Так, відповідно до цього розділу виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово- лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

У період дії воєнного стану в разі смерті військовослужбовця (крім випадків, передбачених пунктами 11 та 15 цього розділу) додаткова винагорода, встановлена військовослужбовцю на день смерті, виплачується у повному розмірі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер.

До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон, - з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство; відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих їй військових частин визначаються командиром цієї частини з урахуванням цього наказу.

Відтак, за період перебування на стаціонарному лікуванні та в період перебування у відпустці для лікування, внаслідок отриманої травми, у зв`язку із захистом Батьківщини, військовослужбовець має право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267, від 12.10.2023 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду старшого стрільця-оператора ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, особистий номер - НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №336, від 18.12.2023 (по стройовій частині), старшого стрільця-оператора ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою з 15 грудня 2023 року по 15 січня 2024 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.11.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу була видана довідка № 957/280 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Також, міститься і виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 17727, якою підтверджується надходження позивача у стаціонарі 23.10.2023 по 26.10.2023. Крім того, випискою № 12470 підтверджується, що позивач з 27.10.2023 по 12.12.2023 перебував у стаціонарі у КП «Лікарня № 2 ім.В.Павлусенка». (а.с. 11-16)

Водночас, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 18, від 18.01.2024 року (по стройовій частині), старшого стрільця-оператора ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , знято з усіх видів забезпечення (в тому числі призупинено виплату грошового забезпечення) з 18.01.2024 року, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33, від 02.02.2024 (по стройовій частині), старшого стрільця-оператора ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №135, від 12.05.2024 (по стройовій частині), старшому стрільцю-оператору ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 , призупинено військову службу у Збройних Силах України.

Згідно витягу про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 № 97 від 24.01.2024, стало відомо, що 18.01.2023 о 08:00 годині було виявлено, що солдат ОСОБА_1 , старший стрілець- оператор ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 не повернувся з відпустки за станом здоров`я.

Судом першої інстанції було здійснено посилання на приписи ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якими передбачено, що начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

Водночас, слід також врахувати й норми абз. 2 ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якими передбачено, в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України. (Статтю 262 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3080-IX від 02.05.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023)

Тож, на переконання колегія суддів, посилання суду першої інстанції на те, що до військової частини НОМЕР_1 з медичних закладів відповідні документи не надходили, а сам солдат ОСОБА_1 самостійно не відрекомендовувався своєму безпосередньому начальникові, відповідно медичні документи про стаціонарне лікування не надавав, не можуть бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті збільшеної додаткової грошової винагороди, при цьому, за вимогами чинного законодавства, заклад охорони здоров`я де перебуває військовослужбовець на лікуванні повідомляє та передає відповідні документи у військову частину та/або до ТЦК та СП в електронній та/або паперовій формі, у якій проходить службу військовослужбовець. Отже, позивач не може відповідати за неналежне виконання обов`язок закладу охорони здоров`я.

Тож, спірний період, є періодом відпустки за станом здоров`я наданою згідно з наказом ВЧ.

Проте, за час відпустки позивача за хворобою, яка була в період з 15 грудня 2023 року по 15 січня 2024 року, в місяці його нез`явлення на службу (січень 2024 року), додаткова винагорода не повинна сплачуватися згідно п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, у зв`язку з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко